Путін оголосив війну німецьким політикам - прихильникам України.
Депутат німецького Бундестагу від Партії зелених Марілуїзе Бекк є, певно, одним з найактивніших німецьких політиків, яких зазвичай називають антиросійськими. Із самого початку гібридної агресії Росії проти України вона стала на український бік та піддає агресивні дії Росії нищівній критиці. Й із самого початку цієї війни на неї пішли з атаками хакери. Комп’ютери політика інфікували «підсадженими» вірусами, її електронне листування було викрадено, за нею шпигували. І от тепер, в останні дні 2016 року, німецьке Федеральне управління захисту Конституції (Verfassungsschutz) повідомило Бекк, що ж це за шпигунські програми було встановлено на її комп’ютері. І схоже, що Марілуїзе Бекк – лише «перша ластівка» у цілій низці схожих випадків.
Усе почалося майже три роки тому, у лютому 2014-го. Бекк зателефонували з управління справами Бундестагу та повідомили, що з її комп’ютером коїться щось незрозуміле. Та перепитали, чи не може поважна пані на деякий час віддати свою техніку на перевірку. Політик, яка вже десятки років є членом Бундестагу, погодилася. Наступного дня ввічливі експерти поцікавились: а чи не можуть вони зняти з цього комп’ютера жорсткий диск? Мовляв, Федеральне управління безпеки інформаційної техніки (BSI) воліло б його роздивитись уважніше. Це управління, в якому працює понад 600 фахівців, відповідає за безпеку урядових мереж, але не за безпеку Бундестагу. Стало зрозуміло, що випадок виявився більш таємничим, аніж здавалося спершу.
Якщо опустити деталі розслідування, то можна сказати коротко: комп’ютер пані Бекк було інфіковано вірусною програмою, яка називається MiniDuke. Вона вже є відомою на Заході й використовувалася так само, як її більш розгорнута версія під назвою Duke, переважно, аби шпигувати за американськими науково-дослідними закладами, а також за урядами різних країн Заходу. Її дію відчули на собі уряди більш ніж 20 країн – таких як США, Бельгія, Португалія, Ірландія, Чехія... та Україна. Комп’ютер Марілуїзе Бекк було інфіковано за допомогою електронного листа, який буцімто містив у собі інформацію про можливий вступ України до НАТО.
Зрештою, саме вона, депутатка Бекк, постійно має справу з подібними темами. 64-річна політик уже багато років є речницею Партії зелених зі східноєвропейських питань, вона вважається одним з найвірніших та найпослідовніших друзів України у німецькому політикумі. Небагато є політиків у Бундестазі, які б так жорстко та аргументовано піддавали критиці Росію і так послідовно підтримували б правозахисні групи в Російській Федерації, як ця жінка.
Тоді, в 2014 році, німецькі урядові експерти не змогли дати їй відповідь на питання, хто саме стоїть за спробою встановити над нею контроль. Вони посилалися на те, що подібні напади вельми важко відслідкувати. Окрім того, у ті часи головним спонсором будь-яких хакерів вважався не хто інший, як Сполучені Штати Америки (бо ж улітку 2013-го стався відомий «скандал Сноудена»). Тому кібершпигунами інших країн узагалі тоді мало хто цікавився.
Але у вересні цього року ця історія раптом отримала нове продовження. Журналіст американського телеканала NBC надіслав політику запит на інтерв’ю та повідомив, що, за його даними, вона стала жертвою такої ж самої атаки, яку було вже цього року здійснено проти команди кандидатки в президенти США Хілларі Клінтон. Пані Бекк вельми здивувалася: звідки у американського журналіста подібна інформація? Він відповів, що отримав її буцімто від BSI. Але німецькі фахівці заперечили: вони взагалі не мають права поширювати подібні дані. Тоді депутатка звернулася до міністерства внутрішніх справ, почала «копати» самотужки... І з’ясувала те, що було вже давно відомо німецьким експертам, але не було передано їй: програма, якою було інфіковано її комп’ютер, є лише частиною великого комплексу APT29 (скорочення APT означає Advanced Persistent Thread, у перекладі – «постійно розвинута загроза»), відомого фахівцям з кіберзахисту під назвою Cozy Bear – «Лагідний ведмідь».
Офіційні німецькі експерти стверджують, що «не можуть відповісти» на питання, хто є автором та бенефіціаром цього шпигунського комплексу. Але це справжня таємниця Полішинеля: «Лагідний ведмідь» розроблений та використовується російськими хакерами, які працюють на державну розвідку РФ. Тому вже наприкінці листопада цього року до Марілуїзе Бекк «постукався» сам керівник Федерального управління із захисту конституції Ґанс-Ґеорг Маассен. У листі на її їм’я він уже не робив жодної таємниці з того, якого саме «ведмедя» впіймали німецькі експерти. «Автором кампанії проти вас є Росія», – наголосив він.
«Тиха війна» із гучними наслідками
Пан Маассен недарма написав не про окремий випадок, а про цілу кампанію. З’ясувалося, що комплекс «Лагідний ведмідь» з достойною заздрості цілеспрямованістю використовується саме проти німецьких політиків, які відомі своєю проукраїнською позицією та критикою в бік Володимира Путіна. «Ми виходимо з того, що ви стали ціллю шпигунських зусиль російських установ через вашу публічну позицію, пов’язану з Росією», – зазначає в листі, адресованому Марілуїзе Бекк, керівник німецької контррозвідки. За його словами, «Лагідний ведмідь» також є тим шпигунським комплексом, який «полював» на Хілларі Клінтон, коли поцупленими виявилися близько 19 тисяч внутрішніх електронних листів, публікація яких справила значний вплив на передвиборну кампанію у США. Маассен запросив пані Бекк до секретної бесіди, аби пояснити їй, як поводитися «під атакою» та протистояти російським спецслужбам.
