Радикальна партія Олега Ляшка, попри всі статки її членів, не фінансується не тільки рядовими партійцями, а й народними депутатами, що ставить під сумнів всю ідею інституту партійності
Радикальну партію Олега Ляшка, за типологічною ознакою французького соціолога та політолога Моріса Дюверже, можна назвати централізованою зі слабкою структурою.
Ця партія має типову хворобу, притаманну багатьом таким політсилам:
- у назві партії є прізвище її лідера;
- попри всеукраїнський статус, ця партія не має жодної місцевої організації з юридичним статусом;
- рівень фінансової підтримки партії її прихильниками вимірюється непомірно малою сумою.
Структура партії визначає її політику
Радикальна партія, як і «Народний Фронт», подає тільки один фінансовий звіт. Для порівняння: ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода» подають понад 600 звітів. Це свідчить, що, попри те, що на офіційному сайті радикали показують, що в них присутні осередки майже в кожному районі - насправді, всі вони не мають юридичного статусу. Активісти ініціативи «Гроші партій під контролем», яку координує Центр «Ейдос», надіслали 24 інформаційні запити до місцевих управлінь юстиції. Отримані відповіді підтвердили ці гіпотези.
Через це у експертів Центру «Ейдос» виникає багато запитань:
- хто, і головне, як фінансує ці осередки?
- за чиї кошти існують осередки?
- хто обирає керівників місцевих організацій і за яким принципом це відбувається?
- чи є реальні партійні активісти на місцях і як вони працюють?
Радикальний персонал
Не може не радувати той факт, що з січня у Центральному секретаріаті партії з’явились працівники і одразу 113 осіб, адже в 2016 році їх не було взагалі.
Тут знов виникає запитання: хто працював минулого року? Як вони фінансувались? Хто давав кошти на їх зарплату?
Ще варто зауважити, що середня зарплата працівника секретаріату на рівні мінімальної, а саме 3517 грн. Нагадаю, що наприкінці 2016 року, за інформацією Київської міської державної адміністрації, середня зарплата в столиці склала 8231 грн. Якщо порівнювати зарплату з іншими партіями, то ВО «Батьківщина» - 5300 грн., Народний Фронт – 7640 грн., БПП – 12100 грн. «Об’єднання «Самопоміч» - 12 931 грн.
Радикальні статки
Радикальна партія не тільки носить ім’я свого лідера, але й розміщується в його приватній власності. Офіційно Олег Валерійович передає партії на безоплатній основі офісні приміщення на Кловському Узвозі 7-А площею
Після отримання держфінансування (за 2016-й рік партія отримала 16,9 млн, а за перший квартал 2017-го трохи більше 9,5 млн. грн) радикали дозволили собі орендувати додатково
Поповнився й орендований автопарк партії після отримання нею коштів з держбюджету. Так, до всім відомого авта Cadillac Escalade, яке партія орендує в партійця Олександра Гулака додались:
Renault Trafic – Андрій Купрієнко з м. Чернігів (син народного депутата від РПЛ Купрієнка Олега Васильовича);
Renault Master – Олег Бардаш з с. Шибене Київської області;
Nissan Patrol – Валентина Амельченко з м. Сновськ Чернігівської області (родичка депутата Амельченка Василя Васильовича. Цікаво, що раніше пан Амельченко начебто орендував це саме авто, про що повідомляв в декларації);
Mitsubishi Pajero sport – Світлана Кириченко, Київ. (Дружина народного депутата від РПЛ Кириченка Олексія Миколайовича).
Вартість оренди всіх автомобілів партії за три місяці – 123 863 грн.
Активісти коаліції «Гроші партій під контролем» розпочали розслідування в регіонах аби дізнатися яким чином використовуються автомобілі родичів народних депутатів. Скоро ми повідомимо чи це реальна оренда чи “афера” мета якої «розпил» бюджетних коштів.
Радикальна бухгалтерія
Якщо вірити фінансовому звіту партії, то за перший квартал 2017 року внески грошовими коштами склали всього 12486 грн. (Для порівняння – Об’єднання Самопоміч партійці профінансували на суму 124600 грн., хоча «Народний Фронт» не фінансувався взагалі) Єдиним спонсором партії виступила Дергачова Ірина Станіславівна з міста Запоріжжя. Ще в 2014 році пані Ірина під 118 номером від Радикальної партії хотіла потрапити до Парламенту і в автобіографії зазначала, що тимчасово безробітна.
За весь 2016 рік спонсори профінансували партію трохи більше, ніж на 60 тис. грн., але на рахунках партії залишається 721 тис. грн. Походження цих коштів невідоме, адже «нульовий» звіт (за І-й квартал 2016 року) партія подала з суттєвою сумою (майже 2 млн. грн.) на своїх рахунках. Тобто або партія дійсно не фінансується і таке поняття як партійні внески відсутнє взагалі або кошти збираються «в тіні».
Радикальне витрачання бюджетних коштів
Витрачати бюджетні кошти в Радикальній партії Олега Ляшка в 2017 році стали більш економніше, ніж в минулому, але купують все те ж. Так, в 2016 році партія витратила майже 8 млн. грн. на рекламу і більше 7 млн. грн на брендовану продукцію (прапори, куртки, футболки, намети, канцелярія і ін.). Але вже в першому кварталі 2017 року з 9,5 млн. грн., що партія отримала з бюджету – 4 млн. грн. лишилось на рахунках не використаним. Це може свідчити про накопичення партією коштів на кінець року, щоб знов заполонити інформаційний простір своєю рекламою або про те, що витрачати практично вже нікуди, бо структура партії, як вже писалось вище – обмежує фінансування місцевих організацій.
Основні витрати партії: заробітна плата – 1,2 млн., оренда рухомого й нерухомого майна – 0,5 млн. грн. податки - 0,6 млн. грн. матеріальні витрати та оплата послуг – більше 2 млн. грн. (сюди входять аудиторські послуги, надання юридичних консультацій, виготовлення брендованих сумок, придбання вудилищ під прапори, купівля меблів та ін.)
Отже, Радикальна партія Олега Ляшка, попри всі статки її членів – не фінансується не тільки рядовими партійцями, а й народними депутатами, що ставить під сумнів всю ідею інституту партійності. Відсутність осередків як юридичних осіб дозволяється Законом «Про політичні партії в Україні», але з точки зору демократичності процесу побудови сучасної політичної сили – виглядає занадто авторитарно. І по цим параметрам партія дуже схожа на «Народний Фронт». Судячи з того, які кошти були потрачені на рекламу та брендовану продукцію в 2016 – першій четверті 2017 року – можна зробити висновок, що партія має ті ж самі хвороби, які були в неї в минулому році. Фінансування зосереджено виключно на рекламі та брендованій продукції. Оскільки відсутні видатки на аналітику, розробку змістовних частин, навчання партійців, стає зрозуміло, що ставка робиться на агітаційні кампанії та проведення мітингів, тобто роботу «в полі», а враховуючи наявність такого ресурсу як бюджетні кошти і роль засобів масової інформації в формуванні іміджу політичної сили, не варто було б сподіватись на щось інше.
Сергій Адаменко, Центр Ейдос.
Матеріал підготовлено в рамках коаліції «Гроші партій під контролем» та за допомогою аналітичної системи YouControl.
Коментарі — 0