Як опозицiя дiлить депутатськi мандати

Тарас Стецьків: «Вони роблять фатальну помилку. Якщо опозицiя не виграє парламентських виборiв, то не виграє президентських» .

У полiтикiв - гаряча пора: вони дiлять мiсця у майбутнiх виборчих списках i округах. Хоч зовнi поки що все спокiйно, насправдi у партiйних кулуарах вирують неабиякi пристрастi. Адже номер у списку визначає шанси знову здобути мандат депутата на наступнi п'ять рокiв, а узгоджена пiдтримка кiлькох партiй на виборчому окрузi збiльшує i тут шанси на перемогу.

Уже майже два тижні минуло, як «Батькiвщина» та «Фронт змiн» оприлюднили свою програму на парламентські вибори – серйозну, продуману, чи не вперше наповнену конкретикою. І далі вже точно мав би бути логічний крок — оголошення кандидатів у депутати, людей, які мають цю програму реалізовувати.

Але цього й досі не відбулося. Чому?

Про те, що відбувається за опозиційними лаштунками, «Експрес» попросив розповісти людину, котра може дозволити собі бути відвертою, бо не належить до «Батьківщини», «Фронту змін» чи «Свободи», які грають першу скрипку в цьому об'єднанні. Під час інтерв'ю наш співрозмовник народний депутат Тарас Стецькiв, у притаманнiй йому манерi, був масимально вiдвертим - розповів усе так, як є.

- Ширяться чутки, що в закритих кабiнетах опозицiї триває ледь не вiйна, що згоду знайти дедалi важче. Що відбувається у кулуарах — там, де складають списки кандидатів у депутати?

- Десь із цьогорiчного лютого всі справи замкнули на собі лідери трьох партій - «Фронту змін», «Батьківщини» та «Свободи». З якогось моменту стало зрозуміло, що вождi цих партiй не мають великого бажання обговорювати ті питання в широкому форматі, не хочуть вiдвертої розмови щодо претендентiв на депутатськi мандати. I це дуже сумно. Виникають пiдозри щодо того, хто потрапить цього разу до спискiв.

- Багато говорилось, що цього разу кожного кандидата в депутати опозицiя перевiрятиме на вiдповiднiсть певним принципам - щоб був чесним, щоб не був «парашутистом» i т.д. Цього дотримуються?

- Ні, на центральному КОДі принципи обговорювали, але не затверджували. Пролунали загальнi слова про чесність, порядність, суспільну відомість пропонованих кандидатів.

Але ми наполягали на тому, що прiзвища таких кандидатiв мають бути заздалегiдь оголошенi, аби люди могли їх обговорити.

Лідери великих партій відразу сказали, що робити цього не варто, бо, мовляв, на цих людей влада почне «полювання».

Але насправдi, як виглядає, уже кiлька мiсяцiв вiдбувається якесь незрозумiле узгодження...

- У вузькому колі...

- Так, у вузькому колі. «Батьківщина» і «Фронт змін» домовилися про певні квоти й наразі наповнюють їх потай від інших.

- Якими є ці квоти?

- Офіційно не оголошені. Кажуть, що або 60 на 40, або 55 на 45 відсотків на користь «Батьківщини».

- І кожен формує свою частину, не має права втручатися в чужу?

- Так, і я вважаю, що це неправильно. І такі ж думки висловило чимало громадських авторитетів і навіть представників Церков. Немає нічого страшного, аби попередньо оприлюднити прізвища людей, котрі підуть по спільному списку в пропорційній частині виборів, і людей, котрі підуть по мажоритарці. Щоб їх попередньо обговорювати і, можливо, якось підкорегувати цей склад кандидатів, звернувши увагу на реакцію суспільства. Але ж ні, на сьогодні «спискова» частина кандидатів узагалі є таємницею за сімома замками.

- З одного боку, як ви сказали, є позиція, що завчасне офіційне оприлюднення кандидатів поставить їх під

удар влади. Але з іншого - дехто каже, у цей час просто триває торгівля місцями у списку. Це так?

