«У нас біда – ніколи не караємо зло до кінця». Інтерв’ю з мером, який заборонив УПЦ МП

Міський голова Конотопа Артем Семеніхін 3 травня заборонив діяльність Московського патріархату на території Конотопської територіальної громади. Таке рішення не перше для України, але для Сумщини, де позиції Російської церкви завжди були міцними, воно стало прецедентом.

Семеніхін прямо називає Московський патріархат в Україні підрозділом ФСБ Росії. В області церква Московського патріархату довгі роки мала впливового покровителя, народного депутата багатьох скликань Андрія Деркача. Сьогодні на цього проросійського політика накладені санкції і РНБО України, і США.

Мер Конотопа свій наказ пояснює бездіяльністю Верховної Ради. Центральна влада навіть попри початок повномасштабної війни досі не ухвалила заборону церкви ворожої держави, хоча депутати вже розробили кілька законопроєктів. «Рада не розглядатиме заборону УПЦ МП до кінця війни», – заявив спікер Руслан Стефанчук, чим лише роздратував проукраїнські сили на місцях.

В інтерв’ю «Главкому» міський голова Конотопа пояснив, чому потрібно було забороняти Московську церкву, а також назвав політиків, які «підставляють» президента Зеленського на Сумщині.

«Заборона патріархату – вихід за межі моїх повноважень»

Своїм наказом ви заборонили Московський патріархат на території міста. Чому тільки зараз? Що стало останньою краплею?

Московський патріархат діє, на жаль, в усіх регіонах. Ми давно знаємо, що він є агентурною мережею ФСБ на території України – в рясах. І ще 2005 року за президентства Віктора Ющенка Олег Тягнибок, тоді він був депутатом Верховної Ради, подавав законопроєкт щодо заборони Московського патріархату. Тоді влада сказала, що не на часі.

Депутати Верховної Ради нинішнього скликання знову розповідають, що не на часі. Я розумію, що раніше вони могли якось відмазатися, але ж зараз вже ж ґвалтують дітей, вбивають жінок, московські попи і монахи працюють коригувальниками вогню, годують московських орків, бозна чим займаються.

Річ у тім, що це дійсно (розпорядження про заборону Московського патріархату), можливо, десь і вихід за межі моїх повноважень в якійсь мірі. Але я керувався тим, що у присязі, яку складав при вступі на посаду, було написано чітко, що я зобов’язаний дотримуватися законів України, Конституції. В Основному законі записано, що найвищою цінністю є життя людини, її права і свободи, найвищою цінністю є людина. І написано також, що ніхто не має порушувати кордони України, територіальну цілісність. Я зараз бачу і ми всі бачимо, що відбувається. Ми втратили території тимчасово, нас вбивають, нас ґвалтують, нас викрадають, нас обкрадають.

Верховна Рада самоусунулася від вирішення цього питання. А я вважаю, що це самоусунення від своєї прямої функції захистити державу, це самоусунення є злочином з боку більшості народних депутатів. Я не хочу бути з ними подільником, тому я зроблю все, що від мене залежить, щоби пришвидшити перемогу України і максимально дотримувалися ті норми Конституції, де говориться, що найвища цінність – це людина.

Як на практиці виконується ваше розпорядження, враховуючи, що ви самі визнаєте рішення дещо сумнівним з точки зору закону?

Я буду звертатися до правоохоронних органів, готується зараз відповідна нарада з ними. Буду давати їм доручення, щоби вони забезпечили облік церковного майна, забезпечили його збереження, щоби пломбували храми на той час, поки громада визначатиметься. У Конституції записано те, що у нас забезпечується і гарантується свобода віросповідання. Я абсолютно підтримую це, кожна людина сама в праві вирішувати, якої релігії, якої віри вона має бути чи в підпорядкуванні якого патріархату за винятком Московського. Бо цей патріархат – це ніяка не віра, там бога немає, це є агентурна мережа Москви. Поки люди визначатимуться, я дам доручення поліції, щоби вони разом з теробороною взяли під охорону церкви, які зараз належать Московському патріархату.

Чи є у вас конкретні факти того, що священики цієї церкви на території вашого міста є пособниками ворога?

