Чи має журналіст право на професію?

Чи має журналіст право на професію?

В Україні все частіше журналісти нарікають на цензуру чи перешкоджання своїй професійній діяльності. Правоохоронці ж списують все на кримінал...

В парламенті досі не прийнятий закон про доступ до публічної інформації. Проте опозиція сподівається, що це таки станеться, якщо не на цьому сесійному тижні, то на наступному точно. Розуміють вони і те, що без Партії регіонів цього зробити неможливо. Тож і шукають досі компроміс.

Тим часом в Україні все частіше журналісти нарікають на цензуру чи перешкоджання своїй професійній діяльності. Правоохоронці ж списують все на кримінал чи не знаходять взагалі складу злочину, і жодної справи не порушено за «журналістською» ст.171 Кримінального кодексу.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили народний депутат, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування випадків цензури у засобах масової інформації, тиску на свободу слова в Україні та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів Ірина Геращенко та народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко.

Ірина Геращенко: «В Україні немає жодного випадку, коли були б відкриті справи по ст.171, яка означає перешкоджання журналістській діяльності»

Дозвольте привітати всіх з Днем українського радіо і телебачення, який є, здається, одним з десяти днів, коли українські журналісти святкують своє професійне свято. Зі святами у нас все гаразд, а от з правом на професію є проблеми.

На жаль, з численних звернень, заяв і скарг журналістів, які приходять на адресу нашої ТСК, на сьогодні поки що дуже мало фактів, про які ми можемо звітувати, що по ним зроблено все належне, щоб силові структури їх розслідували, розібралися і допомогли їх вирішити. Такого дуже мало. Навпаки, ми бачимо надзвичайно багато прикладів, коли журналісти скаржаться на перешкоджання журналістській діяльності, а силові структури відмовляються відкривати справу по ст.171 Кримінального кодексу. Взагалі в Україні немає жодного випадку, коли були б відкриті справи по ст.171, яка означає перешкоджання журналістській діяльності, і ведеться розслідування.

У нас дуже багато випадків, коли регіональні журналісти звертаються до Тимчасової слідчої комісії з проханням допомогти, щоб їх не змушували вступати до Партії регіонів, щоб перестали призначати лояльних до влади головних редакторів, щоб місцева влада припинила виходити з засновників неслухняних комунальних засобів масової інформації і не кидали такі колективи напризволяще.

Ми надсилаємо всі ці звернення до силових структур, зокрема, до Генеральної прокуратури. На сьогодні ми маємо дуже багато проміжних звітів від Генпрокуратури, що наш депутатський запит відправлено до такого-то регіону, де просять розібратися. Потім приходить інша відповідь, що з усім розібралися і факти не підтверджені. Тобто, наших прокурорів навіть не цікавить питання, що ж відбулося за цей час, коли журналісти говорять, що їх змушували вступати в Партію регіонів, що їх виганяють з роботи, що їм ставлять лояльного редактора, а потім говорять, що все це нам привиділося, це були фантазії, сни, фантоми. Силові структури не задаються питаннями, чи був в цей час тиск на журналістів, пишуть, що нічого не підтвердилося, тому що так легше потім вести статистику, що у нас в Україні все гаразд з питанням свободи слова і тиску немає. Тому у нас є всі ці проблеми.

Якщо коротко говорити про теми, які є сьогодні на порядку денному ТСК, то в першу чергу ми тримаємо на особливому контролі питання розслідування справи журналіста Клементьєва. На наше засідання неодноразово приїжджав колега Клементьєва, його заступник, від нього є надзвичайно багато скарг стосовно тиску на свідків та відносно того, що у нього в рамках процесуальних дій були вилучені знаряддя журналістської праці – комп’ютер, фотоапарат і т.і. Їх сьогодні не віддають попри звернення народних депутатів України. Ми тримаємо цю справу на контролі, але дуже тривожить той факт, що Генеральна прокуратура часто на наші запити просто відповідає відписками. На деякі наші листи ми поки що не отримали відповіді. Зокрема, це і намагання підтримати журналіста Дементія Білого, якого було побито під час публічного заходу за участю мера Херсонщини.

Буквально сьогодні наша слідча Тимчасова комісія надіслала запит до Генерального прокурора України з проханням розібратися з ситуацією, що склалася навколо скарги білоруського журналіста, акредитованого в Україні, який готував матеріали щодо місцевих виборів. Він скаржиться на те, що минулого тижня до нього намагалися увірватися невідомі люди, які представлялися міліціонерами, і не надавали йому жодних пояснень з приводу того, чому вони збираються оглянути його квартиру.