- Підозри виникають. Перша — що є кандидатури не достатньо авторитетні, і їх тримають у таємниці до останнього,

аби проштовхнути, аби не «спалити» їх завчасно у вогні суспільного обговорення і критичного вивчення. Друга - можливо, є певні труднощі з фінансуванням кампанії, й округи, як кажуть, продають чи, якщо хочете, вiддають кандидатам, що роблять певні фінансові внески у виборчий фонд партії.

Це геть незрозумiло. Віддавати бізнесменам місця кандидатів від опозиції в обмін на фінансову допомогу -— означає свідомо вручати ці округи представникам Партії регіонів. Це однозначно.

Те саме — висувати на округ очевидно непрохідну кандидатуру. Такий прецедент зафiксовано, наприклад, на Львiвщинi.

- Кого ви маєте на увазі?

- Тут про свiй намiр балотуватися вiд опозицiї заявила київська журналістка. Вона відома у журналістських колах,

інтернет-середовищі, але зовсім не знана виборцям цього округу. І кидати ту дівчину проти грошовитого кандидата вiд влади - наперед «спалити» її і здати округ владі.

Виникає враження, що це роблять свідомо — висувають такого «технічого» кандидата, аби, попри приналежність до опозиції, програв вибори зовнi «незалежному» кандидату, а насправді — кандидатові від влади.

Схожi тривожнi сигнали є по Полтавщинi, Київщинi, Сумщинi.

Якщо такі речi будуть реалiзованi на практицi, опозиція дуже ризикує. Виборця обманути не вдасться, незалежно від того, коли оголосять партійний список і кандидатiв по мажоритарних округах. Бо виборець буде дуже прискіпливий, він дивитиметься під рентгеном на кожен округ, особливо у своєму регіоні.

- От коли, наприклад, Турчинов ухвалює таке рішення, то чому вiн це робить — бо не вірить у силу своїх iдей чи людей, чи тому що хоче заробити «швидкі» гроші?

- Я боюся припустити, що йдеться про грошi. На мiй погляд, є переоцінка бренду «Об'єднана опозиція». Виборець сьогоднi «розкусить» i бiзнесменiв-»пасажирiв» i полiтичних калiк, i технiчних кандидатiв. I голосуватиме тільки за тих кандидатів, котрим довіряє особисто. Якщо люди побачать, що від опозиції iдуть якісь столичні «парашутисти», то

вони ще рiзкiше повернуться спиною до такої опозиції.

- У вашому розумінні, ті лідери опозиції, які нині ухвалюють такі рішення, ще можуть звернути з того шляху, чи вже все вирішено i вони таки підуть хибним шляхом до кінця?

- Думаю, усе ще може змінитися. Останнi тижнi показали: що більше опозиція приховує кандидатів, то більше чуток і пліток на цю тему виникає. Що довше затягнуть з оголошенням кандидатів, то більше шансів, що врешті на кожному окрузі опиниться не один, а 3, 4 i 5 кандидатів-опозиціонерів.

Мені не зрозуміло, чому i Турчинов, i Яценюк так поводяться.

- Може, вони не хочуть виграти виборiв?

- Грішним ділом, я й сам таке подумав і спитав їх. Звичайно, мене запевнили, що у своїх силах і намірах перемогти міцні як ніколи.

Але насправді опозиція має таки застановитися: вона хоче виграти вибори чи просто отримати більш-менш пристойний результат. Тому що виграш парламентських виборів після повернення «кучмівської» Конституції — це аж ніяк не отримання реальної влади, як було за Конституції 2006 — 2009 років. Це лише відносне вирівнювання опозиції з Януковичем у силах, отримання у державній системі можливості для боротьби з ним принаймні на паритетних засадах — у нас парламентська більшість, у нього вся виконавча влада. Отже, опозиція має бути готова, у разі перемоги, вийти на цей бій із ним і, можливо, вистояти в цьому бою не короткий відрізок часу, а два з половиною роки до календарного закінчення терміну повноважень Януковича.

