Заступник міністра Павло Ковтонюк: У райлікарні лікар бачить пологи раз на два тижні!
Реформою системи охорони здоров’я, здається, скоро перейматиметься кожен громадянин України. Останні гарячі баталії розгорілися навколо створення в регіонах госпітальних округів. Проект їх затвердження МОЗ має внести до Кабінету міністрів до 1 лютого. Проте на місцях виникли цілком очікувані проблеми.
Наприклад, на Волині в облдержадміністрації вважають доцільним створення трьох госпітальних округів (Луцького, Ковельського і Нововолинського). І це спровокувало хвилю обурення. Нардепи від цього регіону Ігор Гузь та Ірина Констанкевич закликали збільшити кількість округів у регіоні ще на два.
Антилюдським проект створення госпітальних округів назвав голова Козятинської райдержадміністрації на Вінниччині Олег Оркуша. Він зазначив, що внаслідок такої реформи північно-східна частина області втратить доступ до екстреної медичної допомоги. Чиновник передчуває, що лікарню в його районі буде зачинено. Є питання і в сусідній з Вінницькою Черкаській області. Зокрема, народний депутат Сергій Рудик, що обирався від округу з центром у місті Сміла, запевняє, що з чотирьох передбачених в області округів один (Лівобережний) не відповідає вимогам МОЗ. Не можуть дійти спільного знаменника і на Львівщині... У деяких випадках палкі дискусії вже переростають у бунти громад, на територіях яких закривають лікарні.
Реформа словами бюрократів
У зв'язку із такою реформою у мешканців міст і сіл вже виникло багато питань. Що відбуватиметься з майновими комплексами райлікарень, які не стануть центрами госпітальних центрів? Куди звертатися по допомогу, якщо найближча лікарня вже не буде надавати необхідних послуг? Як впливатиме на надання вчасної допомоги той факт, що, за нормативами, 60 хвилин – це допустимий час, необхідний, щоб доправити хворого в один бік (наприклад, з лікарні до пацієнта)? Хто інвестуватиме у лікарні?
У міністерстві охорони здоров'я на ці питання жодних відповідей. Представники відомства затято намагаються уникати слова «закриття». Замість нього звучить «перепрофілювання», «спеціалізація». Мешканцям глибинки обіцяють, що замість звичних стаціонарів з’являться хоспіси, реабілітаційні центри. Рішення ж щодо того, які медичні заклади будуть розширюватися, а які під соусом реформи змінять профіль, так само, як і визначення меж госпітальних округів, лягатиме на плечі місцевих громад. Cаме цим влада прирікає громади на неминучий конфлікт.
Про ідею формування госпітальних округів та проблеми, які в результаті можуть виникнути на місцях, «Главком» поспілкувався із Павлом Ковтонюком, заступником міністра охорони здоров'я, який курує цю тему.
Пане Павле, розкажіть, якою є головна ідея формування госпітальних округів.
30 листопада (2016 року) уряд затвердив концепцію реформування системи охорони здоров’я, основною ідеєю якої є перехід на нові відносини в системі. Держава буде гарантувати людям певний обсяг медичних послуг і оплачувати, власне, ці послуги замість того, щоб неефективно витрачати кошти на інфраструктуру без контролю за якістю і кількістю наданих послуг. І коли ми говоримо про перехід на оплату медичної послуги, ми не повинні забувати і про гарантії доступності конкретної послуги людям.
Не так давно я їздив в Сумську область. І там в одному з районів є районна лікарня, в якій є відділення: пологове, хірургічне, терапевтичне... Під час поїздки я виявив цікавий і водночас дуже страшний факт. Виявилося, що пологове відділення за півроку надало лише 11 послуг. Це означає, що в місяць там приймають двоє пологів. Лікар бачить пологи раз на два тижні! І виникає питання: а чи це ще лікар? А чи це ще послуга? Чи це ще лікарня, чи тільки назва? Чи може ця лікарня надавати послуги, які гарантує держава? І чи має держава за ці послуги платити? Госпітальний округ – територіальне медичне утворення, міні-мережа, що має відповідати простим критеріям: по-перше, якісна послуга з інтенсивного лікування, по-друге, часова доступність до цієї послуги.
До визначення госпітальних округів МОЗ не має стосунку? Ви тільки встановлюєте відповідність визначеним критеріям?
Переважна більшість лікарень перебуває у власності громад і тільки кілька лікарень належать Міністерству охорони здоров’я. Тож питання визначення округів лежить, у першу чергу, на місцевих громадах.
