Медведчук і всі-всі-всі. Хто хоче повернути український паспорт

Після початку повномасштабної російської агресії президент Володимир Зеленський почав системно позбавляти українського громадянства одіозних осіб. Відбувалося це хвилями, президентські укази містили одразу по декілька прізвищ. Технічна підстава для таких радикальних рішень була одна – наявність у таких осіб громадянства інших країн. Хоча у січні цього року президент зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України», який передбачає множинне громадянство. Щоправда, «поза грою» в будь-якому разі лишаються громадяни країни-агресора, які наразі й переважають в списку тих, кому анулювали українські паспорти.  

Життєвий шлях та стосунки з владою у тих, в кого забрали паспорт з тризубом, різний: навряд чи можна порівнювати «провину» Ігоря Коломойського, Віктора Медведчука, топчиновників епохи Януковича та ватаги контрабандистів. Дехто з цих осіб не погодився з втратою українського паспорта та намагається повернути його через суди. Серед них – і ті ексгромадяни, які давно втекли з України, і ті, хто досі в ній перебуває у туманному статусі.

Почав не Зеленський

Припинення українського громадянства відомих персон було започатковано ще за президентства Петра Порошенка. У квітні 2017 року він видав відповідний указ щодо екснардепа від Радикальної партії Ляшка Андрія Артеменка. Це відбулося невдовзі після того, як видання The New York Times опублікувало статтю про те, що український депутат передав адміністрації тодішнього президента США Дональда Трампа план вирішення конфлікту на Донбасі, який передбачає виведення російських військ з Донбасу, зняття санкцій з Росії та проведення референдуму щодо передачі Криму в оренду Росії.

В Україні такий вчинок, м’яко кажучи, не підтримали, зокрема, колеги-депутати Артеменка, а Генпрокуратура почала розслідування за ознаками державної зради. У Артеменка швидко знайшли канадський паспорт, про існування якого він сам повідомив під час допиту. Щоправда, депутат зауважив, що анулював його, як тільки обрався до парламенту, але канадське громадянство продовжувало діяти. Це стало підставою для Петра Порошенка видати указ про припинення українського громадянства Артеменка та ще п’яти осіб, серед яких – екс-заступник міністра економіки Саша Боровик.

Такий крок одразу викликав критику серед правозахисників: вони посилалися на статтю 25 Конституції, яка чітко визначає, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. З іншого боку, закон про громадянство називає підставою для його втрати набуття громадянства іншої країни. Цю колізію мав би розтлумачити Конституційний суд, але його позиції, як і щодо інших важливих питань, просто нема. Тож юристи Порошенка тоді вирішили це різночитання на власний розсуд. Акцент був зроблений на тому, що в президентському указі йшлося не про позбавлення, яке заборонене Конституцією, а лише про припинення громадянства (яке гіпотетично колись можна відновити). За такою ж схемою згодом було припинене й українське громадянство Михайла Саакашвілі. Його звинуватили в тому, що при отриманні українського паспорта він приховав інформацію про свої судимості у Грузії.

Цікаво, що одним з перших указів новообраний президент Володимир Зеленський Саакашвілі громадянство повернув. Також він надав українське громадянство російському опозиціонеру Олександру Невзорову та низці осіб, які брали участь у захисті територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.

Більш того, Зеленський запевнив, що відтепер з його боку не буде штучного гальмування чи затягування цього процесу, як в часи попередника. І заявив, що взагалі готовий надати громадянство «всім українцям на планеті».

Але водночас після початку широкомасштабного вторгнення Зеленський, керуючись логікою воєнного часу, почав не тільки видавати громадянство, а й відбирати його. Причому український паспорт анулювали переважно не тим, кому він був подарований, а особам, які жили в Україні з часів її незалежності. «Перші ластівки» пролетіли ще у квітні 2021 року: глава держави позбавив громадянства бізнесменів Вадима Альперіна, Араіка Амірханяна та Олександра Єрімічука. Це відбулося після засідання РНБО, де було запроваджено персональні санкції щодо осіб, які очолюють так звану топ-десятку українських контрабандистів. Альперіна особисто Зеленський називав «хрещеним батьком контрабанди в Україні». Формальною підставою для втрати Альперіним українського громадянства було паралельне громадянство Ізраїлю, Амірханяном – громадянство Вірменії, а Єрімічука – Румунії.

Вже після початку великої війни у липні 2022-го Зеленський видав указ, яким припинив громадянство низки знакових осіб: серед них опинилися колишній голова Дніпропетровської обладміністрації Ігор Коломойський та його ексзаступник Геннадій Корбан. Зараз Коломойський перебуває в СІЗО СБУ за звинуваченнями у фінансових махінаціях у Приватбанку до його націоналізації. Питання до олігарха є й у ФБР.

