Молитовна інтернет-комерція

Ніколи не намагайтеся купити молитву – вона не продається навіть тоді, коли нею торгують і коли ви за неї платите.

Декілька днів тому дружина витягла з Мережі статтю про розцінки на молитовні послуги в інтернеті. Ми посміялися над пропозицією надіслати аванс для натхнення молитовника та, можливо, і забули б про цю кумедну історію, але за коментарем на ту саму тему до мене трохи згодом звернувся один із загальнонаціональних каналів. Тому, як каже прислів'я – "було б смішно, якби не було так сумно".

Як людина, яка 18 років тому створювала перший в країні православний інтернет-ресурс, а потім намагалася створити церковну інтернет-мережу і багато разів чула пропозиції щодо релігійної інтернет-комерції, спробую дати поради як тим, хто намагається торгувати релігією, так і тим, хто хоче придбати молитву.

По-перше, як не переконували ті, хто може продати будь-що будь-кому, що Церква – це таке ж підприємство чи корпорація, а молитви – це звичайна послуга або товар, який треба просувати за єдиними для всього законами ринку, я продовжую вірити, що Церква – це не місце для торговців, яких ще Христос намагався вигнати з Храму. Хоча, якщо подивитися довкола, то складається враження, що цю мою думку поділяють навіть не всі священнослужителі, і це, звісно, засмучує.

По-друге, кожному, хто приходив з комерційною пропозицією, я пропонував зробити незвичайний проект, в основі якого були б не бізнесова мета, а просвітництво або реальна благодійність з прозорою прорахованою економікою без маніпуляцій людьми. На жаль, мій досвід підтверджує слова Христа про те, що неможливо одночасно служити і Богові, і мамоні (ідолу грошей і збагачення). Або, як нещодавно заспівав Андрій Макаревич: "Мы так хотим, чтобы для денег и для Неба, а получаем либо это, либо то". Всі ті, хто приходив, аби я допоміг їм заробити, зникали одразу після пропозиції разом попрацювати, щоб зробити щось реальне або комусь допомогти.

І ось, напевно, кількість інтернет-комерсантів від релігії таки сягнула певної кількості, що їх помітили ЗМІ і, як результат, їх починають помічати люди, які в інтернеті почуваються комфортніше, ніж на вулицях чи в храмах.

Тому, сподіваюся, що мої поради будуть корисними саме їм.

По-перше, ніколи не намагайтеся купити молитву – хоч би вам її і запропонували купити. Вона не продається навіть тоді, коли нею торгують і коли ви за неї платите. Це буде ваша помилка. Дозволю собі знову процитувати Андрія Макаревича: "Мы сами слепили из нашего Бога что-то типа Деда Мороза, который за деньги приносит потанцевать".

По-друге, тікайте подалі від тих, хто намагається продати вам Бога. Як в реальному житті, так і в віртуалі. Божа допомога – це не товар, а дар. Тому і відносини між Тим, хто цей дар може дати, і тим, хто про це просить, відрізняються від відносин продавця і покупця на ринку чи в супермаркеті. Церква – це не комерційний культ і не мережевий маркетинг.

По-третє, моліться самі і моліться разом з тим, кого просите помолитися за вас чи ваших близьких. Бажано знати того, кого ви просите помолитися. Або особисто, або через людей, яким ви довіряєте. Так само, якщо ви хочете подати на молитву в монастир, бажано переконатися, що сайт, який пропонує вам коммунікацію, дійсно є сайтом монастиря.

І головне. Завжди пам'ятайте, що гроші не є передумовою молитви або тим, що може вплинути на її щирість чи результат.

Гроші – це засіб, який може допомогти зробити добру справу, або пожертву. Самі лише гроші – це ще не добра справа, а в деяких випадках навіть і не пожертва. Добру справу чи пожертву ви маєте зробити самі як дар, а не як відплату чи обмін.

І останнє. Сам по собі інтернет не добрий і не злий - це просто засіб коммунікації між людьми. За допомогою Мережі можна спілкуватися, знаходити людей та дізнаватися про їхні потреби, швидко поширювати прохання про допомогу, організовувати спільну молитву і добрі справи. Віртуальним він стає тоді, коли втрачає зв'язок з реальністю або намагається створювати неправдиву реальність.

Источник: ТСН