Новий Генеральний прокурор пан Пшонка під час голосування заявив, що виступає за реформування силових структур, зокрема, прокуратури, виступає, як він казав, за відкритість органів влади. Тимчасова слідча комісія буде просити про зустріч з Генеральним прокурором для того, щоб ми всі ці факти, які є сьогодні є в ТСК, розглянули разом. Можливо, ми будемо просити, щоб там було присутнє і керівництво профільного парламентського комітету з питань свободи слова, тому що ці речі мають турбувати всіх нас. В першу чергу - це небажання силових структур впроваджувати кримінальні справи по ст.171 Кримінального кодексу. Ми це розглядаємо як абсолютне небажання влади відстежувати статистику того, що в Україні є проблеми з перешкоджанням журналістської діяльності, а не просто кримінал. Всім нам, в тому числі журналістам, потрібно вести велику роботу, щоб право захисту журналістів відстоювалося.

На засіданнях Тимчасової слідчої комісії, в тому числі представники Партії регіонів голосують за те, що закон про доступ до публічної інформації має бути не просто прийнятий, а стати на порядок денний якнайшвидше і за нього мають проголосувати. Тимчасовий звіт ТСК, який приймався ще в вересні, було проголосовано 354-ма депутатами Верховної Ради, за це віддала голоси майже вся Партія регіонів. Одним з пунктів було поставити на порядок денний законопроект про доступ до публічної інформації, підтримати його всім разом, заслухати Генпрокурора, міністра внутрішніх справ щодо розгляду резонансних справ. Як ми бачимо, ні перший, ні другий до залу не були прийняті. Так само не було прийнято закон про доступ до публічної інформації, який, за моїм прогнозом, цього тижня прийнятий не буде, невипадково його поставили на четвер. Вже сьогодні ми чуємо, що в четвер ще буде прийматися Податковий кодекс. Значить, на п’ятницю на порядку денному будуть ті законопроекти, які планувалися на вівторок та середу після Податкового кодексу. Мені здається, що нинішня владна команда, в тому числі і керівництво парламенту вже собаку з’їли на тому, як «правильно» формувати порядок денний так, щоб до тих законопроектів, на яких наполягає опозиція, або які є суспільно важливими, просто не доходила справа.

Андрій Шевченко: «Ми зараз увійшли в переговорний процес з командою Януковича, який дасть можливість проголосувати за закон про доступ до публічної інформації»

Я приєднаюся до загальної оцінки Ірини. Ми зустрічаємо День працівників телебачення і радіо в країні, де зникають журналісти, де їх б’ють, в країні, яка стрімко падає в світових рейтингах свободи слова. В країні, де влада демонструє неповагу до журналістської професії і тотальне нерозуміння, задля чого люди йдуть в цю професію. Сподіваюся, що від красивих заяв, якими влада дуже інтенсивно нас годує останні місяці про свої наміри розвивати свободу слова, ми прийдемо до реальних змін, які хоча б дозволили нам утриматися від сповзання вниз. Важливо розуміти, що йдеться не лише про свободу слова, бо це частинка загальної картини, пов’язаної з тим, що в Україні будують фасадну демократію, коли є зовнішні атрибути демократичної цивілізованої країни, а за фасадом ми бачимо махровий совок, в якому немає ні свободи слова, ні демократії, ні прав людини.

Я би зосередився на трьох темах: останні вибори, доступ до інформації і Податковий кодекс. Що стосується місцевих виборів, ми побачили проблему доступу журналістів на виборчі дільниці. Є плани міняти закон про вибори до Верховної Ради, і ми маємо відстоювати те, щоб закон чітко гарантував доступ журналістам як на засідання комісії, так і на дільниці, як під час голосування, так і під час підрахунку. Тому що фактично в усіх регіонах країни є випадки недопуску журналістів на дільниці і на засідання комісій, які в цей час ухвалювали важливі рішення, наприклад, про зняття кандидатів з реєстрації і т.д.

Друге питання - це проблема перевірок органів влади. Цинічно парламентська більшість зробила все для того, щоб у нас стандартна постанова про заборону перевірок на виборчий період була ухвалена практично за тиждень до завершення агітації. Ціною надзвичайних зусиль, тиску і переговорів вдалося взагалі добитися ухвалення цієї постанови.

