Ігор Калєтнік: Боротьбу з контрабандою варто почати з бутіків

    • Варвара Жлуктенко, «Главком»
    • Розсилка

    Голова комітету з боротьби з оргзлочинністю і корупцією – про нові повноваження для митниці

    Голова парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією комуніст Ігор Калєтнік тривалий час працював у митних органах і є автором низки законопроектів, покликаних надати митниці право самостійно розслідувати справи про контрабанду. «Главком» поцікавився у народного депутата, чи не боїться він таким чином збільшити можливості для зловживань самої митниці, а також запитав, чи не стане створення Національного антикорупційного комітету під керівництвом Президента черговою спробою перемогти корупцію, її очоливши. Втім розпочалася розмова із обставин затримання колишнього колеги Ігоря Калєтніка – Віктора Лозінського.

    Якщо у справі Лозінського хтось інший візьме вину на себе…

    Наскільки відкритими, на вашу думку, буде процес по справі Віктора Лозінського і який прецедент він створить?

    Ви знаєте, що Лозінський був членом нашого Комітету з питань боротьби з оргзлочинністю і корупцією. Все, що відбулося, сколихнуло народних депутатів.

    Я не вірю в те, що Лозінський був затриманий в результаті широкомасштабної спецоперації правоохоронних органів. Він прийшов сам. Тут постають два аспекти. Перший: швидше за все у нього як у колишнього адвоката, колишнього міліціонера, людини, яка мала колосальні зв’язки в керівництві Верховного суду і господарських судів, були чіткі домовленості з відповідними юристами, а можливо й суддями, про те, що стосовно нього буде обрано такий запобіжний захід як підписка про невиїзд. Це дало б йому змогу, перебуваючи в легальному полі, відстоювати свої інтереси, вільно пересуватися і спілкуватися з потрібними в цій справі людьми. Тому позитивним моментом є те, що все ж таки наші правоохоронні органи проявили принциповість і примусили суд прийняти рішення, яке зумовлене законом, а не «внутрішнім переконанням» судді.

    Другий аспект: політичний розклад в Україні став зрозумілий. Ступень тяжкості злочину, за яким Лозінський проходить як обвинувачений – ми не говоримо, що він винен у ньому, бо це може визначити тільки суд, – визначає термін притягнення до відповідальності. І цей термін такий, що Лозінський міг би перебувати у міжнародному розшуку ще 50 років. Напевно, й ті півроку, що минули, йому було дуже складно переховуватися, дивитися телевізор у чотирьох стінах, навіть якщо це були стіни найкращого будинку, зробленого з золота. Для людини, яка звикла жити в хорошому достатку, яка має родину, яка звикла бути публічною, яка любить спілкування, напевно, це було дуже-дуже складно. Тому вчинок Лозинського цілком прогнозований.

    Але ж тепер він також у чотирьох стінах, тільки небо в клітинку.

    Так, але тепер близька розв’язка. Одна розв’язка буде, якщо правоохоронні органи проявлять принциповість і будуть розслідувати кримінальну справу, як належить за Кримінально-процесуальним кодексом. Навіть якщо він буде засуджений, то все одно не на все життя.

    Якщо ж правоохоронні органи не зможуть довести його провину: або забракне доказів, або матиме місце «глибоке внутрішнє переконання» нашого суду, підкріплене відповідними «аргументами», то цього покарання може і не бути.

    Ми знаємо, що є кілька підозрюваних у справі. Кільком людям вже висунули обвинувачення. Хтось може взяти всю вину на себе і сказати: «Це все я зробив. Це я стріляв. Інші до цього жодного стосунку не мають. Так, вони свідки, так, вони все бачили». В такому випадку вони нестимуть відповідальність за те, що приховали скоєння злочину. Але покарання за це буде аж півтора року, та й то умовно.

    Справа Лозінського набула великого політичного резонансу, сколихнула українське суспільство. Тому дуже важливо, щоб було об’єктивне розслідування. Я вважаю, що таке розслідування можливе. З обранням нового Президента має бути покладено край тому бардаку, який творився в нашій країні. І я хотів би вірити, що справа Лозинського буде доведена до завершення і справедливого вироку суду.

    Дорогий одяг, прикраси та годинники завозять як товари народного вжитку

    Ви внесли до Верховної Ради два законопроекти – щодо надання митним органам права здійснювати оперативно-розшукову діяльність та права досудового слідства у справах про контрабанду. З одного боку, це справді має сприяти розкриттю таких злочинів. З іншого боку, опоненти такого нововведення закидають, що закон закладає можливості для корупції в межах самої митниці. Як цього уникнути?

    Необхідність внесення цих законопроектів зумовлена кількома чинниками. По-перше, на пострадянських теренах та на всьому європейському просторі Україна залишилася єдиною країною, в якій митні органи не мають права на оперативно-розшукову діяльність та досудове слідство. Ви ж не вірите, що всі вони вигадали щось химерне, ми єдині стоїмо на правильних позиціях. Наприклад, німецька кримінальна митниця має більші повноваження, ніж навіть деякі поліцейські підрозділи.

    По-друге, для чого сьогодні митним органам право на ОРД? Сьогодні маса товарів завозиться в Україну таким чином, що митниця їх просто не може проконтролювати. Скільки у нас категорій осіб, які взагалі не підлягають контролю на митному кордоні? Ті самі народні депутати, члени їхніх сімей, які слідують разом з ними, ті самі дипломатичні працівники всіх рівнів та члени їхніх сімей… Я вже не кажу про голову уряду, Верховної Ради, про Президента.

    Що член родини народного депутата може у двох сумках пронести через кордон такого, що становило б національну загрозу економічній безпеці нашої держави? Подумайте, скільки в одну сумку можна набити ювелірних прикрас. Одна ювелірна прикраса від майстра, який має ім’я, бренд, може коштувати і не сто, двісті чи триста тисяч доларів, а набагато більше. Те саме й з годинниками. Давайте зайдемо у магазини, наприклад, Chopard, Vacheron Constantin, Breguet. Також є бутіки одягу, де одна сукня коштує 30 тис. грн і більше. Втім цей одяг різних відомих фірм завезений як контрафакт чи товари народного вжитку.

    Якби у нас були на це повноваження, ми могли б зайти у будь-який із брендових київських магазинів. Взяти там, наприклад, будь-який годинник. На ньому є номер. Заходимо в інтернет, перевіряємо номер і бачимо, в якому місці, який майстер і коли виготовив цей годинник. А потім кажемо: «Покажіть, будь ласка, документ на ввезення цієї речі в Україну». Це мала би бути вантажно-митна декларація з відповідною сплатою податків. А нам замість цього будуть показувати внутрішній товарно-супровідний документ, що вони начебто придбали цей годинник ще в якоїсь української фірми. А та фірма – в іншої української фірми. І коли ми дійдемо до кінцевої точки, виявиться, що тієї «першої ланки» вже не існує.

    Ми не збираємося забирати в СБУ право на виявлення та розслідування злочинів, кваліфікованих за ст. 201 та 305 Кримінального кодексу України («Контрабанда» та «Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» – Ред.) Ми передбачаємо альтернативну підслідність. Виявила злочин митниця – вона проводить дізнання, порушує кримінальну справу, доводить її до логічного завершення в суді. Виявила СБУ – значить, розслідує СБУ. З’ясувала Служба безпеки, що митник виявив злочин і не вчинив передбачені Кримінально-процесуальним кодексом дії – порушують кримінальну справу стосовно посадової особи митного органу.

    Ну і прокуратура, як і раніше, здійснюватиме нагляд за дотриманням законів…

    Так, якщо слідчий митних органів допустить будь-яку неправомірну дію, то прокуратура це побачить рівно через три хвилини.

    Я думаю, буде здорова конкуренція органів.

    Для того, щоб СБУ виявила контрабанду, їй треба набрати агентуру серед митників, серед вантажників. Так митники самі будуть це робити, бо вони на кордоні безпосередньо працюють, при цьому не забираючи права на виявлення таких злочинів та розслідування справ у Служби безпеки.

    Інша справа, що у нас сьогодні, наприклад, міліція дуже хоче, щоб їй надали право розслідувати службові злочини. А прокуратура каже: «ні, це тільки ми будемо розслідувати». Тому тут зацікавленість кожного з органів: «це наша корова, і тільки ми її доїмо».

    Ви казали про потенційних контрабандистів – народних депутатів. Але ж можна сказати, що як зараз СБУ не розслідувала, що вони ввозять, так і митниця не буде, перепрошую, пхати носа у їхні валізи.

    Розумієте, для того, щоб Служба безпеки почала якісь дії безпосередньо в пунктах пропуску, її співробітникам треба там перебувати, треба мати на те підстави, треба узгодити свої дії з тими самими митниками. Митник, який безпосередньо здійснює контроль, не маючи відповідних повноважень, не зможе провести огляд. Але якщо він у процесі гласних і негласних заходів матиме інформацію, що такий-то громадянин є зв’язковою ланкою з такими-то особами, які передають під реалізацію такі-то товари, то можна почати цей ланцюг розкручувати з кінця, а не з початку. Почнемо з магазинів. Для того, щоб це робила СБУ, митниця повинна мати достатні дані, про які проінформувати СБУ, СБУ має зацікавитись цим питанням… Я думаю, запропонована нами система краща.

