Чим замінять полімерні пакети?

  • Галина Каплюк, Альона Блохтур, фото Станіслава Груздєва, «Главком»
  •  glavcom.ua
  • Розсилка
Чим замінять полімерні пакети?

Українців мають намір змусити відмовитися від полімерних пакетів.

Українців мають намір змусити відмовитися від полімерних пакетів. Саме з такою ініціативою виступило Мінрегіон, розробивши законопроект про обмеження виробництва, використання та ввезення в Україну полімерних пакунків тонших 0,025 мм і менших 20-ти л. Кожен рік в обіг виходить 5 мільярдів штук цих пакетиків, а розкладаються вони понад 200 років, знищуючи екологію, тому проблема назріла давно. Але екологи називають такі наміри уряду черговою піар-акцією для замилювання очей європейців.

Проте, чи доведеться українцям переходити на паперові пакети, господарські сумки та полотняні мішечки, стане відомо не раніше кінця поточного року, бо лише тоді цей законопроект дійде до парламенту.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували начальник Управління благоустрою територій та комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Олександр Ігнатенко, голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко та начальник відділу екологічної безпеки ПАТ «Київспецтранс» Олександр Семенець.

Олександр Ігнатенко: «Полімерні пакети не розкладаються понад 200 років, а їх безкоштовно дають в супермаркетах, і це ніяк не обмежується»

Наше Міністерство розробило законопроект про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакунків. Ця ініціатива викликана тим, що ці маленькі кульки літають у повітрі, чіпляються на дерева, особливо у місцях несанкціонованих сміттєзвалищ. Крім того, вони забивають зливостоки поверхневого водовідведення, річки, після чого утворюються повені та підтоплення територій. З точки зору екології, ви знаєте, що такі кульочки не розкладаються понад 200 років. Їх безкоштовно дають в супермаркетах, люди ними користуються і це ніяк не обмежується. Отже, збільшується обсяг відходів, який потрапляє до контейнерів і далі на полігони. Тому близько 40 країн вже прийняли нормативні акти, які або забороняють, або обмежують використання полімерних пакунків. Зокрема, в Китаї, в Сінгапурі, в Бангладеш та Австралії вже існує така заборона. З 1 січня цього року її вводять Італія та Франція.

Нашим законопроектом ми обмежуємо не всі полімерні пакунки, а лише понадтонкі – тобто 0,025 мм (це ми взяли з досвіду Китаю) і обсягом до 20 л. Це викликано тим, що великі полімерні пакунки ми вважаємо за необхідне поки що залишити на ринку, в тому числі тому, що вони використовуються мешканцями для збирання побутових відходів. Також ми не розповсюджуємо цю норму на біополімерні пакунки, які розкладаються. Зокрема, такі технології існують у світі, період їх розкладання при відповідних умовах або місяць-два, або до 4 років, в залежності від міцності та технології виготовлення.

Щодо відповідальності, то в Адміністративному кодексі України ст. 164-16 записана заборона зайняття забороненими видами господарської діяльності. Штрафи за це сьогодні сягають 1 700 – 8 500 гривень. Якщо це завдало значного збитку, отримано близько 100 тис.грн. доходу, то там штраф від 8 500 до 34 000 грн.

Така ініціатива покликана зменшити кількість побутових відходів, і це відповідає світовим тенденціям. Ці кульочки роздаються безкоштовно, в супермаркетах в них фасуються яблука окремо, буряки окремо і т.д. Для тих, хто загортає в них бутерброди, є полімерна плівка, яка не так розноситься та забиває зливостоки, тому що після використання жмутом викидається у сміття. Також є полімерні сітки, які можуть використовуватись продавцями для овочів. Також як альтернативу можна розглядати і сумки багаторазового використання та насамперед паперові пакунки.

Дослідження показали, що для наших бізнесменів, які виробляють такі маленькі пакунки, це лише один із видів товарної продукції. Вони виготовляють як плівку в рулонах, паперові пакунки різної ємності, так і великі полімерні пакунки. Тож йде мова про зняття з ринку лише маленьких надлегких полімерних пакунків.

Тетяна Тимочко: «Поліетиленові пакети забивають водотоки, збільшують обсяги розливу води і найстрашніше – нищать живе»

Законопроект, який підготувало Міністерство, є черговою спробою займатися окозамилюванням, йти від проблеми і вирішувати якісь бізнесові інтереси. Це не більше, ніж піар-акція, бо йдуть вибори, з Європейським Союзом не все гаразд і нам треба імітувати якусь діяльність. Тим більше, що в суспільстві дійсно є усвідомлення шкідливості поліетилену та цієї упаковки вже давно. Ще в 2007 році ми звернулися до Кабінету Міністрів з вимогою повністю заборонити поліетилен при упаковці продуктів харчування (особливо дитячого) і поетапною повною забороною аж до 2012 року. Тобто, можна було вже пройти цей шлях за 5 років.