Фактично, це перша виборча кампанія на моїй пам’яті як журналіста та депутата, коли у нас ЗМІ працювали в стандартному режимі. Маю на увазі, що їх перевіряли так само, як і в міжвиборчий період. Тому треба вітати ініціативу колег із ТСК на чолі з Іриною, які зареєстрували зміни до закону, щоб раз і назавжди зафіксувати цю позицію, а не ухвалювати щоразу постанову. Раз і назавжди у законі повинно бути записано, що на час виборчої кампанії влада повинна все зробити, щоб журналісти думали про те, як виконати свою роботу, а не відбиватися від податкової, пожежників чи від інших контролюючих служб.

Що стосується доступу до інформації, тут можу повідомити наступне. Ми зараз увійшли в переговорний процес з командою Януковича, який (я сподіваюся) дасть нам можливість проголосувати за закон про доступ до публічної інформації. Створена спеціальна переговорна група, в яку нарешті владна команда делегувала своїх людей, які формулюють свої конкретні зауваження та пропозиції до цього закону. До неї входять як представники із парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, журналісти, представники громадянського суспільства, так і представники від Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента. Зокрема, в цю групу делеговані представник Президента в парламенті Юрій Мірошниченко, від фракції Партії регіонів та Кабінету Міністрів - Олена Бондаренко. Ми зараз знаходимося на стадії відпрацювання тексту законопроекту. Також є принципова згода, що буде в цьому законі, для нас це абсолютно непорушні речі.

Перше: публічна особа, політик, держслужбовець вищого рангу користуються меншим захистом свого приватного життя, ніж звичайний громадянин. Тут є принципова згода, ми відстоюємо в будь-якому разі ці позиції в законопроекті.

Друге: вся інформація, якою володіють органи влади, є апріорі відкритою, крім випадків, передбачених законом, таких як таємна інформація, державна таємниця, банківська таємниця, конфіденційна інформація (персональні дані) і службова інформація в процесі ухвалення рішень. Все інше апріорі має бути відкритим, а не ми з вами зубами маємо вигризати цю інформацію у чиновника. Це базова позиція, яка буде в законі.

Третє: все, що стосується використання бюджетних коштів, апріорі повинно бути відкритою інформацією, крім випадків, захищених законом про державну таємницю, про оперативно-розшукову діяльність та інше.

На цей момент я не хочу випромінювати ні оптимізм, ні скептицизм у цій перспективі, але скажу, що є чітке розуміння двох речей. Перше: ми розуміємо, що цей закон стане законом тільки тоді, коли його підтримає Партія регіонів. Зараз ПР несе повну відповідальність за те, що цей закон поки що не ухвалений. Думаю, що з іншого боку теж є розуміння, що влада не уникне необхідності ухвалювати цей закон. Цього вимагає громадянське суспільство, журналісти, Європа. Думаю, що це достатня підстава для того, щоб ми знайшли компроміс і цей закон нарешті з’явився. Наша вимога про те, щоб закон був ухвалений, ухвалений швидко і ці позиції залишаються незмінними.

Що стосується Податкового кодексу. Ми як Комітет з питань свободи слова відстежуємо там три теми. Перша, пов’язана з роялті. Автори Податкового кодексу вважають, що роялті не треба покладати на витрати в ЗМІ або будь-яких суб’єктів господарювання. Ми вважаємо, що у випадку з мас-медіа це повний абсурд. Телеканал витрачає гроші на те, щоб отримати права на транслювання музики, фільму чи іншого продукту, а йому не дозволяється показати це як його витрати. Це абсолютно абсурдна річ, яка протирічить здоровому глузду і світовій практиці. Друга позиція – це скасування податку на рекламу. Ми тривалий час виступали за це. Ця позиція була в проекті Податкового кодексу, тож будемо стежити за тим, чи вона там залишиться. Третє, - це все, що стосується спрощеного оподаткування в частині телерадіовиробництва та в частині діяльності журналістів. Система спрощеного оподаткування для мас-медіа означає роботу фрілансерів, багатьох телерадіокомпаній, багатьох газет та інтернет-видань, ми будемо за цим стежити.

Пане Андрію, Ірина вважає, що на цьому тижні закон не буде прийнято, то коли ж його можна буде побачити в залі?

Андрій Шевченко: Оскільки зараз ми в’язалися в багатогодинну, а швидше за все, багатоденну епопею з Податковим кодексом, думаю, що ми маємо виставляти планку так, що протягом двох сесійних тижнів (цього та наступного) закон про доступ до публічної інформації має бути ухвалений. Якщо ця історія буде відкладатися, ми це будемо сприймати як затягування ухвалення цього закону. Слава Богу, вже використані всі можливі та неможливі відмазки для того, щоб не голосувати за цей законопроект.

Думаю, що ці два сесійні тижні мають остаточно проявити бажання або небажання Партії регіонів ухвалити закон про доступ до публічної інформації. Я прихильник оптимістичного сценарію, і вірю, що здоровий глузд повинен перемогти. Це не закон Шевченка, не закон опозиції, це не закон журналістів, це не закон окремо незручних для влади громадянських активістів. Це закон країни: або ми стаємо цивілізованою країною, яка відкриває інформацію, або ми нею стати не готові. Думаю, що час прийшов.

Ірина Геращенко: Хочу підтримати Андрія в такій його дуже правильній позиції, яку займає сьогодні профільний комітет з питань свободи слова щодо того, що час барикад, в тому числі і в питаннях прийняття дуже важливих законів, пройшов. Ми усвідомлюємо, що сьогодні опозиція знаходиться не в тій, можливо, ваговій категорії, коли можна тільки диктувати умови. Насправді дуже важливо для країни знаходити компроміс, про що б не йшлося: чи про закон про доступ до публічної інформації, чи про Податковий кодекс. Для опозиції дуже важливо відстоювати певні позиції та не здавати їх, які є непорушними, непохитними, щоб разом з водою ми не виплескували дитину. Щоб не було такої ситуації, що ми приймаємо закон, який має назву «Про доступ до публічної інформації», а там немає ні доступу, ні публічної, ні інформації, а тільки назва. Чи приймаємо закон «Про суспільне телебачення», а там немає ані суспільного, ані телебачення, а це закон про газету «Правда». Щоб такого не відбувалося, опозиція має жорстко стояти на своїх позиціях, але шукати компроміс, обговорювати будь-яку статтю, це дуже правильно.

Будемо відверті, що закон про доступ до публічної інформації сьогодні цікавить дуже вузьке коло професійних журналістів. Це не є та тема, яку усвідомлює суспільство. Люди не розуміють, що кожний конкретно отримає від того, що журналіст Вася Пупкін матиме право протягом 5-10 днів отримати інформацію на запит відносно того, як були витрачені кошті, які мали піти на лікарню в місті М, а пішли на святкування дня народження губернатора. Поки у нашому суспільстві немає такого розуміння. Це розуміють журналісти.

Можливо, і непогано, що сьогодні йде фахова робота у вузькому професійному журналістському середовищі, що це не є темою для дебатів, дискусій та телевізійних програм. Фахова розмова має вестися на фаховому рівні. Це проблема, бо Податковий кодекс, який зараз приймається у Верховній Раді, обговорювався на ток-шоу, а не в профільних аудиторіях. Тепер шукають компроміс, коли люди вийшли на вулицю.

Що тут поганого? Закон лежить у Верховній Раді вже дуже багато років. Перше читання було багато місяців тому, і за цей час всю цю роботу можна було провести. У нас знову є намагання спочатку поставити коней, а потім воза. Влада спочатку оголосила, що проголосує за цей законопроект. Це ж не Шевченко обіцяв всім представникам міжнародних організацій, що Партія регіонів за це проголосує. Це сказав Президент, його заява висить на сайті. Тепер почали його читати та побачили, що там є якісь моменти , які є критичними та викликають суперечки. Сіли обговорювати, всі сторони займають компромісну позицію і це важливо. Погано, що це робиться запізно.

Щодо теми виборчої кампанії, хочу додати, що була така ситуація, коли в Ужгороді не просто не пускали журналістів на виборчі дільниці, а міська ТВК прийняла рішення про те, що журналісти мають узгоджувати всі тексти задля того, щоб їх туди пустили. Журналісти звернулися до ТСК із питанням про те, що це є абсолютна цензура. Звичайно, ми звернулися до Генпрокуратури із відповідним запитом 29 жовтня, сьогодні у нас 16 листопада, а жодної відповіді на це звернення немає. Насправді, закон про доступ до публічної інформації важливий не тільки журналістам, а й політикам, тому що навіть у статусі народного депутата України ми не можемо вчасно оперативно отримати відповідь, яка б захистила право журналістів на професію.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: