Європейське лобі Путіна. Що змушує Кіпр, Чехію, Словаччину і Угорщину прислужувати Кремлю?

Що об'єднує прихильників Путіна у решті світу? Гроші, православіє і комунізм. Православна Греція та Кіпр підтримують стосунки з РФ більше з переконань, а колишні соцреспубліки - з бажання втримати владу або отримати її. Але головним цементуючим фактором є гроші «Газпрому», «Роснєфті» і «Росатому». Ці структури є авангардом РФ у боротьбі за впливи у ЄС, і, особливо, у східній його частині. «Газпром» і «Роснєфть» атакують Чехію зі Словаччиною, а «Росатом» взяв в оборот Угорщину. І необхідно віддати їм належне, що досі вони давали собі раду з цим дуже непогано.

Звичайно, не кожен європейський лідер має харизму та мужність нобелівського лауреата Леха Валенси, аби напророчити президенту РФ суд у Гаазі та сказати: »я чекаю, коли світ відповість Путіну по-чоловічому». Але здаватися в полон і викидати білі прапори перед різними газпромами з росатомами теж не вартує.

Світ, загалом, на ці виклики відповідає не однаково. Зокрема, чотири європейські країни – Кіпр, Чехія, Словаччина і Угорщина – позиціонували себе противниками введення санкцій щодо Росії. Особливо несподіваною виглядають у цьому переліку Чехія та Угорщина. У кожної з них має бути ще живою пам’ять про радянські танки на вулицях власних столиць, але гроші і влада притуплюють пам'ять. З одного боку, події 1956-го і 1968-го є надто далекими від сьогоднішніх потреб робити бізнес, а з іншого - колишнім чеським комуністам і нинішнім угорським правим значно ближчими є Путін з Москвою, ніж Єврокомісія з Брюселем. Тому бізнес з недавніми окупантами виглядає неприроднім, але зрозумілим. Мало чим від Чехії з Угорщиною відрізняються Кіпр зі Словаччиною. Додатково, Кіпр є країною-банкоматом для більшості олігархів із пострадянського простору. Правду кажучи, усі ці чотири держави для них є країнами-банкоматами.

Зокрема у Словаччині, нинішня еліта котрої виховувалася при Мечиярові (колишній прем’єр-міністр країни Владімір Мечіяр, очолював словацький уряд у середині 90-х років)- ставленику Газпрому - ставлення до РФ є відповідним. Мечіяр керував Словаччиною у традиціях навіть не східноєвропейських, а пострадянсько-феодальних - тобто як своїм маєтком. Природньо, що його вихованці передовсім дбають про власну кишеню.

-- Кіпр

Гроші і «православіє»

Мотивація Кіпру є зрозумілою – гроші і «православіє». Просто у Кіпру це все ще й особливим чином монетизовано. До того ж, на проросійську політику Нікосії вплинуло тривале перебуваннна у прорадянському Рухові Неприєднання. Значним є вплив Афін на зовнішню політику Кіпру. Проте, дивною є позиція щодо Кіпру Великої Британії, яка має на острові дві величезні військові бази. Відповідно до Цюрихсько-лондонських угод від 1960 року про надання незалежності Кіпру, Великобританія зберегла на острові під своїм повним державним суверенітетом дві військові бази - Акротірі поблизу Лімасола і Декелія на захід від Ларнаки. Бази займають приблизно 254 кв. км, або 3 % від усієї площі острова.

Хоча Україну мало б дивувати інше. Як твердить екс-заступник голови НБУ Савченко, на Кіпрі зависло не менше 12-13 мільярдів доларів українського походження. Інші банкіри називають і вдвічі більші суми. Лише протягом 2010-2011 років українські банки перерахували на Кіпр астрономічну суму - 51,5 мільярда доларів. Це обсяг річного бюджету України.

Український бізнес роками використовує Кіпр у схемах податкової оптимізації, що є звичайним ухиляння від сплати податків. Українські олігархи є власниками компаній на Кіпрі, через котрі володіють найбільшими підприємствами в Україні.

Демонстрація ж «православної» єдності часто доходить до смішного. На міжнародних заходах саме представники Кіпру є найпалкішими захисниками Росії і Путіна. Тому даремно віце-президент США Джон Байден у Нікосії переконував уряд Кіпру приєднатися до санкцій проти Росії. Аргументи Путіна виявилися переконливішими.

Якщо компанії і приватні особи з Росії будуть виведені із кіпрської юрисдикції, країна втратить популярність серед олігархів РФ і загрузне в рецесії. У 2013 році Кіпр став найбільшим іноземним інвестором Росії ($69 млрд.) і другим за популярністю зарубіжним напрямком для інвестицій з Росії ($ 33 млрд.).

