Чорнобиль став пам'яткою мертвої радянської цивілізації – The Economist

«Моя батьківщина Радянський Союз», - говорить напис курсивним шрифтом на одному з підручників на підлозі школи у покинутому місті Прип'ять, яке стало радянським містом-примарою через вибух на Чорнобильській АЕС 26 червня 1986 року. Колись тут жили працівники атомної електростанції, однак зараз його захопили дика природа і туристи. Те, що колись було вулицями, тепер нагадує більше стежку в лісі. Радянські гасла і символи на полишених будинках ледве вдається розгледіти з-за гілок. «Близько 200 пенсіонерів повернулися в села неподалік, однак сама Прип'ять лишається мертвою радянською Помпеєю», - пише The Economist.

Видання нагадує, що колишній лідер СРСР Михайло Горбачов був при владі лише один рік, намагаючись перезавантажити систему управління в СРСР. Аварія на ЧАЕС стала поганим знаком. В результаті вибуху в довкілля відбувся викид радіації в 400 разів більший, ніж від бомби, скинутої на Хіросіму. А після нього полилася традиційна радянська брехня. Радянські чиновники довго не звітували про катастрофу. Перші дані про викид радіації були зафіксовані в Швеції. Поки пожежники з Києва героїчно намагалися погасити пожежу, отримуючи смертельні дози опромінення, діти в Прип'яті грали в футбол на вулиці, а пари справляли весілля. Цілі сім'ї ходили до мосту, щоб подивитися на пожежу, не знаючи, що в цей же час вони підставляють себе під радіоактивне опромінення. Цілий день радянські чиновники мовчали про вибух на Чорнобильській АЕС. І лише ввечері 26-го квітня було прийнято рішення почати евакуацію. В місто прибули 100 автобусів. А решта жителів СРСР так нічого і не знали аж до 28 квітня, коли радянська влада нарешті наважилася зробити 15-секундне зізнання, що в Чорнобилі сталася аварія, але нібито з нею вже впоралися фахівці.

«Першого травня, коли лідери комуністичної партії вивозили власні сім'ї, сотні тисяч звичайних людей в Києві пішли на першотравневе свято, а в цей же час радіаційний рівень в кілька разів перевищував норму. Багато хто прийшов з дітьми в легеньких тенісках», - пише видання. Замість того, щоб оприлюднити всю необхідну інформацію, радянська пропаганда була зайнята війною проти іноземних ЗМІ. Пропагандистський листок Moscow News, який публікували кількома мовами, надрукував статтю із заголовком: «Отруйна хмара антисовєтчини». В ній йшлося про «організовану кампанію», націлену на те, щоб «прикрити злочинні акти мілітаризму з боку НАТО і США проти миру і безпеки».

«В очах радянської інтелігенції і Заходу спроба Горбачова бути відкритим провалила свій перший найголовніший тест», - пише видання. Горбачов був переконаний, що для оновлення радянської системи потрібно відкрити канали інформації. І вже через кілька тижнів «гласность» набула серйозних обертів. Поет з Києва Віталій Коротич, який засудив замовчування Чорнобильської катастрофи, став редактором популярного радянського видання «Огонек». Разом з переробленим листком Moscow News видання стало головним рупором горбачовської програми «перебудови». «Ці публікації і інші, які були оприлюднені пізніше, підкреслили головну рису радянської системи: її здатність брехати. Через п'ять років після вибуху в Чорнобилі неспроможність приховувати правду розвалила всю гнилу радянську конструкцію», - йдеться в статті.