У Болгарії і Молдові перемогли проросійські кандидати
Президентські вибори у Молдові і Болгарії завершилися перемогою соціалістів Ігор Додона і Румена Радева. Обидва мають славу проросійських політиків і впродовж кампанії не шкодували обіцянок виборцям при тому що у обох країнах парламентсько-президентська форма правління, тобто повноваження глави держави суттєво обмежені. Якщо Румен Радев впродовж кампанії говорив лиш про недоцільність санкцій проти Росії, то Ігор Додон пішов значно далі, заявивши, що Крим – це територія РФ.
Чергова перемога проросійських політиків у Європі на тлі успіху у США Дональда Трампа, якому Москва також виказували симпатію, насторожує. До Молдови і Болгарії можна додати Угорщину з «другом Путіна» Віктором Орбаном на чолі уряду. У Польщі парламентська більшість нещодавно ухвалила рішення, яким потішилися у Москві, назвавши геноцидом дії українців проти поляків під час Другої світової війни. Зростає вплив прихильних до Росії націоналістів у Франції і Німеччині,. А той факт, що у цих країнах наступного року свої вибори, додає ще більше тривоги.
«Главком» обговорив з експертам-міжнародниками результати виборів у Молдові і Болгарії і перспективи відносин цих країн з Україною.
Після тріумфу Дональда Трампа, якому симпатизували у Москві, у Болгарії і Молдові перемогли проросійські кандидати Румен Радев и Ігор Додон. Це все перемоги Кремля?
Костянтин Грищенко,
міністр закордонних справ України (2003-2005 рр., 2010-2012 рр.)
Оскільки я думаю, що Росія не дуже сильно впливала на вибори, принаймні у США, то називати це перемогою (Росії у Європа) не слід. Просто ситуація у світі змінюється і ті, хто був в опозиції до політики уряду в кожній з цих країн, мабуть, сьогодні отримали більше підтримки. Аналізуючи, потрібно прив’язуватися до обставин у кожній країні окремо. Я не бачу, щоби це була якась хвиля, пов’язана саме з проросійськістю або її відсутності в цих державах. Хоча певною мірою російський фактор присутній, оскільки всі ці переможці наголошували, що, на їх думку, слід проводити більш зважений курс щодо Росії. Проте не думаю, що саме це було основним фактором у їх перемозі.
Олена Бетлій,
аналітик Інституту світової політики
Ні, це не перемога Росії. Це оцінка дій попередньої влади. Кампанія кожного кандидата насамперед стосувалася внутрішньополітичних проблем, а результат показав, що проблеми є. Виборці, зазвичай, не голосують за геополітику, вони голосують за майбутнє власних кишень. Водночас, зокрема, в Молдові президент не наділений такими повноваженнями, щоб радикально впливати на зовнішню політику держави. Тут більшу роль відіграє парламент, який на даному етапі виконує проєвропейський порядок денний.
Сергій Пирожков
посол України в Молдові (2007-2014 рр.)
Певною мірою так, це - перемога Росії. Бо виграли претенденти, які виступають за те, щоб налагоджувати добрі стосунки з цією країною. Не виключаю, що Росія, своєю чергою, їм допомагала як інформаційно, так і в інший спосіб під час виборчої кампанії. РФ дуже чітко використовувала внутрішню ситуацію у цих країнах і, по суті, застосовувала там технології, які дійсно зовні начебто ніяк не були пов’язані з виборчим процесом. Але реально вони допомагали практично всім (так званим проросійським) кандидатам. Ці технології відомі, нічого у них нового немає. Росія зацікавлена в тому, щоби якомога більше країн у Європі були налаштовані на розширення зв’язків з нею. Для Росії сьогодні головне питання – це санкції, подолання яких сьогодні є однією з пріоритетних задач. У цих країнах (Болгарії і Молдові) є своя п’ята колона, там діє дуже потужна інформаційна підтримка. Наприклад, у Молдові практично 50% інформаційного простору - це російські мас-медіа, які активно ведуть антиєвропейську пропаганду і розхитують ситуацію в середині країни. Федеральні канали працюють без обмежень, роблять свою справу.
Володимир Огризко
міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.)
