Луценко-прокурор: два голоси до мрії

Після свят депутати знов повернулися до прокурорської епопеї, але знову безрезультатно. Раді так і не вдалося сьогодні прийняти закон, який дозволить зайняти пост генпрокурора Юрію Луценку.

Близький до президента нардеп Ігор Гринів на початку нового пленарного тижня анонсував, що голосування за зміни в закон про прокуратуру відбудеться вже у вівторок: «Немає можливості відкладати далі питання, суспільство буде в гарячці. Відсутність генерального прокурора на сьогоднішній день створює напругу в суспільстві». Підтвердив плани поставити це питання в порядок денний після погоджувальної ради і спікер Андрій Парубій, щоправда, зробивши ремарку, що потрібна буде «політична воля депутатів».

Нагадаємо, що депутати намагаються внести зміни в законодавство, які зроблять вищу юридичну освіту та стаж роботи в прокуратурі необов’язковими для кандидата в генпрокурори. Такі зміни подаються під соусом того, щоб в ГПУ могла попасти людина зі сторони, не інфікована системою. Противники ж змін вважають, що не можна підганяти закон під одну людину – станом на початок травня, зі слів Парубія, Порошенком розглядалась лише кандидатура Луценка. Підтвердили підтримку Луценка і в другій фракції коаліції – «Народному фронті», проте натякнули, що якщо закон знову не вдасться змінити, то президенту варто подумати над внесенням іншої фігури.

«Батьківщина», «Самопоміч» та Радикальна партія категорично відмовились голосувати за норму про відсутність юридичної освіти. Також немає єдності і в президентській фракції: «єврооптимісти» вимагають, щоб новий генпрокурор був незалежним і бажано, щоб проходив через публічний конкурс. Скептично ставляться до маніпуляцій з нормою про освіту і в Європі, про що заявив єврокомісар Йоханнес Хан. І головне – не хочуть бачити Луценка в якості шефа в самій Генпрокуратурі, а її вплив на депутатський корпус дозволяє «завалити» незручні для системи рішення. Власне, так і сталося в квітні, коли спочатку профільний комітет ухвалив не комплексний законопроект Князевича–Андреєва, який дозволяв Луценку кандитувати в генпрокурори, а проект Паламарчука–Развадовського, що був запропонований в останній момент і вимагав від кандидата досвіду роботи в галузі права, якого у Юрія Віталійовича нема. Але у квітні в зал все одно був внесений перший проект, який президент визначив як невідкладний, проте необхідної кількості голосів навіть для постановки в порядок денний він не набрав, і прокурорське питання перенеслося на травень

Луценко тоді був цим дуже роздратований і в запалі заявив, що взагалі відмовляється ставати генпрокурором, бо на 26 квітня була запланована конференція прокурорів, яка запускала прокурорське самоврядування і фактично позбавляла генпрокурора впливу на кадрові призначення і реформування прокуратури. «Буде створено самоуправління дияволів, які мають набрати янголів. Я в цьому процесі брати участі не бачу можливості», – заявив Луценко. Конференція дійсно пройшла, з’явились нові органи – Рада прокурорів і Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, що будуть тепер відповідати за кадрові зміни в ГПУ. «Фронда» в Генпрокуратурі в особі Сергія Горбатюка заявила, що голосування на конференції проходило з порушеннями, але про оскарження її результатів нічого не чути.

Після свят Луценко вже не такий категоричний. Подейкують, що під час останнього візиту Вікторія Нуланд недвозначно дала зрозуміти, що Вашингтон схиляється саме до його фігури на чолі відомства. Начебто на сьогодні мали зібрати голоси на зміну закону – з групами «Відродження» і «Воля народу» була проведена відповідна робота і була надія, що закон, який дає Луценку зелене світло, вдасться і внести в порядок денний, і навіть проголосувати в цілому. Станом на чотири години вечора, коли розпочалося перше засідання Ради після травневих свят, в БПП рапортували, що необхідна кількість голосів є. В ідеалі було проголосувати закон за основу і в цілому вже у вівторок, щоб президент його підписав і в четвер виніс кандидатуру Луценка в зал.

«Батьківщина» і Радикальна партія зробили все, щоб зіпсувати коаліції ці плани. Спочатку на їхню вимогу була оголошена півгодинна перерва: опозиція вимагала оприлюднити результати розслідування щодо офшорних компаній, які мають стосунок до президента України. А після перерви «ляшківці» заблокували трибуну з вимогою створити у парламенті тимчасову слідчу комісію із «офшорного» розслідування та переглянути тарифи на газ. Але реальній роботі парламенту заблокована трибуна ніяк не заважала – депутати йшли за порядком денним і давали позитивні голосування. Аж поки не дійшло до того самого законопроекту Князевича–Алексєєва. Виявилось, що цей проект, який був зареєстрований 19 квітня, 10 травня доопрацювали, що викликало обурення у «тимошенківців». Вони вимагали знову провести його через профільний комітет, в якому головує їхній депутат Андрій Кожем’якін. Ляшко ж, який окупував трибуну, в черговий раз затіяв сварку з представниками «Відродження» та «Волі народу», яким згадав голосування за «диктаторські закони» і нинішню спрівпрацю з владою.

У депутатів вистачило голосів, аби таки внести законопроект «під Луценка» в порядок денний (228), але марними виявились намагання проголосувати його за процедурою ad hoc (223), прийняти за основу (224) та повернутись до розгляду (221). Одразу після цього Парубій не став розводити безкінечні вмовляння депутатів і засідання закрив. Не підтримували даний законопроект, як і очікувалось, Радикальна партія, «Батьківщина», «Самопоміч» та «Опозиційний блок». Але через те, що все вирішували лічені голоси, цікаво було оцінити динаміку: наприклад, «Воля народу» дала за включення законопроекту в порядок денний 18 голосів, за прийняття за основу – лише 15. «Випарились» між цими голосуваннями і два голоси «Народного фронту», щоправда, додався один голос «Оппоблоку» (Юхим Звягільський).

Депутати, що виходили з зали після завершення засідання, допускали, що до четверга, враховуючи невеликий розрив, питання все ж дотиснуть, зокрема, потенціал знайти голоси є в самому БПП – рідна фракція Луценка дала лише 115 голосів зі 144. Незважаючи на те, що законопроект був провалений залом, керівництво Ради вже неодноразово демонструвало гнучкість щодо регламенту. Щось можна вигадати і цього разу, якщо буде впевненість, що вже точно нічого не зірветься. Сьогодні Юрій Віталійович був близький до мети як ніколи, хай це і лише проміжний крок до його десантування в ГПУ.