Вбивство Щербаня: Темна сторона української влади

В Україні колишній Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко тепер змушена відповідати ще й за вбивство. Справа стосується подій 16-річної давнини, тоді мова йшла про газ та велику кількість вугілля.

Брудний, і не лише від кіптяви димових труб: в Донецьку робились великі статки, а конфлікти вирішувались за допомогою ручних гранат і автоматів Калашникова. Вони були однією з найяскравіших пар у пострадянській тусовці. Євген Щербань – струнка фігура, грубе обличчя, недбала триденна щетина – любив приватні літаки, а на лацкані свого елегантного піджака він носив значок народного депутата України. Його дружина, Надя Нікітіна – схожа на модель, білявий начіс, яскраво-червона губна помада – носила масивні золоті сережки і дорогі окуляри від сонця.

3 листопада 1996 року о 12:15 їхній Як-40 приземлився в аеропорту східноукраїнської «столиці» шахт Донецьку, вони повертались з Москви, зі святкування дня народження співака Йосипа Кобзона – легенди радянських шлягерів. Їм залишалося жити лічені хвилини. Коли вони підійшли до багажного візка на злітно-посадковій смузі, чоловік в уніформі робітника аеропорту витягнув пістолет ТТ і двічі вистрелив Євгену Щербаню в голову.

-- Кульмінація війни бандитів

Майже одночасно другий чоловік в уніформі відкрив вогонь з автоматичного пістолету хорватської марки Аграм-2000. Один з авіаційних техніків загинув на місці, Надя Нікітіна та ще один член екіпажу померли трохи пізніше. Син Євгена Щербаня Руслан, який стояв настільки близько до свого батька, що зміг пізнати обличчя убивць, залишився неушкодженим, а злочинці поїхали зі злітно-посадкової смуги на викраденій Ладі Самара.

Це вбивство у Донецьку, столиці східноукраїнського центру вугільної і сталевої промисловості, Донбасу, стало кульмінацією і завершенням однієї з бандитських воєн, які тоді буяли на уламках Радянського Союзу. Питання приватизації побудованих ще Сталіним металургійних комбінатів і шахт вирішувались за допомогою ручних гранат і автоматів Калашникова. Мерці зникали у шахтах, і коли десять років потому було перекопано один з відвалів породи, було віднайдено рештки не менш, ніж трьох десятків тіл.

Євген Щербань був останнім великим «авторитетом» Донбасу, який загинув у цій війні. Після його смерті настало затишшя, а ті, хто вижили, створили доволі міцну ієрархію, на чолі якої до сьогодні знаходиться мільярдер Рінат Ахметов, який володіє усім. Вбивство на злітно-посадковій смузі так і не було розкрито. Однак, у 2003 році вісім причетних до цього вбивства осіб було засуджено до термінів за ґратами, інші загинули за загадкових обставин, але замовників вбивства так і не знайшли.

Аж поки на початку цього року не розпочались рухи у цій справі. 18 січня представники Генеральної прокуратури нанесли візит найвідомішому в’язню України, лідеру опозиції Юлії Тимошенко, яку було засуджено до семи років ув’язнення попри протести Заходу. Посадовці повідомили, що Тимошенко разом із колишнім прем’єр-міністром України Павлом Лазаренком офіційно підозрюються у замовленні вбивства Щербаня.

-- Пара, яку знали

Жінці, яка у 2004 році зі своєї золотавою косою стала Жанною Д’Арк демократичної Помаранчевої революції, народній героїні, якій тоді вдалось на цілих п’ять років усунути від влади теперішнього президента Віктора Януковича, і яка двічі обіймала посаду прем’єр-міністра, тепер загрожує довічне ув’язнення. Звинувачення стосуються подій шістнадцятирічної давнини. Юлія Тимошенко, тоді ще брюнетка, трохи за тридцять і надзвичайно гарна, та прем’єр-міністр Павло Лазаренко, якого тепер називають її співучасником, були, так само як і вбитий Щербань зі своєю дружиною, парою, яку знали.

Вони походили із Дніпропетровська, центру радянської космічної та оборонної промисловості, чиї клани змагались з донецькими вугільними баронами за панування. Завдяки хитрощам і наполегливості Лазаренку вдалось при президентові Кучмі стати прем’єр-міністром і нажити величезні статки. Пізніше, коли «дніпропетровських» посунули від влади, він втік за кордон та зрештою був засуджений у Каліфорнії до тривалого терміну за ґратами за відмивання грошей, здирництво й інші злочини.

