Асоціація Україна – ЄС: а баба Гаага проти?

Не так багато часу минуло відтоді як голландський референдум сказав Nee ратифікації угоди про асоціацію Україна – Євросоюз, а наслідки цієї дипломатичної поразки вже даються взнаки. Уряд Нідерландів, який нині головує у Раді Європи, намагається домогтись, аби до цієї угоди було внесено суттєві зміни, несприятливі для України.

Слід зазначити, що після того як спочатку голландський «консультативний» референдум висловився проти ратифікації Асоціації України з ЄС, а потім голландський парламент ту ратифікацію все ж таки офіційно підтвердив – у Нідерландах про Україну мало хто згадує. Вона зникла з перших шпальт газет, про неї розповідають лише зрідка – наприклад, про те, що українська СБУ затримала праворадикального французького екстреміста, який приїхав до України під виглядом волонтера та купив купу зброї та вибухівки, аби вчинити серію терактів під час проведення чемпіонату Європи у Франції.

Проте, голландський уряд про Україну аж ніяк не забув, і про той провальний референдум – теж. Просто прем‘єр-міністр Голландії Марк Рютте вочевидь надає перевагу «дипломатії за лаштунками». Нагадаємо, що одразу після референдуму він заявив, що його країна «тепер не може більше ратифікувати цю угоду так, як це передбачалося», і тих своїх слів він не забув.

На справах «тихої дипломатії» пан Рютте, здається, знається дуже добре. Використовуючи позицію своєї країни, як головуючої у Раді Європи, він домагається, аби змінити деякі суттєві пункти угоди таким чином, як цього вимагає в нього його власний виборець. Конкретно – ідеться про таке:

Перш за все, голландський уряд пропонує викреслити з угоди або ж, щонайменше, суттєво пом‘якшити пункт про військову співпрацю України та країн Європи. Цю вимогу Ґаага обґрунтовує тим, що безпековими питаннями Євросоюзу опікується НАТО. Це насправді так і є, але це не скасовує того факту, що в межах Євросоюзу теж існує як військова співпраця, так і військово-промислова. Згідно з нинішнім текстом Асоціації, Україна отримала нагоду та можливість модернізувати власну армію за допомоги саме співпраці з Європою, а ціла низка європейських країн, своєю чергою, відтепер може прямо співпрацювати з українською авіакосмічною галуззю. Власне, саме тому й було внесено свого часу цей пункт до Асоціації, але тепер голландці, здається, передумали.

По-друге, голландські дипломати наполягають, аби Україна не мала, як вони це формулюють, «автоматичного доступу до європейського фінансування». Насправді, країни, які підписали з ЄС асоціацію, починають отримувати від Єврокомісії гроші, призначені на розвиток різноманітних галузей – наприклад, на розбудову інфраструктурних проектів (дороги, електромережі тощо). Або на боротьбу з корупцією чи інші суспільно важливі проекти. Це – не кредити, а цільові субвенції, тобто, про те, що ці гроші треба віддавати, не йдеться, за умови, що вони будуть використані за цільовим призначенням. Можливостей розкрадання таких субвенцій нема, бо гроші виділяються не умовним українським чиновникам, а йдуть напряму підрядникам, зазвичай іноземним, які передають проекти «під ключ» українському урядові. Проте, голландці наполягають на тому, аби українці тих грошей не бачили ні в якому вигляді – можливо, вважають їх такими спритними, що вони, мовляв, здатні розікрасти навіть таку допомогу.

По-третє – голландський уряд вимагає, аби в Асоціації було чітко прописано, що ця угода не дає Україні права стати наступним, 29-м членом Євросоюзу. Власне, про цю перспективу в Асоціації і без того нічого не прописано, але Нідерланди вважають, що цього замало – треба сказати: мовляв, нічого вам, панове українці, не світить.

Слід зазначити, що в самій Голландії про цю титанічну боротьбу мало хто пише та розповідає. Та повз Євросоюз ті підкилимні маневри не пройшли непоміченими. Наприклад, австрійська газета Die Presse вважає, що в керівництва Нідерландів просто нема свободи маневру – воно має продемонструвати власному виборцеві, що враховує його думку, викладену на референдумі. До того ж, Міністерство закордонних справ Голландії стверджує, що в цих намірах країну підтримують і інші члени ЄС: «Ми отримуємо з інших держав Євросоюзу позитивні сигнали, - наводить газета заяву голландського МЗС. - Інші країни ЄС демонструють розуміння нашої проблеми, яку ми маємо після цього референдуму». До речі, саме це формулювання заслуговує на неабияку увагу – воно фактично підтверджує думку, висловлену газетою Die Presse про те, що всі ці запропоновані зміни – не що інше, як демонстрація «єдності з голландським виборцем» і мають на меті не стільки переконання європейських партнерів у необхідності внесення змін до угоди про асоціацію, скільки переконання голландських виборців у тому, що уряд не відкидає їх прагнень.

Щоправда, про «позитивні сигнали з усіх країн ЄС» - то є, м‘яко кажучи, дипломатичне перебільшення. Насправді, проти внесення запропонованих голландцями змін наразі сформувався цілий фронт, очолюваний польським урядом. До нього також увійшли практично усі країни Східної Європи, насамперед – балтійські країни. Вони відкрито заявляють, що, по-перше, не можна перекручувати вже підписану угоду, бо це створить вкрай негативний прецедент не лише для країн-асоціянтів, а й для самого Євросоюзу. Як то казали античні римляни: pacta sunt servanta - угоди повинні виконуватися. По-друге ж, уряди цих країн вважають, що Україна в середньостроковій перспективі має всі шанси досягти відповідності так званим «Копенгагенським критеріям», які виставляються для вступу тієї чи іншої країни до ЄС. Отже, позбавляти цієї перспективи означає просто перетворити ЄС надалі в «закритий клуб», вступ до якого буде просто унеможливлено. Але насамперед, поляки, чехи і прибалти різко вислювлюються проти скасування або бодай зменшення військового співробітництва з Україною.

Може так статися, що ця дипломатична баталія дійде свого завершення після 23 червня, коли у Великій Британії буде проведено референдум щодо можливого «брексіта» -  виходу

Сполученого Королівства з Євросоюзу. До цього моменту навряд чи Європа взагалі наважиться ухвалювати будь-які важливі зовнішньополітичні рішення, аби не вплинути якось негативно на той референдум.

До того ж, не слід забувати, що будь-які зміни до тексту Угоди про асоціацію повинні бути погоджені та схвалені не лише всіма 28 країнами Євросоюзу, а ще й Києвом. Допоки ж цього не сталося – діятиме саме та угода, яку було підписано і ратифіковано – зокрема, й голландським парламентом.