Хто перший на виліт з уряду?

    Серед найбільш реальних претендентів на відставку називають міністра...
    Серед найбільш реальних претендентів на відставку називають міністра охорони здоров’я Зіновія Митника та міністра культури Михайла Кулиняка. Саме вони стануть першими жертвами перетасування кадрової колоди групами впливу Партії регіонів. Владними коридорами ширяться чутки, що Мінохорони здоров’я може очолити нинішній секретар РНБОУ Раїса
    • Галина Каплюк, «Главком»
    • 9 Вересня, 2010, 14:49
    • Розсилка

    Серед найбільш реальних претендентів на відставку називають міністра...

    Серед найбільш реальних претендентів на відставку називають міністра охорони здоров’я Зіновія Митника та міністра культури Михайла Кулиняка. Саме вони стануть першими жертвами перетасування кадрової колоди групами впливу Партії регіонів. Владними коридорами ширяться чутки, що Мінохорони здоров’я може очолити нинішній секретар РНБОУ Раїса Богатирьова, бо на її місце дуже хоче потрапити Едуард Прутнік – кум глави АП Сергія Льовочкіна. До Міністерства культури теж вишикувалась черга претендентів, де називаються імена представників вітчизняного шоу-бізнесу. Та й навколо самого прем’єра з’явились охочі посунути його з владного олімпу.

    Про можливі відставки в уряді у прес-центрі «Главкому» говорили президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала та директор компанії «Berta Communications» Тарас Березовець.

    Ігор Жданов: «Протиріччя у коаліції та боротьба за доступ до фінансово-економічних потоків стимулюватимуть відставки в уряді»

    питання, яке стимулюватиме відставки в уряді, - це Відставки в уряді і зміна владної команди є неминучою. Це не лише гучні слова, а результат серйозного політологічного аналізу. По-перше, цей фактор пов’язаний з діяльністю чинного уряду. Ми бачимо, що ситуація в країні, особливо в соціально-економічній сфері, не дуже гарна: зростають ціни на газ, на житлово-комунальні послуги. Ми не бачимо серйозного проведення реформ, а ті, які тільки запроваджуються, зокрема щодо змін податкового законодавства, викликають серйозне заперечення та супротив. Тому накопичується певний негатив щодо Президента, уряду та нової влади загалом. Ми можемо констатувати, що до вересня 2010 року той медовий місяць, який був у нової влади із суспільством, той карт-бланш, який видало суспільство Віктору Януковичу та його команді після президентських виборів, закінчився. Про це свідчать в тому числі результати дослідження Центру Разумкова, яке говорить, що в півтора рази упав рейтинг Президента та Партії регіонів. Це абсолютно закономірне явище. Згадаймо, що у серпні 2005 року теж відбулося падіння рейтингу тодішнього Президента Віктора Ющенка, а після відставки уряду Тимошенко сталося взагалі обвальне падіння цього рейтингу.

    Порівняльна соціологія показує, що у червні 2005 року разом рейтинг провладних сил «Нашої України» та БЮТ складав більше 40%, а Партії регіонів - 13%. У червні 2010 року все віддзеркалювалося з точністю до навпаки: у БЮТ - 13%, а Партії регіонів близько 40%. Тобто, це закономірний процес, що буде падіння рейтингу та закінчення медового місяця.

    Що робитиме в таких умовах влада? Можлива реалізація схеми «Президент гарний, а бояри погані», тобто йдеться про, щоб відправити у відставку уряд Азарова і звалити на нього всі соціально-економічні негаразди. Про такий варіант говорили ще влітку, це цілком ймовірна схема, але її реалізація можлива пізніше, ближче до початку зими. Проте це можливо зробити лише один раз, потім говорити, що уряд поганий, а Президент робить все для підвищення рівня життя українського народу, вже буде неможливо.

    Інше питання, яке стимулюватиме відставки в уряді, - це протиріччя у коаліції, боротьба за доступ до фінансово-економічних потоків, за контроль над ними та розподіл. Наприклад, заговорили про відставку голови Держкомзему Олега Кулініча. Спершу про це сказав Бродський, потім нібито підтримали це депутати на рівні Блоку Литвина. Скоріше за все, ми станемо свідками відставки чергового чиновника з Держкомзему.