- Яка ж імовірність повторення сценарію 2006 року, коли Партія регіонів програла парламентські перегони «помаранчевим» партіям, та вже за кілька місяців знайшла достатньо сателітів (зокрема і в їхньому таборі), аби сформувати парламентську більшість та уряд?

- Висока. Бо поведінка лідерів опозиції, які досі не оприлюднили кандидатів у депутати, лише сприяє такому процесу.

На превеликий жаль, керівники опозиції пішли іншим шляхом — вони зашифрувалися. Як сказав мені знаний «помаранчевий» політик Олег Рибачук, «КОД закодувався».

- А Тимошенко, на вашу думку, має вплив на визначення кандидатів, чи вона усунена від цього?

- Щодо виборчого списку партії на пропорційну складову, то, переконаний, Тимошенко його погоджує. А кандидатів по мажоритарці - навряд чи. Тому що, як я розумію, на розподіл кандидатів по мажоритарних округах так само, як і на формування партсписку поширили квотний принцип. I коли хтось ставить питання «А чому саме цей кандидат, а не інший?», йому у відповідь «аргумент»: «Просто цей округ за квотою «попався», скажімо, «Свободі», тож усі питання до неї».

Це людей неодмiнно обурить. I вони можуть голосувати зовсiм не так, як планували.

- Як варіант, за кандидатів від Кличка?

- Мені здається, якщо підозри й недовіра до такого підходу під час визначення кандидатів у мажоритарній і пропорційній частинах зростатимуть у людей, Кличко буде набирати рейтинг завдяки «Батькiвщинi».

І якщо Кличко справді оприлюднить списки своїх кандидатів заздалегідь та запропонує людям обговорити їх, то, безумовно, отримає перевагу. Бо в розумiннi людей він буде чесніший.

- А в нього є ті кандидати — придатні для завчасного оприлюднення без страху?

- От тепер ми будемо і на Кличка дивитися прискіпливіше. Скоро все побачимо.

- Є думка, що опозицiя насправдi не хоче отримати владу в парламентi зi стратегiчних мiркувань. Що ви про це думаєте?

- Так, є думка, що опозицiї не варто дiлити вiдповiдальнiсть iз владою за справи в країнi до президентських виборiв.

Згадаймо шлях Ющенка до президентства. На парламентських виборах 2002 року блок «Наша Україна» набрав найбільше голосів з усіх партій і блоків, але бiльшiсть у парламентi не отримав. Він залишився в опозиції, а 2004-го саме як кандидат від опозиції виграв вибори. То, можливо, вони й справді не планують вигравати ці парламентські вибори?

Якщо це припущення правильне, то вони роблять фатальну помилку. Якщо опозиція не виграє парламентських виборів, то не виграє президентських. То не ситуація «Кучма — Ющенко», це ситуація «Янукович — Яценюк». І тут усе інакше.

- I що в цій матриці інакше?

- По-перше, Янукович має більше влади, ніж мав Кучма. По-друге, кримінальнi групи прийшли до влади. Якщо вони

отримають більшість і в новому парламенті, то до 2015 року «допресують» країну так, що ого-го!

Тому не можна зараз дiяти за дуже складними сценарiями. Треба все робити так, щоб отримувати максимальну довiру людей.

Так ми відразу заберемо бар'єр між політиками й народом. І тоді народ під проводом таких політиків піде воювати за правду, за нормальне майбутнє країни.

- До речi, коли з людьми спілкуєтеся, що вони люди найчастiше кажуть? Що їх найбільше хвилює?

- Якщо оминути характерне найперше питання «Хто винен - Ющенко чи Юля?», то основне питання: «Що буде далi?»

- А ви що на це?

- Завжди кажу: «Якщо ви будете надіятись тільки на політиків, то нічого доброго не буде. Буде й далі життя в такому ж стані, як нині.

Люди наші, звичайно, сприймають такі поради важкувато. Десятки лiт комуністичної системи виховали в них громадянську пасивність.

Попри те, я вважаю: якщо наполегливо і системно над цим працювати роками, то рано чи пізно все потроху зміниться.

Опубліковано: 25.05.2012