Але перед цим він протягом довгого часу контролював Україну, а його партнерка, молода Юлія Тимошенко, зі своєю корпорацією «Єдині енергетичні системи» (ЄЕСУ) як єдина жінка-олігарх у країні панувала на ринку енергетики. Вона також користувалась приватними літаками. Її переговори з магнатами російського енергетичного монополіста «Газпром», на які вона вдягла міні-спідницю і високі підбори, стали легендою в Україні.

-- Більше, ніж просто успішна бізнесвумен

За словами Генеральної прокуратури, Тимошенко була чимось більшим, ніж просто успішною бізнесвумен та (пізніше) харизматичною лідеркою революції: вона нібито, як зазначається у попередньому обвинувальному висновку, була холоднокровною вбивцею, жінкою, яка за змовою з Лазаренком заплатила за вбивство Щербаня.

В обвинувальному висновку описуються мотиви. Щербань, зазначається там, чинив опір на Донбасі «експансії» дніпропетровської групи (тобто Тимошенко і Лазаренка), причому особливо він боровся з газовою монополією Тимошенко. З цією метою разом з іншими донецькими він створив об’єднання «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), який завдяки його впливу серед посадовців став монополістом із продажу газу в регіоні. Завдяки цьому, йдеться у звинуваченні, концерн Тимошенко не пускали на Донбас.

Згідно з припущеннями, цей впливовий дует з Дніпропетровська, прем’єр-міністр і мільярдерка «газова принцеса», були могутньою парою кілерів. На початку 1996, як зазначається у звинуваченнях, Тимошенко і Лазаренко, які за даними слідчих мали любовний зв'язок, замовили вбивство Щербаня.

-- Нові спогади про вбивство

При цьому Тимошенко нібито взяла на себе оплату вбивства. Адвокати Лазаренка не відповіли на запит F.A.S., але захисник Тимошенко Сергій Власенко спростував цій газеті всі звинувачення, в тому числі і щодо зв’язку між двома обвинувачуваними.

Про докази прокуратури у попередньому обвинувальному висновку згадується небагато. Генеральний прокурор Віктор Пшонка та його перший заступник Ренат Кузьмін – вони, як і президент Янукович, походять з Донбасу, а Пшонка колись відкрито визнав, що він вважає себе людиною президента – проте, вже дали дещо зрозуміти: перш за все, у деяких свідків, які під час першого судового процесу в 2003 нічого не могли сказати про замовників вбивства, схоже, заповнились пробіли у пам’яті.

Один з цих свідків – син Євгена Щербаня Руслан. Під час першого процесу десять років тому він мало-що міг сказати про «Т. і Л.». А у квітні 2012 він, між тим ставши депутатом контрольованої президентом Януковичем донецької обласної ради, виступив перед громадськістю з новими спогадами: багато разів, написав він, наприклад, послу США у Києві, він був присутній на переговорах свого батька з Тимошенко і Лазаренком. «Вони постійно вимагали від мого батька пожертвувати своїми бізнесовими інтересами на користь ЄЕСУ і неодноразово погрожували йому смертю.»

-- Кириченко - можливий головний свідок

Другим важливим свідком може бути чоловік на ім’я Петро Кириченко, який у 90-х був помічником прем’єра Лазаренка в організації рахунків і переказів грошей. Під час процесу 2003 року він розповідав про якісь чутки з третіх рук, що нібито «Тимошенко заплатить», але він не зміг пояснити, з якою метою надійдуть кошти, і взагалі не знав, за що вона нібито «заплатить». Суддя не розслідував цей слід.

Між тим, Генеральна прокуратура повідомляє, що у неї є покази свідка зі Сполучених Штатів, які «напряму» підтверджують, «що вбивство Щербаня оплачувалось з рахунків Лазаренка і Тимошенко». Посадовці не називають імен, але оскільки Кириченко, який у свій час займався всіма рахунками, живе у США, стає зрозумілим, що він є ніким іншим, як тим самим головним свідком. Принаймні, такими є докази звинувачення.

Натомість захисники Тимошенко вказують на те, що вбивство Щербаня вже розслідувалось українським правосуддям. Тоді судді засудили одного із безпосередніх виконавців до тривалого терміну ув’язнення, а Тимошенко залишили у спокої, хоча тоді, у 2003-му, вона була ворогом всевладного президента Леоніда Кучми і піддавалась переслідуванням. Ще одним слабким місцем в аргументах прокуратури, на думку захисту, є мотив: так звана запекла конкуренція між ЄЕСУ Тимошенко і порушниками її монополії з ІСД Щербаня.