    Для того, щоб когось залякати, є багато інструментів, крім Національного антикорупційного комітету

    Ваш колега по фракції пан Царьков у інтерв’ю «Главкому» заявив, що Партії регіонів варто було б запропонувати комуністам якусь із керівних посад у силових структурах: чи то посаду голови СБУ, чи то Генпрокурора. Ваша фракція справді претендує на ці крісла?

    У фракції такими питаннями як формування складу уряду чи правоохоронних органів має насамперед опікуватися її керівництво. Я думаю, у нас у фракції є достатньо фахівців, які можуть зайняти будь-яку посаду в державі. У нас є готові міністри освіти й науки, охорони здоров’я. У нас достатньо людей, які мають юридичну освіту. Ми не йдемо за тим принципом, за яким йшли соціалісти – вони без розбору займали будь-яку посаду, незалежно від свого профілю і освіти. Ми ж передбачаємо не тільки перебування на посаді, а й результативність діяльності і відповідальність перед народом.

    Обійняти посаду міністра внутрішніх справ, голови СБУ чи якогось іншого правоохоронного органу – це величезна відповідальність, особливо в нинішніх умовах, коли Президент заявив про боротьбу з корупцією як один зі своїх головних програмних принципів. Ви бачите, що на другий день після інаугурації був виданий указ про створення Національного антикорупційного комітету. Цей орган, скоріше за все, має за прототип той координаційний комітет при Президентові, який існував до 2005 року, а потім був ліквідований Віктором Ющенком.

    З указу видно, що основною функцією цього комітету як дорадчого органу буде підготовка законодавчих ініціатив, які потім дадуть змогу створити незалежний правоохоронний орган – і Віктор Янукович про це говорив ще до своєї інаугурації, – який буде займатися боротьбою з корупцією в найвищих ешелонах.

    Вам надходила пропозиція очолити митницю?

    Поки ні.

    Чекаєте?

    Ні, не чекаю. Мене абсолютно влаштовує та посада, на якій я сьогодні перебуваю. Я думаю, що голова Комітету Верховної Ради із боротьби з організованою злочинністю і корупцією, – це не менша посада, ніж посада голови Державної митної служби. Якщо я від студентської лави пропрацював у митниці і пройшов шлях від інспектора до керівника департаменту, то це ще не означає, що тепер мене треба одразу пов’язувати із такими кадровими розкладами.

    Поки таких пропозицій не надходило. Ще немає від кого їм надходити, немає коаліції. Як буде – будемо спілкуватися.

    Ви не бачите загрози, що Національний антикорупційний комітет перетвориться на інструмент політичного тиску та залякування?

    Я не думаю, що для того, щоб когось залякувати, Президент України має стати головою цього комітету. Те, що особисто Віктор Янукович очолив Національний антикорупційний комітет, дає мені всі підстави для впевненості, що структура виконає функції, покладені на неї відповідно до указу.

    Для того, щоб когось залякати, є дуже багато інших інструментів. Якби це хотіли робити, знайшли б достатньо можливостей. І МВС, і СБУ, і Генпрокуратура, і податкова, яка може зайти, куди хочеш – немає таких дверей і такого підвалу, до якого вони б не мали доступу. Під податкове правопорушення, якщо не кримінальне, то адміністративне, сьогодні можна підвести практично кожного підприємця.

    Ми зараз на порозі вступу в дію нового антикорупційного законодавства з 1 квітня…

    Якщо Рада швидко не визначиться зі змінами, отримає «подарунок» – антикорупційний пакет у нинішній редакції

    А це законодавство, вже відтерміноване з 1 січня до 1 квітня, таки набуде чинності?

    У середу ми провели відповідне засідання комітету, присвячене необхідним корективам до цього пакету законів, а перед ним – великий круглий стіл. Ми вперше запросили навіть простих громадян, директорів шкіл, лікарів – всіх, хто звернувся, і всі вони мали змогу висловитися. Нам писав директор школи: «Поясність, як мені діяти, бо я та моя дружина працюємо в одній школі, чи не будемо ми суб’єктами корупційного правопорушення?»

    Ми постаралися всі зауваження стосовно пакету антикорупційних законів, що звучали в залі, врахувати у законопроекті, що його комітетом рекомендовано як такий, що може бути прийнятий за основу. Якщо цей законопроект буде ухвалено Верховною Радою, буде, зокрема, знято проблему роботи близьких осіб у одному органі. Ми спеціально, аби не було подвійного трактування, в самому законі визначили це як примітку. Там написано, що слід розуміти під безпосереднім підпорядкуванням: не можна працювати родичам в одній установі, якщо один займає керівну посаду, яка безпосередньо впливає на діяльність іншого. Це заохочення, стягнення, просування по службі, премії тощо. Якщо такого підпорядкування немає, нехай працюють, жодних проблем.

