Більше опозицій, гарних та різних?

У Верховній Раді триває створення опозиційних кабінетів міністрів. Наразі сформований один тіньовий уряд – де-юре очолюваний бютівцем Сергієм Соболєвим. Чи є підстави говорити про створення інших тіньових Кабмінів, адже регламентом передбачений тільки один? Своїми думками стосовно ролі тіньового кабінету міністрів на прес-конференції в «Главкомі» поділилися директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, політичний експерт Денис Богуш та директор GMТ Group Анатолій Луценко.

-- Віталій Кулик: «У нас буде тільки один повноцінний опозиційний Кабмін»

Оцінюючи месежді, які були озвучені Тимошенко на представленні нового складу опозиційного уряду, можна сказати, що йдеться в першу чергу про створення аналітичного центру. Ця структура має відслідковувати в онлайн-режимі дії чинних міністрів і реагувати контрініціативами на ініціативи чинного Кабміну. Очевидно, що опозиційний кабмін створюється, як структура, що має бути постійним ньюзмейкером.

Якоїсь програми дій опозиційного кабміну, якоїсь чіткої ідеології, яка була б альтернативою чинному Кабміну, ми не почули. Ми почули збереження дискурсу президентських виборів 2010 року. Тимошенко ніяк не може вийти з цієї парадигми виборів. Вживаються ті ж самі гасла, ті ж самі запевнення, що опозиційний кабмін буде більш демократичним і прозорим, ніж інші кабміни.

Одним із меседжів, який мені сподобався, є те, що тіньовий кабмін готує власний проект закону про основи зовнішньої та внутрішньої політики. Також Тимошенко пообіцяла тримати під контролем питання підвищення соціальних стандартів. Це також є «плюсом», оскільки ми зможемо порівнювати позиції і фінансові розрахунки у забезпеченні соціальних стандартів як чинного Кабінету міністрів, так і опозиційного. Можливо, ми вийдемо на фахову дискусію економістів.

Склад опозиційного уряду достатньо строкатий. Для мене незрозуміла роль Олеся Донія у цій структурі. Незрозуміла необхідність розділення Міністерства спорту і Євро-2012. Як правило, в чинному Кабміні таке розділення завершується зростанням корупції. Поява Ігоря Гриніва на посаді міністра культури також здається достатньо дивною.

Стосовно кількості опозиційних кабмінів, то очевидно, що є регламент, відповідно до якого у нас буде тільки один повноцінний опозиційний кабмін. Він фактично сформований на базі БЮТ і буде підконтрольний Юлії Тимошенко. Очевидно, що ідеологом опозиційного кабміну є Юлія Володимирівна, а Соболєв є технічним прем’єр-міністром. Так само технічним прем’єр-міністром є Азаров в Кабміні Віктора Януковича. Тимошенко в ручному режимі буде керувати опозиційним кабміном, а Янукович в ручному режимі керуватиме чинним урядом. Тобто протистояння, дискусія Тимошенко і Януковича нікуди не зникає.

Звичайно, буде існувати напівлегітимний опозиційний кабмін, сформований політичною силою Яценюка. Він не називає прізвищ, але це можуть бути один-два депутати, не більше. Очевидно, що це не дає можливості сформувати опозиційний кабмін. Я виключаю створення опозиційного уряду на базі «Нашої України»: у них немає ні людей, ні кадрів, ні можливостей. Ця група тяжіє до входження в чинну коаліцію.

Я не виключаю появи позапарламентських опозиційних кабмінів в різних форматах. Це можуть бути громадські ради, які формуватимуться парламентськими політичними силами. Вони будуть опонувати і до опозиційного кабміну, і до чинного уряду.

Тобто у нас буде така міжопозиційна боротьба за те, чий опозиційний кабмін легітимніший. Якщо на це і буде рефлексія Кабінету міністрів Азарова, то вона буде незначною. Це буде реакція на певну конкретну критику. Я б радив Азарову не помічати боротьби опозиційних кабмінів, і реалізовувати плани, які були задекларовані в угоді про створення коаліції.