-- Полюбовне примирення напередодні вбивства

Ця конкуренція взагалі могла і не існувати. Одна із довірених осіб Щербаня у свій час, теперішній мільярдер Сергій Тарута, нещодавно детально описав ті дні в інтерв’ю «Українській правді», яке він дав своєму прикрашеному античними скульптурами розкішному офісі. При цьому його розповідь йде в розріз з версією прокуратури про безжалісне протистояння не на життя, а на смерть.

За його словами, за декілька місяців до вбивства Тимошенко і донецькі полюбовно примирились і дійшли згоди, взаємовигідно поділивши ринок. Не існувало жодної війни. Вони «сиділи в одному човні». Свідки прокуратури також здаються доволі сумнівними. Перш за все, це стосується Руслана Щербаня, сина вбитого, який сьогодні, як і його батько, носить щетину, та є депутатом облради від партії Януковича. Захисник Тимошенко Власенко спростовує так звані погрози його підзахисної.

Під час першого судового процесу Руслан Щербань також давав свідчення, що відносини між Тимошенко і його батьком були чудовими. Стосовно нових спогадів, які раптово з’явились у цього свідка, захисник Тимошенко має свої пояснення: Щербань молодший, за його словами, сидить на гачку у прокуратури через полювання, на якому був застрелений один із його знайомих, адже тепер прокурори можуть висунути проти нього звинувачення. Цей смертельний випадок справді мав місце, але Руслан Щербань заперечує, що саме він зробив смертельний постріл.

-- Власна теорія щодо вбивства

Найбільш кричущі суперечності, на думку захисника, можна знайти у показах свідка Петра Кириченка, помічника Лазаренка, який у свій час займався управлінням складною мережею рахунків з України через Кіпр до Антигуа і Барбуда. Кидається у вічі те, що жінка Кириченка, яка тоді боролась із наслідками раку, була раптово заарештована в Києві у вересні 2011 через нібито махінації з нерухомістю. Її помістили до сумнозвісного СІЗО, в якому вона за три місяці перебування втратила зуб і 12 кілограмів ваги.

У листопаді її настільки ж раптово звільнили. В інтерв’ю газеті «КиївПост» вона розповіла, що з першої хвилини її ув’язнення слідчі більше розпитували її не про неї саму, а про її чоловіка. До нього є «400 або 600 запитань», пояснили їй, і оскільки він «не дурень», він зрештою «прийде, щоб витягнути мене». Ізабелла Кириченко робить з цього висновок, що вона була ніким іншим, як «заручницею», яку використовували проти її чоловіка, потенційного головного свідка. Генеральна прокуратура не прокоментувала і це.

Захисники Тимошенко намагаються не лише зруйнувати низку так званих доказів режиму, вони висунули і власну теорію цього гучного вбивства 3 листопада 1996 року. Вони також починають з мотиву: на їхню думку, цей злочин був вигідний не компанії Тимошенко ЄЕСУ, а пануючим до цього часу авторитетам «акваріуму з акулами» Донбасу – політичним хрещеним теперішнього президента Януковича. «Ані Тимошенко, ані ЄЕСУ не отримували від вбивства жодних активів або дивідендів,» - зазначають захисники в одному зі своїх внутрішніх документів.

-- «Політичні» дивіденди дісталися Януковичу

Поряд з цим, після смерті Щербаня більша частина його бізнесу «відійшла представникам чинного режиму». Так, Рінат Ахметов, власник футбольного клубу «Шахтар (Донецьк)», який сьогодні є найбагатшою людиною в Україні, тільки після загибелі Щербаня зміг стати номером один на Донбасі. Свого тодішнього політичного підручного, теперішнього президента Януковича, він зміг зробити губернатором лише у 1997-му, коли Щербаня вже не було в живих. Таким чином, за словами захисника Тимошенко, «економічні дивіденди» вбивства 1996 року відійшли Ахметову, а «політичні» - Януковичу.

Пізніше, коли цей дует зміцнив свою владу на Донбасі, багато людей, причетних до цього вбивства, загинули за незрозумілих обставин, причому один з них як раз у донецькій в’язниці. Захисник Власенко вказує на те, що тоді не лише Янукович був там губернатором; сьогоднішній головний обвинувач у справі Тимошенко, генеральний прокурор Віктор Пшонка і його заступник Ренат Кузьмін обіймали тоді у Донецьку ключові посади в апараті юстиції.