Чи потрібно пробачати терористів? Післямова до Закону про амністію

Резонансні закони «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей», прийняті Верховною Радою, все ще чекають на підпис Президента. Однак уже зараз виникають певні сумніви з приводу того, наскільки дієвими вони виявляться і в цілому, і в частині амністії. Про проблеми, які можуть виникнути після того, як закони набудуть чинності, на прес-конференції в «Главкомі» розказали голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко та віце-президент Європейського комітету проти тортур Микола Гнатовський.

Обидва експерти погоджуються з тим, що амністія – безперечно потрібна для нормалізації ситуації в країні. Але це лише один з факторів національного примирення: той, який має завершувати процес. «Я розумію, що встановлення миру не може обійтися без вирішення питання: кого притягати до відповідальності, а кого від неї звільнити. Інше питання – як це класифікувати. До того ж це мало б бути завершення процесу, а миру на горизонті ще не видно, а закони уже прийняті і все ніби вирішено», - зазначив Коліушко.

Більше того міжнародне гуманітарне право, яке застосовується до такого типу конфліктів, який зараз відбувається в Україні, наполегливо рекомендує державами проводити амністію після досягнення перемир’я. Але ця штука корисна виключно тоді, коли можна чітко зрозуміти: хто і за що притягається до відповідальності, а хто не вважається винним. Однак у прийнятих парламентом документах такої конкретики немає.

Більше того, закон про амністію, на думку експертів не розрахований на те, щоб застосовуватися, а розрахований скоріше на те, щоб показати договороздатність учасників переговорного процесу з боку України. В підсумку ж той, хто відповідатиме за застосування цього закону, матиме з цим великі проблеми, і не виключено, що застосовувати цей документ буде просто неможливо.

По-перше, на думку експертів, на питання «Хто?» документи однозначної відповіді не дають. Зокрема, у ст.3 закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування» йдеться про те, що «держава гарантує відповідно до закону про недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей. Органам влади та їх посадовим (службовим) особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності забороняється дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у Донецькій, Луганській областях».

«Я кожен раз це читаю і у мене кожен раз виникає нове трактування. Років сім тому я був на конференції в Донецьку. Якщо я підніму всі документи і зможу довести, що я був учасником події «Конференція в Донецькій області», чи мені також тепер можна робити, що завгодно, бо мені гарантується «недопущення кримінального переслідування»? Незрозуміло, за що переслідування? Мабуть за все. Така юридична техніка мене вбиває», - не приховував емоцій Коліушко.

Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей», який, теоретично, мав би щось конкретизувати, також не дозволяє точно визначити осіб, на яких він буде поширюватися.

Окрім того, як зазначив Микола Гнатовський, У законі нічого не сказано про ознаку громадянства. «Українець, який взяв зброю проти власної держави, несе кримінальну відповідальність за це, і він може бути амністований, якщо ми займаємося національним примиренням в контексті загального процесу. Але якщо в Україну прийшов росіянин зі зброєю в руках, я не розумію, чому ми маємо застосовувати амністію до іноземців», - підкреслив він.

По-друге, документи не конкретизують, про які саме часові рамки йдеться. «Рамки – з 22 лютого по день набрання чинності закону – надзвичайно довгі. За цей час відбулися різні події. Відбулося не лише збройне протистояння, а й грабежі, силова конфіскація майна, мародерство. З точки зору прийнятого закону незрозуміло: що, всі стають на одну площину, до всіх однаковий підхід, всі звільняються? А хоча б майно вкрадене буде повернуте чи ні?» - уточнює Коліушко.

І, по-третє, документи дозволяють доволі широко трактувати злочини, які підпадають під амністії. Так, закон передбачає звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у вказаний період, однак не визначає, за вчинення яких саме адміністративних правопорушень передбачено звільнення від адміністративної відповідальності, отже, можна зробити висновок, що передбачено звільнення від будь-яких адміністративних правопорушень.

Окрім того, за словами Гнатовського, «необхідно чітко розділяти загальнокримінальні злочини, тобто злочини проти українського кримінального права, та злочини міжнародні». «Цей закон їх не розділяє – це дуже велика концептуальна помилка». При цьому він також наголосив, що міжнародне право встановлює жорсткий і абсолютний обов’язок кожної держави вживати заходів для притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах, а також злочинах проти людяності, скоєних під час воєнного конфлікту.

«Це стосується і іноземців, і своїх власних громадян. Закон про амністію має недвозначно вирішувати питання про те, щоб винні у воєнних злочинах і злочинах проти людяності, у вбивствах цивільного населення, у катуваннях, зґвалтуваннях, інших злочинах, обов’язково були покарані незалежно від їхнього громадянства чи з інших міркувань. Амністія щодо таких людей неможлива і це прямо заборонено міжнародним правом», - підкреслив віце-президент Європейського комітету проти тортур.

«Проблема також в тому, що український Кримінальний кодекс на сьогодні не готовий до ситуації, коли Україна втягнута у збройний конфлікт та ще й на своїй території. В законопроекті «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей» є перелік статей Кримінального кодексу, на які не повинна поширюватися амністія. Але проблема в тому, що цей перелік не вичерпний і він до кінця не відповідає тим міжнародним зобов’язанням України, які вона вже має», - додав Микола Гнатовський.

Цю думку можна вважати доповненням заяви правозахисної організації Amnesty International, яка наголошує на тому, що перед тим, як «Президент поставить свій підпис під цим законом, він має переконатись, що катування включені до тяжких злочинів, на які амністія не розповсюджується». Оскільки, затверджений парламентом законопроект не включає катування та інші види жорстокого поводження в цей список виключень.

Amnesty International наполегливо закликає президента Порошенка забезпечити, щоб перед тим, як проект закону буде підписаний, до нього було внесено поправки, які включали би катування та інші серйозні порушення прав людини і порушення міжнародного гуманітарного права в перелік злочинів, які не будуть охоплені амністією. Без таких змін законопроект буде лише заохочувати зловживання з обох сторін конфлікту, підтримувати безкарність злочинців і відмовлятиме жертвам у справедливості.

У зв’язку з цим Микола Гнатовський окремо підкреслив, що Україна має переробити свій Кримінальний Кодекс для того, щоб він, нарешті, був готовий мати справу з воєнним злочинами і злочинами проти людяності. «Злочини проти людяності чинним КК не передбачені: глава 20 їх не має. Необхідно переписати цю главу. Це абсолютно не важко зробити, але це один з реальних пріоритетів, про які ніхто не говорить. Інакше Україна не зможе виконувати свої міжнародні зобов’язання із переслідування винних, Україна не зможе нормально приєднатися до римського статуту, Україна не зможе виглядати відповідальним суб’єктом міжнародного права», - підкреслив він.