Інтернет-цензура – крок у майбутнє?

Про цензуру в політиці і в публічному просторі українські політики нового призову не полюбляють говорити відверто й чесно. Проте готові «діяти» і боротися з уявним ворогом за допомогою механізмів, які, по суті, мають тональність та форму цензури в інтернеті. За великим рахунком, цензура в інтернеті – це, по-перше, контроль та припинення доступу до інформації у глобальній мережі.

«Зрада» чи «перемога»?

Кінець 2016 року був вельми «продуктивним» для українського політикуму на «цікаві» закони, ініціативи та пропозиції. Зокрема, Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації» – відповідний указ від 13 лютого опубліковано на сайті президента. Згідно з документом, який передбачає «запровадження механізму використання в кримінальному процесі доказів в електронній формі», Кабміну в тримісячний строк доручено внести на розгляд парламенту законопроекти щодо імплементації положень Конвенції про кіберзлочинність. Вони повинні «передбачити запровадження блокування (обмеження) за рішенням суду операторами та провайдерами телекомунікацій визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (сервісу)». Безумовно, рішення неоднозначне. І логічно, що цілком виправданою є реакція громадськості. Йдеться про позицію Інтернет-асоціації України. За її оцінками, справжня мета рішення РНБО – блокування інформації, що є запровадженням політичної цензури. Крім того, введення технічного механізму блокування доступу до інтернету поставить Україну в один ряд з такими країнами, де цей механізм існує, – Китаєм, Іраном, Росією.

Водночас країни західної цивілізації з розвиненою демократією, до яких Україна прагне належати, такого механізму принципово не мають. Тож українським високопосадовцям доведеться вирішувати: свобода слова, думки є для них фейком чи реальною політичною метою? Якщо можновладці схиляться до першого, то очевидним результатом стане не лише обмеження політичних свобод громадян країни, а й значні збитки для економіки.

Так, уряд має передбачити «встановлення вимог щодо надання операторам та провайдерам телекомунікацій на вимогу правоохоронних органів інформації, необхідної для ідентифікації постачальників послуг і маршруту, яким було передано інформацію». При цьому правоохоронним органам мають бути надані повноваження щодо внесення обов'язкових до виконання приписів власникам комп'ютерних даних, необхідних для розкриття злочину, на строк до

90 днів із можливістю продовження такого строку до трьох років.

Інтернет-цензура для громадян?

РНБО, політики від коаліції переконують: «Усе добре, це для вашого блага». Очевидно, на їхню думку, це має заспокоїти представників інтернет-провайдерів та громадян. Але, щоб щось контролювати, потрібно чітко знати, для чого це потрібно і які ризики та наслідки можуть мати ці дії.

Якщо послухати народних депутатів від коаліції, жодного негативу від рішення РНБО від 26 грудня 2016 року немає. Контроль над сайтами, на яких міститься інформація, наприклад, як самотужки виготовити бомбу або якими методами пограбувати банкомат, справді зрозумілий аргумент для громадян.

Непокоїть депутатів і питання різноманітних «груп смерті», які націлені на деструктивний психологічний вплив на дітей. Адже, якщо проаналізувати наслідки діяльності цих груп у Росії, дійсно стає зрозумілим, що їм треба протидіяти.

Так, інтернет-цензура достатньо складна, але цілком здійсненна. Її можливо реалізувати за допомогою низки заходів.

Перше. Зосередження в руках держави управління мережевими комунікаціями, важелів впливу на компанії, у віданні яких перебувають мережі.

Друге. Надання права доступу до інтернет-ресурсів компаніям, готовим контролювати вміст ресурсів, видаляючи або редагуючи повідомлення. Це так чи інакше підпадає під цензуру.

Третє. Також уряди мають можливість контролювати зміст деяких інтернет-ресурсів через підставні фірми, «неурядові організації» або приватних осіб, які під різними приводами цензурують інформацію.

У Росії, приміром, було створено Єдиний реєстр заборонених сайтів, який оновлюється і до якого додаються потенційно небезпечні інтернет-ресурси.

Як і в кожної монети тут є зворотній бік – не лише плюси, а й мінуси.

Інший же бік цієї проблеми – значні втрати, як матеріальні так і репутаційні, для приватного бізнесу. Цензура інтернету матиме опосередкований вплив на сферу інтернет-провайдингу, на ті компанії, які інвестують у якісне надання послуг, натомість якщо кількість цих клієнтів зменшуватиметься, кампанії будуть змушені переорієнтовуватись на інші ринки та зменшувати кількість спеціалістів, обмежувати можливість доступу до надання якісного інтернет-провайдингу.

У сучасних умовах, коли, з одного боку, з'явилися нові можливості отримувати вигоду від ІТ, а з іншого – у багатьох компаній виникла необхідність оптимізації витрат на ІТ, інтернет-провайдери розробляють пропозиції, що враховують ці потреби. Чи розуміють можновладці, політикум шкоду для інтернет-бізнесу, коли допускають імовірність впровадження поступової цензури? Повною мірою, вочевидь, ні.

Є, звичайно, методи подолання інтернет-цензури, як-от можливість доступу до заблокованих ресурсів через дозволені ресурси. Такими ресурсами є веб-проксі, проксі-сервер, анонімні мережі, веб-сервіси перекладу вмісту веб-сторінок за вказівкою адреси сторінки (наприклад, Google Translate).

Тимур Чмерук, для «Главкома»

Думки авторів публікацій не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома».