«Тимошенко проти уряду». Чому заглох тарифний трибунал?

Наприкінці червня 2016 року народний депутат Юлія Тимошенко звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду Києва про скасування постанови Кабінету міністрів від 27 квітня 2016 року №315 щодо встановлення єдиної ціни на газ для всіх споживачів у розмірі 6879 гривень за тисячу кубометрів. Цей показник у кілька разів перевищує собівартість видобутку палива (близько $70 за тисячу кубів). Відомо, що газу українського видобутку повністю вистачає для потреб населення та теплокомунального сектора. У 2016 році Україна видобула понад 20 млрд кубометрів газу, а обсяг споживання населенням та комунальним сектором становив 17 млрд.

У цьому ж суді розглядається позов Юлії Тимошенко до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), щодо скасування постанови про підвищення тарифів на гарячу воду та опалення з 1 липня 2016 року – тоді тарифи на ці послуги зросли майже вдвічі. Одразу ж після різкого стрибка ціни на газ почалося прискорене зростання заборгованості населення: на кінець минулого року показник сягнув 23 млрд грн.

Представники позивача у суді піддали різкій критиці вище згадане рішення суду про призупинення провадження. «Адмінсуд знову затягує «тарифну справу» Тимошенко проти уряду. Таке рішення суду не має жодних юридичних наслідків і є свідченням навмисного затягування процесу, – заявив офіційний представник позивача у судовому процесі Олександр Трохимець.

«Призначення експертизи з точки зору здорового глузду виглядає як нонсенс. Виходить, що уряд просить суд за допомогою експертизи встановити, чи економічно обґрунтованим було підвищення ціни на газ, яку своїм рішенням він і встановив, переконуючи, що ціна ринкова і економічно обґрунтована. Насправді ж це Кабмін мав би доводити в суді економічну обґрунтованість підвищення ціни на газ», – пояснив Трохимець.

«Це «епохальне» рішення: тепер якась експертиза перевірятиме уряд, чи економічно обґрунтовану ціну на газ він встановив», – обурюється офіційний представник позивача у судовому процесі екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко.

Все спочатку

Позов Тимошенко розглядається у суді вже понад дев’ять місяців: процес затягується через постійні зміни представників Кабміну, нові клопотання, через зміну складу суду. За цей час закінчилися повноваження двох суддів, тому склад суду було змінено і розгляд справи знову почали спочатку. До колегії суддів увійшов особисто голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк – його присутність, на думку представників позивача, засвідчила, що процес контролюється з Банкової. 

«Постанову про встановлення ціни на газ готувала ціла армія Мінекономрозвитку – а це 1200 осіб, які відповідають за встановлення економічно обґрунтованої ціни. До процесу залучено ще 200–300 осіб секретаріату Кабінету міністрів та 20 членів уряду, плюс приблизно 600 членів НКРЕКП, з яких семеро осіб є членами цієї комісії із заробітною платою 150 тисяч гривень плюс 85% надбавки за виконання особливо важливих», – обурюється Кучеренко, наголошуючи, що представникам позивача уряд і досі не надав розрахунків економічно обґрунтованої ціни на газ.

Допис судді з ознаками кримінального злочину

На особливу увагу заслуговує той факт, що рішення про призначення експертизи дій уряду ухвалювало троє суддів, двоє з яких були «за», а один – головуючий у справі Євген Аблов – проти. Його допис у процесуальному документі з поясненням, чому він був проти, Олександр Трохимець розмістив на своїй сторінці у Facebook. На думку Трохимця, пояснення судді є красномовним свідченням кримінального злочину в діях уряду, що призвело до мільярдних збитків простих споживачів, бюджетних та комерційних установ.

«На мою думку, в задоволенні клопотання представника Кабміну про проведення судово-економічної  експертизи слід відмовити, оскільки вважаю, що для повного та всебічного розгляду та вирішення даної справи по суті не потрібні спеціальні знання в галузі економіки, оскільки питання встановлення ринкової ціни та її взаємопов'язання із граничною ціною на природний газ для населення не входить до предмета доведення в межах даної адміністративної справи». 

