Коли українкам виходити заміж?

Коли українкам виходити заміж?

Україні лише 2,7% шлюбів, де нареченій менше вісімнадцяти років.

В Україні лише 2,7% шлюбів, де нареченій менше вісімнадцяти років. При цьому в містах таких біля 2%, а в сільській місцевості - 5,8%. Найвищий показник неповнолітніх наречених у Закарпатської та Чернівецької областей – 9,4%. Водночас в Україні, як і у більшості країн Європи, середній вік взяття шлюбу з кожним роком підвищується, на сьогодні він становить для чоловіків 30 років, а для жінок – 27. Тому наміри народних депутатів підвищити мінімальний шлюбний вік для жінок особливо не вплине на суспільне життя. Експерти ж радять парламентарям менше займатися подібними формальностями, а звертати більше уваги на нагальніші проблеми суспільства.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповіли керівник Центру проблем сім'ї та гендерного розвитку Державного інституту сімейної та молодіжної політики Антоніна Тарановська та науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Людмила Слюсар.

Людмила Слюсар: «10-12% шлюбних пар в Україні офіційно не реєструють свій шлюб, тому норма про підвищення шлюбного віку – досить формальний юридичний крок»

Якщо і буде прийнята законодавча ініціатива щодо підняття шлюбного віку жінок України до 18-ти років, то це мало вплине на життя українського населення, бо таких шлюбів в нашій країні зараз дуже мало. В Україні, як і у більшості країн Європи, вік взяття шлюбу підвищується, тому що сучасна людина повинна досить довго навчатися, здобувати професію, перш ніж стати матеріально незалежною і бути спроможною утримувати свою родину. Відповідно, зменшується і частка ранніх шлюбів, коли наречена до 18-ти років. В 2010 році таких шлюбів було 8 100, що становить 2,7% від загальної кількості шлюбів в Україні. В містах їх біля 2%, в сільській місцевості - 5,8%, це тому, що у всіх країнах сільське населення характеризується більш традиційною поведінкою. По Києву минулого року було всього 106 шлюбів, де наречена була молодшою 18-ти років.

По країні ситуація нерівномірна, кожен регіон має свої особливості та традиції. Такі шлюби більше поширені в західних областях, де населення, особливо сільське, характеризується традиційною поведінкою: раніше будують шлюби, менше розлучень та неповних сімей. Найвищий показник у Закарпатської та Чернівецької областей – 9,4%, в Івано-Франківській Тернопільській та Рівненській областях – 7-8%. Але оскільки ці області невеликі за чисельністю населення, то в абсолютному вимірі цих шлюбів небагато. Наприклад, в Закарпатській області в минулому році це всього 619 шлюбів, в Чернівецькій – 400.

Сучасний світ характеризується тим, що державна регламентація особистого життя людини потрохи зменшується. Відповідно, певна частина населення не реєструє свої шлюбні відносини. За нашими дослідженнями, 10-12% шлюбних пар в Україні офіційно не реєструють свій шлюб. Тому норма про підвищення шлюбного віку – досить формальний юридичний крок. Звичайно, дуже ранні шлюби не зовсім бажані для суспільства, бо дівчина ще соціально незріла, раннє материнство не дуже добре впливає на здоров’я жінки. Однак, по-перше, ранні шлюби є явищем малопоширеним, а по-друге, держава зараз жорстко не регламентує особисте життя людини (це добре, бо свобода особистості на сучасному рівні), тому вплив цієї норми буде дуже незначний.

У вирішенні гендерних проблем і проблем дитинства в нашій країні опікуються формальною стороною в той час, коли у нас є дуже нагальні та гострі проблеми, серед яких сексуальна експлуатація жінок, дітей, проблеми сиріт. Таке враження, що у нас всі проблеми вирішені і залишилося лише формально підвести українське законодавство до європейських стандартів.

Антоніна Тарановська: «Дітей, народжених поза шлюбом, вже 21-22% і стане ще більше завдяки цьому, здавалось би, маленькому кроку»

Це рішення особливо не вплине на суспільне життя чи на конкретні родини. Але на сьогодні інститут сім’ї переживає кризу, державна політика має змінити вектор і бути спрямованою на підтримку формування та розвитку благополучної, повної та дітної родини.

