Вибори під час війни? Хто і навіщо розхитує парламент

«У кінці жовтня парламентських виборів в Україні не буде. Рада підтримала законопроєкт Зеленського і продовжила воєнний стан до 18 листопада». Таке повідомлення поширив нардеп Олексій Гончаренко минулого тижня просто з сесійної зали.

Однак уже через день після цього рішення спікер Руслан Стефанчук вийшов в ефір телемарафону з не такими однозначними міркуваннями. Глава парламенту розповів, що в Україні можуть бути ухвалені важливі політичні рішення стосовно виборів під час війни. І акцентував: Основний закон не забороняє волевиявлення під час дії воєнного стану. «Такої заборони в Конституції немає. Ця заборона міститься в Законі «Про правовий режим воєнного стану». І тому конституційної заборони проводити вибори у воєнний стан немає», – заявив голова Верховної Ради.

Свою логіку спікер пояснив тим, що «не має бути застою тієї демократії, яка є в суспільстві». Стефанчук навів слова президента Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокса, який ще у травні радив українській владі не відкладати проведення чергових парламентських і президентських виборів. Навіть попри військову агресію Росії проти України.

Що прикметно: у червні позиція голови Верховної Ради Руслана Стефанчука кардинально відрізнялася. Тоді він дослівно казав: «Якби вибори під час війни були можливі, це могло б призвести до розриву держави, на який очікує наш ворог».

Пробну кулю щодо проведення виборів, не чекаючи ідеальних умов для цього, закинув і голова Офісу президента Андрій Єрмак. У своєму нещодавньому інтерв’ю lb.ua він, спочатку заперечивши можливість проведення виборів у воєнний час, зробив ремарку: «Безумовно, ми демократична країна». І припустив можливість голосування онлайн через додаток «Дія», для чого зараз вивчається досвід різних країн, які таку процедуру вже започаткували. Єдина умова для застосування такого прогресивного підходу, на думку Єрмака, – аби це підтримали люди. Ідея е-голосування, яка нібито може зняти багато питань, зокрема, міграційних та безпекових,  давно витає в коридорах влади. «Главком» детально писав про те, які ризики це може нести.

Але питання проведення виборів під час війни досі курсувало на рівні розмов в курилках та фантазій окремих політиків. Що ж змінилося тепер, коли про таку можливість заговорили перші особи держави, які не так недавно її категорично заперечували?

«Главком» за допомогою експертів із виборчого права спробував розібратися, чому влада раптово згадала про вибори і чим виборча кампанія під час повномасштабної війни може загрожувати країні.

Недовіра і «зашквари»

Обрана в 2019 році Верховна Рада IX скликання протягом довгого часу користувалася високою довірою виборців. Весільні фотографи, люди з «кварталівської» тусовки та інші новачки української політики отримали мандат виключно завдяки харизмі та високим рейтингам неофіта-президента Володимира Зеленського. На початках усі вони сприймалися як велика «зелена хвиля». У перші пів року підтримку новій Раді висловили 29% респондентів.

Та вже скоро парламентська монобільшість почала зазнавати втрат. Деякі депутати проявили норов, а дехто навіть осмілився піти у вільне плавання. Процес цей супроводжувався гучними скандалами, неприємними насамперед для президента. Цифру «226», яка необхідна для ухвалення законів у Раді, владі довелося забезпечувати за допомогою ситуативних союзників із інших політичних груп та фракцій.

На другому році повномасштабної війни турбулентність Верховної Ради лише посилилася. Рейтинг законодавчого органу впав нижче 10%. На це вплинули викриття державних зрадників із числа депутатів; корупційні історії, в які вляпалися політики, а також, м’яко кажучи, дивні вчинки нардепів, зокрема зі «Слуги народу», які під час війни, наприклад, грілися у теплих краях. Безумовно, все це підводить Банкову до певних рішень.

Як підрахував рух «Чесно», за рік роботи парламенту в умовах воєнного стану достроково мандати втратила рекордна кількість нардепів – 17: Ілля Кива, Вадим Новинський, Дмитро Шенцев, Юлія Льовочкіна, Вадим Рабінович, Ігор Васильковський, Андрій Деркач, Віктор Медведчук, Тарас Козак, Ренат Кузьмін, Олексій Ковальов, Андрій Аксьонов, Ігор Абрамович, Олег Волошин, Наталія Королевська і Юрій Солод.

Більшість із них були обрані від забороненої партії ОПЗЖ, троє – від «Слуги народу» та ще троє були позафракційними. Майже половина з них є мажоритарниками.

На початок липня, за даними управління кадрів апарату парламенту, у Верховній Раді працювало 405 народних депутатів.