Звичайно є! Зайдіть, будь ласка, в інтернет і подивіться. Я знаю особисто випадки, коли монахи коригували вогонь за допомогою дронів по бійцях Нацгвардії в Охтирці. У нас безпосередньо піп був, який служить в одному із сіл під Конотопом. То він їздив по місту, коли у Конотопі стояли орки, і казав: «Все, вже недовго вам залишилось, патріоти нещасні, скоро прийдуть наші!». Я особисто це чув! Всі сьогодні на волі, їх ніхто не чіпає! У нас є голова військово-цивільної районної адміністрації Тетяна Сизон. Вона ставлениця нардепа Ігоря Молотка, який є колишнім «регіоналом». Вона сама також колишня «регіоналка»: возила людей на антимайдан, шанує цих попів московських.

У вашому місті діє архієпископ Конотопський і Глухівський Роман. В обласному центрі також є митрополит Сумський і Охтирський Євлогій. Чи мали ви розмову з кимось із них?

Я з чортами не спілкуюся.

Але ж митрополит Євлогій, наприклад, після заяв Кирила закликав не згадувати очільника РПЦ в проповідях, назвав його «співучасником агресора»…

Це називається «розвод на лоха». Вибачте за такий жаргон рівня конотопського вокзалу. Але іншого слова у мене немає, аби висловити цю ситуацію стосовно цього чорта в рясі. Вони готові посміхатися, танцювати, а за спиною гранату тримати, це не люди, це чорти, це агентура ФСБ. Їм була вказівка: «Зробіть так, щоб вас врятувати, щоб ви далі могли продовжувати свою антиукраїнську діяльність»… Він сидіти має за те, що стільки років розкладав свідомість українців, за те, що вони у своїх церквах виставляють фотографію Ніколая ІІ і називають його святим.

Людина повинна відповідати за всі свої злочини. Покаяння – це дуже добре, воно може послабити відповідальність, якщо воно щире. Але воно не знімає відповідальності. І якщо чорт винен в тому, що люди гинуть, якщо промивав мізки за Путіна, він повинен відповісти, а не сказати «ой, вибачте, я помилився». Відповідальність, люстрація, депортація, тільки так, ми повинні очиститися…

Хтось скаже, що це методи самої Росії.

Не скаже. У нас біда – ми ніколи до кінця не караємо зло. Ми не схожі на них, ми не йшли на їхню землю, ми не ґвалтували їхніх дітей, не різали їхніх жінок, батьків, не мучили їх голодом, ми не пхаємося за межі України, ми хочемо жити тут, у вільній державі. І ми повинні всі зрештою зрозуміти: якщо ми не будемо карати зло, а будемо тягати матню, як це роблять депутати Верховної Ради, продавати свою душу за 5 копійок... Вони вже там розподілили підряди, хто буде гроші освоювати на відновлення громад. Ми повинні бути категоричні, жорстокі до зла, до ворога, і повинні мати тепле добре щире серце до тих людей, які є нам братами, які є нашими партнерами і друзями на міжнародному рівні.

У Конотопі є Вознесенський собор, Свято-Миколаївська церква, все це храми Московського патріархату. Кому належать ці споруди юридично?

Має бути рішення громади про те, що там буде священник, який не перебіг… Вся громада стане за те, щоби копняками вигнати (нинішніх священників), навіть якщо там якісь документи є (право власності). Ми будемо вимагати від депутатів, які зараз соплі жують і матню тягають, щоб вони прийняли відповідний закон, аби все це майно перейшло або до державної власності, або краще до власності територіальної громади. Тоді ми вже ухвалимо рішення про те, щоб передати його тій чи іншій релігійній громаді. Люди самі визначаться, до кого їм піти: до греко-католиків, православних, бути з Філаретом чи Епіфанієм. Як вони скажуть, так ми і зробимо.

«У Деркача на Сумщині «гідна» зміна»

Сумщину десятиліттями називали вотчиною регіонала Андрія Деркача. Цей вплив відчувається зараз?

І Ігоря Молотка. У Деркача «гідна» зміна. Впливу Деркача немає взагалі. Ніхто не може подзвонити і сказати, щоб я щось робив, чогось не робив. Я від нього абсолютно незалежний, він на мене не впливає ніяк взагалі. Більше того, ми з ним воювали дуже жорстко у 2012 році, коли я йшов до Верховної Ради по його округу, я тоді зайняв друге місце.

Якщо зараз брати за впливовістю, то номер один – це Ігор Молоток, який захищає Московський патріархат. Андрій Деркач уже на третє чи п’яте місце відкотився (в області).

