«Кайдани порвіте!» Гренландія почула Трампа і захотіла незалежності

Ідея «купити» Гренландію навідувала ще американського президента Гаррі Трумена та його попередників. У ХХІ столітті про це заговорив Дональд Трамп – іще під час своєї першої каденції. Схоже, ця ідея не відпустила його і після другого обрання у 2024-му – тему купівлі острову він укотре підняв у публічних виступах.

Син Дональда Ерік Трамп розвинув цю тему, опублікувавши в мережі X зображення, де США додають Гренландію, Панамський канал і Канаду в кошик для покупок. От тільки Данії, яка нині володіє Гренландією, було не смішно: уряд країни миттєво збільшив видатки на оборону. А сама Гренландія пішла ще далі – заявила про те, що готує проєкт конституції, якою проголосить свою незалежність.

«Настав час для нашої країни зробити наступний крок. Як і інші країни світу, ми повинні працювати над усуненням перешкод до співпраці, які можна назвати кайданами колоніальної епохи, і рухатися далі. Історія показала, що наша співпраця з Королівством Данія не призвела до створення повного рівноправ'я. І якщо нам і надалі доведеться дотримуватись данської конституції, рівноправності не буде», – зазначив у новорічному зверненні прем'єр-міністр Гренландії Муте Егеде. Він не згадав Трампа, але можна припустити, що саме новообраний американський лідер став каталізатором подібних заяв. Острівна держава хоче сама вирішувати свою долю, а не бути розмінною монетою у чиїхось геополітичних іграх.

Як і коли Гренландія стала належати Данії і чому Америка кидає оком на цей острів? Про це далі у нашому матеріалі.

Все, що треба знати про Калаалліт Нунаат

Гренландія має свою власну мову, яка належить до ескімосько-алеутської групи і яку данці у 1950-х роках безуспішно намагалися витіснити. Це їм не вдалося, і зараз майже 100% населення острова говорить саме гренландською. Калаалліт Нунаат – так звучить назва країни цією мовою. Гренландією острів назвали ранні скандинавські поселенці. А точніше – вікінг Ерік Рудий, якого вигнали з Норвегії за ряд скоєних убивств.

Ерік (а це реальний персонаж, який жив у 950-1003 рр.) взяв із собою людей і поплив навмання на захід. Там він і відкрив Гренландію, тобто «зелену країну», яка, звісно ж, у повній мірі такою не була. Але хитрий вікінг знався на неймінгу і дав острову саме таку назву, аби навернути до переселення побільше норманів. Так, принаймні, цю історію оповідають скандинавські саги.

Втім, зовсім несприятливими умови життя на острові за часів Еріка Рудого не були. Вчені свідчать, що між 900 і 1300 роками на острові можна було вирощувати ячмінь та розводити свійських тварин. Рудий заснував поселення Браттаглід, і колонія вікінгів почала помалу розростатися. Але сталася температурна біда – близько 1400 року розпочався так званий малий льодовиковий період.

Посіви норманів гинули від холоду, а самі вони почали недоїдати та хворіти, це показав пізніший аналіз їхніх кісток. Крім того, весь цей час тривали їхні сутички з місцевим населенням – інуїтами, адже острів не був незаселеним, на ньому жили його автохтони. Словом, голод та інуїти потрохи витіснили вікінгів туди, звідки вони прийшли. Їхні поселення тривалий час лишалися покинутими, аж доки на данський трон не зійшов… Ні, не принц Гамлет, а король Кристіан IV.

У 1605-1607 роках Кристіан відправляв на острів експедиції, щоб знайти покинуті селища норманів та встановити над Гренландією данський суверенітет. Не відразу і з великими складнощами, але йому це вдалося, і Гренландія стала колонією Данії.

Пройшло майже три з половиною століття, і у 1941 році Данія уклала «Угоду про оборону Гренландії» зі Сполученими Штатами. Після чого США почали розміщувати на території острова військові бази. А після вступу Данії до НАТО між Копенгагеном і Вашингтоном у квітні 1951 року підписано нову угоду, за якою Данія та США здійснюють спільну оборону Гренландії. Ось, власне, звідки ростуть ноги у претензій Трампа.

Усі хочуть Арктику

Гренландія – це Арктика, а Арктика – це ще одна точка на світовій мапі, яка викликає нездоровий свербіж у Росії. Москва намагається нарощувати військову міць в Арктиці, маючи військову базу на Землі Франца-Йосипа. Розташований там аеродром «Нагурське» майже готовий до прийому важких Іл-78, які використовують для дозаправки винищувачів і бомбардувальників в повітрі.

Натомість і у США ще з часів холодної війни – про що йшлося вище – є своя база у Гренландії. Вона називається «Пітуффік» (попередня назва – Туле) і містить систему раннього попередження про балістичні ракети, які можуть бути запущені проти Північної Америки.