    Складніша ситуація навколо Сергія Тігіпка. У нього немає фракції та парламентської підтримки, яка б входила до складу коаліції, і це ускладнює його роботу. З іншого боку, на період його входження у владу та й сьогодні він зберігає досить серйозний електоральний потенціал. Його завдання зараз пройти місцеві вибори, завести туди серйозні фракції, не розгубити по дорозі свій електоральний потенціал, не зважаючи на всю критику, і ще певний час побути в уряді. В нього є певні опоненти, перш за все комуністи. Вони входять до коаліції і повинні відповідати за прийняті нею рішення, ухвалені парламентом та урядом. Але ж їм так не хочеться нести цю відповідальність за підвищення тарифів, цін на газ, за прийняття Податкового кодексу. Вони намагалися критикувати уряд Азарова в цілому, але через день Петро Симоненко спростував власні заяви, тому вибрали іншу мішень - Тігіпка і вже на нього намагаються повісивши всіх собак, заявляючи що скоро буде його відставка. Я думаю, що найближчим часом такої відставки не відбудеться, але Сергій Тігіпко буде працювати завжди у підвішеному стані. Ці чутки навколо нього будуть обговорюватися ще довго.

    Ситуація у Міністерстві охорони здоров’я. Там іде серйозна боротьба між різними групами впливу вже всередині Партії регіонів. Не виключено, що найближчим часом ми станемо свідками того, що посаду Зіновія Митника обійме Раїса Богатирьова, яка зараз є секретарем Ради національної безпеки та оборони. Це цілком прогнозована річ. Думаю, її в цьому прагненні підтримає група Ахметова і вона нарешті доб’ється відставки Митника, де вже були серйозні конфлікти ще на початку червня.

    Ще одне проблемне Міністерство оборони і його очільник Михайло Єжель. Ми були свідками того, що це питання вже обговорювалось на засіданні РНБОУ. Дані певні вказівки та терміни для виправлення ситуації у Збройних силах, але за того рівня бюджетного фінансування, який є сьогодні, виправити там ситуацію просто неможливо. Здається, одна рука не знає, що робить інша. Приймає рішення Президент про підвищення забезпечення армії фінансами та квартирами, а з іншого боку, в бюджеті скорочуються видатки на ці види діяльності Збройних сил. Ні про які 2000 квартир, про які заявляли, ні про яке безоплатне харчування контрактників мова не йде. Якщо Президент як Головнокомандувач переймається долею Збройних сил, то він має вирішити принаймні два питання: змінити керівника Міноборони та вплинути на уряд для того, щоб забезпечити пристойне фінансування армії.

    Віталій Бала: «Якщо говорити про тих, хто може бути реально звільнений, то це міністр культури та міністр охорони здоров’я»

    Партія регіонів насправді загнала себе в певний глухий кут. Говорять про відставку прем’єр-міністра, але це буде зробити досить складно по одній простій причині. Азаров обраний формальним лідером Партії регіонів, і таким чином створено ще одну причину, за якою його не можна чіпати. Ми говорили про те, щоб Президент був в плюсах, а весь негатив можна було скидати на уряд, то в даному випадку зараз скидати особисто на прем’єра досить проблематично, бо опоненти тоді будуть говорити: він - лідер Партії регіонів, тож партія не може справлятися. Така досить пікантна ситуація з огляду на можливі атаки, які будуть направлені безпосередньо на прем’єр-міністра.

    Стосовно інших міністрів, яких безумовно треба буде віддавати в жертву політичній доцільності. Зараз мова не йде про те, ефективно працює чи ні той чи інший міністр, а більше йдеться про політичну доцільність. Цікавим був місяць липень: 2-го числа звільнили Семиноженка, тоді ж і міністра навколишнього середовища Віктора Бойка, 5-го липня депутати зареєстрували проекти про відставку Тігіпка та Цушка, але нічого не вийшло, 6 липня - Сівковича, 7-го відмовилися звільнити Юрія Бойка, а 10 липня звільнили Нестора Шуфрича. Потім у нас було певне затишшя.

    Тепер щодо кандидатур міністрів, які обговорюються, я вам наведу дані моєї таблиці, а ви вже вирішите, звільнять їх чи ні. Отже, подивіться хто і кого вимагає звільнити. Табачника вже у вересні вимагає звільнити Івано-Франківська обласна рада. Відповідь зрозуміла. Вимагають звільнити Могильова. Хто? НУНС. Лавриновича - НУНС. Тігіпка намагається звільнити КПУ та конкретно Симоненко.

