Росія, як класичний гопник

Як класичний гопник, відчуваючи успішність свого тиску, посилює його, замість зупинитися в оптимальній точці.

Краще було би потихеньку придушити Україну у своїх обіймах, аніж вдаватися до силових дій: ще одне покоління в умовах "багатовекторної політики", і російський капітал, російська культура та російські агенти остаточно звели би незалежність до нуля. Але хотілося продемонструвати силу і швидко дотиснути.

Не було стратегічної необхідності офіційно анексувати Крим, можна було би залишити невизначений статус зелених чоловічків. Але хотілося продемонструвати силу і швидко дотиснути, тож анексія стала першим великим шоком, яке пробудило українське суспільство від ілюзій.

Не було стратегічної необхідності розстрілювати сотні беззбройних українських бійців на виході з оточення. Набагато краще було би показати маску поблажливості, «горячий чай и наше радушие». Але хотілося продемонструвати силу, палець вже був на спусковому гачку, не було сил стриматися.

Так і зараз. Немає жодної стратегічної необхідності висувати на перший план Медведчука, Портнова та інших осіб, які викликають таку відразу в українському суспільстві. Краще було би продовжувати просуватися через неявних агентів, які вдягають вишиванки та патріотичні маски. Але так хочеться продемонструвати силу і швидко дотиснути.

Нас часто рятує те, що Росія занадто поспішає.