Янукович прагне абсолютної влади

Польське публіцистичне видання Кrytykapolityczna.pl днями надрукувало статтю головного редактора «Українського Журналу» Петра Андрусечка «Посилення української влади» з оцінкою політичної ситуації в Україні у світлі останніх законодавчих змін, які, на думку автора, впроваджують диктатуру в державі.

Останні законодавчі ініціативи в Україні викликають занепокоєння. Днями Верховна Рада України 235-ма голосами (з 450-ти) ухвалила президентський проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який стосується програмних документів). Автори пояснюють, що він розроблений «з метою створення більш сприятливих умов для реалізації президентом України своїх конституційних повноважень у сфері функціонування системи програмних документів».

Що ж насправді приховується за таким завуальованим повідомленням? Згідно з проектом, щорічне звернення президента до Верховної Ради України стане підставою для опрацювання законопроектів та інших нормативних актів, які з нього випливають. Це ж стосується і підготовки держбюджету та прогнозів, що до нього дотичні - усі разом мусять опиратися на щорічне президентське звернення. Відтак Верховна Рада повністю втрачає право визначати бюджетну політику держави на поточний рік.

Таким чином президент Янукович вкотре розширює повноваження і одноосібну владу. Віктор Мусіяка, експерт конституційного права, вже на час першого читання цього законопроекту в лютому поточного року вказував, що він є логічним продовженям процесів, які вже не перший рік тривають в Україні. На його думку, Янукович не розуміє, що розширюючи свої повноваження – він, водночас, розширює рівень своєї відповідальності. І президентові одноосібно їх буде (повноваження –ред.) важко, а то й неможливо не лише використати, але й виконати.

Арсеній Яценюк, один з лідерів опозиції, бив на сполох, вказуючи, що прийняття цього закону позбавляє український парламент будь-якого впливу на Президента і політичного значення взагалі. Під час виступу у Раді 10-го лютого Яценюк сказав: «Вимагаю, аби парламент залишився парламентом! Якщо ви (Партія регіонів – прим. авт.) віддаєте усі повноваження адміністрації президента – то замкніть цей інститут (ВРУ) і заощадимо мільярд гривень, бо це означатиме, що лише Янукович одноосібно управляє країною, а ви усі навіть не є його найманими працівниками, а рабами!»

Варто нагадати, що згідно Конституції, усі питання, пов’язані з бюджетом, належать до компетенції уряду і парламенту.

Відтак нині Президент вже хоче змінити саму Конституцію. 17-го травня Янукович підписав указ «Про Конституційну Асамблею», який визначає їх допоміжним органом при президентові. Метою такого кроку є підготовка проекту змін до Основного Закону України. Очолив Конституційну Асамблею перший президент України Леонід Кравчук. До їхнього складу входитимуть науковці, експерти конституційного права і представники політичних партій.

-- Відступ від демократії?

Про потребу впровадження змін в діючій Конституції говориться вже не перший рік в різних середовищах, незалежно від партійної приналежності. Однак, присутня різниця поглядів щодо ключових питаннь, щодо облаштування держави, а також тривога щодо того, а якої якості будуть нововведені зміни за існуючої політичної ситуації.

Опозиція вже відмовилась брати участь в роботі Конституційної Асамблеї. Ще на початку року таке рішення ухвалив Комітет Опору Диктатурі (КОД – ред.). До бойкоту долучився також і Віталій Кличко та його партія «УДАР». Відтак тепер важко говорити про повноцінну і легітимну суспільну дискусію, яку пропонує президентська ініціатива.

Нині в Україні функціонує Конституція зразка 1996-го року. 2004-го року на засадах компромісу поміж усіма учасниками політичного конфлікту після другого туру президентських виборів в неї було внесено зміни. 2006-го року Україна змінила форму правління з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Та вже після перемоги Віктора Януковича Конституційний Суд восени 2010 року скасував реформу і реанімував попередній Основний Закон України зразка 1996-го року. Що викликало бурхливе обурення опозиції, котра звинуватила президента у використанні КС України з політичною метою, вважаючи, що лише парламент, як повноправний представник народу, має право впроваджувати зміни до Основного Закону.