Міністерство чомусь саме зараз зробило законопроект, який вступить в дію аж 1 січня 2013 року. І тільки після цього, згідно законопроекту, Кабінету Міністрів доручається в тримісячний термін зробити зміни та нові законопроекти, розробити законодавчі акти і потім передати їх знову у Верховну Раду, яка прийме або ніколи їх не ухвалить. Є приклад, коли Верховна Рада рік тому своєю постановою зобов’язала Кабмін розробити закон про повну заборону використання миючих засобів на основі фосфатів. Рік пройшов, КМУ не розробив законопроект і не подав в парламент. Верховна Рада забула про свою постанову і не запитала 1 травня 2011 року, чому ж не розроблений такий законопроект. І досі в Україні фосфати у миючих засобах не заборонені. Це той же шлях – задурення нам голів.

Більше того, цей законопроект вже зараз порушує регламент Верховної Ради щодо нормотворчої діяльності, тому що є певні вимоги. Якщо йде закон, то він має супроводжуватись цілим пакетом змін та доповнень до законодавчих актів, а не чекати, що колись воно буде. Якщо б зараз Мінрегіон виступив перед суспільством з цим пакетом, це було б нормально. За рік ще може підготуватись бізнес і вже не буде говорити, що у нас такі запаси цих пакетів, що будемо потерпати від збитків. Можна було б доопрацювати ці нормативні документи і з 1 січня 2013 року поетапно виводити. Більше того, саме в цьому маленькому рамковому законі треба було сказати про подальшу перспективу інших кульків. Бо бізнес після заборони 0,025 зробить їх товщими і далі буде випускати, а пакети більше 20 л і далі будуть забруднювати навколишнє середовище. Якщо ви забираєте тільки ці тоненькі пакети, наш бізнес знайде лазейки і буде далі отримувати прибутки. Треба економічно стимулювати та підтримувати ті підприємства, які використовують екологічно дружню упаковку.

Це замість того, щоб почати велику просвітницьку кампанію у суспільстві з Міністерством освіти разом з громадськими організаціями щодо обговорення перспектив цього питання, щодо освіти, починаючи з дитячого віку, і щодо стимулювання підприємств до заміни полімерної тари та упаковки на інші види, які є дружніми до навколишнього середовища. Тому ми взагалі не сприймаємо цей законопроект як крок вперед. Більше того, практика Мінрегіонбуду підтверджує, що вони ніколи не радяться з експертами, фахівцями та громадськістю, починаючи від закону про містобудівну діяльність, коли всупереч всьому 17 законів України зруйнували, знищили екологічну експертизу, натомість вже два роки розробляють 28 нормативних документів, які просто руйнують будь-який наш захист. Ми тепер не захищені екологічною експертизою.

Ми негативно сприймаємо цей законопроект, доки він не буде обговорений з експертами та науковцями Національної академії наук, де два інститути займаються полімерами. Їх не запрошували до розробки такого законопроекту. В громадських організаціях є цілі групи експертів, які знають європейське законодавство.

Пане Олександре, щодо тих країн, які ви назвали, скажіть, що Бангладеш, Сінгапур, Індія, Китай почали вводити цю заборону ще з 1993 року. Вони зрозуміли ще тоді, що поліетиленові пакети забивають водотоки, збільшують обсяги розливу води і найстрашніше – нищать живе у воді. Минулого літа на березі Чорного моря загинув дельфін, який проковтнув цей поліетиленовий пакет на відстані 50 м від берега. До прикладу, паперовий пакет, потрапляючи у воду, рівно через день розчиняється.

Олександр Семенець: «Щодо обсягів цих пакетиків, які потрапили на полігон відходів, то їх визначити неможливо»

На даний момент «Київспецтранс» не тільки приймає відходи від інших перевізників, а й сам обслуговує три райони Києва (Оболонський, Святошинський та Подільський), що складає 25% від ринку перевезень побутових відходів столиці. Маємо полігон побутових відходів №5, який розташований у селі Підгірці, його площа 63,7 га. Зараз на ньому видалено відходів на 26,4 млн. метрів кубічних, це майже 70% від його потужності.

Для навколишнього середовища негативний вплив поліетиленових пакетів починається саме тоді, коли їх викидають разом зі сміттям. Вони потрапляють у контейнери, розносяться вітром по дорогах та полях, потрапляють у річки. Загрозу становить не сама полімерна тара, так звані маленькі пакети, а їх безконтрольне розповсюдження. Їх дешевизна сприяє тому, що у крамницях можна кожний товар запакувати в окремий пакет, який одразу вдома викидається у сміття, а звідти на полігон побутових відходів, якщо до цього не було роздільного збору. Якщо почати вибирати ці пакети із загального сміття, то для цього необхідні кошти. Щодо обсягів цих пакетиків, які потрапили на полігон, то їх визначити неможливо. Можна цю цифру вирахувати, якщо знати, скільки таких полімерних пакетів було розповсюджено в Україні протягом певного періоду і прийнято на утилізацію чи вторинну переробку.

Насправді це обмеження, яке було зроблено ще 10 років тому, дуже серйозно витіснило поліетилен взагалі з ужитку в Європейському Союзі.

Який же обіг поліетиленових пакетів в Україні? Скільки треба буде зрубати дерев, щоб зробити таку ж кількість паперових пакетів?

