Курс на Межигір’я?

- …Ну не хочет Верховная Рада принимать законы под одного уголовного преступника!, - промовця, що виступав зі сцени біля Маріїнського палацу, зустріли сміхом і оваціями. – Вы знаете, о ком я говорю!, - почав виправдовуватися той, відчувши деяку двозначність сказаного, але це не допомогло.

Верховна Рада зранку нагадувала фортецю: оточена по колу автобусами і густими шеренгами «беркуту», лише біля організованої екс-нардепом Олегом Калашніковим сцени стояли дві сотні бюджетників пополам з тітушками. Дві жіночки тримали плакат «Вимагаємо від політиків сісти за стіл переговорів». Плакат був якісний, великий, явно віддрукований у типографії.

«Беркут» відмовився пропустити кореспондента «Главкому» за очеплення, однак при цьому вільно впускав і випускав «тітушок», які тинялися Маріїнським парком, потайки розпиваючи щось «для зігріву».

А на сцені продовжувало відбуватися щось сюрреалістичне. «Саме завдяки нам з вами існує та Європа, яку ми бачимо, і яку збудуємо тут під керівництвом нашого улюбленого народного президента…», - промовець аж заходився у вірнопідданському екстазі. Схоже, що ідеологічна теза «Донбас годує Україну» в головах «регіоналів» поступово трансформувалася у гримучу суміш махрового націонал-патріотизму з культом особи північнокорейського штибу.

«…Ведь мы – гражданская гвардия нашего президента Виктора Федоровича Януковича!», - залізним голосом чеканив новий спікер. «Гвардія» під сценою, переважно жіночки похилого віку, з нещасним виглядом трималися за древка прапорів і ловила дрижаки від холоду. А промовець, рубаючи повітря рукою, кричав: «Украина – часть европейской семьи! Европа – в каждом из нас!». «Тітушкам про це розкажи!», - гукали йому з-за паркану.

Учасники Єврореволюції заблокували під’їзди до Ради з боку вулиць Грушевського та Шовковичної і грілися кричалками. Найпопулярнішими були «Відставка!» та «Ганьба!». Також з метою дотримання політкоректності гасло «Хто не скаче – той москаль» перетворилося на «Хто не скаче – той Азіров».

- Печиво і цукерки! Підсолодіть собі життя!, - дві жінки середніх років несли велику торбу, повну солодощів виробництва «Рошен» і пригощали усіх бажаючих. Несподівано залунали оплески і крики «Героям слава!» - вулицею Садовою до Верховної Ради підійшла колона студентів.

Невідомі гарячі голови спробували похитати автобуси, якими міліція перегородила вулицю Грушевського, але пильні після нещодавнього побоїща учасники акції моментально надавали тим по шиї.

Один з учасників акції розмахував закривавленим прапором. «Це наша кров, що пролилася позавчора на Банковій», - сказав він «Главкому».

Серед натовпу походжав молодий чоловік, що на древку носив справжню свинячу голову, прикрашену норковою шапкою. Маніфестанти почали замерзати, переважно від стояння на одному місці, а Верховна Рада то все ніяк не поверталася з перерви, а потім довго не могла зважитися на голосування щодо відставки уряду.

«Регіонали» звинувачували опозицію у тому, що та сама не дуже хоче голосувати проект постанови про недовіру уряду Азарова – і, здається, небезпідставно. Адже провал голосування давав Кабміну імунітет від звільнення парламентом до наступної сесії. У такому випадку довелося б розраховувати лише на указ Януковича, але спілкування того з журналістами 2 грудня показало, що президент слабо уявляє собі реальний стан справ, і не стільки наляканий Єврореволюцією, скільки ображений та обурений тим, що його турбують такими дрібницями.