За існуючої політичної напруги довіра до ініціатив Януковича вкрай низька. Дотеперішня діяльність президента та його оточення, які мають на меті взяти на себе прерогативи інших гілок влади, не вселяють оптимізму. Можу закластися, що Конституційна Асамблея опиниться під контролем чи тиском президентської адміністрації, а підготовлені таким чином зміни до Конституції започаткують відхід від демократії в Україні.

-- Заборона критики

На жаль, ці тривоги і сумніви були підтверджені прийняттям 18 травня іншого законодавчого акту: закону України «Про правила етичної поведінки». Він зобов’язує осіб, що виконують державні обов’язки ( включно з парламентарями), а також депутатів місцевого самоврядування, аби вони «захищали репутацію органів державної влади і місцевого самоврядування, сприяючи зміцненню довіри населення до влади». Додатково згаданим особам забороняється приймати подарунки. 18 стаття цього закону говорить про дисциплінарну, адміністративну і карну відповідальність за порушення цих вимог.

Природно, що не дивує негативна реакція опозиційних депутатів, особливо в контексті парламентських виборів, що наближаються. Критика дій влади є природнім елементом виборчої кампанії кожної опозиційної партії ( а також опозиційними самоврядниками), які критикують владу і будуть це робити й надалі. Опозиція також звертає увагу на те, що у більшості держав світу вибори фінасуюються за рахунок пожертв.

На думку позафракційного народного депутата Тараса Чорновола цей «тупий, примітивний і не потрібний» закон унеможливлює боротьбу з корупцією у структурах влади, коли публічну розмову про хабарі можуть визнати порушенням етичних правил і норм закладених в цьому документі.

Представник Партії регіонів і головний «диригент» голосувань у сесійній залі парламенту Михайло Чечетов, стверджує, що особи, які порушують правила етичної поведінки, визначені законом, насамперед несуть моральну відповідальність ( що буде конкретною підказкою виборцям). Однак, зважаючи на специфічну діяльність українських судів, можна собі уявити абсолютно інші сценарії розвитку подій.

І це не всі законодавчі зміни, які пропонує українська влада. На 5-те липня заплановане голосування в парламенті щодо проекту закону, який скасовуватиме пардментський імунітет. У звичайних умовах ( без незалежного суду) можна таку пропозицію трактувати, як потенціальну зброю для боротьби з опозицією. Згадаймо, що відбуваючі багаторічні терміни ув’язнення колишній прем’єр – міністр України Юлія Тимошенко і колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко були заарештовані лише тому, що після виборів у 2007 році, коли формували уряд, відмовилися від депутатських мандатів.

Опозиція погоджується на скасування імунітету, але за умови, що це ж стосуватиметься президента і суддів, що значно зменшує шанси на ухвалення цього закону. Зважаючи й на те, що мова йде про зміну конституційної норми, для переголосування якої потрібно аж 300 голосів. Тому цю ініціативу швидше можна розглядати як РR-акцію: Партія регіонів зможе сказати, що хотіла, але опозиція їй не дозволила.

-- Повторення Білорусії?

В Україні продовжуються небезпечні спроби системних змін, що призведуть до встановлення авторитарної системи влади. На цьому тлі справа Тимошенко чи Луценка це лише верхівка айсбергу.

Колишній посол України в Білорусії Роман Безсмертний в інтерв’ю «Главкому» сказав, що те, що він бачить нині в Україні, нагадує йому про процеси, що відбуваються в Білорусі – особливо спосіб розв’язання найбільш «болючих проблем» президентом Януковичем.

Підготував та переклав Володимир Олійник за матеріалами польських медіа.