Колега пані Бекк, «зелений» депутат Бундестагу Константін фон Нотц, вважає, що напад на неї є «діями, до яких слід ставитися надзвичайно серйозно». Хакерські напади на політиків, які дозволяє собі здійснювати Росія, є вкрай небезпечною зброєю. «Перехоплення комунікації будь-якої людини може дати підстави для дискредитації будь-кого», – заявив фон Нотц. Сама Марілуїзе Бекк вважає, що шпигування проти неї триває й досі. Два тижні тому вона звернулася з листом до спікера німецького парламенту Норберта Ламмерта, аби дізнатись, яких заходів вживають у Бундестазі, аби депутати могли спокійно працювати, «не виходячи з того, що їхня робота постійно відслідковується російськими спецслужбами, та уникаючи можливого впливу з їхнього боку».
Це питання не викликане емоціями, воно є наразі актуальнішим, аніж будь-коли. Як відомо, восени наступного року в Німеччині мають відбутися чергові парламентські вибори, і німецькі контррозвідники вже давно попереджали, що Росія «готує масовані інформаційні атаки проти ФРН, спрямовані на здійснення політичного впливу на кандидатів та на весь німецький політикум». Проблема полягає лише в тому, що ця «інформаційна війна», здається, не просто готується, а вже розпочалася. Ще на початку 2016 року німецькі органи безпеки впіймали російську військову розвідку під час багатотижневої хакерської атаки на сервери Бундестагу, яка розпочалась за півроку до того, ще у травні 2015-го. Про це, зокрема, 30 січня повідомляла німецька газета Die Zeit. Водночас, за інформацією газети, подібні ж атаки здійснювалися проти низки німецьких військово-промислових підприємств. А вже у грудні цього року в Берліні стався черговий скандал: німецькі контррозвідники звинуватили російських «державних» хакерів у викраденні та публікації більш ніж 2400 таємних документів з архіву німецького парламенту. Ці документи було передано відомому порталу WikiLeaks, який їх і оприлюднив. І знову, за їхніми даними, попрацював «Лагідний ведмідь». «Існує загальна небезпека того, що цільова інфільтрація ззовні, здійснена з метою маніпуляції фактами та громадською думкою, матиме вплив на наступні вибори» – визнав Вольфґанг Босбах, депутат Бундестагу від фракції ХДС, в інтерв’ю газеті Kölner Stadtanzeiger.
З ним погоджується спікер парламентської фракції СДПН Рольф Мютценіх: «На жаль, наявність подібних дій не можна виключати тепер і в Німеччині. Хакерські напади, такі, як на Бундестаг, продовжуватимуться. Ми повинні налаштуватися на передвиборну боротьбу проти викривлень та брехні».
А лідер Ліберально-демократичної партії Німеччини (FDP) Крістіан Лінднер застеріг у цьому зв’язку, що Москва активно підтримує правопопулістську партію AfD («Альтернатива для Німеччини»), яка за останній рік набрала чималу силу та займає активну проросійську позицію: «Вже зараз можна побачити, що керовані Росією онлайн-ЗМІ поширюють брехню. Це лише верхівка айсберга. З її допомогою нашу країну має бути дестабілізовано, а AfD – зміцнено».
«Настамнєт» по-хакерськи
Втім, політики з лівої опозиції заперечують небезпеку. Так, представник партії лівих, яка відома своєю проросійською позицією, Андре Ханн, вважає, що звинувачення Росії в намаганнях втрутитися в парламентські вибори є абсурдними. Доказів він, щоправда, не наводить, але саме так поводяться, здається, й самі росіяни. Слід зазначити, що вони, на відміну від своїх німецьких посіпак, підготувалися значно ліпше.
Поінформовані джерела на умовах анонімності розповіли, що останнім часом «локацію» багатьох російських хакерських груп та навіть цілих офіційних підрозділів, які займаються кібервійною, було перенесено до Донецька та Луганська. Ці групи пройшли ґрунтовну підготовку в російських профільних навчальних центрах, їм було надано найсучаснішу техніку, але досі вони не проявляли особливої активності, обмежуючись лише поодинокими «тренувальними» атаками на різноманітні українські та європейські заклади.
Джерела стверджують, що російські «хакери в погонах» концентруються саме на територіях «молодих республік» для того, аби в слушний момент завдавати ударів не лише по німецьких установах, а й по французьких, голландських, та й заклади інших європейських країн не можуть вважати, що вони перебувають у безпеці. У випадку ж їх викриття кремлівські чиновники спокійно зможуть позичити в Сірка очі та заявити, мовляв, ми до цього не маємо жодного стосунку. Росія, зрештою, навіть не визнала ні «ДНР», ані «ЛНР» – тож жодним чином не може відповідати за подібну діяльність. Знову буде мантра про «шахтарів і трактористів», які терміново опанували сучасні методи комп’ютерної боротьби та бешкетують у європейському віртуальному просторі.
А хто не вірить – той дурень та русофоб.
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0