Рішення, яке було ухвалено парламентом, є трохи невиваженим і необережним. Основний аргумент, чому його ухвалюють, - Україна повинна виконала свої зобов’язання стосовно конвенції ООН з прав дітей. Не маючи нічого проти конвенції та інших міжнародних актів, вважаємо, що треба виваженіше ставитися до своєчасності виконання своїх зобов’язань. Таких шлюбів мало, але навіть за 2010 рік їх 8 108. Тепер на шляху до мети, яку поставили собі молоді люди, або у відповідності до життєвих обставин, які у них виникли, вони отримують перешкоду, бо мають отримати рішення суду для вступу до шлюбу. Якщо взяти до уваги, що ці шлюби укладаються переважно на західній Україні, яка характеризується традиційним підходом до родини та високим рівнем народжуваності (в Закарпатській, Волинській, Рівненській областях народжуваність завжди вища над смертністю, це єдині області, де завжди є приріст населення), то ми робимо чергову перешкоду для того, щоб людина укладала офіційний шлюб. Тепер ці люди мусять або іти до суду, або вкласти певні кошти для того, щоб хтось вирішив це питання, або вони просто не будуть реєструвати свій шлюб.

У нас з року в рік збільшується кількість дітей, народжених поза шлюбом, їх вже 21-22% і стане ще більше завдяки цьому, здавалось би, маленькому кроку. Ця норма особливо не вплине на індустріальні урбанізовані міста, але вона вплине на сільську культуру людей, які орієнтовані на традиційну родину. У нас є значно важливіші проблеми, вирішення яких допомогло б створюватися та розвиватися молодим сім’ям і збільшувати народжуваність в країні.

Не всі міжнародні зобов’язання і практики, які прийняті в інших країнах світу, є адекватними для України. До всього необхідно підходити дуже виважено, особливо в такій складній сфері як сім’я. Ми говоримо про проблему сирітства, безпритульність, різні соціальні негаразди, але ж їх причина лежить в неблагополучній родині. Треба усунути причину, родина мусить виконувати свої основні функції – виховну, репродуктивну, соціалізуючу та національнопідтримуючу, вона їх не виконує, а ми намагаємося збільшувати вік.

Треба навчати тому, що таке родина, які обов’язки у чоловіка і жінки, яка це відповідальність. При цьому у нас з одного боку, вся культура, суспільне життя провокує і підтримує ранній сексуальний дебют. А з іншого боку, ми відтягуємо час, коли людина стає відповідальною і укладає шлюб. Точка зору науковців полягає в тому, що стратегія державної сімейної політики спрямована на підтримку і продукування дисфункції. Ми працюємо з сім’ями, які мають кризові сімейні обставини, з одинокими матерями, з сім’ями, де батьки вживають алкоголь. Таких людей з кожним роком все більше і більше, а ми зовсім не звертаємо увагу на підтримку і пропаганду благополуччя.

Держава мусить дати людині чітко зрозуміти, що сім’я - це її власна справа, але держава повинна гарантувати соціальний стандарт. Коли народжується дитина, не повинно бути ніяких категорій – одиначка, одинак, малозабезпечена. Пільга має надаватися дитині, і вона має залежати від реального становища родини. Це теж європейські і міжнародні стандарти, перед якими ми маємо зобов’язання (конвенція МОПу та інші декларації), але про ці документи ніхто не говорить.

Яка ситуація з ранніми шлюбами у Львівській області?

Людмила Слюсар: Там показники на загальноукраїнському рівні.

Антоніна Тарановська: У Львівській області народжуваність не перевищує смертність.

Чи не вплине ця норма на те, що молоді матері, знаючи, що не можуть укласти шлюбу, будуть частіше залишати дітей в пологових будинках або робити аборти?

Людмила Слюсар: Навряд чи буде пряма залежність, але невеликий ризик є, якщо, наприклад, родина дуже релігійна. Але взагалі українське суспільство є цивілізованим, населення і держава гарно відноситься до дітей, народжених як у шлюбі, так і поза шлюбом.

Антоніна Тарановська: Існують певні маргіналізовані групи суспільства, у яких є завжди ризик відмови або кримінального позбуття небажаної дитини. Це проблема, на яку треба звернути увагу. У нас є так звані «бебі-бокси», але хто знає, де вони? Хто працює із соціально небезпечними верствами населення, щоб вони не вчиняли той останній крок, який може призвести до точки неповернення? Треба різними шляхами доносити до цієї цільової аудиторії, що якщо таке трапилося, залишіть його, будь ласка, в людному місці – принесіть до церкви, залишіть у магазині, але не треба позбуватися страшними шляхами, закопуючи, втоплюючи та вдавлюючи. Це дуже велика проблема, над якою треба працювати. Навіть якщо в рік 10-12 випадків криміналізованого позбуття дитини – це страшні цифри.

Можливо, підняття мінімального шлюбного віку врятує цю дитину, бо яка з неї мама в 16-17 років?