Молоток із групи «За Майбутнє», тобто це Ігор Палиця. Ігор Палиця – це Ігор Коломойський.

Чи була реакція центральної влади на ваше рішення заборонити Московську церкву в Конотопі?

Не отримав її, на превеликий жаль.

А ви самі намагалися зв’язатися з цього приводу з Офісом президента?

Я підтримую президента повністю. Повністю підтримую нашого голову військово-цивільної адміністрації Дмитра Живицького. Він єдиний, кому я можу додзвонится, він завжди слухавку візьме, це пан Живицький. Але толку, що я йому буду дзвонити з цього приводу? Я з ним спілкувався про цю ситуацію, але це було кілька тижнів тому. Він сказав чітко, що ворога треба називати ворогом. І він тоді мені сказав, що вважає Московський патріархат ворогами України. Коли він мені це казав, були присутні і інші міські голови. Щодо Офісу президента, то хочу поїхати до нього. Спробую постукатися, може, впустять, може, почують. А може, я просто замок поцілую, охорона мене не підпустить, не знаю.

З одного боку, ви в усьому підтримуєте президента. З іншого боку, критикуєте пропрезидентську монобільшість, яка блокує вирішення питання з Московським патріархатом. За даними «Главкома», така поблажливість – результат впливу голови Офісу президента Андрія Єрмака та першого помічника президента Сергія Шефіра.

Я повністю розумію поведінку президента тому, що я маю ті самі проблеми, ті самі нюанси, все те саме як він в Україні, тільки на рівні міста Конотоп, нашої міської територіальної громади.

У мене теж є оточення, яке іноді до мене приходить і щось мені там розказує. Іноді я займаю їхню сторону, іноді вони виявляються праві, іноді навпаки, мені доводиться змінювати рішення. Бувають різні ситуації. Я вважаю, що президент повинен побачити, що український народ, українські громади виступають проти Московського патріархату. Я думаю, він це побачить і ніякі Єрмак і Шефір нічого не зроблять. Якщо президент зрозуміє це, то, думаю, він дотисне депутатів, цих чортів, які його обманюють і підставляють. І тоді буде прийняте відповідне рішення про заборону Московського патріархату. Якщо би я не був міським головою уже майже сім років, я б, можливо, не розумів президента і звинувачував би його у всіх гріхах. Але я сам пройшов цю школу, розумію, як треба тримати баланс.

Я хочу, щоби зараз по всій Україні, як я зробив, щоби решта голів територіальних громад пішли цим же шляхом. Це був би потужний сигнал для Верховної Ради, для Офісу президента і самого президента – треба знищувати п’яту колону.

«Людина Коломойського підставила президента»

У своїх відеозверненнях у Facebook ви говорили, що знаєте, хто підставив президента, хто підставив голову обласної військової адміністрації Дмитра Живицького з призначенням Тетяни Сизон очільницею Конотопської військової районної адміністрації. Це депутат Ігор Молоток? Він має вплив на Банкову?

Він перебуває у політичній партії, яку називають «За Майбах» («За Майбутнє»), це проєкт Коломойського. Будемо відверто говорити, що там є однозначно якийсь певний вплив той чи інший (на президента) є. Молоток давно вже депутат Ради, він має зв’язки. Я знаю, що перед кожним призначенням президенту, голові Верховної Ради, голові облдержадміністрації подається оперативка від спецслужб на ту чи іншу особу, яка готується для призначення. На третій або четвертий день війни було не до читання цих оперативок, це все (призначення) було на гарячу руку.

Тому я і вважаю, що голову нашої військової обласної адміністрації Живицького підставив Молоток, і президента України також. Адже сам Молоток – колишній регіонал, який голосував за «диктаторські закони 16 січня», за Харківські угоди. Від нього аж смердить «рашкою». Він зараз бігає з автоматом по Україні, по блокпостах, піариться як один наш колишній президент, і робить селфі.

Чим конкретно завинила пані Сизон?