Разом з Корбаном та Коломойським у списку позбавлених паспорта з’явилися два нардепи – Вадим Рабінович з забороненої прокремлівської ОПЗЖ та Ігор Васильковський зі «Слуги народу». У Рабіновича прогнозовано знайшлося громадянство Ізраїлю, куди колись палкий «голуб миру» втік ще перед вторгненням, а історію з одним з найбільших прогульників Васильковським та його болгарським паспортом не дуже зрозуміли навіть його колишні соратники з монобільшості.

Укази про втрату громадянства не публікуються у відкритому доступі через наявність персональної інформації, і це ще більше додає процесу утаємниченості. Наприклад, указ «імені Коломойського-Корбана» вперше був оприлюднений… на «фейсбуці» нардепом від «Батьківщини» Сергієм Власенком.

За пару місяців – у вересні 2022-го – президент позбавив громадянства ще чотирьох контрабандистів з вищезгаданого списку РНБО, які мали російські і румунські документи. А у грудні того ж року аналогічна процедура була застосована до 13 служителів УПЦ МП, серед яких – митрополит Тульчинський і Брацлавський, якого підозрюють у держзраді та який має російський паспорт.

У січні 2023-го Зеленський взявся вже за «велику рибу» та відверту агентуру Кремля. Він сам повідомив, що позбавив громадянства кількох нардепів від ОПЗЖ – путінського кума Віктора Медведчука, його найближчого соратника Тараса Козака та ексгенпрокурора Рената Кузьміна. До цієї «медведчуківської» компанії додався ще й довгожитель Верховної Ради сімох скликань позафракційний Андрій Деркач, якого за даними СБУ, давно було завербовано російськими спецслужбами для безпосередньої участі в захопленні Росією України. Весь цей квартет був обвинувачений у державній зраді. «Якщо народні обранці обирають службу не народу України, а вбивцям, які прийшли в Україну, то й наші дії будуть відповідними. І це не останні подібні рішення», – пообіцяв Зеленський, побажавши тим, хто має російське громадянство, жити в їхній улюбленій країні.

4 лютого 2023 року Зеленський у своєму відеозверненні розповів, що підписав відповідні документи «для захисту та очищення нашої держави від тих, хто на боці агресора». Президент сказав, що керувався поданням Служби безпеки стосовно наявності у певних осіб російського громадянства. Прізвищ президент не озвучив, але, за даними джерел у правоохоронних органах, черговими громадянами, у яких відібрали громадянство України, стали представники сумнозвісної команди Януковича: ексміністр освіти Дмитро Табачник, ексміністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, колишній голова Адміністрації президента Андрій Клюєв, ексголова СБУ Олександр Якименко та ексміністр доходів та зборів Олександр Клименко.

Звісно, не всі з тих, кого голова держави вже встиг позбавити громадянства, так вже бажають його повернути. Багато хто вже давно махнув рукою на Україну та осів в нових краях. Але вистачає й тих, хто навіть з-за кордону судиться з президентом за право відновити український паспорт.

Тяганина за паспорт

Оголошений президентом «головним контрабандистом» Вадим Альперін оскаржив указ президента в частині втрати ним громадянства ще у 2021 році. Але безуспішно. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку: оскаржуваний указ було видано на основі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суд урахував рішення ЄСПЛ у справі «Рамадан проти Мальти», у якому йдеться про те, що припинення державою громадянства особи із підстав, визначених законом, внаслідок набуття громадянства іншої держави у цій справі не є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втім, невдача Альперіна не зупинила інших незгодних «українських патріотів». Віктор Медведчук, який так чекав в Україні російські війська, залишив її у вересні 2022 року, коли його як дуже цінного путінського кадра обміняли на 200 полонених українських захисників. Після позбавлення громадянства Медведчук за місяць звернувся до Верховного Суду щодо визнання положень президентського указу безпідставними. На думку представників позивача, указ президента є «незаконним, безпідставним, свавільним, прийнятим з порушенням норм Конституції України, Закону України «Про громадянство України» і таким, що грубо порушує права, свободи й законні інтереси позивача. 23 лютого 2023 року суд відкрив провадження у цій справі, а 17 жовтня 2023 року СБУ подала заяву про закриття провадження.

Служба безпеки стверджувала, що справжньою метою позову Медведчука є не повернення йому громадянства України, яку він називав «Антиросією», а «висловлення ним протесту проти існуючого в Україні демократичного політичного режиму і створення передумов для вирішення інших правових питань». У січні цього року суд відмовив СБУ у задоволенні заяви про закриття провадження.