Близькі до Офісу президента телеграм-канали у липні також несподівано синхронно почали жорстку кампанію проти… провладної фракції «Слуга народу». Не добираючи слів, вони критикують зашкварених «слуг»: Юрія Арістова (відпочивав на Мальдівах, 27 липня Рада позбавила його мандата), Андрія Холодова (пів року живе на Кіпрі і розбудовує там бізнес; 31 липня він подав до Верховної Ради заяву про складання мандату), Богдана Торохтія (відпочивав за кордоном та змінив кілька елітних автівок), Людмили Марченко (за $5,3 тис. обіцяла допомогти військовозобов’язаному виїхати за кордон).

Також дістається й лідерам «Слуги народу»: Микиті Потураєву, який очолює парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики та Євгенії Кравчук, заступниці голови фракції. Їхня провина полягає в тому, що вони були проти відставки міністра культури Олександра Ткаченка, який опинився в епіцентрі скандалів через марнотратство бюджетних коштів.

Словом, інформаційна машина влади активно працює на те, щоб показати народу: парламент, і навіть фракція президента, недієздатні в умовах війни.

Саме цю тезу повторив сам Володимир Зеленський під час одного із останніх своїх щоденних звернень до народу. Глава держави нагадав: у цю важку годину парламент має приймати всі необхідні країні закони. Проте у Раді є обранці, котрі не бажають бути корисними своїй Батьківщині, і, як натякнув Зеленський, їх позбавлятимуть депутатських мандатів.

Якщо завтра вибори…

Згідно з Конституцією та Виборчим кодексом, чергові парламентські вибори в Україні відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень діючої Ради. У розмові з «Главкомом» нардеп VIII скликання і колишній голова правління Комітету виборців Ігор Попов зазначив, що останні висловлювання голови Верховної Ради – частина дискусій, які тривалий час ведуться у політичному істеблішменті. Фактично треба відповісти на два питання. Перше: якщо війна розтягується на кілька років, чи хочемо жити з цим парламентом? Якщо більшість політикуму це влаштовує, каже експерт, тоді варто провести певні чистки серед парламентарів. Наприклад, узяти в мобільних операторів дані про місцеперебування телефонів народних обранців під час війни. Коли ж з’ясується, що той чи інший обранець більше часу проводив на островах, а не в Україні, їх необхідно позбавляти депутатських мандатів.

Друге питання, за словами Попова, стосується проведення виборів під час війни. Якщо влада бере на себе цю відповідальність, має законодавчо врегулювати дві речі: за якою виборчою системою відбуватиметься голосування і як провести волевиявлення за кордоном. Передовсім треба вносити зміни до Виборчого кодексу, який не відповідає викликам сьогодення. Або писати спецзакон під одні вибори. Це вже дискусійні деталі.

«Скоріше за все, в умовах, коли частина територій України, залишається поза контролем центральної влади, найоптимальнішим способом було би проведення виборів до Ради без прив’язки до округів. Зокрема, в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі за закритими партійними списками. Тоді гарантовано оберемо 450 депутатів. Іще. Виборча кампанія, яка у мирний час розтягується на пів року, в умовах війни має бути не більше двох місяців. Приміром, у Японії відводиться 11 днів на весь виборчий процес: від реєстрації кандидатів та партій, оголошення їхніх програм і до дня голосування», – зауважив Попов.

Експерт бачить втому суспільства від діючих народних обранців. Про це свідчать низькі рейтинги довіри до парламенту. Звідси очевидним є запит на нові обличчя. Ключовим буде питання виборців до потенційного кандидата: «Де ти був останні півтора року?».

На минулих виборах запит на «нові обличчя» втілювала віртуальна «Слуга народу». Вже нема сумнівів, що свого часу показово «миролюбний» та вже доволі дискредитований проєкт відіграв своє і електорату буде запропоноване нова політична формація, яка більше відповідає реаліям. Точно можна сказати, що спільного зі «слугою» у неї буде орієнтація на президента, у якого, на відміну від його партії, з рейтингами все гаразд. А от усе інше, зокрема, назва нового проєкту, – поки загадка.

Колишній заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера припустив: якщо влада все ж ризикне під час війни зайти у виборчий процес, її чекає багато неприємностей. Наприклад, нині майже повністю окуповано росіянами Луганську область, значна частина Донецької, Запорізької та Херсонської областей залишається непідконтрольною. Відповідно, все це потребує законодавчого врегулювання, якщо у цих умовах оголошувати вибори.

Інший важливий аспект – робота Державного реєстру виборців. На думку Андрія Магери, станом на зараз реєстр у коматозному стані. У цьому винні не влада чи Центрвиборчком, вважає експерт, а реальні обставини – повномасштабна війна.

