9 Травня. П’ять наївних запитань до історика

За останнє десятиліття ставлення до дати перемоги над гітлерівськими фашистами та їхніми союзниками в Україні дуже змінилося. За цей час Росії вдалося перекрутити сенси цієї дати до невпізнання, спотворити їх. Якщо весь цивілізований світ давно сприймає 8 травня як нагадування про зло війни, про цінність миру та про скорботу за мільйонами полеглих, то Росія продовжує весело святкувати своє 9 травня і погрожує повторити. Точніше, наполегливо втілює цю обіцянку у життя…

Ба більше, країна-агресор присвоїла собі цю дату, будує навколо своїх збочених її трактувань всю державну ідеологію: популяризація мілітаризму доходить до абсурдних переодягань дітей у садочках у військову червоноармійську форму до пасочок прикрашених малюнками дітей, на яких зображені закривавлені українці.

Разом із тим і в Україні досі є люди, які не розуміють у чому злочин «колорадської стрічки» та чому ж не треба «святкувати перемогу».

«Главком» звернувся до історика Олександра Алфьорова із проханням просто і зрозуміло вкотре пояснити те, що більшість вже зрозуміла.

Наші батьки, діди завжди казали «Велика Вітчизняна війна». Чому це раптом нам треба казати лише «Друга Світова»?

Великою вітчизняною війну назвали тоді, коли Німеччина напала на Радянський Союз. У межах великої Другої Світової війни, яка почалася 1 вересня 1939 року з нападу гітлерівської Німеччини та сталінської Росії на Польщу, розпочалася Друга Світова війна, яка закінчилась капітуляцією останнього німецького союзника – Японії 2 вересня 1945 року.

У межах великої Другої світової війни, у якій була задіяна майже вся земна куля від 1939 по 1945 рік, існувало дуже багато різних воєн. Наприклад, війна Німеччини та Росії проти Польщі чи війна Німеччини проти Франції, чи війна Англії проти Німеччини. У тому числі 22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, коли Німеччина напала на СССР. Закінчилась ця війна разом з іншими війнами 8-9 травня 1945 року. Проте Друга Світова війна тривала, і наші вояки, у тому числі, які перебували у різних арміях, воювали ще проти Японії, на території Китаю, Манджурії. Тобто, війна тривала до капітуляції Японії, останнього союзника Німеччини.

Загалом з 1941 до 1945 роки, враховуючи тих, хто загинув від рук обох режимів, був вивезений на примусові роботи, репресований або ж депортований, населення України зменшилося із майже 41 мільйона до 27 мільйонів

графіка Інституту Національної пам’яті

Якщо була Друга Світова і наші діди-прадіди її пройшли, то чому «дєди ваєвалі» стало гостронегативним мемом?

Пам'ять дідів, батьків, прадідів ніхто не скасовує. Але велика перемога у Другій Світовій – це не про те, що хтось воював, а про колосальну трагедію, яка відбувалася у всьому світі з 1939 по 1945 роки. Після перемоги союзників 8 травня весь світ почав нову сторінку історії – і вона про те, як жити у мирі.

У ці дні в усьому світі згадують колосальні жертви, до яких призвела ця війна, але не вип’ячують мілітарну складову, не намагаються на ній побудувати політичні дивіденди. Гасло про те, що діди воювали, – справедливе. Але це гасло стало одним з ідеологічних, пропагандистських штампів у Російській Федерації, бо за фразою «діди воювали» завжди стоїть фраза «можем повторіть». І у цій парі ця фраза має не тільки недолугий вигляд, а й ображає пам'ять тих, хто реально воював у Другій Світовій Війні.

До слова, фраза «діди воювали» є штучною, бо використовується у Росії на позначення того, що діди воювали у Червоній Армії. Водночас жоден росіянин не дозволить собі навіть подумати, що близько мільйона їхніх дідів воювали в армії Гітлера – це були росіяни, які пішли добровільно воювати проти комуністів.

Чому ж українці не хизуються тим, що їхні «дєди ваєвалі», і не менше за російських? Забули?