    Так само буде знято проблему сумісників. Ми ініціюємо, щоб Кабінет міністрів визначив порядок роботи тих державних службовців, які хочуть і на держслужбі бути, і лекції читати. Будь ласка, читайте! Ми дали примітку, якою пояснюємо, що таке позаробочий час. Це не ніч і не вихідні дні. Це робочий день. Є особи, які хочуть читати лекції – наприклад, як судді Верховного суду, які в університетах отримують набагато більшу заробітну плату, ніж у суді, а потім справа замість двох місяців розглядається п’ять. Бо судді кажуть: «Ми такі завантажені, що нічого не встигаємо». Отже, ви маєте визначитися. Якщо ви йдете лекції читати, будьте ласкаві, напишіть заяву на керівника суду, що ви за цей день не отримуєте заробітну плату, офіційно вважаєтесь не на робочому місці, а читаєте лекції. Посадова особа, державний службовець не може сидіти на двох стільцях одночасно і всюди отримувати зарплату. Я впевнений, що лише відсотків 10% після цього продовжать лекторську практику.

    Із яким зауваженням до нового антикорупційного законодавства ми не погодилися – і це принципова позиція: не можуть правоохоронні і державні органи фінансуватися з благодійних фондів. Тому що це завуальована форма отримання хабарів.

    Ми пропонуємо виключити фізичних осіб – підприємців з числа суб’єктів корупційного правопорушення.

    Було суперечливе питання стосовно членів виборчих комісій. На засіданні комітету ми компромісу не знайшли, тому, я думаю, визначатись буде зала Верховної Ради.

    Ми готові до парламентського розгляду коректив антикорупційного законодавства хоч завтра. Але це вже Верховна Рада визначиться, коли і як їх розглядати. Втім якщо цього не буде зроблено впродовж тижня, – всі отримають «подарунок» у вигляді того антикорупційного пакета, який був відтермінований.

    Нової відстрочки не буде?

    Наш комітет не вносив жодної пропозиції про повторне відкладення вступу антикорупційного законодавства в дію. Це було б елементарним відтягування часу. Внести таку пропозицію може будь-який суб’єкт законодавчої ініціативи, але поки таких ініціатив у Верховній Раді немає.

    Як бути із суперечливими моментами щодо відповідальності за корупцію юридичних осіб. Адже можна припустити ситуацію, коли, приміром, директор міськводоканалу попадеться на хабарництві, а потім під загрозою опиниться діяльність усього підприємства…

    Ні, це ми вже утрируємо й говоримо про рейдерське захоплення. Керівник спеціально зініціює, щоб проти нього склали протокол, а потім суддя прийме рішення про конфіскацію заводу... Але я вам хочу сказати, що це може бути тільки при тому бардаку, який був донині.

    Якось я зустрічався з керівником митної служби Білорусі. Розповів йому, яка у нас статистика розгляду в судах справ, виявлених митними органами. Якщо предмет правопорушення вартує до тисячі гривень, суди у 99% ухвалюють рішення на користь держави. Якщо від тисячі до 10 тис. – у 90% випадків конфісковують, у 10% – віддають суб’єкту правопорушення. Залежно від району, де суддя бідніший і згодний на меншу «подяку». Якщо від 10 до 100 тис., то вже 50 на 50 вирішуються справи. Якщо від 100 тис. до мільйона – 70 на 30 на користь порушника. Все, що вище мільйона, у 90% випадків повертають назад суб’єкту правопорушення. Чим більше предмет домовленостей… Суддя каже: «У тебе конфісковують на п’ять мільйонів, але у тебе є варіант – два мільйони віддати і три мільйони забрати собі назад».

    Начальник білоруської митниці мені тоді сказав, що у них взагалі такої проблеми немає. У них суддя завжди приймає рішення на користь держави. Можливо, це «перегиб» по-білоруськи. Але в нашій державі просто всі до повної абракадабри і безвідповідальності.

    В Раді зареєстрований законопроект регіонала Володимира Сівковича стосовно реструктуризації правоохоронних органів. Це поки такий пробний камінець чи за нового Президента варто очікувати якоїсь перебудови силових структур?

    Ще зареєстрований законопроект Рябеки, Калєтніка, інших про створення Національного антикорупційного бюро як окремого правоохоронного органу, який буде боротися з корупцією у вищих ешелонах влади.

    Має бути єдина загальнодержавна концепція реформування правоохоронних органів, яка не виконана ще з 1996 року. Ми знаємо, що мали бути зміни і стосовно функцій прокуратури, і стосовно інших. Так у нас ці питання по сьогодні зависли у перехідних положеннях Конституції.

    Я думаю, що всі ці законодавчі ініціативи можуть бути використані як якийсь маленький гвинтик до загальнодержавної програми, яку я впевнений, подасть Президент України.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