-- Анатолій Луценко: «Є колосальна проблема в тому, що опозиція не об’єдналася»

Під час виступу опозиційного прем’єра пролунало кілька цікавих тез. Соболєв декларував, що у них, мовляв, менше міністерств і кабмін сформований за європейським принципом: поділ секторальний, а не за галузями, як в діючому «совковому» Кабміні Януковича-Азарова. Журналісти задали питання: а чому ж Юлія Володимирівна, двічі перебуваючи при владі, не формувала Кабінет міністрів за цим принципом в реальній владі? Пролунала відповідь: то вороги заважали, то треба було виконувати якісь домовленості, і відповідно не можна було робити адміністративних реформ. Я згадав 2005 рік, коли був керівником групи радників віце-прем’єра по адміністративно-територіальній реформі. Юлії Володимирівні була запропонована європейська адміністративна модель, розроблена за участю найкращих європейських і українських експертів із адміністративного управління. Вона зробила все можливе, щоб в уряді залишилися адміністративні важелі радянського типу.

Я хотів би погодитися з колегою, що цей орган буде виконувати функцію піар-забезпечення опозиційної діяльності Блоку Юлії Тимошенко. Є колосальна проблема в тому, що опозиція не об’єдналася. Якби в цей тіньовий уряд увійшли всі опозиційні сили, принаймні, парламентські, то тоді їм можна було б легітимно виглядати з точки зору регламенту. А в даному випадку опозиційний уряд буде ньюзмейкером, піар-ініціативою однієї політичної сили.

Є дуже погана новина для всіх нас. Вона полягає в тому, що не вдалося сформувати єдиної опозиції, принаймні, з усіх парламентських сил. Це погана новина, тому що, якщо не вистачатиме депутатів на уряд, сформують тіньову Верховну Раду, потім ще якісь тіньові органи. Я жартую, але насправді є такі можливості.

-- Денис Богуш: «Теневой Кабмин - это супер-инструмент для пиара»

Я воспринимаю деятельность в области формирования оппозиционного кабинета министров как моду. В 2004 году во время Оранжевой революции было много рекламы, оранжевых ленточек. Тогда все поверили в магическую силу политической рекламы. Парламентские выборы 2006 года были, как ярмарка: на каждой станции стояло много-много палаток. Тогда все искренне верили, что их палатки и раздача листовок принесут успех. Такая же ситуация и сейчас. В свое время работал теневой кабинет министров Виктора Януковича, сейчас он пришел к власти. Поэтому все поверили в эффективность этого метода, и решили сделать себе такие кабинеты министров.

Я воспринимаю теневое правительство как виртуальную игрушку. В прямом смысле виртуальную, ведь никакого отношения к власти она не имеет, если она сформирована не по законам. Она существует для нескольких функций. Во-первых, для сплочения команды. То есть, есть какая-то команда, она занимается каким-то полезным делом. Во-вторых, позиционирование. Люди, которые попадают в этот теневой кабинет министров, не относятся к власти, они уже борются с властью. Каждый на своем посту старается критиковать свое профильное министерство. Я согласен с коллегами в том, что это супер-инструмент для пиара.

Тимошенко поняла, что будет много таких теневых правительств. И поставив Соболева руководителем, она понизила статус этого проекта как инструмент оппозиционной борьбы. Ведь если Тимошенко будет теневым премьером, а Азаров – премьером, то это ставит их на один уровень. А здесь, Соболев на уровне Азарова. И она будет управлять таким интересным игрушечным проектом.

В оппозиционном кабинете министров важное слово не «кабмин», а «оппозиционный». Это правительство – лишь один, и совсем не основной инструмент борьбы с действующей властью. Еще могут быть всевозможные пикеты, одиночные заявления плюс большой законотворческий блок. У нас есть закон об оппозиции, за которым при наличии в оппозиции 150 человек они попадают в Верховной Раде в определенную категорию, берут перечень комитетов и с этой позиции конструктивно контролируют действующую власть.

