Навіщо бреше Каськів, або Чому в Україні не буде LNG-терміналу?

Історія з будівництвом в українському порту «Південний» плавучого LNG-терміналу для транспортування скрапленого газу наближається до свого логічного кінця. Днями голова Держагенства з інвестицій та керування нацпроектами Владислав Каськів оптимістично відзвітував про те, що вже у 2014 році термінал запрацює і Україна, нарешті, отримає альтернативу російському газу.

Необхідність диверсифікації джерел постачання «блакитного палива» в умовах постійного тиску російського «Газпрому» переоцінити важко. Про це говорять рівно стільки, скільки існує наша країна – понад два десятиліття. Проте існує щонайменше кілька причин для того, щоб сумніватися у здійсненності прогнозів, які так сміливо дає Каськів.

Перш за все тому, що будівництво LNG-терміналу від самого старту проекту супроводжувалося грандіозними скандалами, що дозволяють поставити під сумнів якщо не правдивість слів та намірів голови Держагенства з інвестицій, то принаймні його компетентність.

-- Туреччина заборонила прохід танкерів зі скрапленим газом через Босфор, поставивши під загрозу увесь проект LNG-терміналу

26 листопада 2012 року Каськів оголосив про створення консорціуму з будівництва терміналу для прийому скрапленого газу за участі іспанської компанії Enagas SA, «дочки» Gas Natural Fenosa. Однак невдовзі Gas Natural Fenosa спростувала заяву Каськіва, заявивши, що не підписувала жодних угод з інвестицій в український LNG-проект і не бере участі у згаданому консорціумі.

В результаті «розбору польотів» виявилося, що від імені інвестора угоду з Каськівим підписав лижний інструктор, який не має ніякого стосунку до іспанської компанії, а є лише посередником, причому невідомо навіть, чиї інтереси він представляє.

Владиславу Каськіву виписали догану, але сам проект уряд згортати не став. Кабмін спробував залучити нових інвесторів, однак після такого скандалу бажаючих замінити лижного інструктора було не так багато. На початку березня 2013 року Держагенство з інвестицій так і не спромоглося залучити кредити на суму 222 млн. євро.

Щоправда, вже за місяць Держагенство підписало з американською компанією Excelerate Energy угоду про початок підготовки будівництва наземної частини терміналу у порту «Південний». Ця ж компанія володіє найбільшим у світі флотом LNG-терміналів.

«Зараз ми на етапі підготовки проекту на оренду платформи і очікуємо, що наступного року LNG-термінал буде відкритий. Ціна оренди плавучої платформи на етапі обговорення», - заявив Владислав Каськів 1 вересня.

Однак те, що досі немає жодної інформації щодо того, хто буде фінансувати проект, і провал у спробах знайти кошти, наводять на думку, що голова Держагенства дозволяє собі більше оптимізму, аніж має на це підстав.

Але відсутність інвестора – це не найголовніша проблема. Набагато більшою перешкодою для здійснення планів Каськіва є невизначеність у питанні щодо завантаження LNG-терміналу скрапленим газом.

На початку червня Туреччина після тривалих роздумів остаточно заборонила прохід танкерів зі скрапленим газом через свої протоки до Чорного моря. «Ми, звичайно, розуміємо потреби України диверсифікувати джерела енергопостачання, і ми повністю підтримуємо Україну в цьому відношенні, однак нас турбує та небезпека в протоках, яку створюють танкери для людей і навігації протоки. І ми не можемо підставляти під такий ризик найбільше місто Туреччини і також інші маршрути», - заявив посол Туреччини в Україні Мехмет Самсар.

-- Михайло Гончар: «Заяви Каськіва – з розряду пропагандистської риторики»

Така позиція ставить хрест на сподіваннях українського уряду запустити LNG-термінал вже найближчим часом, як про це звітує Каськів. Щоправда, існують можливості переконати турецьку владу шляхом тиску на неї світової спільноти, однак досі українська влада не продемонструвала навіть натяку на здатність забезпечити потрібне собі рішення зусиллями дипломатів.

Щоправда, міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький днями заявляв про можливість постачати скраплений газ на LNG-термінал залізничним транспортом. Однак при цьому він сам визнав, що така технологія є новою і використовується лише у США, а у Європі (не кажучи вже про Україну) на її втілення знадобиться 5-10 років.

Отримати коментар від самого Владислава Каськіва нам не вдалося. У прес-службі Держагентства з інвестицій «Главкому» повідомили, що Владислав Володимирович перебуває за кордоном, а коли повернеться – невідомо.

Однак опитані нами експерти відверто скептично поставилися до можливості запуску LNG-терміналу у 2014 році.

«Для того, щоб хоч щось запрацювало в порту «Південний» - потрібно підготувати інфраструктуру. Але, наскільки мені відомо, навіть не створено компанії, яка б займалася розвитком портової інфраструктури. Тому наступного року не буде ніякого терміналу, навіть якщо Босфор буде широко відкритим. Тому навіть якщо Каськів і його соратники знайдуть гроші у державному бюджеті і візьмуть в довгострокову оренду LNG-установку – у мене є великі побоювання, що ця установка виявиться плавучим нагадуванням неефективного державного управління», - вважає незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут.

Подібної ж позиції дотримується і директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. «Якихось робіт зі спорудження берегової інфраструктури, відповідного колектора, що має з’єднати термінал з газотранспортною системою – на сьогодні не помічається. Тому яким таким чином наступного року все це магічно може з’явитися – з інженерної точки зору не зрозуміло. Тому що навіть у полегшеному варіанті все це не виникає протягом одного року. Не говорячи вже про те, що є маса необхідних узгоджень і сертифікатів, навіть після того, як термінал збудований. Тобто навіть якщо там відповідна інфраструктура з’явилася – вона має бути належним чином сертифікована. Тому я думаю, що ці заяви з розряду пропагандистської риторики», - вважає він.