До того ж, Кіпр наразі у не найкращій формі. У 2013 році ВВП острова скоротився на 5,4%. У 2014 році Єврокомісія очікує зниження ВВП на 4,8%. Очільник МЗС Кіпру Іоанніс Касулідіс сподівається на повернення кіпрської економіки до зростання у другій половині 2015 року. Втрата одного з джерел добробуту поставила б ці прогнози під сумнів.

Втім, як відомо, головного болю у Кіпру не бракує і поза Росією. Атака на специфічні кіпрські послуги з боку ЄС вже йде. Ще 6 грудня 2012 року Єврокомісія оприлюднила план дій щодо посилення боротьби із податковими пільгами. Кіпр опирається зазіханням на свій бізнес. Це одна із важливих складових того, чому ця держава ніколи не піде проти Кремля.

Наступна складова – «православіє». Істотним значенням є стара есесерівська агентура, віддавна інфільтрована у структуру держави. Мотивацією співпраці були вплив церкви і симпатії до ідеалів комунізму.

Банківські вклади загадом становлять 800% від розміру ВВП держави. Кіпр вимушений виконувати вимоги європейської спільноти, яка вже надала острову стабілізаційний кредит у сумі 10 мільярдів євро. Кошти виділила трійка міжнародних кредиторів (Єврокомісія, Європейський центробанк та МВФ). Хоча кіпріотам для виходу із рецесії необхідно ще не менш ніж 7 мільярдів євро, з яких 6 мільярдів - на виплати за державним боргом, а 1 мільярд - на погашення дефіциту бюджету.

-- Чехія

Гроші і комунізм

Коли на зміну Вацлаву Гавелу прийшов інший Вацлав - Клаус, тяжко було уявити, які разючі зміни чекатимуть Чехію у зовнішній політиці. Наступником репресованого комуністами Гавела став Клаус - палкий прихильник держави-спадкоємиці СССР.

«Для більшості чехів українці - гастарбайтери і бандерівці. Чехи більше люблять росіян, бо їхні гроші асоціюються з силою», - пише польська Gazeta Wyborcza. Російських грошей в Чехії і справді не бракує. Мало не третина країни продана Росії.

Колись польський президент Алєксандер Кваснєвський намагався пояснити Вацлаву Клаусові, що Україна є важливою державою для Європи. Безуспішно. «Я там навіть ніколи не був», - зверхньо заявив Клаус. Кваснєвський усміхнувся і відповів: Знаєш, Вацлаве, nobody is perfect»

Зате перфектно почуваються у Чехії росіяни. Громадяни РФ володіють значною частиною комерційної нерухомості на відомих курортах – у Карлових Варах та Маріанських Лазнях. Там вони вкоренились настільки міцно, що чехам навіть довелося заборонити рекламу іноземними мовами, бо через засилля російських написів у Карлових Варах людина почувалась там як на теренах РФ.

Для сотень тисяч російських туристів (близько 350 тисяч за 2013 рік) улюбленим місцем відпочинку є Прага. Наприкінці року в дорогих торгових центрах частіше можна чути російську мову, аніж чеську. Найбагатший чех Петр Кельнер (10,4 млрд. доларів) більшість свого майна здобув саме у Росії.

Deutsche Welle відзначає, що у свідомості багатьох чехів саме Москва гарантує, що мільйони вигнаних судетських німців не повернуться на свої давні землі і не будуть вимагати компенсацій. Натомість українці для старшого покоління є бандерівцями, союзниками німців чи навіть нацистів. В рейтингах популярності українці постійно опиняються серед найменш улюблених народів. Нижче тільки цигани.

Значний вплив на те, як сприймається Україна, спричинили два останні чеські президенти, відверто проросійський Вацлав Клаус і його наступник з подібними поглядами Мілош Земан. Клаус, чий інститут фінансує Петр Кельнер, звинувачує в українській кризі Захід.

Що стосується Земана, то цей політик дозволяє собі висловлювання, на межі адекватності. Наприклад, Україну він називає »Штучною» державою, а Революцію Гідності – «боротьбою одних гангстерів проти інших». Він також вважає, що »тільки ідіоти можуть заборонити третині населення розмовляти рідною мовою». Під »рідною мовою» Земан має на увазі російську, якою, на його думку, комусь в Україні забороняють розмовляти. А вислів Земана про те, що Крим ніколи не був частиною України - мав б викликати реакцію українського МЗС, але на озвучування кремлівських штампів президентом Чехії і цього разу лишилося без уваги.

Окрім президента, своїх прихильників Росія має і серед чеських парламентарів, зокрема, комуністів, які на минулорічних виборах отримали 15% голосів, а також серед багатьох соціал-демократів, »клаусівських» членів Громадянської демократичної партії і антиєвропейських правих сил.

