Відносини Києва та Варшави тепер виглядають так: то криза, то дружба…
У Польщі сьогодні полюбляють згадувати про домінування Франції та Німеччини у Євросоюзі. Західні країни потурають за розмови про створення Європи «двох швидкостей» чи занадто велике втручання у внутрішні справи суверенної та незалежної країни. З одного боку, подібні меседжі насамперед спрямовані на електорат партії «Право та справедливість», який відчуває неабияке збудження, коли чує про Польщу, що «встає з колін».
З іншого – дискурс внутрішньої політики вже частина зовнішньої. Як Німеччина, так і Україна вже неодноразово це відчували. Німецьку тему у власних цілях правляча партія ПіС може використовувати настільки, наскільки це не буде «помічати» Берлін. У ситуації з Україною Польща найімовірніше не відчуває обмежень з позиції сильнішого партнера. Тому, в цілому, наші відносини так виглядають – то криза, то стратегічне партнерство та дружба.
Форум «Європа-Україна» у польському Жешуві вкотре довів це. Так, з одного боку, на адресу Києва лунало чимало приємних слів. Міністр інвестицій та розвитку Польщі Єжи Квіцинський зазначив, що Україна для Польщі була завжди важливим партнером. «Україна не тільки наш сусід, але ще й країна, нація, з якою ми завжди мали дуже хороші культурні та особисті стосунки. Нас багато що поєднує», - вважає міністр. Маршалек Сейму Марек Кухцінський підкреслював, що польська політика щодо України виникає з національних інтересів Польщі. На думку лідера фракції ПіС у Сеймі Ришарда Терлецького, країни Центрально-Східної Європи опираються на цінностях, які в Західній Європі сьогодні відкинуті ліберальним істеблішментом. Українська ж делегація теж звертала увагу, що завдяки підтримці Польщі Україна рухається у європейському напрямку.
українці не забирають робочі місця у поляків, вони заповнюють дефіцит, який є в деяких галузях" width="608" height="405" itemprop="image" />
За даними польських доповідачів форуму, у їхній країні працює понад 2 млн українців. Близько 70 тис. навчаються і працюють у Кракові. За словами Лассоти, українці не забирають робочі місця у поляків, вони заповнюють дефіцит, який є в деяких галузях.
З іншого боку, за весь дводенний форум з близько 40 панелями лише декілька разів загально згадувалось про невирішені історичні питання у польсько-українських відносинах. Історичної теми, яка сьогодні переважає у стосунках між Києвом та Варшавою, намагались не торкатись. Хоча важко було не помітити, що через «пошуки історичної правди» у відносинах, українська делегація була представлена на рівні віце-міністрів. Як би не намагались спікери форуму сьогоднішню кризу у польсько-українських відносинах заховати за ширму економічних успіхів та розмов про культурну схожість, це не зовсім вийшло.
Тому хотілось ще раз повернутися до слів Ришарда Терлецького. Окрім згаданого вище, політик вважає, що у нашій частині Європи ми поважаємо релігію, а в Західній Європі цю релігію ігнорують або виштовхують з публічного простору. «Ми твердо говоримо: Ми не хочемо Союзу двох швидкостей. Ми не хочемо повернутись до часів поділу Європи. Але, якщо Німеччина, Франція, найсильніші гравці ЄС визнають, що такий поділ для них є найбільш зручним і вони його проштовхнуть, то ми на це кажемо, що будемо мобілізуватися у Східній та Центральній Європі», - каже Терлецький.
По-перше, ймовірно поділу Європи хочуть у Польщі, а не на Заході з незрозумілими Варшаві цінностями. Треба пригадати, що ідеї про Європу двох швидкостей виникли тоді, коли стало зрозуміло, що держави-члени все більше віддаляються одна від одної. В тому числі і Польща за часів правління партії Ярослава Качинського. Варшава опинилась в опозиції до Брюсселю, коли в ЄС точилися дискусії про релокацію біженців з Близького Сходу та Північної Африки, які застрягли в Італії та Греції. Польща через відсутність солідарності з Євросоюзом та недемократичними змінами всередині країни втратила свою позицію у співтоваристві. Про це наприкінці форуму нагадав і сенатор з Франції Жан-Ів Леконт, кажучи, що часи, коли Варшава мала вплив в ЄС, уже позаду.
По-друге, про які спільні цінності каже посол Сейму Терлецький? Про збільшення ксенофобії серед населення? Чи, можливо, встановлення єдиної історичної правди? Про домінацію однієї конфесії над усіма іншими, або ж використання релігії для легітимності влади? Увесь цей спектр сором’язливих атрибутів сьогодні можна спостерігати за східним кордоном України. Якщо ось це і є системою цінностей сьогоденної Польщі, то, на жаль, стратегічні цілі Києва виглядають трохи інакше.
Україна була, є і буде важливим партнером Польщі. Так само і навпаки. Але точно не хотілось би, щоб Київ брав участь у створенні та поширенні незрозумілих «цінностей», що їх відкидає Захід. З ідеями про «скрепи» політики ПіС можуть звернутись до Росії.
Євген Приходько, для «Главкома»
Коментарі — 0