Податок на дим. Чому українські мільярдери платять найменше у світі

    В Україні податок на викиди вуглецю – 37 копійок за тонну, у Швеції – 118 євро
    Хребтом економіки України є важка промисловість, тому проблема забруднення повітря проблема для держави не нова. Не новиною є і те, що впливовим власникам підприємств металургії та енергетики невигідно впроваджувати вкладати в енергоефективність для зменшення викидів в атмосферу. Наприклад, індекс енергоємності України складав в 2014-му році 0,31,
    • Павло Вуєць
    • 3 Жовтня, 12:42
    • Розсилка
    Впливовим власникам підприємств металургії та енергетики невигідно впроваджувати вкладати в енергоефективність для зменшення викидів в атмосферу
    Впливовим власникам підприємств металургії та енергетики невигідно впроваджувати вкладати в енергоефективність для зменшення викидів в атмосферу

    В Україні податок на викиди вуглецю – 37 копійок за тонну, у Швеції – 118 євро

    Хребтом економіки України є важка промисловість, тому проблема забруднення повітря проблема для держави не нова. Не новиною є і те, що впливовим власникам підприємств металургії та енергетики невигідно впроваджувати вкладати в енергоефективність для зменшення викидів в атмосферу. Наприклад, індекс енергоємності України складав в 2014-му році 0,31, в той час як в європейських країнах - близько 0,1. Навіть сусіди-білоруси три роки тому випереджали нас у цій справ майже удвічі. З тих пір ситуація не дуже змінилась на краще. Незважаючи на спад ВВП, статистика за минулий рік свідчить, що викиди забруднюючих речовин зросли на 7,7 % у порівнянні з 2015-м, а вуглецевих викидів (СО2), які є основними, – на 8,5%. В Кабміні ламають голову над тим, як змусити олігархів не так диміти.

    37 копійок проти 118 євро

    В 2011-му році в Податковому кодексі з’явився розділ про так званий екологічний податок – обов'язковий платіж, що сплачується підприємствами за фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу, водні об'єкти та розміщення відходів, у томі числі радіоактивних. Таким чином планувалось стимулювати виробників запроваджувати енергозберігаючі технології, а виручені кошти пустити на природоохоронні заходи. Але ставки цього податку, які несуттєво збільшуються кожного року, фактично на рівень інфляції, просто смішні у порівнянні з іншими країнами. Тож податок не виконує своїх основних функцій.

    «В Україні податок на викиди СО2 – 37 копійок за тонну, а в світі тонна коштує в районі $10–25, – наводить приклади міністр екології Остап Семерак. – У Швеції – взагалі 118 євро за тонну, в Фінляндії – 54–58, в Норвегії – від 3 до 47, в Данії – 23, в Великобританії – 22, в Ірландії – 20. За нашим моніторингом, найменші ставки в Мексиці і Польщі – на рівні одного долара за тонну. Але у нас цей показник в сто разів нижчий!»


    Міністр екології Остап Семерак
    Міністр екології Остап Семерак

    За діючого податку на викиди СО2 та 147,23 млн т викидів в минулому році бюджет отримав лише 48 млн грн. Сума ж, в яку оцінюють забруднення довкілля, а відповідно і здоров’я українців, мала б бути на порядок вищою. В Мінекології виступають за поступове підвищення ставки екологічного податку удвічі, а на викиди СО2 – на рівні одного долара з наступним збільшенням щороку на 20% до досягнення рівня $10. Також у Мінприроди ініціюють відновлення спеціального цільового фонду екологічних податків у держбюджеті задля фінансування загальнонаціональних  природоохоронних програм.

    Зараз розподіл коштів з екологічного податку відбувається наступним чином: 20% йдуть в загальний фонд бюджету і їх далі розподіляє Мінфін, 25% лишається органам місцевого самоврядування (сільській чи міській раді) і 55 % надходить в обласний бюджет. Ці кошти мали б використовуватись на природоохоронні заходи. Але місцеві ради в 2016-му році використали в середньому лише 32% коштів від тих, що їм надійшли. І не тому, що хотіли зекономити, а просто не могли знайти програми, на які ці кошти направити. Тож в Мінприроди пропонують використовувати половину суми збору на загальнодержавному рівні.



