Аеророзвідник В’ячеслав Воробйов: Геймеру достатньо півтора місяця, аби стати оператором дрона

Навіть попри тотальну перевагу у літаках і гелікоптерах, Росія за рік повномасштабної війни не змогла взяти під контроль український повітряний простір. Війна у небі – це протистояння також безпілотників: від недорогих «коптерів» за кілька десятків тисяч гривень, які можна купити у магазині, до Bayraktar вартістю мільйони доларів.

Про те, якими дронами воює Україна, скільки коштує підготувати оператора БПЛА, яка вартість одного вильоту та чи відчувають військові обмеження на використання Starlink, про які заявляла компанія Ілона Маска, «Главкому» розповів аеророзвідник, молодший сержант В’ячеслав Воробйов. Він служить у стрілецькому батальйоні 17-ї окремої танкової бригади, командує відділенням. Брав участь у звільненні Миколаївської і частини Херсонської області, а також воював під Соледаром. Зараз вчиться працювати з дронами-камікадзе.

«Дрон-камікадзе – це як снайперська гвинтівка. Тобто точно і далеко летить. Навіть туди, куди не може дістати артилерія, наприклад. Його снайперська точність можлива на відстані 3-6 км. А вартість одного корисного вильоту від $250 до $700», – розповідає військовий.

«На Херсонщині майже не було піхотної війни»

В’ячеславе, коли і як для вас розпочалася повномасштабна війна?

Я прийшов до військкомату 14 березня минулого року. У нас була домовленість з дружиною, що я спочатку вивожу їх із двома дітьми у безпечне місце і після цього йду до військкомату. Ми цей варіант проговорювали з нею за кілька місяців до повномасштабного вторгнення.

Бо вірили повідомленням про його велику вірогідність?

Тут не питання розуміння чи віри у те, що повномасштабне вторгнення буде. Питання розглядалося у контексті доконаного факту: якщо буде наступ, який у нас план? Я ще у 2014 році планував іти в армію. Але дружина на той час була вагітна, тому ми ухвалили рішення почекати. Потім народилася друга дитина. Коли почалося повномасштабне вторгнення, дітям було сім і вісім років. Я зрозумів, що зараз вже можу залишити їх разом з дружиною і йти захищати батьківщину.

Що вас здивувало у поведінці окупантів?

Те, як саме вони працюють. Вони менш обережно працюють зі своїм особовим складом. Вони працюють з дронами із відкритих, не захищених позицій, якщо це не міська забудова. А ми навіть працюючи з відкритих позицій, готуємо місце роботи заздалегідь, закопуємося. На мій погляд, тактика у ворога – менш ефективна, бо якщо ми їх виявляємо, то ми просто відпрацьовуємо по їхніх пілотах (операторах) одразу, це досить легко.

У нас є негласне правило у підрозділі: «не закопався – не працюєш». Дивує те, як ворог ставиться до спеціалістів, але я розумію, що це скоріш за все така у них культура, така манера роботи.

Ви працювали чотири місяці на херсонському напрямку, брали участь у контрнаступі наших військ. У чому полягали її особливості?

Моя робота на Херсонщині закінчилася, коли наші зайшли до Херсона. Далі нас перемістили на іншу ділянку. Принципова різниця у тому, що на Херсонщині, у порівнянні, наприклад, із Соледаром, на порядок більше ворожої техніки було, артилерії. Практично не було піхотної війни з боку ворога.

Як аеророзвідник танкової бригади скажу, що на соледарському напрямку наша техніка ефективно їздила, працювала. Причина зменшення кількості їхньої техніки у тому, що її потрібно було берегти. А людей у них на Соледарі стало більше, їх можна було не щадити.

Якщо поглянути на географію Соледара, Бахмута, Сєверодонецька і херсонського напрямку, то там, де є річка, завжди піхота зупиняється, це природна перешкода. У цих місцях працює далекобійна техніка, танки, які найближче до річок під’їжджають і починають стріляти. Вони таким чином тримають рубіж. Коли починається наступ, включається їхня піхота, якщо на шляху наступу немає річок.

Як ви могли бачити, наприклад, на вугледарському напрямку, вони виїхали технікою на відкритий простір, ми їх побачили за допомогою «Мавіків» різного ґатунку та українського безпілотника «Лелека». Техніка пішла, ми їх зустріли, і все.