Проукраїнську позицію займають лише симпатики покійного президента Чехії Вацлава Гавела та колишнього міністра закордонних справ (і кандидата в президенти) Карла Шварценберга.

Складається враження, що Земан піднайнявся адвокатом Путіна. «Політику країни не треба ототожнювати з однією людиною», - говорить Земан про Путіна. Чеський президент твердить, що процес демократизації Росії хоч і повільно, але все таки просуваються. У Росії проходять вибори, і навіть »є зачатки вільної преси», тішиться Земан.

Окрім того, між Чехією та Росією існують величезні перспективи співпраці. На думку Земана, економіки двох держав доповнюють одна одну. «Нам потрібна енергія, вам - трамваї, тролейбуси, автобуси», - звертається він до Росії.

Чеській президент переконаний: РФ гідна скасування шенгенських віз, а років за 20-30 вона могла б вступити в Євросоюз. Чого не зробиш на прохання партнерів й інвесторів його президентської кампанії і з «Роснєфті».

Земана підтримує міністр промисловості та торгівлі Чехії Ян Младек. Якщо Україна припинить транзит російського газу і нафти, Чехія зможе знайти інші шляхи отримання палива, заспокоює він Кремль.

«Завдяки існуванню газопроводів Nordstream, Opal і Gazela - Чехія, в принципі, здатна імпортувати російський газ іншими каналами, ніж транзитом через Україну», - говорить Младек. »Стосовно нафти ситуація складніша», - додає він. Але викрутитися можна й тут. За його словами, російську нафту можна було б, наприклад, транспортувати танкерами з Новоросійська до італійського Трієсту, а далі нафтоводом до Чехії.

Загалом, чеська промисловість і аграрний сектор через санкції проти Росії може зазнати збитків - 110 млн доларів - підрахував Младек. Втрачати ці мільйони заради України Чехія наміру не має.

-- Словаччина

Тільки гроші

Після того, як міністр оборони Росії Сергій Шойгу злітав на переговори до прем’єра Словаччини Роберта Фіцо, останній заявив таке: »Економічні санкції проти Росії, тим більше базовані на неперевірених даних, не є ефективною і справедливою мірою впливу».

«Неперевіренимии даними» Фіцо вважає анексію Криму та вторгнення РФ на південний Схід України. Що ж такого цікавого сказав Шойгу Фіцо, аби того накрив правдивий когнітивний дисонанс?

Джерела у дипломатичних колах Словаччини стверджують, що міністр Шойгу літав домовлятися про продаж словацької ГТС. І що угоду уже укладено. Ціна питання невідома, сказано лише, що російська сторона »не тиснула на Словаччину», а запропонувала »більш, ніж прийнятну суму».

Також у випадку зі Словаччиною Росія вирішила діяти інакше стосовно реверсу газу в Україну. »Ми, безумовно, спостерігаємо за обговоренням теми реверсу газу з країн, які купують його у »Газпрому», оскільки є відповідні міжурядові угоди, є контракти. І те, як до цього підійшло словацьке керівництво, абсолютно не порушує яких-небудь домовленостей з »Газпромом» і з російським урядом... Тут у нас жодних претензій (до Словаччини) немає», - наголосив шеф російського МЗС Сергій Лавров.

Природньо, що Фіцо у боргу не лишився. «Словаччина, – сказав він, – не погодиться з безглуздими економічними санкціями на адресу Росії, бо вони завдадуть колосальної шкоди нашому господарству». Відверто промосковська позиція Роберта Фіцо, який вдруге за час своєї політичної кар’єри обіймає посаду глави уряду, нікого не здивувала.

«Сучасна Європа не стоїть перед вибором – дружити з Росією чи не дружити. Якщо Європа прагне й далі залишатися помітним гравцем на історичній сцені – а таких прагнень європейці не зреклися, – то вона мусить любити Росію, домовлятися з нею і за допомогою Росії зав’язувати союзницькі контакти з Китаєм та Індією, тобто всіляко сприяти втіленню в життя євроазійського проекту, який є єдиною альтернативою», - мов із кремлівської шпаргалки читає Фіцо. Так аргументовано примус до любові ще ніхто не описував. Для повноти картини бракує лише згадки по решту країн БРІКСу, з якими Росія намагається вибудовати воєнний союз.

Втім, нічого принципово нового Фіцо не сказав. Його уряд був на боці Росії й під час її газової суперечки з Україною, і під час її вторгнення в Грузію.

