Гуртожиток у Києві продали разом з мешканцями

Автівки розпродано, будівлю на Дегтярівській, 17 заполонили інші фірми. Гуртожиток на Виборзькій, 75/79 – останнє, певно, майно цього акціонерного товариства. І до нього дійшла черга. Півтори сотні сімей – більш як чотириста мешканців – напередодні зими попередили: або сплачуйте по 600 гривень за ліжко-місце, або – геть на вулицю. 

Гуртожиток у 1960-х звело міністерство транспорту для водіїв трьох автопарків. Він був на балансі то одного автопідприємства, то іншого. Після розвалу СРСР дістався автопарку, що обслуговував хлібозаводи. Коли підприємство акціонувалося, будівлю включили до статутного фонду. 2000-го ВАТ утворило дочірнє підприємство «Автомобіліст», якому передало гуртожиток на баланс.

Ще тоді, схоже, робилося все з далекосяжною метою –  прибрати до рук згодом і житло водіїв.  Адже, попри «галузеву» назву, в реєстраційних паперах дочірнього підприємства значилось основним видом діяльності «управління нерухомим майном». А з такого майна нове підприємство мало лише цей гуртожиток, у якому, між іншим, і саме юридично прописалося.

Спершу людей посунули… на верхні поверхи, а кімнати на першому здали в оренду різним фірмам.

«Обіцяли, що з орендаторів буде якась копійка, тож і нам зменшать квартплату. Але з цього нам нічого не дісталося», – розповідає Лідія Базалінська, яка прописана тут 30 років. «Згодом половину гуртожитку захотіли переробити на квартири. Людей з одного крила відселили, по дві сім'ї «утрамбували» в одну кімнатку. Ми через рік второпали, що квартири хочуть продати, тож силоміць повернулися до свого помешкання, за власний кошт заново вставляли двері, стелили підлогу… Ми неодноразово зверталися і до КМДА, і до Солом’янської РДА, щоб наш будинок передали в комунальну власність. Але ніхто не міг знайти власника будівлі. Юридично він є, а фактично немає. З 1997-го ходимо по судах за правом приватизації житла…»

Олексій Руденко, депутат Київради:

«Ситуація, як на мене, кримінальна. Гуртожиток внесено до статутного фонду АТ незаконно.  Є чітке порушення закону і при продажу будівлі, де зареєстровано 276 осіб, – здебільшого родини, які проживають тут уже понад тридцять років, а тепер раптом їм кажуть, що ви – ніхто.  Адже за законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» з 2009-го встановлено 11-річний мораторій на відчуження гуртожитків, окрім передачі в комунальну власність міста. Тобто до повного вирішення житлових проблем мешканців його жодним чином не могли продати чи передати комусь. Тому я не дивуюся, що за документами ця будівля проходить вже не як гуртожиток, а інший об'єкт нерухомості. Є прямі факти шантажу, погроз відключити електрику, влаштувати пожежу тощо.»