Опозиція і влада йдуть на загострення протистояння
Євромайдан 8 грудня хоч і не став «маршем мільйону», як це анонсували організатори, всеж увійде в історію як найчисельніша акція протесту часів незалежності України. Людей було настільки багато, що їх виявився неспроможним вмістити навіть огороджений барикадами периметр Майдану Незалежності. Вулиця Інститутська була заповнена майже до верхнього виходу з станції метро «Хрещатик», а в бік Бесарабки натовп стояв аж до будівлі КМДА. А люди все йшли і йшли.
Очевидно, під враженням від такої сили людей, опозиція вирішила посилити тиск на Віктора Януковича, чого від неї усі давно і безуспішно чекали. Виступи лідерів були дещо сумбурними, однак головний лейтмотив вимог зводився до трьох пунктів: повне перезавантаження влади, звільнення політв’язнів та покарання винних у побитті учасників євромайдану в ніч на 30 листопада. Це – відчутний прогрес, якщо врахувати, що в останні дні ходило багато чуток про підкилимні переговори з Януковичем.
Проблема опозиції полягає у тому, що їй, за великим рахунком, нема чого запропонувати Януковичу. Дуже сумнівно, що Кличко, Яценюк і Тягнибок здатні контролювати настільки великі маси людей. І якби (суто теоретично) вони досягли компромісних домовленостей з владою, поступившись частиною вимог, та попросили Євромайдан розійтися – навряд чи хтось міг би гарантувати, що це прохання буде виконано. Принаймні, у 2004 році Помаранчевий Майдан відмовився розходитися навіть після перемоги Віктора Ющенка у третьому турі виборів, а стояв аж до інавгураці.
Власне, ситуація склалася патова. Відкинувши зі зрозумілих причин силовий варіант розвитку ситуації, опозиція дозволила президенту ігнорувати Євромайдан (принаймні, поки що), сподіваючись, що погода і наближення новорічних свят зроблять свою справу.
Однак все вказує на те, що навіть якщо Євромайдан достоїть до Нового року – в святкову ніч тут збереться не менше людей, аніж сьогодні.
-- Януковичу відвели 48 годин на відставку Кабміну і арешт керівника МВС Захарченка
Влада ж намагається продовжувати демонструвати спокій, одночасно посилюючи репресії. Після рядових учасників акцій протесту, яким суди конвейєром клепають справи, черга дійшла і до лідерів опозиції. Служба безпеки відкрила кримінальну справу у зв’язку з діями, спрямованими на захоплення влади в Україні. Щоправда, у цьому випадку все не так просто, адже опозиційна трійця захищена депутатською недоторканістю.
Натомість лідери Євромайдану, виступаючи на народному віче, оголосили про розширення підконтрольної революційним силам території і почали встановлювати намети біля давно заблокованого Кабміну та Адміністрації президента.
Одночасно Януковичу відвели 48 годин на те, щоб відправити у відставку Кабінет міністрів і арештувати керівника МВС Захарченка. У іншому випадку опозиція обіцяє взяти Межигір’я в осаду.
Цей ультиматум загострює протистояння і підвищує ставки в ньому. І якщо раніше час грав лише проти опозиції, то відтепер він стане головним болем і для Януковича. Навряд чи президенту дуже вже хочеться перевіряти, чи здатен «беркут» бути настільки ж ефективним не в умовах вузької вулиці Банкової проти кількох тисяч маніфестантів, а в лісах - проти десятків або й сотень тисяч.
Однак навряд чи влада взагалі здатна зібрати достатньо сил для того, щоб придушити настільки велелюдні акції протесту. Міліції не було видно ніде, крім як біля адміністративних будівель. Навіть коли активісти зносили пам’ятник Леніну на Бесарабці – його ніхто не обороняв, як раніше.
Застосування сили проти акцій протесту перетворилося для Януковича на крайній захід, оскільки світова спільнота доволі недвозначно дала йому зрозуміти, що силовий сценарій може мати для української влади серйозні наслідки.
-- Влада втратила можливість зберегти обличчя
Європа сьогодні не просто на боці України – вона на Євромайдані. Литовські, шведські і навіть один британський прапор майоріли над Майданом Незалежності. І дуже багато було прапорів Грузії, яка, на відміну від України, скористалася своїм шансом і підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Також кореспондент «Главкому» зустрів на Євромайдані і заступника посла Швеції в Україні Мортена Енберга, який розповів, що був тут і під час Помаранчевої революції 2004 року.
Загалом Євромайдан 8 грудня мав би стати для влади серйозним сигналом про принаймні дві важливі речі: революція продовжує набирати силу, і жодні морози не здатні з цим щось вдіяти. Час сідати за стіл переговорів, але влада втратила можливість зберегти обличчя – і чим далі, тим гіршими ставатимуть для неї стартові умови в перемовинах. Відтепер Януковичу, якщо він захоче обговорити умови мирного залагодження конфлікту, доведеться жертвувати не тільки урядом, але й винними у розгоні Євромайдану. І це вже будуть не домовленості, а капітуляція.
Опозиція ж приречена повторити Євромайдан принаймні 15 грудня, в день перевиборів у спірних округах – щоб використати революційну хвилю для мобілізації виборців і перемоги опозиційних кандидатів. Однак відведені Януковичу 48 годин на виконання вимог – це бій з відкритим забралом, пан або пропав.
Коментарі — 0