    А тепер про цікаве. Міністра культури Кулиняка намагається звільнити Партія регіонів. Бойка - БЮТ. Митника – все зрозуміло, там вже й Азаров безпосередньо незадоволений. Про Єжеля вже говорили: там і в Партії регіонів є певні проблеми, і Президент, відвідуючи Крим 24 липня, був незадоволений. Водночас на засіданні Ради національної безпеки та оборони говорили про реформування армії, ніби збираються виділяти гроші. Думаю, є певний запас того, що він може чи не може працювати. Ще говорять про міністра вугільної промисловості Ярошенка, яким був незадоволений Президент, але знову ж таки контурних речей немає.

    Якщо говорити про тих, хто може бути реально звільнений, то це міністр культури та міністр охорони здоров’я. Щодо останнього, то там цілком можливий варіант зміни на Богатирьову, бо певні люди хочуть зайняти посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони, якраз це найбільш вірогідний варіант. Хоча називають ще, як мінімум, Олександра Орду і від КПУ Юрія Гайдаєва. В цьому контексті згадайте заяви КПУ про те, що вони не підтримають Податковий кодекс, що може розпастися коаліція. Думаю, насправді собака зарита трохи в іншому: йдеться про 300 голосів та реформування Конституції. Про це дуже мало говорять, але щоб комуністи підтримали це, не виключаю, що Юрій Гайдаєв може стати міністром охорони здоров’я. Знову тут може спрацювати більше політична доцільність, але час покаже. Як кажуть в українській політиці, про погоду, яка буде завтра, ми дізнаємося післязавтра. Досить важко прорахувати, бо логіка призначень відома тільки невеликому колу людей, які в своїй діяльності навряд чи користуються моментами логічності чи ефективності роботи певної людини.

    Говорячи про можливі відставки, варто додати, що після місцевих виборів будуть найбільш цікавими відставки губернаторів, бо потрібно буде ділитися з тими союзниками, з якими треба буде створювати коаліції на місцевому рівні. Думаю, що якраз ця вертикаль перейде в органи місцевої влади і міністри на тому етапі не будуть відігравати такої вирішальної ролі, як мінімум, до весни. Насправді кожен губернатор має набрати певні відсотки і робити це будуть по-різному, йдеться про адміністративний ресурс з превентивними заходами. Раніше правильно рахували, піднімали штучно явку, відміняли через суд, зараз до цього всього додалися ще нереєстрація і зняття з реєстрації кандидатів. Досить цікаво буде подивитися, як кожний губернатор буде справлятися з цим, хто перейде межу, а хто – ні.

    Тарас Березовець: «У Юрія Бойка є найбільше шансів стати наступником Миколи Азарова»

    Всі відставки в уряді можуть бути другорядними, бо всі прекрасно розуміють, що найбільша боротьба і інтрига точитиметься навколо того, чи відправлять у відставку Миколу Яновича Азарова. І головне – коли це станеться. Думаю, що відповідь на те, чи станеться ця відставка, є безперечно позитивною, питання лише в тому, робити це до Нового року чи вже за наслідками опалювального сезону. Як ми зараз бачимо, посилення групи Льовочкіна-Фірташа-Бойка звичайно відбуватиметься за рахунок перерозподілу та забирання повноважень в тому числі і посад від решти груп всередині Партії регіонів.

    Буквально днями відбуватимуться збори, які буде скликати Партія регіонів, під вкрай неординарним гаслом «Будуємо нову Україну!». Репортажі з Верховної Ради мені навіяли чітку алюзію того, що я зробив comeback у 80-ті роки: «Президент та коаліція єдині!» кожній людині, яка в зрілому віці жила у Радянському Союзі, нагадує інше гасло - «Народ та партія єдині!». Якщо вже ми продовжуємо цей асоціативний ряд, то Микола Янович Азаров з його віком на цій посаді сприйматиметься достатньо адекватно у цій брежнєвській системі, де основний вік партійних функціонерів далеко перевищував за сімдесят років. Тобто, людина виглядає абсолютно органічно на тлі тих, хто мислить категоріями «будувати країну». Колись будували соціалізм, потім ці ж люди нам обіцяли збудувати капіталізм, а зараз, можливо, скажуть, що вони побудують країну із соціальною відповідальністю із людським обличчям. Це яскраві свідчення того, що ідеологеми, які закладаються нинішньою українською владою, безперечно сягають корінням того, що відбувалося років 25 тому.