Далі вони діють піхотними малими групами. Танкові чи артилерійські залпи немає сенсу витрачати на групу з трьох-чотирьох людей. У нас у такому разі не вистачить снарядів. Знищувати такі маленькі групки – це задача стрілецьких батальйонів. А наша задача як розвідників ці малі групи виявляти.

«Хлопці з Соледара їздили до інших областей вимінювати снаряди»

Зрештою, Соледар довелося залишити. Чому?

Можу розповісти не про те, чому ми залишили, а про те, які ситуації у нас були. Наприклад бувало таке, що у танкістів залишалося чотири снаряди на день. Бувало таке, що мої знайомі їздили в інші області і вимінювали снаряди, щоби наступного дня можна було працювати. Думаю, що я відповів на ваше питання.

Як ви опанували роботу з дронами? Це був ваш вибір?

До повномасштабного вторгнення я працював ведучим на весіллях.

Ця робота не була пов’язана з дронами, хіба що оператори, які знімали весілля, давали мені спробувати керувати дроном.

Спочатку я служив на Закарпатті, де нашим завданням була охорона та оборона важливої інфраструктури. У червні я перейшов до 17-ї окремої танкової бригади на Херсонський напрямок. І там постало нагальне питання дронів. Так сталося, що ніхто не міг керувати аеророзвідкою і об‘єднувати отримані нею дані з іншими даними командно-спостережного пункту (КСП). Наш комбат поставив мені завдання і я почав налагоджувати прямі трансляції з робочих місць операторів (пілотів). Так і долучився до аеророзвідки.

Одні дрони називають коптерами, а інші – «крилами». Розкажіть про відмінності. Оператору коптерів легко опанувати роботу з «крилами»?

Я можу говорити лише за мультикоптери (літальні апарати із довільною кількістю тягових гвинтів, розміщених в одній площині) і за «крила» (дрони з крилами). Мультикоптери – це зазвичай цивільні дрони, які продаються у магазинах. Ними навчитися керувати найлегше. Насамперед говоримо про коптери Mavic і Autel. Далі за складністю опанування – FPV (First Person View – пілотування від першої особи). Для керування такими дронами використовуються спеціальні окуляри. Далі за складністю опанування ідуть «крила», а потім такі системи як Bayraktar, наприклад. Якщо я за три тижні опанував керування FPV, то ще за тиждень я зможу опанувати «крила». Зараз я вчуся керувати FPV-камікадзе.

Найпоширеніший у використанні – Mavic 3. Якщо нам потрібен апарат з тепловізором, то це вже моделі Autel, можливо, DJI Mavic Enterprise. Якщо цілі знаходяться дуже далеко від нас, використовуємо DJI Matrice 30, або DJI Matrice 300. Ми їх купуємо у Польші та Україні, вони є в інтернет-магазинах.

«Держава не розуміє, що таке дрони-камікадзе у стрілецькому батальйоні»

Скільки часу займає підготовка оператора дрона з нуля? Скільки коштує підготувати такого фахівця?

Я, як командир підрозділу, закладаю приблизно півтора місяця на підготовку одного оператора. Це і теорія, і практика роботи з цивільними дронами і дронами-камікадзе.

Щодо вартості, якщо у нас для підготовки вже є уся матчастина (ноутбук, дрон, пульти керування тощо), то вартість становить приблизно 20-25 тис. грн. Це не враховуючи витрати на харчування.

Наш тренувальний центр я створював самостійно за допомоги волонтерів. Ми закуповували обладнання, розробляли програму навчання. Знаєте, держава не розуміє, що таке дрони-камікадзе у стрілецькому батальйоні. Тому весь ланцюг, від підготовки до застосування, забезпечується волонтерами. Хоча поступово ситуація змінюється. Наприкінці січня з’явилася інформація, що ЗСУ формують роти ударних безпілотників. Можу підтвердити, що вони дійсно створюються, це не фейк. Тобто нарешті держава починає розуміти, що цей напрямок потрібно розвивати.

Фахівців, які навчають операторів дронів, у вас не бракує?

У своїй бригаді ми браку таких фахівців не відчуваємо, поступово навчаємо все більше і більше людей. Зараз ми формуємо маленькі підрозділи, які працюватимуть на різних напрямках.

Бракує зацікавлених у роботі з дронами учнів. На те, щоби стати оператором дрона, потрібен час, треба багато чого вивчити і потім постійно навчатися. Нові засоби радіолокаційної боротьби вийшли? То сядь, послухай лекцію про це. Йдеться про постійний розвиток, не всі до цього готові.

Із 30-35-річними учнями працювати найлегше, бо вони, скоріш за все, у цивільному житті грали у комп’ютерні ігри. Геймеру півтора місяця буде достатньо, аби стати оператором дрона.

За допомогою дронів аеророзвідка збирає інформацію для піхоти, також дрони – це очі для артилеристів. У якому з напрямків розвідки працюєте ви?

Не зовсім так. Ми перебуваємо у структурі 17-ї танкової бригади, де є і танки, і артилерія. Наше завдання як маленької групи військ у складі бригади – коригувати артилерію, що працює на нашій ділянці відповідальності, а також добувати інформацію про ворога. Ще ми скидаємо з дронів гранати на позиції ворога.

Щодо роботи з артилеристами – за потреби ми долучаємо їх до нашої прямої трансляції і далі вони вже самостійно працюють по цілях. Самі без наших підказок бачать, куди прилетіло і корегують вогонь.  

Як глибоко на позиції ворога можуть залітати ваші дрони?

Від 3 до 5 км. Це відстань, на яку ми можемо ефективно долітати, розвідувати, скидати гранату на ворога і повертатися. На відстані 7 км можна побачити, де хто рухається. Потім зображення, отримане на такій відстані, ми намагаємося розгледіти на великому екрані.

А якими чином військові точно встановлюють цілі для роботи?

З координатами допомагають люди, які перебувають у районі цілі, або за допомогою інформації із супутника. Це вже не наша сфера відповідальності.

Як змінювалися задачі аеророзвідки впродовж року війни?

Ми просто вдосконалюємося. Тобто дрони використовуємо ті самі, що і на початку повномасштабної війни. Встановлюємо на них інші, кращі антени, наприклад. Ми працюємо з далекобійними антенами, із закритих приміщень. Тобто для нас важливо, аби кожен спеціаліст був в умовній безпеці. Ми працюємо з ретрансляторами сигналів з дронів. Беремо цивільний дрон і максимально «докручуємо» для використання у військових цілях.

Якщо на початку війни скидання боєприсасів з дронів було чимось на рівні ідеї, то зараз тільки у мене у підрозділі працюють 3-5 систем для скидання під різні боєкомплекти, на різну дальність, на ту чи іншу техніку чи людину, на окоп, наприклад.

Зараз моє керівництво навчається правильно застосовувати аеророзвідку, вивчає її спроможності. Тобто наші старші командири отримують додаткові знання, що дуже сильно посилює нашу взаємодію. Мені вже не буде потрібно їм пояснювати, чому я можу чи не можу кудись залетіти.

Командир це вже сам знатиме, його накази будуть більш фаховими, це знижуватиме ризики наших втрат. Бо раніше були накази: «пролетіть 20 км, ви ж «пташки», ви ж бачите», хоча полетіти на таку дальність і не втратити «пташку» було неможливо.

Часто від волонтерів можна почути, що люди стали переказувати менше грошей на армію. Ви це відчуваєте на собі?

Нам волонтери допомагають увесь час. Перші дрони ми купували власним коштом. А зараз, коли ми можемо показати результат, нам довіряють і допомагають. Нам нічого не бракує. Але звісно, якщо хтось подарує дрон, він зайвим не буде.

То яка середня живучість одного дрону на війні?

На херсонському напрямку за чотири місяці роботи ми жодної «пташки» не втратили, а під Соледаром за один місяць втратили п‘ять дронів. Все через різну інтенсивність бойових дій.

Дрон живе точно понад один тиждень. Принаймні, кажу про свій досвід. На Херсонщині ми знали, де перебувають засоби радіоелектронної боротьби ворога (РЕБ). Загалом під час звільнення частини півдня була повільніша за інтенсивністю війна, ніж зараз на Донбасі. На соледарському напрямку ми не знали, де ворожі РЕБ, там була швидка та важка війна, саме тому ми втратили так багато дронів.

Як не потрапити під ворожі засоби РЕБ, у чому полягає майстерність оператора?

У кожного засобу РЕБ є промінь, у межах якого він діє, є ширина цього променя, його направлення. Ми проводимо розвідку дроном, «ловимо» цей промінь, аби зрозуміти, де саме і на якій висоті він є.

Ми піднімаємо дрон у небо, він летить і наштовхується на якусь заваду. Питаємо у наших, чи наш це засіб РЕБ? Якщо не наш, ми фіксуємо координати, де зустріли опір ворожої радіолокаційної системи. Пробуємо іншу висоту. Якщо там ми також відчуваємо опір, то окреслюємо площу роботи ворожої РЕБ і починаємо шукати у ній «дірки». Тобто змінюємо висоту, напрямок заходу до зони, яка нас цікавить. Звичайно, є ризик втратити «пташку». Саме аби зменшити такі ймовірності на соледарському напрямку, ми працювали з дронами із виносними антенами. Так, візуально їх ворог краще бачить, але і можливості у нашого дрона долетіти далі збільшувалися, він ставав стійкішим до ворожих систем РЕБ.

«У ворога дуже ефективна зв’язка дронів «Орлан» і «Ланцет»

Якими дронами воює ворог? У чому особливості їхніх атак?

У них невеликі підрозділи так само, як і у нас, працюють з Mavic, Autel тощо, тобто із системами, які є у вільному продажі.

Але ми отримуємо інформацію з дронів і можемо передавати її між підрозділами на горизонтальному рівні, домовлятися з іншими підрозділами, а потім приходити з рішеннями для затвердження до командирів. А у росіян таких горизонтальних зв’язків немає. Тобто їхній аеророзвідник домовитись з танкістом, а потім прийти до комбата і сказати: «давайте вистрілимо», не може. У них рішення ухвалюються лише по вертикалі і спускаються для виконання.

Щодо великих «пташок», росіяни зазвичай дуже вправно працюють моделями «Орлан-10», які справді можуть виявити усі наші цілі. Традиційно «Орлан» працює разом із баражуючими боєприпасами системи «Ланцет». «Ланцет» перебуває на більшій висоті, в очікуванні на координати, які йому передає «Орлан». Слід сказати, що дуже ефективна зв’язка у них. Зараз наші хлопці працюють над перехватами «Орлана». Але деталей з цього приводу я казати не можу.

Під час повномасштабної війни в пригоді українським військам стали системи Starlink. Наскільки вони допомагають аеророзвідці?

Мені здається, що війна була би зовсім іншою, гіршою для нас, якби ми не мали Starlink.

На початку лютого компанія Маска Space X повідомила, що заборонила користуватися Starlink у військових цілях. У чому полягає ця заборона, як це позначилося на вашій роботі?

Жодної зміни. Ми просто посміялись з приводу цієї інформації. Як Ілон Маск знатиме, де лінія фронту починається і де вона закінчується? Ми з хлопцями про це поговорили і вирішили, що нам вистачить навіть інтернету за 5 км за лінії фронту, якщо якісь обмеження таки будуть. Все одно долетимо.

А у чому саме українцям дає перевагу Starlink?

У швидкості передачі даних з різних куточків бойових дій у центри прийняття рішень і у зворотному напрямку

Ми передаємо інформацію по інтернету, а вони – по радіозв’язку. Треба розуміти, що на полі бою немає інтернету звичайного, немає вишок, які розповсюджують сигнал мобільного зв’язку. Я би дуже здивувався, якби вони знайшли можливість користуватися Signal чи WhatsApp на передовій.

У ворога дуже погано з шифруванням отриманої інформації з цивільних дронів. У нас шифрування значно потужніше.

Чи всі телефони дозволяють працювати з дронами?

Телефони, які можуть працювати з дронами DJI (китайська приватна компанія – виробник квадрокоптерів) так, щоби не світитись на аероскопі (системі для виявлення зокрема дронів у повітряному просторі), вже закінчуються. Тому що для цього потрібна стара версія Android.

Якщо наш читач захоче вивчитися на оператора дрона, що ви радите йому зробити?

Якщо ти геймер і тобі подобається «літати», шукати щось, ти можеш знайти цивільні курси. І потім, коли прийдеш у військкомат, вже будеш підготовленим спеціалістом. Це не гарантія, що ти потрапиш туди, куди хочеш, але шанси збільшуються.

Михайло Глуховський, «Главком»