Геополітична афера 2013 року: міфи і виграші

Підсумки євроінтеграції 2013, або геополітична афера - саме це першим приходить на думку під час оцінки політичних усіх перипетій останнього року. 2013 виявився роком сподівань і нездійсненних мрій. Події кінця 2013 року не можна назвати однозначними і довгоочікуваними. Якщо ви рухаєтесь у одному напрямку, згадуєте про щось важливе вже перед фінішем і біжите назад до старту, це виглядає як мінімум безглуздо. Чи може йти мова про благодійність у міждержавних відносинах, чи є дружба між країнами і хто кому робить послугу, інтегруючи Україну у простір своїх інтересів – саме такі питання стоять на порядку денному.

-- Геополітичний поворот: версії

Для того, щоб вберегти мас-медіа від ризику викриття, Кабмін задав ряд векторів для роздумів, так звані «думки-віруси», після чого інформаційне поле швидко наповнилось різнонаправленими, але малозмістовними оцінками і коментарями. Сприятливими для цього об’єктивними обставинами є також те, що міжнародні відносини здійснюються по принципу «закритих дверей», а пресою їх картина спрощена і примітивізована: те, що дає мас-медіа без послуг інсайдерів віддалено відповідає дійсності, бо ЗМІ переважно запрошують лише на формальний/декларативний етап вже пост-прийняття рішень. Ставлячи публіку лише вже перед фактом того, що сталось, ті, хто мають відношення до експертного рівня залишаються за кадром. У питанні євроінтеграції відчувається інформаційна блокада. Так звані політичні експерти або ж приховують суттєву інформацію, або ж роблять висновки лише з моніторингу журналістських заміток з місця подій, тобто не володіючи фактичним матеріалом про зміст справи. Про що йде мова, які непорозуміння, що штовхає міжнародних гравців до зазначених кроків залишається поза інформаційним полем. Саме в такому ключі і будуються коментарі останніх подій зовнішньополітичного життя України від кінця листопада до кінця грудня 2013.

Що пропонується журналістами у відповідь на запити громадськості з питанням «що відбувається?». За офіційною інформацією, вступ до асоціації відкладений з огляду на значні втрати від економічного тиску РФ у вигляді експортних обмежень для українських товаровиробників. Врятувати «асоціацію», за оцінками уряду, могло лише 20 млрд. інвестицій в українську економіку, що компенсувало би втрати від цих обмежень. Тому, за словами Азарова, угода буде підписана згодом, а мова про приєднання до Митного Союзу наразі не йдеться.

На предмет подій останнього місяця надається три типи коментарів - це аналітика українських політологів, коментарі представників РФ і стислі висловлювання посадових осіб ЄС. Частина українських політичних експертів стверджують, що Україна прийняла найбільш оптимальне і вигідне рішення, зберігши європейський вектор інтеграції і стратегічні торгові стосунки з РФ, що співпадає з офіційною позицією уряду. Інша частина вважає, що оскільки Україні відмовили в підписанні угоди, КМУ першим заявив і взяв на себе відповідальність за це рішення, дотримуючись етикету дипломатичного протоколу. Решта експертів сприймає відмову від угоди і кредит РФ як сигнал про якнайшвидше приєднання України до Митного союзу.

Коментарі представників Росії зводяться до двох типів. Перші за формулою: «Росія захистить і наведе порядок у братньому слов’янському народі, бо хахли самостійно не можуть дати собі ради», і другий – Україна – об’єкт міжнародних відносин, і в кінцевому рахунку буде належати до сфери інтересів РФ, або Заходу, між якими точиться непримиренна боротьба. Висновок з першого – Україна ніколи не матиме суверенітету, а отримуватиме лише подачки від сильних гравців, які змагаються за неї. За словами спікера Держдуми Сергія Наришкіна «невідомо скільки суверенітету в Україні лишилося б у разі підписання угоди про Асоціацію». При цьому Захід лише обіцяє, а РФ дає, - цитує політика ІТАР-ТАСС. Більш чітко позицію висловив глава профільного комітету у справах СНД Держдуми Леонід Слуцький - «ми надаємо реальну допомогу без усіляких зустрічних умов і безпардонних вимог до суверенної держави; інакше й не могло бути у відносинах по-справжньому братніх народів». Загалом, логіка коментарів РФ зводиться до безкорисної допомоги нерадивому молодшому сусіду, щоб він не потрапив у халепу Великої політики.