«Центральна виборча комісія не визнає, що у них недостовірні дані в реєстрі виборців. Але це так. Тому що, ЦВК досі не знає, де перебувають виборці. Елементарне питання: якщо завтра оголошують вибори, скільки треба замовити бюлетенів для конкретної території? Переконаний, відповіді на це питання у ЦВК немає», – говорить Магера.

Народний депутат VIII скликання, екскерівник Комітету виборців України Олександр Черненко у бесіді з «Главкомом» підтвердив чутки про те, що влада тестує різні сценарії політичного оновлення.

«Повірте: якщо не вирівняється ситуація з війною, продовжуватимуться ракетні обстріли, проведення виборів у таких умовах суперечитиме не лише українському законодавству. Йдеться про порушення загальноприйнятих міжнародних стандартів виборів, де чорним по білому прописані безпекові вимоги як для виборців, так і для членів виборчих комісій. В умовах активних бойових дій Україна вочевидь не здатна забезпечити дотримання міжнародних стандартів», – вважає ексдепутат.

Що стосується політичної активності, то її, за словами Олександра Черненка, важко вести, оскільки діє закон про правовим режим воєнного стану. Та це не означає, що суспільство має мовчати і не обговорювати питання внутрішньої та зовнішньої політики, впевнений експерт. Єдине – ці дискусії не повинні ставити під сумнів територіальну цілісність і суверенітет України, а також не повинні шкодити діям ЗСУ та обороноздатності держави.

Ще у провладному середовищі «Главкому» довелося почути, на перший погляд, фантастичний сценарій. Мовляв, іще кілька «історій про Мальдіви», як це було з «ексслугою» Арістовим, – і президент просто розпустить Верховну Раду.

«Президент може розпустити парламент, а на час війни закони ухвалюватиме Кабмін. Таку версію чула від близького оточення керівника фракції Давида Арахамії», – ділиться інсайдом парламентарка з провладної фракції.

Вибори під час війни – незаконні

Загалом опитані «Главкомом» експерти стоять на тому, що проводити вибори під час воєнного стану незаконно. Колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера радить не вигадувати велосипед, а просто зазирнути до Конституції, де все написано. Зокрема, частина 4 статті 83 продовжує повноваження діючої Верховної Ради в умовах воєнного стану. Також стаття 64 Конституції обмежує права і свободи громадян, якщо в країні діє воєнний стан. Це розповсюджується на вибори та референдуми, а також проведення мирних зібрань. Іще Магера нагадує про статтю 71 Конституції, яка забезпечує вільне волевиявлення шляхом таємного голосування.

«Право на вільні вибори є неможливим під час воєнного або надзвичайного стану. Відповідно, політичні партії не можуть вести активну агітацію. Якщо хтось вважає, що вибори – це лише процедурні моменти, то він помиляється. Коли говоримо про вибори, то це насамперед дотримання принципів виборчого права. Якщо ними потурають, то вже імітація процесу», – пояснює експерт.

Ексзаступник голови ЦВК переконаний: чинна влада працює за принципом сім п’ятниць на тиждень, не маючи системного підходу. Він пригадав, як влітку 2021 року з подачі ЗеКоманди ширилося обговорення про перенесення дати чергових парламентських виборів – із осені 2023-го на 2024 рік. Ця ж дискусія продовжилася на початку 2022-го. Тодішній представник президента в Конституційному суді Федір Веніславський притримувався думки, що парламентські вибори треба проводити восени 2024 року. І геть зовсім недавно, влітку 2023 року, спікер Руслан Стефанчук виступав за неможливість проведення виборів під час воєнного стану.

«Кожного разу спостерігаємо, як влада промацує суспільство. Насправді це дуже погана прикмета. До речі, жодна європейська країна не оголошувала виборчу кампанію під час війни. Показовий приклад Великої Британії. У 1935 році там відбулися парламентські вибори. Чергові вибори припали на 1939-1940 роки. Однак, як учасниця Другої світової війни, Велика Британія відмовилася від проведення виборів. Це при тому, що жодна миля її території не перебувала під окупацією. Вже після перемоги, у 1945 році британці пішли на вибори. Отже, тамтешній законодавчий орган працював без змін десять років поспіль», – нагадує Магера.

З таким трактуванням погоджується голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська. Вона впевнена: в умовах воєнного стану парламентські вибори не можуть відбутися. Це стосується й припинення повноважень діючої Ради IX скликання. Айвазовська також цитує статтю 83 Конституції: «У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану».

Експертка звернула увагу на ще одну норму Конституції: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження конституційних прав і свобод громадянина. Натомість виборчий період, уточнила Айвазовська, якраз передбачає розширення прав та свобод виборців, а також чітко унормовує роботу медіа, партій та неурядових організацій. 

«Конституція, як сказав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, не містить прямої заборони  проводити вибори під час воєнного стану. Але вона визначає, як діє виборний орган (він же парламент) під час воєнного стану. А саме – діюча Верховна Рада повинна працювати безперервно до моменту обрання нового складу Ради після закінчення воєнного стану», – наголосила керівниця «Опори».

Як не дивно, але Центральна виборча комісія теж давно дала однозначну відповідь щодо проведення виборів у війну. У січні-лютому 2023 року ЦВК розглядала питання про призначення проміжних виборів народних депутатів в одномандатних виборчих округах. Йшлося про виборчі округи Донецької, Сумської та Херсонської областей, нардепи від яких достроково припинили повноваження. При цьому Комісія визнала: нині в Україні діє правовий режим воєнного стану, який у зв’язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, продовжувався. Плюс частина території України окупована російськими військами.

«У зв’язку з цим неможливо спрогнозувати стан безпекової ситуації на території України, існування терористичних загроз, оцінити ступінь пошкодження об’єктів інфраструктури, що використовуються для організації підготовки та проведення виборів на відповідній території, та в цілому гарантувати дотримання законності і правопорядку, загальновизнаних міжнародних стандартів забезпечення прав людини, засад загальних, рівних, вільних і прозорих виборів як основних принципів виборчого права. Зазначені обставини, а також заборона проведення виборів до Верховної Ради в умовах воєнного стану (частина 1 статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») унеможливлюють на сьогодні ухвалення Комісією рішення про призначення проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №186 Херсонської області», – сказано у постанові ЦВК від 1 лютого.

Цікава деталь: в інформаційному просторі циркулює інформація, що Центральна виборча комісія цікавилася у виробників вартістю друку виборчих бюлетенів. Однак представник ЦВК заспокоїв журналісті, мовляв, це відбувається в межах бюджетного процесу на 2024 рік.

Між іншим, заступник глави Офісу президента Олексій Кулеба, відповідальний за регіональну політику, також коментував питання гарантій безпеки громадян в період війни.

На запитання журналістки з єдиного телемарафону, чи хтось може гарантувати безпеку життя будівельникам, котрі працюють на звільнених територіях Херсонщини, Кулеба однозначно відповів: «У нас немає жодних гарантій та страховок… На жаль, зараз жоден куточок України не перебуває у безпеці. Це для нас є основним викликом та проблемою. На Херсонщині ситуація складна, бо там ідуть активні бойові дії».

Підсумовуючи питання ймовірності виборів під час війни, Ольга Айвазовська констатує: в Україні відсутня законодавча база для проведення не лише «воєнних», а й «повоєнних» виборів. Окремі експертні обговорення не переросли в чіткі та зрозумілі рішення. Натомість Україна зіштовхнулася з масивом викликів, які не зможе вирішити лише ухвалений закон, дещо потрібно регулювати і на рівні законодавства, або угод з іншими державами.

«Наприклад, організація голосування за кордоном потребує відкриття дільниць поза межами дипломатичних установ, а регулювання ЄС, якщо не будуть зроблені винятки для України, не дозволить проводити агітацію. Щоб забезпечити волевиявлення українських виборців у Польщі, необхідно відкрити сотні дільниць! Для всього масиву викликів потрібно приймати спеціальний закон. Однак жодних зрушень не відбувається, натомість, темою виборів маніпулюють», – переконана експертка.

Противників виборів в умовах воєнного стану вистачає і в «Слузі народу». Один з них –  представник президента в Конституційному суді Федір Веніславський, який вказує на ту саму конституційну дилему, що й експерти. «Те, що говорив пан Стефанчук, можливо, з подачі своїх наукових консультантів, та те, що говорю я,  – це, скажімо так, різне тлумачення однієї й тієї норми Конституції, – каже Веніславський. – Прямої заборони в статті 83 Конституції України проводити вибори під час дії правового режиму воєнного стану дійсно немає, але є опосередкована норма, що повноваження Верховної Ради продовжуються до відкриття першого пленарного засідання Верховної Ради, обраної саме після скасування воєнного стану».

Веніславський зауважує: поки не бачив в Конституційному суді жодних звернень щодо роз'яснення цієї норми, а всі розмови про можливе проведення виборів називає «юридичним аналізом конкретних осіб, який не несе за собою якихось наслідків».

Варіант з «призупиненням» воєнного стану на час оперативної виборчої кампанії Веніславський вважає малореальним: «Так швидко це не відбудеться в силу об'єктивного перебігу виборчого процесу – прийняття присяги народними депутатами, відкриття першої чергової сесії, непрогнозованості майбутньої політичної структури парламенту».

Невідомих у рівнянні з майбутніми виборами дуже багато, але все більш помітними є спроби це рівняння вирішити.

Віталій Тараненко, Павло Вуєць, «Главком»