    Зрозуміло, що Микола Азаров, як людина, яка фактично є річчю сама в собі, який не входить до жодного угрупування всередині Партії регіонів, був достатньо вигідним насамперед і для Віктора Януковича, і для решти груп, тому що всі прекрасно розуміли, що він не буде підігравати комусь окремому. Більше того, відомі його достатньо натягнуті стосунки з найбільшими бізнесменами всередині Партії регіонів: і групою Колеснікова-Ахметова, і групою Андрія Клюєва, і групою Фірташа. Основною економічною стратегією уряду за Азарова завжди була побудова економіки з адміністративним контролем. Але все тече, все міняється, і сьогодні ми бачимо, що Президента не чіпають, проте йде дуже жорстка критика своїх же проти уряду. Шукаються різні приводи: гречка, хліб, ціни на ЖКП. Складається враження, що вся економічна політика формується в уряді, що, звичайно, не є правдою, тому що зрештою економічний курс визначається здебільшого в кооперації між Адміністрацією Президента і Кабміном з явним балансом на користь АП, вона тут є визначальною.

    Але питання полягає в тому, хто зрештою міг би стати наступником Миколи Азарова на цій посаді. Думаю, що кандидатура №1 – це міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Він наразі проходить в Росії кастинг, який полягає в тому, що якщо Бойку вдасться реалізувати плани щодо злиття активів «Нафтогазу» та «Газпрому», то він отримає набагато кращі шанси отримати цю посаду, ніж інші його конкуренти серед яких є і Андрій Клюєв, і Борис Колесніков, і Сергій Льовочкін. Проте у Юрія Бойка є найбільше шансів стати наступником Миколи Азарова.

    Щодо решти кандидатур в уряді, то цей перелік посад визначатиметься не ефективністю роботи певних міністрів, хоча це теж буде мати певний вплив. Не забувайте, що зараз буде влиття нової крові до коаліції. Зрештою, існує інформація про те, що разом з Богданом Губським до коаліції можуть перейти близько 30 депутатів з фракції БЮТ плюс ще 10 депутатів з фракції НУНС, тобто це повністю група Балоги. З одного боку, це призведе до того, що буде фактично сформована конституційна більшість. На сьогоднішній день коаліція налічує чи то 264 чи 265 депутатів, вони самі не можуть порахувати. Але зрештою цей бонус в 40 депутатів дає їм комфортну конституційну більшість. З іншого боку, це призведе до того, що після внесення змін до Конституції чи то рішенням Конституційного суду, чи через скасування політичної реформи, потреба в групі Литвина і особливо комуністах повністю відпаде. Комуністи - це безперечно група найбільшого ризику. При чому існує вірогідність того, що вони можуть відійти з коаліції навіть до моменту проведення місцевих виборів. Але якщо це й станеться, то не за ініціативи комуністів, бо їх дубцями звідти не виженеш, а самої Партії регіонів.

    Безперечно, поява нових персонажів в уряді із групи Балоги призведе до суттєвого перерозподілу. І саме це буде основним мотивом урядових відставок та перестановок в уряді, а ніяк не ефективність роботи кожного міністра. Тому слід дивитися на ті персоналії, які зараз зайдуть в уряд. Богдан Губський, ще перебуваючи в опозиції, уже має там свого ставленика: чинний міністр транспорту - це стовідсотково його людина. Безперечно, що поява в коаліції Жеваго, Васадзе та Буряків, швидше за все, призведе до перерозподілу можливо економічного блоку в уряді. Я не виключаю відставок і Василя Цушка, який вже своїми компліментами намагається компенсувати брак професіоналізму, розповідаючи про те, що в Україні є лише два реформатори – це Янукович та Азаров. Але це навряд чи йому допоможе. Це може призвести до перетасувань у низці урядових комітетів, які пов’язані з банківською економічною діяльністю, аж до відставки Михайла Бродського. На цю посаду так само претендуватимуть люди, які перейдуть у коаліцію.

    Пане Віталію, ви сказали, що Кулиняку хочуть прибрати самі регіонали. Хто ж там так хоче стати міністром культури?

    Віталій Бала: Це може бути і колишній міністр Юрій Богуцький. Мова йде навіть про «особистого співака», видатного тенора Гришка. Але самий цікавий персонаж, то Ігор Ліхута.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