    «Перед тим, як ініціювати зміни, хочемо провести перемовини з депутатами, експертами, представниками ринку, – розповідає Семерак. – Податкова система передбачає, що якщо закон, який міняє податки, прийнято до 15 липня, то їх включають до бюджету на наступний рік. Ми цього року вже не прийняли, тому це треба зробити до 15 липня наступного року. В принципі, можна б було тишком-нишком вставити ці норми в цьогорічний бюджетний пакет, але не хотілось би».

    Ахметов проти

    Щоб зрушити ситуацію, треба проголосувати в парламенті необхідні зміни в Податковий кодекс. Але вже зрозуміло, що це викликає шалений спротив промисловців, які мають потужне лобі в Верховній Раді. Причому як традиційно серед екс-регіоналів різних мастей, так і серед постмайданних фракцій. Аргументи, які звучатимуть проти, можна передбачити заздалегідь: підвищення екологічних відрахувань «вб’є чи не єдину конкурентоспроможну галузь», «люди залишаться без роботи», «гривня піде в піке2…

    Голова комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк з Радикальної партії, якого пов’язують з лобіюванням інтересів підприємств Ріната Ахметова, дав «Главкому» дуже неоднозначний коментар з цього приводу.

    «Питання непросте і потребує всебічного вивчення, – робить висновок депутат. – З одного боку, треба посилювати екологічну відповідальність та створювати стимули для «чистих виробництв». З іншого боку, ми повинні зберегти і посилити конкурентоздатність  української промисловості. Тож, жодних різких непродуманих кроків в цій сфері не буде».


    Радикальну партію пов’язують з лобіюванням інтересів Рината Ахметова. Ляшко цього й не приховує.
    Радикальну партію пов’язують з лобіюванням інтересів Ріната Ахметова. Ляшко цього й не приховує.

    Заступниця Галасюка у комітеті Олександра Кужель вважає, що справа взагалі не у ставці податку, а в його правильному використанні. Депутат згадує, що, за останнім звітом міністра екології в Раді, відсоток використання екологічного податку складає не більше 43%.

    «Краще було б добре виписати постанову про права використання цих коштів, – впевнена Кужель. – Наприклад, зараз їх не можна використовувати на чистку річки, яка забруднюється стоками підприємств. Підняти податок – це не самоціль. Це як податок на вбивство: заплати – та вбивай. Він не такий страшний, як штрафи за порушення санітарних норм, які в свою чергу треба встановити дуже жорстко. Також, на мою думку, повинна запрацювати екологічна поліція».

    У найбільшій в Україні металургійній корпорації «Метінвест», що підконтрольна Рінату Ахметову, м’яко кажучи, не в захваті від можливого підвищення екологічного податку. Але це можна було передбачити.

    «На думку галузевих експертів («Центру екології та розвитку нових технологій»), підняття ставки вуглецевого податку на $1 збільшує собівартість металу на $5, що в свою чергу значно знижує конкурентоспроможність українських підприємств на світовому ринку, – відповіли в компанії на запит «Главкома». – Підняття ставки податку до $10 може призвести до повного закриття металургійних потужностей і експорту виключно непереробленої залізорудної сировини».

    В корпорації Ахметова нарікають, що металурги за останні 10 років практично в три рази знизили споживання природного газу і значно зменшили споживання електроенергії: «До цього їх спонукає ринкова конкуренція і зростання вартості енергоресурсів. Додаткове вилучення обігових коштів з бізнесу, навіть під вивіскою податку на вуглекислий газ, призведе в першу чергу до зниження виробництва, податкових відрахувань і можливого скорочення робочих місць».

    Керівник управління з охорони навколишнього середовища «Групи «Метінвест» Владислав Білоус вважає, що більш прогресивним механізмом регулювання викидів парникових газів є впровадження системи торгівлі квотами на викиди.

    Втім, страшилки про зупинення виробництва розбиваються об іншій аргумент – чому воно не зупиняється в країнах, де ставки екоподатку та податку на викиди СО2 в сотні і тисячі разів вищі? Адже на Заході ми конкуруємо з виробниками, які платять цей податок по-повній. Не кажучи вже про зарплати металургів чи енергетиків, які в Україні на порядок нижче, за рахунок чого власники підприємств отримують надприбутки і скуповують футбольних зірок чи яхти. При цьому світова ціна на метал чи іншу продукцію одна для усіх експортерів. Та вже зараз з риторики промисловців видно, що навіть ініціатива уряду розпочати дискусії з цієї теми наштовхнеться на шалений спротив.

    Павло Вуєць, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