Але Арктика цікава не лише цим. За оцінками Геологічної служби США, до 22 % світових запасів нафти та газу можуть бути розташовані під водами цього регіону. Що стосується конкретно Гренландії, то через неї пролягає найкоротший шлях з Європи в Північну Америку. Можливостями острова цікавиться і Китай, який іще з 2010-х років виношує ідею арктичного торгового шляху. У 2018-му Пекін запропонував Гренландії побудувати два аеропорти, але Данія переконала владу острова віддати їй обидва контракти.

«Главком» знайшов цікавий документ – «Песимістичний прогноз Блумберга» на 2015 рік. 10 років тому агентство «вангувало», що Росія не відчепиться від України і намагатиметься захопити більше її територій (що збулося), що Путін намагатиметься «спровокувати проблеми у Балтії» («Главком» у перші дні нового року писав про ймовірний напад на Естонію), а також, ймовірно, розв’яже війну за Арктику.  

«Зростання напруги між Росією, США, Норвегією, Данією та Канадою щодо природних ресурсів Арктики переросте у відкрите протистояння. Танення льодів на Північному Полюсі робить регіон комерційно привабливим», – йшлося у статті.

Щоправда, нині, коли ресурси Росії виснажуються через розв’язану нею війну проти України, завоювання Арктики, ймовірно, Кремль відкладає на потім.

Та чи тримає на думці Дональд Трамп аспект військового протистояння з Росією, коли мріє уголос про придбання Гренландії? Про це треба питати у самого Трампа. Трумен дійсно вбачав у цьому острові військовий плацдарм, коли у 1946 році пропонував Данії за Гренландію $100 млн.

У 1947 році журнал Time, пропагуючи намір Трумена, писав таке: «Гренландія, з її площею у понад 800 тисяч квадратних миль (2 166 086 км&³2; – «Главком»), є найбільшим островом у світі та авіаційною базою. Протягом наступних років вона буде такою ж цінною, як Аляска, поки бомбардувальники з дальністю 10 тис. миль не надійдуть у загальне використання».

Цікаво, що вже за два роки після публікації цієї статті, у 1949-му, США випустили бомбардувальник Convair B-36 Peacemaker з радіусом дії 16 тис. км (10 тис. миль),  здатний здійснити міжконтинентальний переліт без дозаправки.

Таким чином, гострота потреби у Гренландії як точки вильоту бомбардувальників знизилася, але у контексті можливої атаки Росії на Арктику острів, як і раніше, грає стратегічну роль. Проте Трамп воліє жартувати на цю тему, постячи мемчики та обіцяючи не перетворювати острів на новий Манхеттен.

Зрозуміло, що жарти на цю тему дратують владу як Гренландії, так і Данії. «Гренландія не продається. Вона не данська. Гренландія належить Гренландії. Я дуже сподіваюся, що це не серйозно. Це абсурдна дискусія», – зазначила, коментуючи слова Трампа, прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен.

І ось тут виринає справді цікавий момент: чи справді Данія переконана, що Гренландія належить Гренландії і чи готова вона відпустити острів у вільне плавання?

За незалежність?

Офіційний статус Гренландії у складі Данії – автономія. Таким він є, починаючи з 1979-го. Але слід зазначити, що у 2009-му данський парламент ухвалив Закон про самоврядування Гренландії, розширивши її автономію і передбачивши умови для проголошення незалежності острова.

Данія сама відправила м’яч на поле Гренландії: у законі прописано, що автономія може отримати суверенітет, якщо за це проголосують її мешканці на референдумі.

За рік перед тим, у 2008-му, гренландці вже провели один референдум, але не про вихід зі складу Данії, а про посилення автономії. Тоді «так» сказали 75% учасників плебісциту. Відтак на острові було проголошено введення власної валюти – гренландської крони. Крім того, Гренландія нині самостійно керує розробкою надр і морських ресурсів та розподіляє прибуток від їхнього продажу.

Також розширена автономія дала владі острова можливість самостійно розв'язувати питання судової системи та правопорядку, що означало перехід поліції та судів під юрисдикцію місцевого уряду. Гренландська мова стала офіційною, а громадяни країни тепер кваліфікуються міжнародним правом як окремий народ.

І лише питаннями оборони та зовнішньої політики, як і раніше, опікується офіційний Копенгаген. Саме тому Данія і почала посилювати оборону Гренландії після заяв Трампа.

Агенція Reuters зазначає, що останніми роками в Гренландії посилився рух за незалежність – не в останню чергу через те, що почали спливати докази неправомірних дій данської влади в 20-му столітті, наприклад, щодо примусового контролю народжуваності, розпочатого в 1960-х роках.

Також за даними Reuters, більшість з 57 тис. жителів Гренландії підтримують незалежність острова. При цьому, однак, економіка автономії надто сильно залежить щорічних дотацій з Данії.

6 квітня в Гренландії мають відбутися парламентські вибори, і хто знає, чи не захоче чинний прем’єр Муте Егеде поєднати їх із проведенням референдуму щодо незалежності?

Наталія Лебідь, «Главком»