Бути президентом усієї України, а не Донецька!
Бути президентом усієї України, а не Донецька! Тільки так Віктор Янукович може врятувати своє президентство від провалу. Поки ж він хоче стати українською версією диктатора Білорусі, Аляксандра Лукашенки. Але для цього йому бракує потужного бюрократичного апарату та дієздатних силових структур. У підсумку прояви авторитаризму тільки посилять нестабільність в країні та не сприятимуть реформам. Олександр Мотиль у виданні The Wall Street Journal Europe перелічує п’ять головних помилок, яких устиг припуститися Янукович за перший місяць при владі.
Готуючись до квітневого візиту в Вашингтон, недавно обраний президент України Віктор Янукович намагатиметься створити імідж стабільності, впевненості та контролю. Насправді пан Янукович зробив низку помилок, які можуть приректи його президентство, розлякати іноземних інвесторів і розладнати модернізацію країни.
По-перше, пан Янукович порушив Конституцію, змінивши правила формування правлячої коаліції, так щоб його партія могла її очолити вкупі з кількома іншими партіями, зокрема з комуністами. Це негайно пожвавило деморалізовану опозицію, що згуртувалася навколо суперниці пана Януковича на президентських виборах, колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
Другою помилкою стало призначення главою уряду соратника Миколи Азарова, затятого бюрократа, чиє прізвище є синонімом урядової корупції, руйнівних податкових ставок і ворожості до малого бізнесу. Призначення розвіяло всі надії українців на те, що пан Янукович проводитиме серйозні економічні реформи.
Третя помилка – уряд із 29 міністрів на зміну попереднім 25: така неймовірно велика кількість урядовців доповнить їхню неспроможність організувати справжній процес прийняття рішень. У кабміні жодної жінки (пан Азаров заявив, що реформи не жіноча справа), і це тільки посилює його образ дисфункціонального хлопчачого клубу.
Двоє нікчем на посадах міністрів економіки та фінансів (колишній голова радгоспу і випускник економічного відділення радянського сільгоспінституту, відповідно) – це ще одна, четверта помилка пана Януковича. Крім того, він створив Комітет економічних реформ із 24 членів, який має розробити стратегію економічних змін. Розміри комітету гарантують, що він перетвориться на дискусійний гурток, а некомпетентність двох міністрів означає, що навіть найгеніальніші ідеї комітету залишатимуться на папері.
П’ятою помилкою є призначення Дмитра Табачника міністром освіти. Пан Табачник неодноразово висловлював шовіністські погляди, глибоко образливі для демократично налаштованих українців та їхньої національної гідності: наприклад, стверджував, нібито західні українці не є справжніми українцями; підтримував вибілену версію радянської історії, пропаговану з Кремля; заявляв, що українська мова та культура процвітали в радянські часи. Не дивно, що багато українців відреагували так само, як би відреагували афроамериканці на призначення на такий пост лідера Ку-Клукс-Клану Девіда Дюка: студентськими страйками по всій країні, петиціями та демонстраціями однаково проти пана Януковича та пана Табачника.
Ці п’ять помилок з успіхом підривають легітимність пана Януковича за буквально кілька тижнів після інавгурації. 45,5% електорату, які голосували проти нього, почуваються тепер правими; 10-20%, що вибрали його як менше зло з двох, почали припускати, що їхні побоювання авторитарних тенденцій пані Тимошенко були надзвичайно перебільшеними. І геть усіх хвилює, що пан Януковича разом із бандою донецьких “авторитетів” безжально ведуть ту саму антидемократичну діяльність, яка викликала в 2004 році Помаранчеву революцію.
Кілька інших ключових звільнень і призначень – цьому доказ. Директора архівів служби безпеки, сумлінного дослідника, який дозволив необмежений публічний доступ до документів про радянські злочини, знято. Національна телерадіокомпанія віддана в руки поверхового розважальника, й очікується, що він неухильно дотримуватиметься вказівок згори. Можливо, жаскими найбільше є призначення декого з антидемократично налаштованих однопартійців пана Януковича на керівні посади в обласні управління міліції – адже ці пости дають їм можливість придушувати свободи пересічних громадян.
Схильні до демократії українці дедалі більше переконуються, що пан Янукович хоче стати українською версією диктатора Білорусі, Аляксандра Лукашенки. Але його бачення сильної руки в державі базується на стратегічному та ймовірно фатальному нерозумінні України.
Передусім, Помаранчева революція та п’ятирічне президентство Віктора Ющенка дали українському населенню силу та впевненість у собі, яких йому не вистачало до 2004-го, зміцнили жваве громадянське суспільство з професіоналів, інтелектуалів, студентів і бізнесменів без страху перед владою. Спробам пана Януковича встановити сильну одноосібну владу опирається й опиратиметься надалі, глумлячись, усе населення.
По-друге, безладний державний апарат України не може служити базою ефективній авторитарній владі. Жорстка риторика сама по собі не подужає приборкати роздуту бюрократію. Що гірше – служба безпеки та армія в Україні і в слід не годні ступити білоруським. Пан Янукович, може, й хоче позмагатися з паном Лукашенкою, та без сильної бюрократії та без апарату примусу нічого йому не вдасться.
По-третє, з неефективним кабінетом увесь процес прийняття рішень буде зосереджений в руках пана Януковича. Навіть якщо заплющити очі на його куцу освіту й погане розуміння фактів, призначення пана Табачника демонструє, що президент України або абсолютно не відчуває контакту з власною країною, або зухвало байдужий до громадської думки.
І нарешті, Україну досі трусять конвульсії глибокої економічної кризи. Якщо пан Янукович нічого не зробить для оздоровлення економіки, перед Україною незабаром може постати перспектива дефолту, і тоді дуже ймовірне масове незадоволення серед робітничого електорату на південному сході. Коли ж пан Янукович візьметься за серйозні реформи, той самий електорат постраждає, і тоді вже точно почнуться страйки. Для подолання кризи президентові буде потрібна народна легітимація – яку він зараз швидко розбазарює; сильний уряд – якого в нього нема; і здоровий глузд – що також є величиною не з цього рівняння.
По суті, роблячи й далі антидемократичні помилки, він легко може спровокувати другу Помаранчеву революцію. Та цього разу демонстрантами будуть демократи, студенти й робітники. Перспектива зростання нестабільності – це не те, що привабить іноземних інвесторів, а послаблення легітимності, прояви некомпетентності й напирання аж ніяк не модернізують українську промисловість, сільське господарство та освіту. Пан Янукович здатен стати ще більшим провалом у ролі президента, ніж пан Ющенко.
Хоча ситуація виглядає похмуро, вона ще не така безнадійна для нового президента України. Він усе ще має шанс вихопити скромну перемогу зі щелеп гучної поразки, якщо почне поводитися як президент усієї України, а не Донецька. Йому просто треба втихомирити свою жадобу влади й навчитися зважати на опозицію та на населення. Це не так і складно – це демократія.
Пан Мотиль є професором політології в Університеті Ратґерса, що в Ньюарку, США.
Коментарі — 0