Окрім громадянства, через Верховний суд Медведчук намагається повернути собі депутатський мандат та заодно позбутися економічних санкцій, введених РНБО ще у 2021 році. Позов стосовно повернення депутатського мандата захист Медведчука подав у лютому 2023 року, але зараз він на паузі до рішення по справі щодо громадянства.

Колега Медведчука по «паспортному» нещастю Андрій Деркач також вимагає визнати недійсним та скасувати указ президента. На цьому етапі суд на прохання позивача дозволив залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Державну міграційну службу, Комісію при президентові України з питань громадянства, Службу безпеки.

З «птахів Януковича» судиться за повернення громадянства Андрій Клюєв, відповідний позов до Верховного Суду він подав у серпні 2023-го. Клюєв через свого адвоката доводив: президентський указ треба скасувати, оскільки порушено статтю 7 Європейської конвенції про громадянство та статтю 8 Конвенції про скорочення без громадянства. Також позивач клявся, що не звертався до російських органів влади із заявою про отримання громадянства, та підкріпив слова листом-відповіддю від управління з питань міграції МВС РФ на запит російського адвоката.  Клюєв просив суд не брати до уваги скріншоти та витяги з російських сайтів «Егрн-Документ» і АС «Российский паспорт», надані СБУ як докази отримання ним паспорта громадянина Росії. Мовляв, ця інформація є сумнівною. Втім 5 лютого цього року Верховний Суд повністю відмовив Клюєву в оскарженні президентського указу. Рішення поки не вступило у силу, бо позивач має час на апеляцію.

Разом з політиками скаржиться на президентську несправедливість митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій (Єгоренко Валентин Володимирович), який опинився в списку 13 служителів УПЦ МП з російськими паспортами. На останньому засіданні у грудні минулого року суд дозволив відповідачу – представнику президента залучити до участі у справі Службу безпеки як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Окрема історія – епопея зі звільненням та поновленням на посаді скандального судді Верховного Суду Богдана Львова. У вересні 2022 року журналісти програми «Схеми» виявили, що Богдан Львов має громадянство Росії. Пізніше СБУ підтвердила цей факт. Питання позбавлення українського громадянства Львова не стояло, але після цього було запущено процес його звільнення. Водночас Львов усе заперечує: він запевняє, що СБУ не підтвердила і не спростувала інформації про наявність у нього російського паспорта. 10 січня 2024 року Київський окружний адміністративний суд поновив Богдана Львова на посаді судді Верховного Суду і постановив виплатити йому заробітну плату «за час вимушеного прогулу». Це рішення в силу не вступило, а Шостий апеляційний адміністративний суд 12 лютого відкрив провадження за скаргою Верховного Суду, який не погоджується з рішенням щодо поновлення Богдана Львова на посаді судді. 

Колись «запеклі соратники» Геннадій Корбан та Ігор Коломойський, стосунки між якими давно суттєво охололи, також судяться з державою – кожен окремо. Корбан подав позов до Верховного Суду в листопаді минулого року. На думку позивача, указ Зеленського суперечить нормам статті 25 Конституції, яка забороняє позбавлення громадянина. Сторона Корбана стверджує, що застосування статті 19 Закону України «Про громадянство України» (щодо того, що добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для втрати громадянства) «є лише спробою обійти конституційну заборону позбавлення громадянства шляхом підміни понять… відсутність волі позивача припинити українське громадянство та припинення громадянства позивача через нібито законодавчо передбачену процедуру втрати є фактичним позбавленням позивача громадянства України, що суперечить Конституції України». Разом з тим, позивач наголошує, що положення Конституції та закону про громадянство не містять заборони мати множинне громадянство. Суд задовольнив клопотання Корбана щодо витребування в Офісу президента копії відповідного указу та низку документів, серед яких копія листа СБУ від 1 липня 2022 року стосовно добровільного набуття Корбаном ізраїльського громадянства.

Але найбільш публічним є судовий процес щодо втрати громадянства Ігорем Коломойським. Ця тяжба триває паралельно з іншим гучним процесом: дніпровському олігарху вручено три підозри, які стосуються незаконних схем виведення коштів з Приватбанку. Коломойського вже пів року тримають в СІЗО, а судові засідання широко висвітлюються ЗМІ, що входять до медіаімперії обвинувачуваного. Коломойський ніколи не приховував, що окрім громадянства України, має також громадянства Ізраїлю та Кіпру. Більш того – вихвалявся цим, стверджуючи, що українська Конституція забороняє мати подвійне, а не потрійне громадянство.

Утім, зараз юристи олігарха керуються не такими знущальними аргументами. Вони вказують, що права їхнього клієнта порушила, зокрема, утаємничена процедура видачі президентських указів, а розгляд справи умисно затягується відповідачем.

