Проблема влади полягає в тому, що українці – не бидло, і звідси протести
До українців поставилися, як до бидла, яке пастух має право гнати, куди хоче і як хоче. Проблема влади полягає в тому, що українці – не бидло, і звідси протести, які розпочалися у четвер і триватимуть принаймні до саміту у Вільнюсі.
Місяцями багатьом спостерігачам здавалося, що Віктор Янукович справді змінив погляди, дійшовши до висновку, що йому вигідніше підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, ніж флірт, а точніше «італійський шлюб» з Москвою. Як виявилося, ми помилялися. Коли влітку дійшло до конфлікту між Україною та Росією, а на українсько-російському кордоні стояли черги вантажівок, Київ ще рішуче декларував, що не має наміру міняти свій прозахідний курс. Тепер всі ілюзії зникли.
-- Невільниця Юлія
Вже тоді було чітко видно, що влада не хоче вирішення справи Юлії Тимошенко, яка стала умовою підписання угоди про асоціацію. Інша річ, що помилкою Євросоюзу було узалежнення підписання такого важливого документу від долі політичного в’язня, яким, без сумніву, є Юлія Тимошенко. Влада використала колишнього прем’єр-мінстра в якості димової завіси: вона надавала перевагу тому, щоб Брюссель голосно говорив про долю Тимошенко, ніж про інші справи, які більшою мірою впливають на долі звичайних громадян цієї країни.
Звичайно, проблема застосування вибіркового правосуддя в Україні існує. То чому представники Євросоюзу не пояснили українцям, що воно стосується не тільки політиків, але і звичайних громадян? Чому не говорилося про те, що вибіркове застосування закону полягає також у тому, що одні мусять платити податки, а інші можуть цього не робити, що до одних представники контролюючих органів приходять щодня, а інших обходять десятою дорогою?
Все це призвело до того, що українці почали сприймати справу Юлії Тимошенко як наступну історію типу «Санта Барабари» чи «Рабині Ізаури», де в черговій серії крім локальних героїв (як Віктор Янукович чи Арсеній Яценюк), з’являються багаті дядечки з ближчого чи дальшого Заходу (Александр Кваснєвський і Пат Кокс), які заступаються за бідну дівчину з провінції.
Влада вигідно використала цю справу, повторюючи, що всі мають бути рівними перед законом і вигадала термін «вибіркового помилування», який мав бути рівнозначним з «вибірковим правосуддям». Керівники держави теж все частіше почали говорити про економічні втрати, які мали б з’явитися у результаті підписання угоди про асоціацію, і домагатися фінансової допомоги від Заходу.
-- Майдан – це не пасовисько
Розмови про історичний вибір України перетворилися в банальні торги: хто запропонує більше главі української держави. Віктор Янукович з президента країни, яким здавався близько року, знову став головою ТОВ «Україна», який має подбати про вигоду для власної групи, а також про те, щоб не втратити крісло голови після 2015 року. Держави Євросоюзу розмовляють з владою в Києві про цінності, забуваючи, що для українських партнерів єдина цінність, пов’язана з Брюсселем – це євро, найкращим доказом чого стало рішення про призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію.
Віктору Януковичу потрібні легкі гроші, розбазарювання яких спонсор не контролюватиме так скрупульозно, як це робить Брюссель. Гривні потрібні для латання дірок у бюджеті, виплати зарплат працівникам бюджетної сфери та державних підприємств, а також пенсій. Це має величезне значення у передвиборчий рік, коли нинішньому главі держави потрібен громадський спокій, а не маніфестації. І, мабуть, це легкі московські гроші спровокували рішення, що Україна призупинила підготовку до підписання угоди про асоціацію. Прийняте рішення не є результатом довгої стратегічної гри Віктора Януковича – воно виникає із вправних тактичних рухів.
В цій ситуації Україна стала Україностаном, де майбутнє держави залежить тільки від того, як своє майбутнє бачить одна людина: в даному випадку Віктор Янукович. Звичайно, Києву все ще далеко до Білорусі, Узбекистану чи Туркменістану.
При цьому Віктор Янукович не бачить необхідності пояснити зміну позиції. Коли уряд оголошував своє рішення, президент був в Австрії – все йшло за планом. Після повернення на Україну, Янукович не виступив зі зверненням до народу: не бачив причин, чому має виправдовуватись, пояснювати, чому весь останній рік він говорив, як багато користі принесе угода про асоціацію і чому в останній момент він від неї відмовився (звернення президента було оприлюднено лише увечері 25 листопада, через добу після масових протестів в Києві). Українці були потрактовані, як бидло, яке пастух має право гнати, куди хоче і як хоче. Проблема влади полягає у тому, що українці не бидло – і звідси протести, які розпочалися у четвер і триватимуть принаймні до саміту у Вільнюсі. Українці черговий раз показали свою силу в неділю, коли в Києві на вулиці вийшло сто тисяч осіб, які кричали: «Україна – це Європа». На демонстрації не було традиційних майданарбайтерів, які з тупим виразом обличчя слухають виступи політиків, роздумуючи, де проп’ють зароблені 90 гривень. Зате були сім’ї з дітьми.
