Події цієї ночі. Хто ви, панове, як не провокатори?

Дуже болить голова і нехороший стан від сльозогінного газу.

Я так і не зрозуміла, хто його розганяв на людей перед автобусами? Беркутня чи так звані специфічні «наші»?.

Дуже занепокоєна тим, ЩО відбувається, а ще більше тим, ЯК це відбувається!

Про те, що відбувалось в ніч на 11 січня читайте тут

Дехто, кого ми називаємо час від часу «провокаторами», насправді такими себе не вважають.

В своїх очах вони «герої», «вояки», «справжні» на відміну від «несправжніх» борців, українців, тощо.

У них своє право на правду, але скажу, що бачу і відчуваю я.

Поведінка цих людей вкрай небезпечна.

Вони завжди говорять, «якби не ми, хто б вас захистив», але їх захист ніколи не захищає. Завжди навпаки.

Десяток або декілька десятків пацанів в пов’язках наскакують, провокуючи беркутню на бійку, а потім розчиняються серед людей, яких вони реально «підставляють».

Серед натовпу, в якому вони зникають, реально неозброєні, неекіповані прості люди, жінки, старі, молодь, журналісти.

Сьогодні біля автобусів була «класика їх маневрів» - навколо купа незахищених людей, а ці «справжні» б’ють беркутів по ногах, намагаються вдарити через голови людей, лишаючись в недосяжності і фактично прикриваючись людьми, ще й провокують до бійки тих, хто тримається з останніх сил, щоб не лінчувати недолюдків в погонах. Це ми і називаємо провокацією.

Який би ми мали результат, розпочавши силовий сценарій? Можливо, ще більшу бійку, ніж вдень. Можливо, намагання тотальної зачистки на місці конфлікту. А, можливо, надзвичайний стан чи в найгіршому випадку - громадянський конфлікт, читай війну.

Будь-який результат для нас є ПРОГРАШЕМ. Тому що ми не готові до силового протистояння, читай наступу. А ті, що називають себе «справжніми», жодного разу, як справжні воїни, не вийшли з відкритим забралом, сам на сам з тими, на бойню з ким вони закликають мирних людей.

Їхні дії на руку Захарченку, Пшонці і Ко. Це те, чого злочинній владі так не вистачає, щоб нарешті силою задушити протест.

Наша сила в мирному протистоянні, в мільйонних протестах, в національній солідарності, у вірі і в послідовності на шляху до мети. Коли народ є нескореним владі, влада перестає бути владою.

Моє звернення не є зверненням до конкретної організації чи сили. В кожній з них є чесні люди, справжні патріоти, готові захищати Батьківщину і власний народ від несправедливості ціною власного здоров’я, власної крові і навіть власного життя.

Моє звернення є зверненням до тих, хто намагається бути «справжнім» ЦІНОЮ ЧУЖОЇ КРОВІ.

P.S. Серед тих, хто серйозно постраждав і був репресований під час бійні 30 листопада, протистояння 1 грудня, спроби розгону 11 грудня і останньої бійки 10 січня зовсім непомітно тих «справжніх». Принаймні офіційно. Але в «революційному інтернеті» вони в кожному пості пишуть, що були в перших рядах.

То ж хто ви, панове, як не провокатори? У нас з вами РІЗНА боротьба, і РІЗНІ поняття про ЛЮБОВ ДО СВОГО НАРОДУ.

Мої слова не є адресовані жодній політичній партії, руху, об’єднанню, організації, лише екстремістам, що намагаються втягнути людей в кроваву бійню.