Шантаж Європи, або Звідки Янукович «взяв» $160 млрд?

Велике багатство України – чорнозем. Україна має одну третину світових ресурсів цього винятково родючого ґрунту. Країна – значний експортер пшениці та світовий лідер у вирощуванні соняшника.

Поклади корисних копалин, легендарний чорнозем, непогано розвинена промисловість та розташування на стратегічних транспортних шляхах – щоб використати ці економічні козирі, Україна потребує реформ.

Протести на Україні вибухнули, коли влада цієї країни раптом відмовилася від підписання на п’ятничному саміті у Вільнюсі угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Замість цього уряд України почав розмови про зміцнення стосунків з Росією. Такий розворот пояснювався економічними проблемами. А перед самітом у Вільнюсі президент Віктор Янукович заявив, що для відповідності європейським стандартам Україна потребує 20 млрд. доларів євро на рік – загалом 160 млрд. євро до 2017 року.

«Це непропорційна, неймовірна сума. Якщо її поділити на найближчі десять років, тo вона становила б 10 відсотків ВВП України», - сказав в кулуарах саміту у Вільнюсі комісар ЄС Штефан Фюле.

Під час саміту виявилося, що ці розрахунки були підготовані в Інституті економіки Української Академії Наук. Яким чином? Українські вчені оцінили вартість адаптації до європейських стандартів Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини в 1991-2013 рр. Потім поділили отримані суми на кількість населення в цих країнах і отримали загальну середню величину, яку помножили на 45,5 мільйонів жителів України. Потім цю похідну збільшили на 50% з огляду на «структурні чинники», тобто наявні відставання української економіки. При цьому був проігнорований факт, що в період асоціації, ще до вступу в ЄС, ці чотири держави понесли тільки 13,5% всіх видатків на прилаштування до європейських стандартів, вирахуваних українськими вченими.

Іншими словами, представлені президентом України потенційні витрати, пов’язані з асоціацією з ЄС, були статистичним жонглюванням і мали вражати суспільну думку перспективою надуманих тягарів євроінтеграції.

-- Між Кувейтом та Новою Зеландією

В минулому році ВВП України становив понад 176 млрд. доларів, що згідно з даними Міжнародного валютного фонду забезпечувало їй 54-е місце у світі, між Кувейтом та Новою Зеландією (Польща займала 24-е місце у світі, з ВВП майже 490 млрд. доларів).

В перші роки після здобуття незалежності, після розпаду Радянського Союзу, українська економіка переживала рецесію. Але з 2000 р. вона майже постійно росла в темпі від 5,2 до 12,1 % на рік. Цей ріст зупинився разом зі світовою кризою. У 2009 році економіка України показала спад майже на 15% за рік, потім протягом двох років знову фіксувався ріст на 4-5%. А останні два роки українська економіка занурилась в стагнацію.

Немає сумнівів, що нинішнє становище не задовольняє амбіції українців та не відповідає потенціалу їхньої країни. Україна має багаті родовища різних корисних копалин: залізної руди (оцінюються в 28 млрд. тон), марганцю (близько 3 млрд. тон), вугілля (34 млрд. тон, за статистикою БП – майже у шість разів більше, ніж ресурси Польщі). Частина цієї сировини становить базу для української промисловості, наприклад, металургії чи енергетики. В минулому році за виробництвом сталі Україна займала 10 місце в світі, а вугілля задовольняє на сьогодні понад 40% потреб українських електростанцій (наступні 40% енергії дають атомні електростанції).

В минулому Україна була великим військовим арсеналом СРСР і досі знаходиться в першій десятці виробників зброї у світі. Українські авіазаводи Антонова відомі конструюванням найбільшого транспортного літака у світі «Мрія», в Україні також працюють ракетобудівні підприємства, які постачають продукцію у Росію та співпрацюють з концернами США.

Велике багатство –чорнозем. Україна має майже третину світових запасів цього надзвичайно родючого ґрунту. Україна – це значний виробник сільськогосподарської продукції (вважається світовим лідером у вирощуванні соняшника та значним експортером пшениці), але свого потенціалу в виробництві продуктів харчування все ще не використовує. Це видно на прикладі українців, які працюють у Польщі і повертаються на батьківщину з польськими ковбасними виробами, бо вони дешевші і смачніші.

-- Між ЄС та Росією

Однією з головних пружин розвитку української економіки за останню декаду була міжнародна торгівля, особливо динамічна у стосунках з ЄС. За даними Європейської Комісії, торгові обороти між ЄС та Україною виросли з 14,5 млрд. євро у 2002 р. до 38,4 млрд. євро у минулому році.

ЄС разом з Росією – це зараз два найважливіші торгові партнери України, вони беруть приблизно по одній четвертій українського експорту.

Але в цьому році зменшився український експорт як у Європу, так і в Росію. Додатково Росія обмежила доступ українських товарів, запровадивши ембарго на сири, солодощі та залізничні вагони – під приводом претензій до якості. Росія також має вплив на українську сталеву галузь, встановлюючи, наприклад, річні обсяги імпорту українських труб.

Але найбільшою мірою Україна залежна від Росії у газовій сфері. Сама вона видобуває близько 20 млрд. кубометрів газу на рік, а з Росії імпортує донедавна близько 40-50 млрд. кубометрів. Протягом останніх двох років влада України почала обмежувати імпорт російського газу, наражаючись на звинувачення у порушенні умов контракту з Газпромом. Київ відповідав на це звинуваченнями у надто завищеній ціні на російську сировину. Формально ціна російського газу для України складає зараз 510 дол. за 1000 м3 і це приблизно на 20% більше, ніж середня ціна Газпрому для держав ЄС. Але фактично Україна платить на 100 доларів менше, бо російська державна казна не нараховує мито на ціну газу для України. Таким чином Росія платить за оренду баз для Чорноморського флоту.

Протягом багатьох років Газпром також залежав від України, користуючись українськими трубопроводами для транзиту газу у Західну Європу. Але після побудови ямальського транзитного газопроводу через Польщу та газопроводу Nord Stream через Балтійське море в Німеччину ця залежність суттєво зменшилась. Після запланованого до кінця декади прокладання газопроводу South Stream через Чорне море до Південної та Центральної Європи Газпром зможе повністю відмовитися від транзиту через Україну.

-- Між олігархами та демократією

В Польщі тимчасову роботу шукає багато жителів України, бо на їхній батьківщині середня зарплатня складає 300 євро на місяць, а офіційне безробіття близько 8%.

Разом з тим, на вулицях Києва можна побачити багато дорогих лімузинів. І це як символ економіки України, де значну частину ключових підприємств під час економічної трансформації перехопили олігархи. Віктор Пінчук, зять колишнього президента України Леоніда Кучми, заробив купу грошей на експорті труб зі своїх сталеливарних заводів у Росію. Дмитро Фірташ починав бізнес з торгівлі джинсами з Німеччини, а потім став основним партнером Газпрому у поставках газу на Україну і сьогодні контролює найбільші хімічні підприємства в Україні та більшість компаній з дистрибуції газу. Багато з цих олігархів становлять бізнесовий тил нинішньої української влади, і українські журналісти нерідко спекулюють тим, кому з них мають піти на користь зміни в законах чи сумнівні тендери.

На такий брак стабільності, раптові зміни рішень на різних щаблях адміністрації скаржаться також інвестори з Польщі. І, можливо, якраз стабілізація законів та економічні реформи були б найбільшою користю для України після асоціації з ЄС.

Переклад Наталі Крапивенко