«Козли, які заважають жити» (як Віктор Янукович під час кампанії 2004 року називав протестувальників) знову вийшли на вулиці. Люди тим часом кажуть: «Ми не бидло, не козли» (як 9 років тому ми чули під час помаранчевої революції). З моїх розмов з учасниками демонстрації слідує, що вони не налаштовані на миттєвий результат, хоча подумки розраховують на те, що Віктор Янукович змінить своє рішення. Протести – це, в основному, вступ до виборів 2015 року.
-- Віктор, який не вагається
Зараз давайте приймемо перспективу європейських столиць, в тому числі Варшави.
Важко вести міжнародну політику, коли розмова з партнером відбувається на двох різних рівнях. У випадку України Брюссель, щоб довести до підписання угоди про асоціацію, міг «змінити рівень» (щоб не сказати: опустити) і почати розмовляти тільки про гроші. Зрештою, Євросоюз усвідомлював, що розмовляє не з українськими патріотами, а з групкою бізнесменів та одним політиком, якому просто потрібні гроші на вибори. Такі цінності як демократизація чи незалежність судів мали бути тільки бонусом до контракту, яким є угода про асоціацію – причому бонусом не для влади в Києві, а для керівництва ЄС. Але Брюссель вибрав інший вихід – постійно говорив про цінності і був непоступливий. Результат вже відомий – Київ призупинив підготовку до підписання угоди про асоціацію.
То що нас чекає найближчим часом? Віктор Янукович зробить ставку на співпрацю з Москвою, але, мабуть, не піддасться російському диктату, і мрія Володимира Путіна про приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану не здійсниться. До цього не готовий як нинішній український президент, так і його колеги в наглядовій раді ТОВ «Україна». Більш правдоподібний сценарій – той, в якому відбудеться заміна на посаді прем’єра: Миколу Азарова замінить добрий друг Володимира Путіна Віктор Медведчук (Медведчук, проводячи антиєвропейські кампанії під егідою своєї організації «Український вибір», відкрито діє на користь Росії). Якщо не дійде до змін в уряді, матимемо справу з безкінечними, позбавленими сенсу розмовами про співпрацю Києва з Москвою.
Віктора Януковича тепло прийматимуть в московському вищому світі, але йому точно не буде доступу на європейські світські заходи. В Брюсселі та інших столицях ЄС не потрібен політик, який в останній момент змінює думку і торгується за своє майбутнє, забуваючи, що крім нього і кількох осіб, які з ним зв’язані, в Україні живе ще 46 мільйонів громадян.
Але такий президент також не потрібен Росії, якій теж набрид гонористий Янукович – президент, який ще недавно йшов на Захід, а тепер дає присягу на вірність Москві. Беручи все це до уваги, можемо сподіватися, що в виборчій кампанії, яка розпочинається, Росія поставить не тільки на Віктора Януковича, але і ще на одного кандидата. Цим кандидатом, мабуть, буде та сама людина, на яку також поставить Захід, тобто Віталій Кличко. Як Москва, так і Брюссель розраховують на те, що їм вдасться перетягти його на свій бік. В Києві про опозиціонера та колишнього боксера кажуть, що він нагадує пляшку: що в нього наллєш, те потім і виллєш.
Але існує ще один можливий сценарій: нинішні протести прихильників євроінтеграції можуть бути на руку Віктору Януковичу. По-перше, вони можуть призвести до того, що Брюссель погодиться на підписання угоди про асоціацію, причому на умовах українського президента, тобто з Юлією Тимошенко у в’язниці. По-друге, Євросоюз може запропонувати Україні фінансову допомогу. В такій ситуація влада у Києві може змінити своє рішення і все ж підписати угоду. Тоді Віктор Янукович вийшов би з цієї ситуації переможцем і… демократом, який послухав власний народ. Більше того, такий сценарій вибиває зброю з рук опозиції – противники Януковича в кампанії перед виборами 2015 року вже б не могли робити просте протиставлення між прозахідною опозицією та антиєвропейським президентом. Але якщо Янукович не підпише угоду, зможе сказати в Москві, що не піддався, незважаючи на стотисячний тиск вулиці.
Переклад: Наталя Крапивенко
Коментарі — 0