У листопаді 2023 року Коломойський подав позовну заяву до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо скасування указу в частині втрати ним громадянства. Позов був розглянутий спочатку на етапі прийняття провадження Верховним Судом та його постановили залишити. Згодом стороною Коломойського була подана заява вже із виправленими недоліками – додані дані та інформація стосовно строків, коли він дізнався про існування указу президента. Адвокати акцентують на тому, що ніхто цього указу їхньому клієнту не надсилав, належним чином відповідно до передбаченого законом порядку не повідомляв і фактично Коломойський про втрату свого громадянства почув у ЗМІ.

«Коломойський дізнався про цей указ безпосередньо 15 вересня 2023 року, коли йому вручали клопотання про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, – стверджує адвокатка Христина Ямельська, яка займається справою щодо громадянства мільярдера. – Через те, що у нас дається строк пів року на оскарження рішень органів влади, то в рамках цього терміну він подав позовну заяву, оскільки категорично не погоджувався з існуванням такого указу в принципі. Щоб з'ясувати причини втрати громадянства, були направлені уточнюючі адвокатські запити. Нам відповіли що правовою підставою є пункт 1 частини 1 статті 19 закону «Про громадянство України», який передбачає, що з огляду на добровільне набуття громадянином громадянства іншої країни, а у даному випадку це громадянство держави Ізраїль, він втрачає українське громадянство. Не було жодного волевиявлення щодо цього самого пана Коломойського, який тут проживає, має великий бізнес, володіє рухомим та нерухомим майном, підтримує благочинні, громадські проєкти та має інші доволі стійкі зв’язки з Україною. Звісно, втрата громадянства впливає на його правовий статус – наприклад, право обирати та бути обраним на виборах. Тобто це є суттєве звуження та обмеження політичних та громадянських прав».

Основна підстава, на якій будується захист, – закон не має зворотної сили. Коломойський набув громадянство Ізраїлю, користуючись своїм єврейським походженням, у 1995 році. А Конституція України у цій редакції (де передбачено єдине громадянство) набула чинності лише в 1996 році. До того ж, на думку юристів, у законодавстві немає прямої заборони на подвійне чи множинне громадянство: там лише закріплений принцип єдиного громадянства, але немає встановленої відповідальності за його порушення.

Представники президента, отримавши позовні вимоги Коломойського, надали суду відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вони вказують, що Коломойський пропустив строк у пів року на оскарження указу, проте захист напирає на те, що їхній підопічний не був ознайомлений з указом належним чином, хоча той гуляв на просторах Інтернету.

«Стосовно указів президента є передбачений законом порядок про оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності, – каже Ямельська. – Що стосується безпосередньо позбавлення громадянства України, людину мають повідомити листом і до листа додати сам указ. Вона має підписатися за отримання, потім у неї мають вилучити паспорт і видати довідку про втрачене громадянство. Однак до сьогодні паспорт громадянина України у Ігоря Валерійовича не був вилучений і він ним користується. Крім того, в інших судах, де розглядається кримінальне провадження щодо пана Коломойського, слідчі судді регулярно називають його громадянином України. Це відображено у відповідних ухвалах в рамках кримінальних проваджень.

Вони (сторона президента – «Главком») хочуть взагалі не допустити розгляду цього позову. Вони не можуть навіть надати докази того, що взагалі відправляли Коломойському цей указ. Згідно з законом, там має бути чек, квитанція з адресою, датою, часом, видом операції, її вартістю. Однак вже кілька засідань нам кажуть, що нададуть ці докази на наступному засіданні і через це у нас відбуваються перерви по місяцю-два. І на наступне засідання ніхто знову не приносить жодних доказів, жодних чеків, і довести факт того, що указ дійсно був направлений, не можуть». 

Є ще одна цікава деталь, яку адвокати Коломойського пробують використати на його користь: з березня 2014-го до березня 2015-го він був головою Дніпропетровської державної адміністрації. Але відповідно до закону «Про місцеві державні адміністрації» таку посаду міг займати лише громадянин України, хоча у Коломойського вже було на той момент було громадянство Ізраїлю, набуте у 1995 році. Проте у 2014-му, на відміну від сьогодні, цей факт нікого не бентежив.

Дивним в історіях з припиненням громадянства є те, що на тлі таких заходів стосовно одних відверто проросійських ексдепутатів не чути про подібні кроки щодо інших – на кшталт гауляйтерів Володимира Сальдо та Євгена Балицького, які вже засуджені в Україні за цілі букети злочинів. Вони не тільки не приховують своїх російських паспортів, але й займаються примусовою їхньою роздачею на окупованих територіях. Але наразі темп позбавлення неблагонадійних громадян паспортів дещо спав. Або ж про нові укази Банкова просто не повідомляє.  

Павло Вуєць, «Главком»