Російський телеведучий, образивши цілий народ, легко дозволяє собі влаштувати бенефіс в Києві
Вчора у столичному Жовтневому палаці – творчий вечір журналіста і письменника Володимира Познера. Подія не те щоб планетарного масштабу, але це вже кому що подобається.
Принаймні, попит на Познера серед українського глядача є. І вартість квитків, яка доходить до 2000 грн. свідчить про те, що хтось їх купує.
Жодним чином не ставлячи під сумнів журналістський і письменницький талант Володимира Познера, все цікаво, чому стільки людей готові заплатити такі гроші саме за цього російського гастролера? І скільки з тих, хто викладе такі гроші за вечір, згадають про те, що Володимр Познер їх, м’яко кажучи, не дуже толерує?
У березні цього року Володимиру Познеру у Києві вручали телевізійну премію «Людина року». В той же день у світ вийшло інтерв’ю актора для газети «Сегодня», де Познер сказав дослівно таке: «Я дуже погано знаю Україну, я не жив у середовищі українців. Я тільки знаю - нехай це і не викличе великої любові до мене, - що в сталінських таборах було багато українців. Серед наглядачів. Чи говорить це про щось? Не знаю».
Здається, своїм «не знаю» Володимир Володимирович намагався українцям натякнути на щось дуже делікатне, але вчасно промовчав, згадавши, хто ті сталінські табори будував і чиїм портретом сьогодні російські політики махають направо і наліво. Попри це, Познер дозволив собі вжити дуже специфічного узагальнення, обізвавши українців наглядачами. Це все одно, що назвати усіх німців фашистами, а усіх росіян кадебістськими стукачами.
«Співаєте ви багато і чудово, їсте смачно. Але я не зовсім розумію вашу ситуацію з мовою: ось сьогодні мене в готелі, де я живу, офіціантка російською запитала: «Вам меню англійською чи українською? Російською у нас немає». Що це було?», - продовжував менторствувати Познер, продемонструвавши взірцеве жлобство заїжджого міщанина.
І після цього всього Володимир Володимирович влаштовує гастролі, і готується дати концерт на одному з найбільших столичних майданчиків. Хоча, за великим рахунком, він же людина принципова і незаплямована, отож йому б краще уникати компанії тих, кого було багато серед концтабірних наглядачів, і які (ну це ж треба які негідники!) так і не спромоглися перекласти своє меню російською мовою, бо маестро англійської не знає, а мовою наглядачів не говорить (щоправда, навряд чи при цьому Познер залишився голодним).
Але ні! 2 тисячы гривень. за квиток на виході дають непогану суму. Причому не залежно від того, якими епітетами обкладати тих, хто ці квитки купує. І насправді це – єдине важливе питання: чому українці готові й далі платити чималі гроші за те, щоб їх принижували?
Мова не йде про загалом недружню політику російської влади до українців, яка проявляється, наприклад, у тому, що «Океан Ельзи» штрафують за порушення трудового законодавства Росії. Мова якраз про те, що той же самий Познер, образивши цілий народ, легко і невимушено продовжує збирати аншлаги. Марно чекати, що наш Мінкульт дасть адекватну відповідь на дії росіян щодо «ОЕ», адже в українському законодавстві навіть не існує поняття гастрольного збору. Але невже українська прокуратура не може бодай оштрафувати Познера, а МЗС – оголосити того персоною нон-грата в Україні, доки не вибачиться?
Скажімо, коли американські панки з гурту Bloodhound Gang дозволили собі підтертися російським прапором – їхні концерти були моментально скасовано, а міграційні органи видворили музикантів з країни. «Переговорив з керівництвом Краснодарського краю. Рок-група Bloodhound Gang пакує валізи. Виступати ці ідіоти на Кубані не будуть», - написав тоді у своєму блозі міністр культури РФ Володимир Мединський. Але на той час уже про концерти і не йшлося: американців прямо під час виступу глядачі закидали яйцями.
До речі, Bloodhound Gang з українським прапором зробили майже те ж саме, що й з російським, однак український МЗС впродовж цілого тижня робив вигляд, що нічого не сталося, а потім спромігся аж «висловити обурення».
Причому скандали, подібні до того, що спіткав Познера, відбуваються з російськими «гастарбайтерами» в Україні регулярно. У квітні цього року ведучий кухонного шоу «Смак» Іван Ургант (який, до речі, веде з Познером програму на російському Першому каналі) розповідав, що «порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села». Внаслідок скандалу Урганту довелося вибачитися, але чи стало від цього менше українських глядачів його шоу?
Щоправда, бувають й інші ситуації, які за певних обставин могли б навіть видаватися кумедними. У 2012 році ведучий Першого каналу Петро Толстой змушений був звільнитися через скандал, викликаний його заявами про «насильницьку українізацію» і «перекручування російської історію». У контексті тієї антиукраїнської істерії, яка в останні місяці продукується російським телебаченням, звільнення Толстого видається чимось не з цієї реальності.
У серпні цього року відомий російський актор Олексій Панін не тільки став винуватцем ДТП в Криму, але й влаштував грандіозний міжнародний скандал, в ході якого образив кримських татар та заявив, що Крим – це ніяка не Україна. При цьому він навіть не перервав гастролей – що не дивно, враховуючи пасивність української влади. Паніну не довелося навіть заплатити бодай якийсь штраф, а гастролі зупинити довелося тільки під тиском обурених кримських татар. І можна впевнено стверджувати, що навіть після цієї неприємної історії вкрай мало любителів кіно будуть вимикати телевізор, побачивши на екрані обличчя Паніна.
«Це відомий ефект: краще, щоб про тебе говорили, аніж просто не знали. Тому, очевидно, з’являється якась цікавість – подивитися на того самого скандаліста Паніна, про якого пише преса. Це не любов, це цікавість. Для політика це небезпечно, а для актора добре, адже від політика чекають якихось дій, а на актора просто хочуть подивитися», - вважає психолог, професор Андрій Гірник.
Неможливо агітувати за мистецтво. Воно не буває об’єктивним, отож комусь подобається, а комусь ні. Хтось ходить на Познера, а хтось на «Океан Ельзи». Але, здається, при цьому українцям не вистачає двох речей: самоповаги і хорошої пам’яті.
Коментарі — 0