Після двох років безрезультатних переговорів із Росією щодо зниженя ціни на газ український уряд почав шукати альтернативи тому, що український прем'єр-міністр Микола Азаров назвав "абсурдною ціною". Серед цих альтернатив - видобуток сланцевого газу, до розробки якого Київ запросив західні компанії.
Нині Україна завдяки власному видобутку енергоресурсів покриває лише третину від потреби, проте вже до 2020 року має вийти на повну енергетичну незалежність, зокрема, і завдяки видобутку сланцевого газу - каже міністр екології та природних ресурсів України Едуард Ставицький.
На початку травня стало відомо, що право на розробку двох родовищ сланцевого газу в Україні можуть отримати дві західні компанії: американська Chevron отримала право на розвідку Олеського родовища на заході України, а британо-голландська Shell вестиме розробку Юзівського родовища на сході України.
Нині ці компанії та уряд України працюють над угодами про розподіл продукції - каже пан Ставицький. Міністр також твердить, що вже незабаром український уряд оголосить конкурс на участь у розробці двох родовищ на шельфі Чорного моря.
-- Сланцевий газ як енергетичний джокер
За словами Едуарда Ставицького, загальні запаси Олеського та Юзівського родовищ нині оцінюються у 1-2 трильйони кубометрів газу, але щорічний видобуток на Олеському родовищі може бути дещо меншим, аніж на Юзівському, через складніші геологічні умови. За оптимістичним сценарієм, якщо на Юзівському родовищі можна буде видобувати від 30 до 40 мільярдів кубометрів газу, то на Олеському - від 15 до 20 мільярдів кубів.
Міністр екології твердить, що компанії, які здійснюватимуть видобуток сланцевого газу в Україні мають такі виробничі стандарти та технології, що турбуватися про якісь негативні наслідки для екології, пов'язані із застосуванням технології гідрологічного розвриву при видобутку сланцевого газу, не варто.
Натомість, як каже урядовець, варто очікувати досить потужного спротиву з інших джерел.
"У мене особисто є абсолютна упевненість, що екологічних ризиків немає. Що ж до інших країн, які забороняють чи обмежують видобуток сланцевого газу, наприклад, Франція чи Болгарія, то ми знаємо, що у цих країнах працює дуже потужне енергетичне лобі. Зокрема, Франція - це країна, яка повністю залежить від атомної енергетики, а видобуток газу є прямим конкурентом, - заявив міністр Ставицький. - Я вважаю, що і ті зауваження та застереження, що лунають в Україні з приводу видобутку сланцевого газу, вони походять від певних компаній, які не зацікавлені у тому, аби видобуток вуглеводнів в Україні зростав. І ми до цього готові. Треба розуміти, що видобуток сланцевого газу перекроїв енергетичну мапу світу. І якщо у нас все піде так, як ми розраховуємо - власний видобуток "плюс" енергозбереження, - то до 2020 року ми будемо повністю енергетично незалежними".
На те, що видобуток сланцевого газу та прихід на український енергетичний ринок західних компаній допоможе Україні здобути енергетичну незалежність, сподівається і посол США у Києві Джон Теффт.
Він також звертає увагу на кардинальні зміни, що відбулися у самих США із початком промислового видобутку сланцевого газу:
"Сланцевий газ змінив всю гру в плані енергетичної безпеки в США і має всі підстави зробити те ж саме в Україні. Попередні дані свідчать, що в Україні можуть бути значні запаси нетрадиційних джерел газу в Західному та Дніпровсько-Донецькому басейнах, а також запаси на шельфі. Якщо це так, то це може кардинально змінити ситуацію для України з точки зору енергетичної безпеки та перетворити її з імпортера енергетичних ресурсів на значного експортера впродовж якихось кількох років", - каже американський посол.
Він також називає перемогу американської та європейської компаній на конкурсі за право розробляти родовища сланцевого газу "свідченням налаштованості України залучати великі інвестиції в країну та її енергобезпеку".
Утім, представники самих компаній поки що ухиляються від відповіді на запитання про те, як вони збираються здійснювати багатомільярді інвестиції в країну, яка впродовж останніх років посідає дедалі нижчі місця у рейтингах інвестиційної привабливості та дедалі вищі - у корупційних рейтингах. У Chevron та Shell також уникають коментарів стосовно впливу на український ринок російського Газпрому, який нині є єдиним постачальником газу до України.
-- Давайте порівняємо
Те, що певні проблеми, пов'язані із тим, що нетрадиційний газ "посуває" із ринку постачальників традиційного газу, існують, визнають і представники польських компаній, які впритул наблизилися до початку промислового видобутку сланцевого газу.
Але, як каже головний економіст PKN ORLEN Адам Чижевський, якщо громадянам пояснити, які існують альтернативи, то вибір, усе ж таки, падає на сланцевий газ, - принаймні, у Польщі:
"Останні опитування, проведені у Польщі, показали, що близько 90% підтримують видобуток сланцевого газу. Чому? Тому що якщо подивитися на сланцевий газ у контексті інших альтернатив, наприклад, атомної енергетики, яка виглядала "чистішою" до подій на Фукусімі, або порівняти це із залежністю від Росії, то люди роблять вибір на користь сланцевого газу".
Нині, за підрахунками польських фахівців, собівартість видобутку сланцевого газу у Польщі становитиме близько 300 доларів за тисячу кубів. Це у 2,5-3 рази більше, ніж собівартість видобутку сланцевого газу у США.
Проте з іншого боку, зазвичай собівартість знижується при зростанні обсягів видобутку. Крім того, ціна російського газу для Польщі є набагато вищою - близько 500 доларів за тисячу кубів, що на 100 доларів вища за середню ціну, за якою російський газ купують інші європейські країни. "Це ціна монополізму, і ми збираємося його долати", - кажуть представники польських компаній.
Коментарі — 0