У 2012-2013 роках уряд Фіцо також не сприяв Києву у газових питаннях. Братислава ігнорувала наполегливі рекомендації Брюсселя дати »зелене світло» реверсним постачанням газу із Західної Європи до України. Згодом Словаччина отримала від »Газпрому» суттєву знижку на паливо. Місцеві політологи зазначають, що Словаччина за влади Роберта Фіцо почала скидатися на »маленьку Росію»: так, як і в Росії «великій», там запанувала одна партія, а саме фіцовський соціально-демократичний SMĚR.

Словацька преса не раз висміювала Фіцо, який, мавпуючи Путіна, грає на публіку, вдаючи із себе »вождя нації».

-- Угорщина

Гроші і Йоббік

Якщо Словаччину Росія купила знижкою на паливо та »більш, ніж прийнятною ціною» за ГТС, то Угорщині дістався ласий шматок мільярдних інвестицій від «Росатому» та «Газпрому».

Прем’єр Угорщини Віктор Орбан під час останньої зустрічі з Путіним пообіцяв виконати всі зобов'язання з будівництва своєї частини газопроводу »Південний потік». Натомість Росія погодилася надати Угорщині кредит на будівництво двох енергоблоків на АЕС »Пакш». Ціна питання - 13,7 млрд. доларів.

Окремий бонус - похвала Путіна. «Угорщина – це важливий партнер Росії, з яким підтримуються активні торгово-економічні зв'язки. У зовнішній торгівлі Угорщини Росія посідає перше місце серед країн, що не є членами Євросоюзу, а в цілому наша країна - на третьому місці після Німеччини та Австрії», - сказав президент РФ.

«Об'єм накопичених російських капіталовкладень у економіку Угорщини досяг 1,5 млрд доларів, а угорських в російську - близько 2 млрд доларів», - додав він. Вцілому ж, найбільшими угорськими інвесторами в російську економіку є банк ОТП, фармацевтична компанія »Гедеон Ріхтер», що володіє заводом лікарських препаратів у Підмосков'ї, і нафтогазовий концерн MOL-LUB, який займається видобутком нафти в Томській області. Росія здійснює інвестиції в Угорщину через »Лукойл», у якого є мережа заправок, і через »Сбербанк», який у 2012 році придбав активи австрійського »Фольксбанк» в Угорщині.

Одразу після переобрання влади, Віктор Орбан заявив, що акцентом його зовнішньої політики буде орієнтація на схід. Де під «сходом», у першу чергу, він мав на увазі Росію.

Мізки своїх співгромадян Орбан та його команда обробляють наступним чином: »У той час, як ЄС копирсається із економічними проблемами, ми бачимо, що Близький Схід і Азія володіють великим потенціалом економічного зростання, і ми теж намагатимемося дотримуватися цієї стратегії», - заявляє державний секретар із зовнішньої економіки Угорщини Пітер Сийярто. »Нам, європейцям, потрібна Росія. Нам знадобиться рано чи пізно - і швидше раніше, ніж пізніше, - стратегічний альянс з Росією», - говорить сам Орбан.

Слід зазначити, що у питанні Криму офіційна Угорщина (котра на 70% залежить від російського природного газу) «агресію Росії» таки засудила. Але обраний від партії Йоббік депутат Бейла Ковач, який був присутній на кримському »референдумі», назвав цей захід абсолютно законним.

Віктор Орбан, як видається, теж бачить себе збирачем земель. Як і його стратегічний партнер Путін. Першим кроком уряду Орбана стало надання громадянства угорцям, які живуть в суміжних країнах, в тому числі і в Закарпатській області України. Загалом, угорське громадянство отримали понад 600 тисяч осіб, які вже набули право голосувати на парламентських виборах в Угорщині.

З подачі Орбана офіційний Будапешт заявив про необхідність автономії і про дозвіл на подвійне громадянство для угорців, які мешкають в Україні. Такі заяви, від яких щедро відгонить сепаратизмом, зумовлені загальним настроєм угорських виборців, які потужно підтримали Йоббік - конкурента партії Орбана у правому політичному спектрі. Саме представники Йоббіку у Європарламенті є довіреними особами Путіна і агентами впливу РФ.

Звичайно, ці чотири країни не є ключовими в ЄС, але їхні приклади є показовими для решти. Уся лівиця колишніх країн соцтабору і Прибалтійських країн є відверто проросійськими, хоча не завжди відверто пропутінськими. Наприклад, у дружній Польщі ліві переконані, що в Україні громадянська війна і винні у ній обидві сторони - Київ і Донбас, і жодного слова про Москву.

Годі сподіватися, що хтось із Брюселя буде вирішувати проблеми двосторонніх стосунків між державами. Позиція проросійської четвірки не зміниться доти, доки Київ буде тиснути лише на ЄС, необхідно налагодити прямі контакти з керівництвом цих держав. Київ має врешті взятися за зовнішню політику.

Автор - Андрій Шкіль, народний депутат України 4, 5, 6-го скликань