Не думаю, що можна говорити про перемогу Росії в Європі. Це перемога популізму, який починає дедалі більше піднімати голову в багатьох європейських країнах. Те, що ми бачимо у Франції, Австрії, Нідерландах є підтвердженням цієї тези. Бачте, цей популізм має різні прояви: від махрового соціального до євроскептицизму чи антиглобалізму. Вплив Росії, безумовно, має місце, це очевидно. Але я не став би думати, що саме все чітко і ясно було сплановано з Москви до такої міри, що там пишуть партитуру, а потім в Європі, чи Америці грають. Це було б явним перебільшенням.
Ми маємо справу з глибшою проблемою, а не тільки з впливом Росії. Нині маємо випробування, яке в цілому допоможе нам. Історія свідчить, що популісти легко приходять до влади, але вони не знають, що у цій владі робити, крім розподілу того, що уже зроблено. Їхній час наступає, але він і швидко закінчиться. Тому це не так смертельно, якщо дивитися на це в середньостроковій перспективі.
Які наслідки для України матимуть результати виборів у сусідніх країнах?
Костянтин Грищенко
Я сподіваюся, що в Україні будуть зроблені висновки щодо роботи, яку необхідно проводити в кожній з цих країн, а перш за все з Вашингтоном. Бо те, як проводилася українська політична лінія в стосунках з майбутньою владою у Вашингтоні – це повний провал. Відтак треба робити висновки і думати, яким чином налагоджувати відносини з адміністрацією Дональда Трампа. Що стосується Молдови, очевидно, що має бути вироблена реальна стратегія щодо подальших відносин з цією важливою для нас країною. У них також є проблеми, які дуже схожі на ті, які переживає сьогодні Україна.
Щодо Болгарії, то ця країна не настільки є близькою (до України), хоча вона як і будь-яка країна-член ЄС для нас важлива. Але кожного разу треба дивитися на те, яку роль відіграє в конституційній системі координат президент і уряд. У Болгарії можливі нові вибори. Якщо, звичайно, і парламент, і президент будуть від однієї партії, то тоді буде зовсім інша ситуація. Так само як і в Молдові, де парламентські вибори мають відбутися у 2018-му році.
Олена Бетлій
Наслідки залежатимуть від самої України. Ми надто довго дозволяли собі пасивну дипломатію і не боролися за прихильність громадян сусідніх країн. Ми нічого не запропонували замість російської пропаганди в сусідніх країнах. Києву важливо працювати на випередження, особливо враховуючи тенденції сповзання країн ЄС у поле євроскептицизму.
Сергій Пирожков
Свого часу з боку Росії була висунута ідея по створенню так званого проекту «Новоросії», яка поки не реалізувався. Ця ідея передбачала, що експансія в Україну буде не тільки зі Сходу, але і з Заходу, через територію Молдови, з Придністров’я. Аби потім замкнути цю територію через Одеську, Херсонську, Миколаївську області і Донбас. Тобто хотіли утворити пояс такий аж до Харкова, який може бути основним дестабілізуючим фактором в Україні.
Сьогодні вже багато зроблено для того, щоби поховати ці всі стратегічні так звані прожекти РФ, але не виключається, що ця країна може активізовувати їх. Проблема придністровського врегулювання існує вже 25 років, вона не вирішується, нестабільність там існує. Це плацдарм для Росії, для того, щоби впливати на Кишинів і на західні кордони України.
Володимир Огризко
Молдова як і Болгарія є парламентсько-президентськими республіками. І те, що обраний президент Молдови вже хоче міняти Конституцію і робити якісь радикальні речі зовсім не означає, що це буде зроблено. Я не думаю, що нам слід хапатися за голову і кричати караул. Тим більше в контексті того, що відбулося в Болгарії, яка є членом Європейського Союзу і НАТО. Очевидні крени в інших бік просто за визначенням навряд чи є можливими. Безумовно, нюанси виникнуть, але не настільки, щоб думати, що ці країни мінятимуть свій зовнішньополітичний вектор...
Наша лінія має полягати в тому, щоб поступово рухатися спільно з Молдовою далі (у бік ЄС). Президент там не має тих повноважень, які має парламент в тому числі в сфері зовнішньої політики, тому його погрози - то є більше спробою здаватися сильнішим, ніж він є насправді згідно з Конституцією. Я би на місці і України, і Молдови приділив би більше уваги інтернаціоналізації придністровського конфлікту, який є наслідком агресивної політики Росії. В наших спільних інтересах демонструвати світові, що це її провина в тому, що він не розв’язується 25 років… Не думаю, що ми повинні кардинально щось міняти через те, що там з’явився новий президент.
Коментарі — 0