Як відбувається формування госпітальних округів? Перший етап – це затвердження їхніх меж. Це роблять громади на місцях: щоб у кожному госпітальному окрузі була як мінімум одна лікарня інтенсивного лікування другого рівня. Там також можуть бути лікарні інтенсивного лікування першого рівня, якщо немає лікарні другого рівня і вона в перспективі планується. Другий етап – це формування госпітальних рад. Усі власники лікарень цього госпітального округу збираються і починають планувати роботу свого округу. Громада повинна бути представлена в такій раді. Третій етап – формування довготермінового плану розвитку госпітального округу. Власники лікарень, представники громад збираються разом і розробляють довготерміновий план розвитку свого госпітального округу. Вони повинні написати, як будуть формувати свою мережу. І четвертий етап – це реалізація цього плану, в тому числі із залученням інвестицій.
Тобто в процесі формування госпітальних округів ролі дуже чітко розподілені. Кабмін і МОЗ, зокрема, визначають рамкові вимоги, які стосуються гарантування кожному громадянину певної якості і певної доступності медичної послуги. Далі вже громади ухвалюють рішення, яка лікарня буде інтенсивного лікування другого рівня, яку розвивати до інтенсивної лікарні першого рівня, яку лікарню перепрофілювати на хоспіс чи реабілітаційний центр, в яких теж є величезна потреба сьогодні. Міністерство, враховуючи курс на децентралізацію, не хоче вказувати місцевому самоврядуванню, що їм робити з їхньою інфраструктурою.
Зараз області тільки подають перелік госпітальних округів на затвердження. Коли ці округи буде сформовано, а медичні заклади розпочнуть роботу по-новому?
Округи фактично вже формуються. Але рік у нас є на те, щоби спланувати гарну мережу лікарень, щоб у кожної людини був доступ до якісної послуги, щоб у кожній лікарні були зосереджені послуги, необхідні конкретній громаді. Громади мають зосередитися на плануванні. МОЗ зосередиться на підтримці громад, наданні максимальних роз’яснень, методичній підтримці. За цей рік ми завершимо роботу зі створення плану розвитку мережі лікарень по всій країні.
Але ми не можемо підганяти громади чи зробити все за них. Якщо якась громада не спроможна утворити округ, отже, вона не утворить округ. Знову-таки, ми діємо максимально в дусі децентралізації і передачі відповідальності на рівень громад. Якщо вони сформували округ, якщо у них є гарний план, вони отримують інвестиції. Якщо вони не домовилися навіть про округ, будуть жити як жили. Та округ – це інструмент розвитку мережі. Спочатку ви утворюєте його, потім вирішуєте, що цю лікарню будете розвивати в таку, а цю – в таку. Під це робиться інвестиційний план. Потім відбувається пошук джерел інвестицій. Частково це будуть державні інвестиції.
Обсяг цих державних інвестицій який?
У кожній громаді цифра буде різною, залежно від плану, який вони напишуть. Але зазначу, що у нинішнього уряду є бажання інвестувати в підтримку госпітальних округів, причому виділяти інвестиції під усі лікарні, які там є. По кожній лікарні, незалежно від того, чи ця лікарня посилюється і розширюється, чи перетворюється на хоспіс або реабілітаційний центр, є намір інвестувати з державного бюджету.
Фінансування йтиме за послугами. Саме тому громадам зараз принципово домовитися і сформувати свою мережу лікарень так, щоб кожна з них надавала ті послуги, які вона робить найкраще в такій кількості, щоб залучати фінансування. Тому ми даємо їм цей рік (поки ми ще не переходимо на оплату за послуги лікарень), щоб підготуватись. МОЗ заявить про обсяг послуг, які будуть фінансуватися, і про тарифи. Це не означає, що якісь інші послуги не можуть і не будуть надаватися: є ж і місцеві бюджети.
Скільки регіонів уже подали перелік госпітальних округів?
У нас вже є 14 постанов з 14 областей, які ми передали на погодження до центральних органів виконавчої влади, далі вони йдуть на Кабмін. 26 січня надійшло ще п'ять постанов. Скоро надійде решта. Таких постанов буде стільки, скільки й областей. У кожній області утворюється 3-5 округів, відповідно до нашої методики.
Перелік та кількість госпітальних округів, поданих на погодження в центральні органи виконавчої влади:
Зараз розпочалися дискусії щодо того, що певна кількість пропозицій від громад не відповідає розробленим МОЗ критеріям...
Дивіться, ми приймаємо лише ті плани, які погоджено всіма на місцях, де є підпис голови ОДА або його заступника. Ми перевіряємо їх на відповідність рамковим вимогам, які встановлені до формування округів. Якщо така відповідність є, ми це рішення затверджуємо автоматично так, як було прийнято громадою. За численними листами та дзвінками, які до мене надходять (типу «допоможіть, наша лікарня хоче бути такою»), ми рішень не приймаємо. Рішення приймаються на місцях.
Мені десятки листів надходять з районів про те, що чогось не дотримано, що не ту лікарню обрано центром округу. Раз я взяв ці листи, поїхав на північ Одеської області в Подільський і Балтський райони, попросив зібрати жителів району, які мають входити в той округ. Почали разом розбиратись, і виявилось, вони знають відповіді. Ми знайшли консенсусне конструктивне рішення, яке всіх влаштувало. Але до того вони не збиралися, а замість цього слали листи у МОЗ. Наші громади ще вчаться самоврядування, вчаться брати на себе відповідальність.