Простий підрахунок показував, що потрібної кількості голосів у опозиції немає. Залишалося шукати підтримки у комуністів і сподіватися, що ще кілька голосів додадуть «регіонали». Хоча шанси на це були примарні: з провладними депутатами Адміністрація президента провела серйозну ідеологічну роботу на предмет партійної дисципліни, а про всяк випадок – у них ще й відібрали картки для голосування. Відповідальний за виховання депутатів секретар РНБО Андрій Клюєв навіть завітав до Ради, щоб впевнитись, що ніяких сюрпризів не буде. Також на певні думки наводила і вчорашня офіційна заява Сергія Льовочкіна про те, що він залишається керувати Адміністрацією Президента. Саме депутатів з групи «газовиків» називали «групою ризику», яка додасть необхідну кількість голосів, але схоже на те, що цій команді, незадоволеній своїм становищем в вертикалі влади, вдалося щось виторгувати для себе. Поки що. Тому масової втечі штиків з фракції Регіонів не сталося – навіть депутат Віктор Бондар, який після розгону Євромайдану почав таврувати режим, вирішив почекати. Є також припущення, що потенційні «бунтівники» з лав ПР цієї ночі отримали вагомі аргументи на користь того, що б поки «не рипатись».

Виступ Миколи Азарова в Раді почався з запізненням. Спочатку Рибак сказав, що уряд взагалі проігнорував запрошення на свою «екзекуцію» і депутати визвали його в Раду окремим голосуванням. Прем’єр дещо затримався, бо цього разу проводив зустріч з російським віце-прем’єром Дмитром Рогозіним, про що всі дізнались з «твіту» самого Рогозіна. Азаров, не виходячи на трибуну, приніс вибачення за те, що відбулося на Майдані в ніч з п’ятниці на суботу, але потім його слова потонули в гулі «свободівців», що затягнули улюблене «у-кра-їн-ська». По ходу виступу прем’єра ця вимога трансформувалась у «від-став-ка», і її підхопили вже всі опозиційні фракції. Власне нічого нового Азаров не сказав – все той же газовий контракт, тяжка економічна ситуація, необхідність трьохсторонніх перемовин перед підписанням Асоціації з ЄС. Щоправда, пообіцяв зробити «жорсткі висновки» і провести кадрові зміни в Кабміні. Дуже показово, що поруч з Азаровим сьогодні не знайшлося місця жодному «сімейному» міністру на чолі з першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим, який спить і бачить себе в прем’єрському кріслі.

«Сімейні», звісно, були б не проти змістити Азарова, але голосування зазнало краху. Комуністи, як завжди, повели свою гру: їм треба було придумати привід не голосувати за відставку і цього разу вони його знайшли в вигляді власного законопроекту, за який закликали голосувати опозицію. Якщо опозиція вимагали зняти Азарова за провал євроінтеграції, то комуністи в своєму законопроекті прописали іншу мотивацію. Арсеній Яценюк одразу заявив, що опозиція готова проголосувати за законопроект комуністів, але зрозуміло, що винести цей варіант на голосування одразу Рибак не міг. А законопроект опозиції було прогнозовано провалено – 186 голосів. Причому не голосували ані Жванія, ані Бондар, ані чоловік Інни Богословської Володимир Мельниченко, проте в Партії регіонів кнопку «за» натиснув колишній голова Держрезерву Юрій Благодир. Задоволений Кабмін пішов під свист, а опозиціонери не дали Рибаку продовжувати сесію, заблокувавши трибуну. Власне до такого сценарію всі були готові, тож «регіонали» ніяк цьому не протидіяли. І вже натякнули, що зможуть за необхідності провести засідання за межами парламенту.

Рядові «регіонали», з якими сьогодні спілкувався «Главком», впевнені, що відставка Азарова – це питання часу.

«Цей уряд задовбав вже всіх. Сьогодні був такий чудовий привід його позбавитися, але є відчуття, що найближчим часом це питання вирішиться», - визнав один із біло=синіх парламентарів.

Що далі? На це питання не можуть дати чіткої відповіді ні провладні депутати, які є заручниками ігор нагорі, ні опозиціонери. До силового протистояння не готовий ніхто, як би не хизувався Азаров, що влада може дати достойну відповідь. Зараз план опозиції – тримати блокаду Ради і пікетувати Адміністрацію Президента (чому не Межигір’я?) з вимогою звільнити уряд. Щоправда, адресат цих вимог летить на три дні в Китай. Влада просто тягне час, сподіваючись на те, що розчарований Майдан, особливо з наступом холодів, втратить силу сам собою. І саме ці дні можуть стати визначальними для характеру подальшого розвитку протесту.

Інші фотографії дивіться тут