А далі ще цікавіше:

«Крім того, у розпорядженні відповідача уряду та матеріалах справи відсутні будь-які документи бухгалтерського обліку із звітності, за якими можна було б визначити економічну обґрунтованість граничної роздрібної ціни на природний газ для побутових споживачів в розмірі 6879 грн за тисячу кубометрів. …Відповідач лише надав графічні зображення незрозумілого походження та змісту без підписів та назви. Я вважаю, надані Кабміном інформаційні матеріали не мають жодного відношення до документообігу та за ними неможливо, на мою думку, проводити судово-економічну експертизу та встановлювати економічно обґрунтовану граничну роздрібну ціну на природний газ».

Отже, суддя засвідчив, що базою для ухвалення ціни газу у розмірі 6879 грн стали презентаційні слайди незрозумілого змісту з намальованою там формулою. «За такими незрозумілими матеріалами ця постанова і приймалася. І я як юрист вбачаю в діях осіб, які цю постанову винесли на розгляд уряду (а це перший віце-прем’єр Степан Кубів), а також ставили її на голосування (це прем’єр Гройсман), ознаки кримінального злочину, які призвели до значних наслідків», – пояснює Трохимець.

За його даними, в суді виявили ще одну цікаву деталь: засідання, на якому затверджувалася газова постанова, відбувалося 27 квітня 2016 року об 11-й годині ранку. «А документи – проект постанови з усіма цими графічними матеріалами, – потрапили до секретаріату Кабінету міністрів 27 квітня о 14-й год. 26 хв., тобто через 3,5 години після її затвердження», – говорить Трохимець.

Дискредитований регулятор

Експерти стверджують, що аналіз законодавства в царині природних монополій дозволяє говорити, що державний регулятор дискредитував себе з юридичної точки зору. Згідно зі статтею 5 закону про природні монополії, такі види діяльності, як транспортування, розподіл, зберігання природного газу та теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, є природними монополіями. Закон зобов’язує здійснювати державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій на засадах відкритості та захисту прав споживачів.

Для досягнення цих вимог закон зобов’язує проведення відкритих слухань у випадку зміни цін та тарифів на товари природних монополій. Саме на них має бути враховано інформацію об’єднань споживачів та інших зацікавлених осіб. Але при встановленні ціни газу і тарифів на теплі послуги уряд проігнорував цей закон, як, власне, і закон про державне регулювання у сфері комунальних послуг, який встановлює порядок формування тарифів на послуги природних монополій. Згідно зі статтею 5, тарифи на комунальні послуги повинні відшкодовувати економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, тобто ніхто не має права діяти як заманеться, і Кабінет міністрів також.

Згідно з вищезгаданими законами, встановлено також процедуру затвердження тарифів, яка вимагає проведення певних розрахунків – загалом цей процес регламентує вісім нормативних документів, які заявник має подавати до комісії на затвердження. «Але такого подання і такого затвердження взагалі не було: комісія встановлювала тарифи на гігакалорії в абсолютно неправовий спосіб та з порушенням всіх нормативних документів», – стверджує Олександр Трохимець.

«Ми повністю пройшли судову справу, але вже третій місяць суд працює в режимі письмового провадження – це такий собі закритий режим судового розгляду, де без присутності сторін судді щось там розглядають і ніяк не можуть винести рішення, чи правомірно діяла НКРЕКП при встановленні тарифів. Думаю, якби наш позов не мав би юридичного підґрунтя і суддям можна було хоч за щось зачепитися, щоб його відхилити, його б давно відхилили. А якщо у даній справі немає жодного рішення, то це свідчить лише про одне: ми однозначно маємо рацію у своїй юридичній справі, але політична кон’юнктура не дає можливості суддям задовольнити цей позов», – підсумував Олександр Трохимець.

Українцям повернуть неправомірно зібрані платежі?

Учасники гучного судового процесу впевнені, що якщо суд задовольнить позов Тимошенко проти уряду щодо скасування нині чинної постанови про ціну газу 6879 грн, тоді з’являться підстави для повернення грошей, несправедливо зібраних зі споживачів за газ і тепло.

Навіть якби суд не скасував постанову Кабінету міністрів, який не уповноважений законом встановлювати ціну на газ, то обґрунтування відмови у задоволенні позову стало б приводом для звернення до Європейського суду з прав людини. Адже в цій історії на кону права кожного споживача в Україні. 

Наталка Прудка, «Главком»