Міністр «ЛНР» вільно пересувається Україною та скуповується у Парижі на десятки тисяч євро?

Футболка від італійського дому моди Fendi за 690 євро, куртка Dsquared 2 за 1000 євро, сумка Christian Dior за 23 тис. євро та багато іншого на загальну суму майже 50 тис. євро. Всі ці коштовні речі виявили митники міжнародного аеропорту «Бориспіль» у Олександра Мельничука, вихідця з окупованого міста Ровеньки Луганської області, коли той прилетів із Парижа два місяці тому. Подробиці шопінгу у Франції стали відомі завдяки нещодавньому рішенню Бориспільського міськрайонного суду, який оштрафував власника коштовного вантажу – Олександра Мельничука – за уникнення декларування майна під час митного контролю.

Для митниці виявлення таких порушників – рутинна справа: у судовому реєстрі безліч аналогічних рішень, якими влада карає адміністративним штрафом шопоголиків, що потайки везуть із-за кордону товари на тисячі і десятки тисяч євро. Однак історія Мельничука привертає увагу через одну особливість.

У судових документах зазначено, що він народився в окупованому Росією місті Ровеньки (Луганська область), отримав закордонний паспорт восени 2013 року та на сьогодні є безробітним. Вихідець із Ровеньків із таким ім`ям, за даними українських журналістів, а також ЗМІ, що працюють на окупованій території Донбасу, раніше займав посаду в.о. міністра енергетики «ЛНР» та має потужний паливний бізнес. Понад те, два роки тому йому приписували статус найбільшого постачальника вугілля в Україну з окупованих територій. Яка ймовірність, що мова йде про одну й ту саму людину?

Згідно із сайтом www.ridni.org (досліджує генеалогію українців), в Україні близько 40 тис. осіб із прізвищем Мельничук, однак, не більше трьох десятків з них живуть у Ровеньках (з огляду на візуальне позначення кількості таких мешканців на карті). Достовірність такої оцінки підтвердили розробники сайту www.ridni.org, хоча більших уточнень не надали.

Водночас, за даними сайтів, що порушують законодавство про захист персональних даних та публікують їх, «Олександрів Мельничуків» у Ровеньках є лише два.

Один з них – Олександр Олександрович Мельничук, прописаний в місті за однією адресою з Любов`ю Мельничук та Іриною Мельничук. Ці особи пов`язані не лише прізвищем та адресою, а й спільним паливним бізнесом, на кшталт таких компаній, як «Ровеньківська нафтобаза-2004» (два роки тому змінила юрадресу з Ровеньків на Харків), «Юг-Скан» (Дніпропетровська область), «Ровенькинафтопродуктсервіс» (володіє нафтобазою у Ровеньках, минулого року юридичний офіс фірми «переїхав» до столиці).

Зазначені та інші підконтрольні їм фірми торгують у Росії та в Україні (у тому числі, на окупованих територіях) нафтопродуктами й вугіллям.

Для прикладу, київська (а ще два роки тому – ровеньківська) компанія «ГОФ Дар'ївська», що спеціалізується на видобутку кам'яного вугілля. Прописаний у місті Ровеньки Олександр Мельничук, згідно аналітичної системи YouControl, наразі є її співвласником. Як писало минулого року видання Liga, «ГОФ Дар'ївська» у 2015 році була найбільшим постачальником антрациту в Росію. Тоді фірма відвантажила на експорт більше 425 тисяч тон вугілля.

Liga додатково повідомляла, що у Олександра Мельничука є брат – Сергій, мешканець Києва. Компанія останнього під назвою «Ровеньки-Вуглепостач» рік тому почала легально постачати видобутий в ДНР/ЛНР антрацит на експорт. Мова йшла про сортовий антрацит з шахт ДТЕК (Рината Ахметова), непридатного для спалювання на ТЕС.

У певний проміжок часу Мельничуки були основними постачальниками вугілля Києву з квазіреспублік, повідомляв Insider, уточнюючи, що з окупованих регіонів на підконтрольну українській владі територію брати раніше відправляли близько 50 тис. тонн вугілля щомісяця.

Розгорнути великий бізнес між воюючими сторонами – привілеї владної верхівки. Олександр Мельничук своїм прикладом не ламає це уявлення  – українським журналістам та виданням, що працюють для аудиторій з окупованих територій, він відомий, як радник міністра енергетики «ЛНР», а згодом – в. о. міністра енергетики «ЛНР».

Мельничук став виконуючим обов'язки міністра енергетики «ЛНР» Дмитра Лейміна восени 2015 року після звільнення останнього – місцеві силові органи звинуватили його в шахрайстві з поставками вугілля в Україну і відмиванні коштів.

Взимку Україна заборонила бізнес з окупованими територіями, але для вугільних баронів, це навряд чи стане проблемою. За даними видання «Бізнес Цензор», левову частку вугілля цього року Україна купувала з Росії. Олександр Мельничук є співзасновником компанії «Угольные технологии» (Ростов-на-Дону), яка за даними ЗМІ, займається постачанням вугілля з окупованого Донбасу в РФ. Минулого року фірма направила 116 800 тонн антрациту до Росії та 139 600 тонн за перші чотири місяці цього року.

Олександр Мельничук є також співвласником сімферопольської компанії «КТЭК» («Крымская топливно-энергетическая компания») зареєстрована після анексії Криму. Згідно її сайту, фірма пропонує посередницькі послуги у постачанні вуглецевого антрациту різних марок від «надійних компаній, розташованих на території Ростовської, Донецької та Луганської областей». А також бензин та дизельне пальне з нафтопереробного заводу Ільський (Краснодарський край). Іншим співвласником КТЕК є компанія «ЮГ-СКАН» з Дніпропетровської області. З літа 2016 року її власником є згадувана вище Любов Мельничук, яка мешкає у центрі Києва, а  керівником – Андрій Хомутянський, колишній юрисконсульт «Ровеньківська нафтобаза-2004» (нагадаємо, співвласником «Ровеньківська нафтобаза-2004» є саме Олександр Мельничук). До 2016 року фірмою «Юг-скан» володів Сергій Огурцов, повний тезка якого – колишній помічник екс-нардепа-зрадника Олега Царьова.

Ще одна компанія Олександра Олександровича Мельничука у Ростові – «ЮТЭК», що постачає моторні масла, фурнітуру та інші товари на окуповану територію.

Як можна припускати, справи у вугільного бізнесмена йдуть вгору по усі боки збройного конфлікту, не заважають бізнесу та приватним справам. В Україні ним не цікавляться правоохоронні та контролюючі органи. Митники одразу відпустили Олександра Мельничука після огляду речей в аеропорту, лише через суд змусили сплатити 1700 гривень штрафу. А покупки – залишили власнику, який, за його ж словами, віз сумки з Парижа для своєї дівчини.

Федір Орищук, «Главком»