Кохання і травневий Київ. Олексій Горбунов знімає новий фільм

Цієї весни Олексій втілив давню мрію - зняв фільм про Київ.

- Зараз ми відзняли півгодинний фільм «Травень». Автори ідеї – Віктор Придувалов і я. Автор сценарію – Андрій Хохолкін, за участю Володимира Адольфича. Режисер – Віктор Придувалов. Ми разом шукали гроші та складали сценарій весь квітень. Знайшли кошти, дякуючи людям, в першу чергу співпродюсеру картини Віктору Гордєєву. Він зробив основний вклад, який дав змогу нам відразу стартонути. Це все кияни – люди мого віку, їм всім за 55: Гарік Гольфман і Вітя Гордєєв – друзі. Вони хотіли про Київ зняти, хоча живуть усі в різних точках світу. До збору грошей на фільм підключилися друзі і з Америки. Волонтерка Оля Келлі із Сан-Франциско дізналася про наш намір через Фейсбук. Збирала гроші по своїх волонтерських точках.

Як тільки з'явилися гроші, група через три дні була набрана і через п'ять днів ми знімали кіно. Швидкість виконання, щирість бажання зняти кіно робить дива. Ми за дев'ять змін зняли півгодини. Думали, що в нас буде короткий метр, але вийшло більше. Просто: Київ, схід сонця, каштани, бузок. Оцей травень, коли просто все горить. Це історія про любов. Головну роль грає Віка Токманенко, дуже хороша актриса.

Олексій - киянин. виріс на Русанівці. Зізнається, що для багатьох росіян це стало відкриттям лише коли він повернувся на батьківщину. До цього москвичі вважали його петербуржцем. а петербуржці - москвичем. Виявилось - киянин.

- Київ для мене — це схід сонця, Дніпро і куполи Лаври. Мій тато-сибіряк в Одесі вчився, і потрапив в Київ по направленню. Прививав мені любов до Києва. Говорив: «Запам'ятай, з Києва все почалося». Мама просила: «Давай переїдемо в Москву». А він відповідав: «Я з Києва нікуди». Сьогодні я те саме кажу своїм дітям.

- Для мене, коли не знімають кіно, - це такий сама поразка, як на війні, - каже Олексій. - Стільки талановитих людей! Як же можна бути такими телепнями, щоб за чотири роки не закумулювати найкращих. Я вже усе своє довів, що я вмію, що я можу, прошу не заважати, або зробити умови, щоб молодих вчити.

Зараз через війну і постійні стреси люди стужилися за світлими історіями на екранах, зокрема за якісним кіно про любов:

- Не можна в цей час пластик показувати, який уже 40 років на екранах іде. Вони з року в рік показують те саме кіно з тими самими акторами і тим самим сюжетом. Тут зараз життя все бурлить, все перевернулося. Я за рік таких справжніх сценаріїв наслухався — що від волонтерів, що від бабусь простих, що від лікарів, що від пацанів. Хоч щодня за ними пиши романи. А вони, знімають пластмасові серіали про любов. Але ж люди реально хочуть кіно про любов, світлої картинки і простої надії хочуть, - зазначив актор.