Комунальна дилема: чи потрібно забирати житло за борги?

Як завжди напередодні початку нового опалювального сезону в Україні вкрай гостро постає проблема розрахунків за комунальні послуги. Влада каже, що українці не платять. За даними Державної служби статистики, у червні сукупний борг населення за послуги ЖГК сягнув 11,6 млрд. грн. Причому з року в рік він невпинно зростає: у 2011 році ця сума була «лише» 10,7 мільярда.

Ці борги, в свою чергу, спричиняють заборгованість теплокомуненегро перед постачальниками енергоносіїв. За словами керівника Мінрегіонбуду Геннадія Темника, в деяких областях рівень розрахунків за спожитий газ не досягає і третини - скажімо, у Луганській лише 19,6%, у Одеській – 21,4%, а у Вінницькій - 29,5%. А за розмірами заборгованості лідирують Донецька, Дніпропетровська та Харківська області.

-- За комунальні борги можуть виселити з квартири

Очевидно, що такий стан справ є однією з причин перебування житлово-комунального господарства в Україні у стані «пацієнт скоріше мертвий, аніж живий». Навряд чи це не розуміють народні депутати, однак спроби вирішити проблему законним шляхом зустрічають шалений опір.

Наприкінці 2010 року Верховна Рада ухвалила закон, який дозволив виконавчій службі продавати житло тих, хто заборгував за послуги ЖКГ суму, більшу десяти мінімальних зарплат. Сьогодні це приблизно 11 тис. грн. Закон вступив у дію у березні 2011 року.

Цей крок – абсолютно правильний і раціональний. Однак він діє лише в ідеальних умовах, які для України не характерні. Платити за «комуналку» потрібно. Проте є кілька специфічно українських особливостей, які перевертають усе з ніг на голову.

По-перше і найголовніше – рівень життя. При мінімальній зарплаті 1147 грн. (з грудня 2013 року – 1218 грн.) та мінімальній пенсії 894 грн. (з грудня - 949 грн.) взагалі вживати словосполучення «рівень життя» - це смішно. Коли людина за законом зобов’язана віддати від третини до половини свого місячного заробітку, вона анізащо не стане цього робити хоча б тому, що просто помре з голоду. А якщо до цього додасться, наприклад, необхідність купувати ліки у випадку хвороби чи втрати роботи, то не буде нічого дивного у тому, що комунальні борги мають чітку тенденцію до росту.

Мінімальну зарплатню в Україні отримують біля 15% працівників. Додайте до цього пенсіонерів (з яких лише мізерна частина отримує пристойну пенсію) – і стане очевидним, що масове виселення найменш соціально захищених верств населення з квартир є лише питанням часу, якщо, звичайно, діяти за законом.

Але вимагаючи від українців відповідальності перед законом, держава сама не дуже переймається тим, щоб нести відповідальність перед громадянами. За даними Державної служби статистики, у серпні поточна заборгованість з виплати зарплатні становила 985,4 млрд. грн. Однак зазвичай влада схильна применшувати та приховувати справжні розміри проблем. Особливо в умовах, коли на небокраї вже маячить 2015 рік і вибори президента.

Отож не дивно, що опозиційні фракції у Верховній Раді наполягають на необхідності введення мораторію на примусову реалізацію майна громадян за борги з житлово-комунальних послуг. Відповідний законопроект був винесений на розгляд парламенту в другий день нововідкритої сесії. Однак на його підтримку забракло голосів.

-- Політичний піар чи гостра необхідність?

«Якщо людина має заборгованість по комунальних платежах, вона може отримувати субсидію, але багато літніх людей, які не можуть зорганізуватися у цьому плані – вони зараз рухаються до можливого відчуження квартир через судові рішення», - сказав «Главкому» один із авторів законопроекту, що наклав би мораторій на відчуження житла, Юрій Одарченко.

За його словами, виділені з бюджету кошти на субсидії зі сплати боргів за ЖКГ освоюються лише на третину. «Процедура отримання субсидій дуже зарегульована», - наполягає нардеп.

Це чистісінький популізм з точки зору економіки. Проте опозиція перебуває у виграшній ситуації, незалежно від результатів розгляду. Якби мораторій був накладений – можна було б хвалитися перед виборцями тим, що «ми не дозволили злочинному режиму виселяти українців з їх квартир». А тепер, після провалу законопроекту, опозиція має прекрасну нагоду затаврувати антинародний режим.

Щоправда, сам Одарченко так не вважає. «Це абсолютно не популістська річ, а, з моєї точки зору, абсолютно необхідна, і зараз було потрібно її приймати. Я не буду зараз навіть казати про заборгованості по заробітній платі, з якими уряд не може справитися і так далі», - заявив він.

Протилежної думки дотримується адвокат Тетяна Монтян. «Це був суто піарний законопроект, типу щоб вберегти нещасних людей, які нездатні платити за квартиру, від того, щоб вони позбулися свого житла. Це була основна задумка. Але це – маразм, оскільки виконавчій службі глибоко байдужа природа виникнення боргових зобов’язань. Якщо б їм (депутатам – «Главком») якимось дивом вдалося протягнути цей проект - він зіграв би на руку недобросовісним мешканцям будинків, в яких створено ОСББ чи є ЖБК, де люди самі організувалися і самі хазяйнують. Бо якщо б неможливо було на них (боржників – «Главком») тиснути і стягувати борги за рахунок вартості їх квартир – вони б взагалі нічого не платили і ці будинки занепадали б. Це піар і нічого більшого. Замість того, щоб покращувати процедуру ухвалення легітимних колективних рішень, вносити зміни до Цивільного кодексу, закону про ОСББ – вони тупо і огидно піаряться на ницих почуттях електорату, який не розуміє, чому у нас такий бардак в ЖКГ», - заявила вона «Главкому».

Провладним силам набагато складніше, ніж опозиції. Вони б, може, і раді віддатися такому любому їх серцю соціальному популізму, однак бюджет порожній, і ситуація набуває загрозливих масштабів.

Тут також потрібно згадати про те, що у травні 2011 року Верховна Рада «легким порухом руки» списала борги підприємств паливно-енергетичного комплексу на суму понад 24 млрд. гривень перед державним бюджетом, а також відповідні взаємні борги підприємств ПЕК. Це значно більше, аніж борги приватних споживачів.

Такий атракціон небаченої щедрості пояснюється тим, що паливно-енергетичний комплекс є сферою інтересів «донецьких», і нема чого дивуватися, що їхній прихід до влади супроводжується принципом «кому винен – усім пробачаю».

Тому якщо кого і будуть виселяти з квартир за комунальні борги – то тільки не членів Партії регіонів. Наприклад, ще в лютому нардеп від ПР Владислав Лук’янов мав борги за компослуги на суму більше 11 тис. грн., а колишній депутат (теж «регіонал») Вадим Столар – майже 73,5 тис. грн. І ніхто в них квартир не забирав.

Бо, як писав Оруел, «усі тварини рівні, але деякі рівніші за інших».