Тетяна Тимочко: Ви зараз повторюєте усталений міф щодо знищення величезної кількості дерев для виробництва паперових пакетів, які мають замінити поліетилен. Папір (як і поліетилен, якщо його збирати) може бути використаний повторно і це не потребуватиме зрубування дерев. До речі, повторне використання макулатури у виробництві нового паперу в шість разів зменшує витрати води. Тобто, треба говорити не тільки про вилучення з обігу поліетилену і заміну його іншими матеріалами. Маємо взагалі говорити про формування нової культури споживання та виробництва.

Крім того, варто використовувати не лише паперові пакети, а й вироби із тканини багаторазового використання. В селі досі користуються звичайними мішечками з тканини, де краще зберігається крупа, і не задихається, як в поліетилені. Ми проводимо кампанію «Замість поліетилену – господарська сумка».

Тут згадали про біополіетилен – немає такого в природі! Його хімічний склад, навіть якщо додати біологічні речовини, не дає можливості розпадатись так швидко, як біологічний матеріал. Навіть згадані тут 40 років надзвичайно шкідливі для природи, бо складова поліетилену – етилен є високотоксичною речовиною. Добре, що фільтрат, який утворюється на тому ж 5-му полігоні, збирається та знаходиться під контролем, а на несанкціонованих сміттєзвалищах в ярах та балках ця високотоксична речовина проникає у ґрунти, ґрунтові і навіть підземні води і це вже загрожує життю людей, які можуть користуватися цією водою.

Отже ці міфи видумують виробники поліетилену, щоб залишати нас у полоні цього штучного матеріалу.

Олександр Ігнатенко: Щодо виробництва таких пакунків, за нашими експертними підрахунками, кожен рік в обіг виходить 5 мільярдів штук.

Крім того, мушу не погодитись щодо біопакунків, бо сучасні технології базуються на крохмалі, яєчній шкаралупі і т.д., які при гнитті розкладаються на вуглекислий газ та воду. За нашими даними, їх вартість в два рази більша, але деякі фахівці кажуть, що лише на 10-15%.

Пане Олександре, чому не підготовлений повний пакет змін до супровідних законодавчих актів? Невже це так і залишиться хорошою ідеєю, невтіленою в життя?

Олександр Ігнатенко: У нас з цим питанням все в порядку. Прикінцеві положення пишуться до будь-якого законопроекту і після його затвердження відповідні органи виконавчої влади переглядають свої діючі закони та підзаконні акти. По цьому законопроекту проведення інших законів до нього не потребує, з приводу підзаконних актів, ми це питання будемо опрацьовувати лише після затвердження. Така практика передбачена регламентом Верховної Ради і Кабінету Міністрів, тому не треба тут нічого перекручувати.

Щодо обговорення, то у нас є свої наукові інститути і ми з ними разом розробляли цей законопроект, а зараз проводимо громадські слухання. За місяць ми готові розглянути всі пропозиції, далі місяць на погодження з центральними органами виконавчої влади. Якщо будуть зауваження – будемо доопрацьовувати. Ще будемо надсилати на погодження, тож пройде місяць-два, потім буде експертиза Мін’юсту, далі місяць в Кабміні, щоб потрапити на засідання уряду, потім – до Верховної Ради в кращому випадку ми вийдемо з ним під кінець 2012 року. Тільки коли закон буде прийнято за основу, виробники якось почнуть реагувати на перепрофілювання. Але вже зараз вони бачать настрій населення та громадськості і будуть виробляти свою продукцію не на склад. Ми завчасно інформуємо бізнес, тому всі про все знають.

Я хочу доповнити, що в Європейських країнах на ці пакунки вводяться відповідні податки. Просто їх вже невигідно виготовляти і використовувати. В нашому випадку ми застосовуємо такий механізм, тому що розрахувати компенсатор податку дуже важко.

Стосовно роздільного збирання сміття, то маленькі паперові пакунки і макулатура у більшості випадків контактують з продуктами харчування. Зараз є 12 класів про прийманню макулатури на переробні заводи. Та макулатура, яка сортується на сміттєсортувальних заводах, зажирена і брудна, тому її не приймають в переробні підприємства. І вона іде в так звані «хвости» і не потрапляє в той обсяг відходів, які підлягають для переробки у вторинну сировину.

Тетяна Тимочко: Це так по тим технологіям, які застосовані в Україні, але це не означає, що так відбувається у всьому світі.

Якщо буде введена заборона, а у смітті все одно з’являтиметься полімер, хто і яким чином буде це контролювати?

Тетяна Тимочко: В Україні немає інстанції, яка це контролює, тому що Держспоживстандарт зараз дуже обмежений в своїй діяльності. Навіть якість цих поліетиленових пакетів ніхто не відслідковує, тому що немає стандартів і вимог до нього. Тому виробники давно все порушують і навіть використовують заборонені хімічні речовини при виробництві цих пакетів.

Олександр Ігнатенко: Досі є чинним міждержавний ГОСТ 12302-83 «Пакети з полімерних та комбінованих матеріалів». У Держспоживстандарті є функції контролювати, тому це їх обов’язок.


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Чим замінять полімерні пакети?