Для українців ця фраза багатозначна, тому що ми не мали своєї правдивої держави. Тому воювали в складі тих армій, де перебували етнічно розселені українці, а це радянська армія, німецька армія, польська армія, угорська армія, румунська армія, французька армія, британська армія, армія з США, армія Канади, навіть армія Японії. Одночасно з тим ми мали партизанський рух опору у вигляді української повстанської армії і партизанські загони, ініційовані червоним керівництвом. Тож, для українців фраза «діди воювали» дуже нехарактерна, оскільки всі ми воювали, але виключно тільки Українська повстанська армія воювала за свою незалежну державу.

І тут ви почуєте «залізний» аргумент від будь-якого представника «русского мира»: «Українська повстанська армія», бандерівці воювали за нацистів і віддаляла перемогу над Німеччиною»?

Це російська пропагандистська теза. Річ у тім, що Українська повстанська армія не була армією якоїсь організації або політичної партії. У ній були за ідеологічними напрямками і так звані бандерівці, і так звані мельниківці, і гетьманці, і прихильники Української народної республіки. У цій армії служили як хлопці з українських сіл, так і поети, письменники, науковці, художники; як 18-річні новобранці, так і старшина, який свого часу долучився до Української народної республіки. В Українській повстанській армії служили як українці з національністю, так і представники інших народів: росіяни, білоруси, євреї, поляки, вірмени, казахи, грузини. Для цього в УПА були створені навіть окремі загони з іноземців. Тобто, Українська повстанська армія не обслуговує жодного політичного або громадського руху 20-го століття.

Зауважу: переклад судових томів Нюрнберзького процесу у СРСР не було здійснено у повному обсязі. У тих томах, які не перекладені, якраз говориться про те, що Українська повстанська армія була рухом опору нацистській окупації. Це означає, що УПА, яка не є армією бандерівців, а є підпільною армією України, наблизила перемогу над нацизмом.

Путінська Росія спирається на радянські пропагандистські наративи

фото з відкритих джерел

Що кримінального у георгіївській стрічці, яку вже років 10 називають «колорадською», і навіщо було її забороняти?

Термін «колорадська стрічка» – це термін, яким ми позначаємо Георгіївську стрічку. Сама по собі стрічка – поєднання помаранчевого та чорних кольорів – не несе якоїсь небезпеки. Поєднання цих кольорів в стрічку, у горизонтальну смугу, дає нам цю комбінацію, яка називається «колорадською» стрічкою.

Оскільки після розпаду СРСР Росія не могла святкувати День Незалежності, у них залишився такий собі загальний святковий день – це 9 травня, навколо якого будується архітектура цього руського міра та Росії. Відповідно, ця стрічка стала позначати «русский мир», як і 9 травня стало святом суто «русского мира». Таким чином, люди, які маркували себе стрічкою, по суті, стали маркерами російської ідентичності. І ця стрічка у 2014 році зіграла свою роль: її одягали ті, хто виходить вже не просто за руський мір, а проти України. Відповідно, українське законодавство заборонило стрічки із комбінацією чорних та помаранчевих смуг – як прояв антиукраїнської політики.

Перемогу у Другій Світовій війні вдалося здобути тільки завдяки відвазі тієї частини Червоної армії, яка складалася з росіян. Вони дійсно мають головне право на це свято?

Ні, це абсолютна маніпуляція, пов'язана з кількісними показниками, але, наприклад, не з відсотками. Країною, яка постраждала у часи Другої світової війни найбільше у СРСР, була БРСР (нині Білорусь). Тому що у відсотковому співвідношенні вони втратили найбільше. Країна, яка дала у СРСР найбільшу кількість червоноармійців, – це Росія. Проте у відсотковому співвідношенні РСФСР та УРСР дали майже однакові цифри. Поготів тези про те, що без росіян не було б перемоги, не відповідають дійсності. Це маніпуляція та викривлення фактів. Сталінська Росія змогла чинити супротив німецької армії виключно через те, що отримала колосальну допомогу у вигляді американського лендлізу. Це той лендліз, про який чомусь у Росії не кажуть, забули і навіть не розрахувались за нього по цей час у повному обсязі.

Наталія Сокирчук, «Главком»