У 2014 році в Конотопі була народна рада. Її (Сизон – «Главком») люстрували за те, що вона була у Партії регіонів. Тоді вона працювала директором будинку культури «Зоряний» в місті Конотоп. Її люстрували, звільнили, вона сама написала заяву. Як тепер, під час війни, можна допускати людину, яка була в Партії регіонів, бути головою військово-цивільної адміністрації? Пані Сизон постійно відвідує храми Московського патріархату, на всі свята ходить. Вона завжди відстоювала інтереси Московського патріархату. За нею тягнеться такий цікавий шлейф кримінальних справ, у тому числі про замах на моє вбивство. Справи у підвішеному стані, їх ніхто не розслідує. Є справа і щодо закупівлі трамваїв для міста на мільйон гривень дорожче за вагон, ніж насправді він коштує. Багато можна розповідати. Окрім того, очільником Військової служби правопорядку в Конотопі призначили Олега Жукова. Він є депутатом «За Майбутнє» в райраді, головою конотопської сотні самооборони, який втік в перший день війни разом з сім’єю і з’явився тільки через два місяці. Тобто повернувся він зараз, Молоток уже домовився, щоби його призначити, фактично він зараз є головним поліцейським військовим в Конотопі. Вдумайтеся тільки, як вони зараз вправно захоплюють владу. У них працює ціла мережа блогерів, які займаються тільки тим, що поливають брудом і дискредитують зокрема мене особисто.

Ви ж не думаєте, що Коломойський має настільки сильний вплив на президента…?

Не думаю, що Коломойський дзвонив Зеленському, щоби той призначив пані Сизон головою військово-цивільної адміністрації. Це нісенітниця, це не рівень Коломойського. Я думаю, що просто рішення було прийнято поспіхом у зв’язку з тим, що почалася війна… Я впевнений, якщо би президент розібрався, прочитав би оперативку, він в житті би не призначив Тетяну Сизон головою військово-цивільної адміністрації.

Конотоп не тривалий час у березні був в окупації. Зараз активних бойових дій у вашому місті вже немає, воно повністю під контролем України. Зважаючи, що війна триває, Конотоп близько до російського кордону, яка нині безпекова ситуація, прилітає?

Дякувати богові, дякувати нашим ЗСУ, не прилітає. У нашому місті є невеликі руйнування, особливо у порівнянні з тією ж Охтиркою, Тростянцем чи Боромлею. У нас кілька будинків знищено, є пошкоджені. Так, є у нас загиблі, але їхня кількість не сотні і не тисячі.

Скільки мешканців виїхали з початку війни, скільки повернулися?

Понад 50% тих, які проживали раніше, у місті залишилися. За межі України виїхали десь 15-20%. Решта перебуває на території України, але не в Конотопі. Натомість майже 1 тис. тимчасово переселених приїхали до нас з Маріуполя, Донбасу і Харківщини.

Ви заявляли, що важко переконати потенційних закордонних інвесторів вкладати кошти у розвиток міста через те, що воно знаходиться близько до російського кордону. Який вихід бачите, якими аргументами переконуватимете повертатися до Конотопа тих, хто виїхав?

Так, виїхали 7-10 тис. людей. Найголовніше – почуття патріотизму, любові до своєї рідної землі. По-друге, я впевнений у нашій перемозі, перемозі України над Москвою. Я впевнений, після того, коли ми здобудемо цю перемогу, ми будемо мати можливості, інвестори самі прийдуть до нас, щоби відкривати бізнес, створювати робочі місця.

Наостанок запитання про перейменування вулиць. Ви ініціюєте перейменування однієї з вулиць на честь головнокомандувача Валерія Залужного, є ініціатива назвати вулицю іменем Василя Стуса. Чому саме зараз? І чи відбулися з цього приводу громадські слухання?

У нас десь близько 50 вулиць, які треба перейменувати, щоби прибрати московські топоніми. Це моя ініціатива як міського голови. Щоби з’явилася вулиця імені Пантелеймона Куліша, замість Олександра Пушкіна – Василя Стуса, замість Тургенєва, на якій я народився і виріс, щоби була вулиця Валерія Залужного. Хочу також повернути вулицю імені Олександра Музичка, тобто Сашка Білого. Буду на цьому наполягати, звертатися до людей, щоби вони мене підтримали. Щодо інших вулиць нехай люди самі вирішують. Буде йти обговорення, визначимося.

Ви вже хотіли назвати одну з вулиць іменем Музичка, але отримали опір громади. Тоді вулицю назвали Щасливою. Зараз ситуація може повторитися і люди не дадуть перейменувати?

Я думаю, така ситуація вже не повториться.

Михайло Глуховський, «Главком»