Іранський фактор. Світ на порозі нової економічної кризи?

Геополітична напруга навколо Ірану знову повертає світ до питання, яке протягом останніх десятиліть неодноразово визначало траєкторію глобальної економіки: наскільки стабільною може бути світова економічна система в умовах постійних конфліктів на Близькому Сході.

Іран – це не лише регіональний політичний гравець. Це одна з ключових країн енергетичної архітектури світу. За різними оцінками, країна володіє приблизно 10% світових запасів нафти і близько 17% запасів природного газу, що робить її одним із стратегічних центрів енергетичного балансу планети.

Особливе значення має географія. Узбережжя Ірану контролює значну частину акваторії Ормузької протоки – вузького морського коридору, через який проходить приблизно п’ята частина світового експорту нафти. Будь-яка ескалація конфлікту в цьому регіоні миттєво впливає на енергетичні ринки.

Світова економіка вже переживала подібні шоки. Під час нафтових криз 1970-х років різке скорочення поставок нафти призвело до глобальної інфляції, економічної рецесії та перегляду енергетичної політики більшості держав. Сьогодні ризики мають інший характер, але механізм впливу залишається подібним.

У разі масштабної ескалації навколо Ірану насамперед зросте ціна на нафту та газ. Навіть загроза військового конфлікту здатна підвищити котирування енергоносіїв на 10–20%. Якщо ж буде порушено морські перевезення через Ормузьку протоку, ціни можуть зрости значно сильніше.

Зростання енергетичних цін неминуче тягне за собою інфляційний ефект для світової економіки. Подорожчання транспорту, виробництва та логістики призводить до загального підвищення цін на товари і послуги. У такій ситуації центральні банки провідних економік – передусім США, Європейський Союз та Китай – змушені відкладати пом’якшення монетарної політики.

Це означає довший період високих процентних ставок, що обмежує інвестиції та уповільнює економічне зростання.

Не менш важливим є вплив на глобальні фінансові ринки. У періоди геополітичної нестабільності інвестори традиційно переходять у так звані «безпечні активи»: зростає попит на долар США та золото, тоді як фондові ринки та інвестиції в країни, що розвиваються, можуть втрачати привабливість.

Крім того, конфлікти на Близькому Сході пришвидшують процес фрагментації світової економіки. Глобалізація поступово поступається місцем регіональним економічним блокам, новим торговельним альянсам та посиленню санкційних режимів.

Три сценарії для світової економіки

Подальший розвиток подій навколо Ірану може мати різні економічні наслідки залежно від масштабу конфлікту.

• Перший сценарій – обмежена ескалація. У цьому випадку конфлікт залишається локальним і не зачіпає ключові транспортні маршрути. Світові ринки реагують короткостроковою волатильністю, а ціни на нафту можуть зрости на 5-10%.
• Другий сценарій – регіональна криза. Ескалація може поширитися на інші країни Перської затоки. У такому випадку ціни на нафту можуть зрости до $100-120 за барель, що посилить інфляційний тиск на глобальну економіку та змусить центральні банки довше утримувати високі процентні ставки.
• Третій сценарій – глобальний шок. Найбільш ризикований варіант передбачає серйозне порушення транспортування енергоносіїв через Ормузьку протоку. У такому випадку ціни на нафту можуть перевищити $130-150 за барель, що здатне викликати нову хвилю глобальної економічної нестабільності.

Поєднання високих енергетичних цін та уповільнення економічного зростання може призвести до явища, яке економісти називають глобальною стагфляцією – ситуації, коли економіка стикається одночасно з інфляцією та економічним спадом.

Для України такі процеси мають подвійний ефект. З одного боку, зростання цін на енергоносії підвищує інфляційний тиск і збільшує витрати економіки. З іншого – нестабільність на світових ринках продовольства може посилити роль України як одного з ключових постачальників зерна та аграрної продукції.

Однак головне питання полягає в іншому: чи може конфлікт навколо Ірану спричинити нову світову економічну кризу.

Сам по собі цей фактор навряд чи стане єдиною причиною глобальної рецесії. Проте він може виступити тригером для системних процесів, які вже накопичилися у світовій економіці: високі державні борги, структурне уповільнення економічного зростання, геополітична конфронтація та трансформація енергетичних ринків.

Світ дедалі більше входить у період, який можна назвати епохою геоекономічної нестабільності. У таких умовах навіть локальні конфлікти здатні мати глобальні економічні наслідки.

Іранський фактор є ще одним нагадуванням про те, що сучасна світова економіка залишається надзвичайно вразливою до геополітичних ризиків, і новий баланс глобального економічного порядку ще тільки формується.

У ширшому сенсі події навколо Ірану є частиною глибшої трансформації світового порядку. Глобальна економіка поступово переходить від епохи стабільної глобалізації до періоду геополітичної турбулентності.

Конфлікти на Близькому Сході, війна Росії проти України, стратегічна конкуренція між США та Китаєм формують нову економічну реальність – геоекономічну фрагментацію світу.

У цих умовах навіть локальні конфлікти можуть швидко перетворюватися на глобальні економічні фактори.

Іранський фактор є ще одним нагадуванням про те, що стабільність світової економіки дедалі більше залежить не лише від ринкових механізмів, а й від здатності держав і міжнародних інституцій сформувати новий баланс глобальної безпеки.

Богдан Данилишин, для «Главкома»