Однак проблеми із формуванням госпітальних округів є. Дискусії точаться на Львівщині, Вінниччині, Волині... Ці суперечки можуть перерости у бунти.
МОЗ готовий надавати регіонам усі необхідні консультації чи роз’яснення. Я готовий їздити і розбиратися з конкретними випадками разом із громадами.
Так, на сьогодні є питання щодо Вінницької, Львівської, Івано-Франківської областей. І причини відносно природні. В Івано-Франківській області є гірська місцевість. Там наша методика, звичайно, має винятки. Та там відбувається нормальний діалог усередині місцевої влади, ми тримаємо на контролі ці питання, постійно спілкуємося.
Щодо Вінницької області інша причина. Область доволі малонаселена. Там є одне велике місто – Вінниця – і більше відносно великих міст немає, така собі сільська місцевість із невеликими містечками. І всі лікарні приблизно однаково маленькі. Тому там є питання щодо визначення, де яка лікарня. Але ми зазначаємо, що зараз не час визначати лікарні, треба утворити округи, госпітальну раду, зібратися і спокійно все планувати.
Як щодо Волині? Нардепи Ігор Гузь та Ірина Констанкевич говорять про недостатню кількість визначених округів.
Хай би скільки госпітальних округів було утворено і хоч би які вони були, якщо це відповідає методиці, ми автоматично це приймаємо. Якщо Волинь пришле три округи – вони відповідатимуть методиці, там буде підпис голови ОДА, ми це затвердимо. Якщо там завтра передумають і визначать п'ять округів, які відповідатимуть методиці, затвердимо їх.
Певно, в деяких регіонах, зокрема через проблеми з дорогами, шлях до лікарні не завжди займатиме менше 60 хвилин?
Проблеми з дотриманням цієї норми можуть бути тільки в гірській місцевості Закарпатської чи Івано-Франківської областей. Або в інших випадках причиною затримки можуть бути лише погані дороги. Але дороги – це частина реформи. Дороги також входять у план розвитку госпітального округу.
Бувають випадки, коли людині потрібно надати допомогу за 10 хвилин. У разі ж, якщо до лікарні їхати 60 хвилин, а найближча лікарня перепрофільована на хоспіс, це може стати проблемою.
Чому ми орієнтуємося на 60 хвилин? Це так званий золотий стандарт при серцево-судинних хворобах, при інфаркті і інсульті. За 60 хвилин людина має отримати відповідну інтенсивну терапію – це світовий визнаний стандарт. Наша мета – уніфікувати доступ до медпослуг, щоб кожна людина у кожній точці країни знала, що протягом години її довезуть туди, де буде нормальна послуга з інтенсивного лікування.
Крім того, госпітальні округи – це інструмент для впорядкування мережі швидкої допомоги. Швидка допомога – це не лише автомобіль. Більше значення має те, куди автомобіль вас привозить. Зараз це проблема. Бо людину можуть привезти до лікарні, де їй не можуть допомогти, а час буде втрачено. У разі ж формування госпітальних округів у «швидкої» не буде сумніву в тому, куди везти пацієнта, чи питань щодо того, у якій лікарні є якісна послуга. Госпітальні округи – це величезна частина реформи екстреної медичної допомоги в частині відділень інтенсивної терапії.
Якщо частину лікарень буде перепрофільовано на хоспіси чи реабілітаційні центри, відбудуться кадрові ротації у медзакладах, як визначатиметься, куди саме людина має звертатися за отриманням послуг?
Знову повернусь до прикладу півночі Одеської області. Там така ситуація, що одна біля другої знаходяться дві доволі непогані лікарні. І вони сварилися за те, яка з них буде головною. Я туди приїхав і сказав: давайте проаналізуємо, що у вас є. Виявилося, що обидві надають такі послуги, які не перетинаються, вони не можуть замінятися. Тобто в одній сильна лапароскопія, малоінвазивна хірургія, коли при операції робиться мінімальне хірургічне втручання, в іншій сильна неврологія. То прекрасно, ви ж можете слабшу неврологію зосередити в одному місці, а слабшу хірургію зосередити в іншому місці. І таким чином мати класні послуги, що перебувають у тій самій доступності для ваших мешканців. У цьому полягає діалог стосовно маршруту пацієнта госпітальних округів.
Мета цього року – це план. Округ повинен показати, як на місці громада бачить мережу медичних закладів, визначити, куди у разі перепрофілювання тієї чи іншої лікарні має їхати людина, що робити з лікарями. Громади повинні подивитися, які послуги надаються в усіх їхніх лікарнях. Визначити, чи задовольняють вони їх за якістю і кількістю.
Катерина Пешко, «Главком»
Коментарі — 0