Антоніна Тарановська: Готова чи не готова дівчина в цей час до материнства – це теж питання дискусійне. Деякі дівчата вже в 15 років готові бути матерями. Але якщо вона у 17 років була не готова, то дуже великий відсоток, що й у 18 років буде не готова до одруження та материнства. Є інститути, які завжди існували, - церква, громада, родина. Так історично склалося, що більшість проблем родини вирішувала саме громада, люди мусять бути відповідальними за тих, хто живе поруч. Сьогодні є проблема, коли родинам реально немає де отримати педагогічно-психологічних консультацій, що робити з дітьми, як їх виховувати та розвивати.

Держава не формує свою політику, спрямовану на позитивну родину, вона продукує неблагополуччя. Одинока мама у нас розглядається як недостатня родина, але на цьому взагалі не треба акцентувати. Не треба давати різні «статуси», якщо є пільга та допомога, вона мусить даватись саме дитині. Мама не мусить бігати та збирати для цього 215 довідок. Вся система державної підтримки родини потребує радикального перегляду та реформування для того, щоб держава не брала надзвичайно великих зобов’язань, даючи людям певні очікування, які потім не виправдовуються. У нас є одинокі батьки, які не мають тих пільг, тому що прописано чомусь, що це має бути саме «одинока мама». Це теж проблема.

Людмила Слюсар: У європейській практиці взагалі немає такого поняття як «неповна сім’я», натомість є «однобатьківська сім’я». «Неповна» – це вже застарілий термін.

Наскільки міцні шлюби, укладені у 18 років? Якщо зараз підвищується шлюбний вік, то в середньому зараз яким він є для жінок та чоловіків в Україні?

Людмила Слюсар: Середній шлюбний вік чоловіка зараз 30 років, а жінки – 27 років. Якщо йдеться про перші шлюби, то для чоловіка – 26 років, для жінки – 21-24 роки. Найбільша кількість шлюбів, де нареченій 21-23 роки, а нареченому – 23-25 років.

Щодо міцності ранніх шлюбів, такої статистики немає. Середня тривалість розірваних шлюбів складає 11 років. Найбільше розлучень у чоловіків у 25-29 років. Звичайно, у 17 років людина ще незріла, але з іншого боку, коли в сім’ї традиційна поведінка і людина налаштована рано вийти заміж та народити дітей і не думає про кар’єру, то може, навпаки, якраз цей шлюб і буде міцним.

Ми повинні виховувати культуру і шлюбних стосунків, і сексуальних стосунків, щоб підлітки розуміли, що займатись сексом – це не розвага, а наслідки та відповідальність.

Антоніна Тарановська: На сьогодні культура формує образ успішної людини, яка зробила кар’єру, пізно вийшла заміж, пізно народила дитину, але це проблема. Вже досвід європейських країн показує, що країни стають на порозі вимирання саме через лібералізацію підходів до виховання та освіти. Ми мусимо добре думати, коли пропагуємо ранній секс. Це ненормально, коли сьогодні частина молоді вважає шлюб єдиним способом до легалізації своїх статевих стосунків.

Ми зараз отримуємо нове покоління суцільних гедоністів, для яких родина та дитина – це гра: сьогодні створили родину, а завтра розбіглися. У нас до шлюбу можна легко вступити і легко його розірвати, але так не може бути, бо це відповідальність.

Є думка, що зараз українки народжують або дуже рано, або дуже пізно. Це справді так?

Людмила Слюсар: Ні, це не так. Більшість дітей народжено жінками до 29 років. В Україні підвищується середній вік матері при народженні дитини, але у нас ця тенденція не заходить так далеко. Проте в деяких країнах це породжує проблеми, бо коли жінка народжує після 30 років, виникає ризик генетичних ускладнень, ускладнень пологів, є така медична проблема, тож наші медики мають готуватися.

Яка кількість шлюбів із нареченими від 14 до 16 років?

Людмила Слюсар: Їх невелика кількість, буквально окремі випадки.

Антоніна Тарановська: Українська та європейська культура надзвичайно ранні шлюби ніколи не підтримувала, намагались видати дівчину заміж після 16 років.

Що тоді важливіше: те, що зрівняють мінімальний шлюбний вік, чи те, що заборонять брати шлюб малолітнім до 16 років?

Людмила Слюсар: Підняття мінімально можливого віку для шлюбу до 16 років – це більш розумний крок.

Хоча треба пам’ятати, що Україна – багатонаціональна держава. У нас немає зараз даних, які саме національності народжують так рано, бо там є такі традиції. Який відсоток ранніх шлюбів у татар та циган? У паспорті немає графи «національність», не вказується вона і при реєстрації народженої дитини. До цього теж треба обережно відноситись.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: