Чи може бути в одній країні два прапори?

Коли ви востаннє згадували себе в подіях лютого-березня 2014-го? Чи згадували ви свої хвилювання в той час?

Я пам’ятаю Крим березня 2014-го: російські військові біля наших військових частин, маргінальний непотріб перед воротами частин, блокування.

Як дивно в той час я усвідомлював реальність. Оці смішні лозунги: «Ми проти війни!», «Військова техніка не повинна їздити по наших вулицях!» Пам’ятаєте?

А як зараз щодо акції «Жінки Криму проти війни!» з жовтими та синіми кульками вздовж кримських доріг?

Еге ж, смішно і... сумно. Не те, щоб ми були тоді дуже наївні! Ні. Ми самі насправді усвідомлювали, що ця акція, хоч і важлива, але трошки... не те. Не такою має бути наша відповідь. Але якою вона має бути, ми ще не розуміли. А може і розуміли, але не готові були прийняти.

І сьогодні згадка про весну 2014 року викликає посмішку, сум та жаль одночасно.

Щоб вижити в цій війні ми маємо змінюватися!

***

Три роки тому Міністерство інформаційної політики України, усвідомлюючи необхідність урочистого святкування в Україні Дня кримськотатарського прапора, запустило інформаційну кампанію «Два прапори - одна країна!».

В той час Україна не знала, як реагувати на окупацію Криму. Жодна державна інституція (окрім наших шановних Збройних сил) не була спроможна бодай як відреагувати на кримську проблему.

Цікавий час був: купа органів по Криму і жодного спроможного ДІЯТИ.

Зрозуміло, що за таких умов інформувати про те, чого не існує, виходило не дуже.

Але підтримати кримськотатарський народ у боротьбі з окупантом, продемонструвати повагу до народу та шану боротьбі проти російської окупації в той час було конче необхідно.

Перед Міністерством інформаційної політики постала нетривіальна задача. Так і з’явилася інформаційна кампанія «Два прапори - одна країна!»

Українське суспільство підтримало її. Згодом навіть президент Петро Порошенко у соціальних мережах написав: «Вітаємо кримськотатарський народ з Днем прапора!», розмістивши фото стягу з гаслом «Два прапори – одна країна».

І якщо 2014 року це було сильно, то 2017-го контрреактивно.

За три роки російської агресії все змінилося: і ми змінилися, і наше ставлення до подій. Лозунг «Два прапори - одна країна!» вже сприймається як відверто сепаратистський.  

«Весь народ должен праздновать День крымскотатарского национального флага, но только не с теми, кто пытался его утопить в грязной луже! Вот он тот День, который должен объединять наш народ, вот он тот позитивный День, который мы все вместе должны праздновать!» - пише на своїй сторінці Глава ЦВК Курултаю кримськотатарського народу Заір Смедля. «Ин ша Аллах, бизим Байракъ, Девлет Байрагъы оладжакъ!!!» - продолжает он.

Українською останнє речення звучить «Дасть Бог - наш прапор державним прапором стане!»

Що це, як не підбурення до сепаратизму?!!

Саме тому: не може бути в одній країні два прапори. В Україні є один Державний прапор, національний прапор - прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3 (постанова Верховної Ради України від 28 січня 1992 року «Про Державний прапор України»).

Не можна на одну сходинку з Державним прапором України ставити жодні інші прапори: чи то народів, етносів, чи то областей, районів, міст, чи то політичних партій, організацій. Навіть бойовий прапор лише доповнює силу та міць Державного.

«До Державного прапора України виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на коліно. Військові віддають прапорові честь» - пише «Українська Вікіпедія».

За ці роки Українська держава хоч і не спромоглася формально виписати свою політику щодо Кримського питання, але концептуальні тези вже існують у нашій свідомості, інколи навіть втілюються в життя. Тому теза «про два прапори» вже застаріла, але відреагувати на це ми ще не змогли. Ми досі реагуємо на виклики 2014 року, а живемо в 2017-му.

День кримськотатарського прапора - дуже важливе для сучасної України свято. Але це не підстава для загравання. Святкувати цей день варто так, щоб це об’єднувало нас в єдину політичну націю, а не підкидало дрова у вогнище сепаратизму.

Сергій Мокренюк, голова ГО «Євромайдан-Крим»

Читайте також Уряд рекламує зміну державних символів?