На самом деле у оппозиции очень много работы. Например, в предвыборной программе Януковича есть космические цифры, которые для оппозиции – супер-хлеб. Если через определенное время не будут достигнуты обещанные результаты, или вообще состояние ухудшится, а не улучшится, тогда у оппозиции будут шикарные возможности критиковать власть. А сейчас нужно дать власти поработать сто дней. Я думаю, маневры и виртуальные игры будут в пользу оппозиции для того, чтобы себя каким-то образом консолидировать. Чем больше будет распорошена оппозиция, тем меньше у нее будет возможностей взять власть на следующих выборах и вообще как-то консолидировано бороться.

Як ви оцінюєте якість нового складу депутатів, які прийшли в Верховну Раду на нові місця? Чи буде БЮТ блокувати трибуну, не даючи скласти присягу новим депутатам, щоб довести нелегітимність коаліції?

Віталій Кулик: На мою думку, не варто блокувати трибуну і чинити якісь фізичні спроби опору. Якщо бютівці будуть це робити, це буде хуліганством з їхнього боку.

Якість цих депутатів буде бажати кращого. Я не очікую, що, увійшовши в парламент, вони зразу почнуть писати законопроекти. Їм потрібен певний час для адаптації. Я знаю, що зараз ведуться активні тренінги народних депутатів, які проходять до Партії регіонів. Їхня якість повинна відповідати загалу Верховної Ради: в міру ініціативності, в міру певних знань і професіоналізму.

Анатолій Луценко: Мені здається, коли людина потрапляє в парламентське середовище, то їй, звичайно, потрібен тривалий час для адаптації. Потім людина зрозуміє, що до чого, кого слухати, куди бігти, де брати законопроекти, почнуть працювати помічники тощо. Питання якості стосується не тільки Партії регіонів. У всіх фракціях на першому етапі якість однозначно є меншою. Але враховуючи те, що фракція Партії регіонів дуже велика, їм цей адаптаційний період легше пережити.

Я переконаний, що трибуни блокувати не будуть, тому що це не буде мати ніякого позитивного результату для БЮТ, тим більше в контексті формування тіньового уряду.

Денис Богуш: Депутаты занимаются двумя видами деятельности. Первая функция заключается в том, что они голосуют по каким-то вопросам. Думаю, тут качество никак не изменится. Вторая функция – законотворческая. Это действительно кусок работы. Но с другой стороны, из действующих депутатов где-то 10% вообще не были в Верховной Раде, а 30% – вообще не подают никаких законодательных актов. А новые будут молодые, здоровые. Их напугают, что надо работать и, может, они сразу покажут большие результаты.

Борьба теневых Кабинетом Министров выгодна, прежде всего, правительству Януковича и ему самому. Как долго она будет тянуться? До следующих парламентских выборов?

Віталій Кулик: По-перше, легітимним буде лише один тіньовий уряд, який очолює Соболєв. Очевидно, що буде спроба внести зміни в регламент. Якщо зміни будуть внесені, тоді кожна фракція, кожна група зможе формувати власний опозиційний кабмін. Наразі ми маємо один опозиційний кабмін та опозиційні проекти, які також будуть позиціонуватися як кабміни. Справа не в тому, скільки буде кабмінів, а в тому, скільки буде опозицій.

Якщо іншим опозиціям вдасться перевершити діяльність опозиційного уряду Тимошенко, то фокус громадської думки буде сфокусовано на них, і вони будуть формувати порядок дня. Наразі ситуація така, що той же Яценюк, не маючи своїх людей в парламенті, може запропонувати більш дієву і цікаву альтернативу, ніж кабмін Юлії Тимошенко. Ресурси в Яценюка є, у нього є вихід на провідні телеканали. Це, звичайно, дуже непокоїть Соболєва і Тимошенко. Оскільки, я б не сказав, що в презентованому складі опозиційного кабміну дуже багато ньюзмейкерів, які будуть ефективно захищати свою думку, і що там багато нових ідей. Нічого нового вони не скажуть.

Анатолій Луценко: Все, що зараз відбувається з опозиційними кабмінами – це біда нашої партійної системи. На сьогоднішній момент для опозицій, – скільки б їх не існувало і парламентських, і позапарламентських, – було б логічним відійти від моноцентризму в своєму управлінні, і спробувати консолідуватися спочатку хоча б на позапарламентському рівні. В опозиційній ієрархії спробувати розподілити владу і посади відповідно відсоткам суспільної активності. Можливо, провести спільне соціологічне дослідження. Принаймні, спробувати поділити владу в якійсь одній організації, як би вона не називалася. Для суспільства це слугуватиме сигналом, що вони можуть домовлятися, що вони є реальною альтернативою. Якщо ж вони будуть обирати кожен свій кабмін, то не матимуть політичної і суспільної підтримки в повній мірі, тому що вони не є консолідуючими в опозиційному середовищі.

Денис Богуш: Такую деятельность долго проводить сложно. Для этого нужны какие-то деньги, нужно тратить силы, время. Причем вас не гарантировано покажут по телевизору, хотя очень часто для этого все и делается.

Я не согласен коллегами, что они ничего нового не предложат. У них выхода нет. Если они ничего нового не предложат, они не попадут в СМИ. Нужно сказать умную мысль, подать новую идею, и только в таком случае они попадут на телеэкраны. Насколько долго это возможно? Сколько захотят. Я думаю, что это будет продолжаться до следующих парламентских выборов. Тогда они увидят, что этот метод не у всех действует. Они поймут, что они собирались, потратили кучу денег, а метод не действует.

Легитимный Кабмин Азарова представлен министрами лишь из восточного и южного региона. Будут ли в составе теневого Кабмина представлены все регионы Украины?

Віталій Кулик: Якщо ми подивимося по списку, побачимо представників різних областей. Гринів зі Львова, Кармазін з Одеси, Доній з Криму, як він сам каже. Зварич, взагалі, не з цього континенту. Представлена майже вся географія. На мою думку, немає сенсу говорити, хто звідки походить. Склад чинного Кабміну Азарова – це ж всі київські, це вже не донецькі. Вони живуть в Києві достатньо довго, мають власність, знають традиції київської еліти. Це вже не регіональна еліта.

Денис Богуш: Востоку Украины тоже нужно дать шанс разочароваться. Когда Ющенко и Тимошенко были при власти, рейтинги на Западной Украине постоянно менялись. Сначала у Ющенко рейтинг упал, потом у Тимошенко поднялся, потом упал, потом у Яценюка поднялся и упал. А восток держался надеждой, что придет Янукович и Азаров, придет их власть, и сделают им хорошо. Теперь надо все это дело почувствовать, посмотреть. Они пришли, никто им не мешает. «Украина для людей», 50 миллионов населения в 2020 году… здоровые мужики, пусть работают.

Регламент цього не вимагає, але чи було б чесно і правильно віддати крісло першого віце-спікера опозиції?

Анатолій Луценко: Опозиція завжди діє в режимі тенденції. У більшості країн спеціального законодавства про опозицію немає. У Верховній Раді опозиційна діяльність теж виникала до того, як був прийнятий закон про парламентську опозицію. За традицією, яка була останні роки, посада першого віце-спікера повинна залишатися за опозицією.

Віталій Кулик: По-перше, є вимога опозиції надати десять комітетів, і додатковою вимогою є перший віце-спікер. Якщо вони відмовляються надати першого віце-спікера, то в процесі торгу можна отримати не десять, а хоча б сім комітетів. Очевидно, що завищені вимоги висуваються свідомо. Робиться ставка на те, що в процесі торгу від чогось можна відмовитися, в тому числі і від посади першого віце-спікера.

Денис Богуш: Это вопрос торга. Тут вопрос в умении проводить переговоры. Первый вице-спикер – это реальная власть, это уже на что-то влияет. Если не будет спикера, они смогут подписать какой-то закон или могут прокрутить какую-то махинацию.