До уваги можна також взяти висловлювання представників ЄС, але більшість із них мають переважно декларативний характер і за межі форми «подобається-не подобається»/ «згодні-не згодні» не виходять, що, очевидно робиться з метою захисту маски благодійників і поширювачів демократії в світі, за якою знаходяться лише банально національні інтереси, як і у кожної країни світу, по відношенню до інших, мета - чистий прибуток і мінімум затрат. Тобто, європейці не дають нового знання, утримуються від будь-яких пояснень, залишаючи громадськість за межами політичних перипетій.

-- Великий обман Росії

Можна було б обмежитись однією з проголошених причин: а) економічний тиск і блокада експорту в РФ зруйнує економіку України; б) уряд проводить гнучку зовнішню політику балансу між Сходом і Заходом; в) ЄС відмовив Україні з причин вибіркового правосуддя; г) уряд втягнув Україну у новий, за висловом Михайла Драгоманова, Пропащий час, залежність від Росії, підписавши московські домовленості на зразок Переяславської ради, якій у 2014 році виповнюється якраз 360 років.

Проте, питання втрат і змін курсу не вирішується у останній момент, тому жодна з цих причин цього не виглядає правдоподібною. Вибіркове правосуддя – не причина для відмови в Асоціації з боку ЄС, адже міжнародна інтеграція – це виключно національний інтереси. ЄС зацікавлений у перетвореннях і реформах в Україні лише в тій мірі, наскільки йому особисто це вигідно і потрібно. З іншого боку – Радослав Сікорський підтверджує готовність підписати угоду про Асоціацію навіть після кредиту від РФ, що означає відсутність будь-якої гнучкої політики, адже цим моментом ніхто не скористається. Економічний тиск з боку Росії не тільки є просто звичайним явищем для багатьох країн, але навіть не торкнувся стратегічних галузей промисловості й експорту. А сама боротьба ЄС і США з Росією за Україну, як сферу впливу є лише беззмістовним міфом, передвиборчою легендою.

Причини оголошення урядом відмови від підписання угоди, слід шукати в результатах даної ініціативи, тобто в кредиті від РФ. Хто найбільше виграє з цього кредиту – сама Росія, Україна, ЄС, або Партія Регіонів? Отримання фінансової допомоги від РФ – реалізація стратегічної мети і виграш перш за все, ПР, а не України, чи когось іншого. Партія влади в даних обставинах намагається видати власну геополітичну аферу, жертвою якої стала Росія, за оптимальне рішення, в якому зацікавлена вся країна. На це існує переконлива причина.

Для самої ПР вже стає очевидним, що її період правління добігає логічного завершення. Поступовими темпами йде українізація і засвоєння цінностей глобалізації, а саме –світоглядного продукту Західного світу і бажаних стандартів життя. Завдяки масштабам поширення, охопленню і формою впливу, глобалізація звичайно засвоюється інтенсивніше за радянський консерватизм, інструментарієм якого є поширення міфів про загрозу з боку НАТО і США для братніх слов’янських народів. Піар хід ПР – спроба зміни політичного електорату за допомогою уявної модернізації політичного курсу ПР, щоб залучити молоде покоління 20-30 років, яке вже формувалось за часів незалежності і стає на зміну поколінь в усіх галузях економіки і менеджменту.

Традиційно вважається, що ПР лобіює інтереси російських бізнес-еліт в Україні і виступає за близькі стосунки з РФ, а головні опоненти правлячої влади напроти, ще з 90-х рр. є прибічниками євроінтеграції та ліквідації наслідків радянського минулого. Проте,

ще не відомо, хто насправді відстоює інтереси російських економічних кіл і Росії загалом сьогодні – влада, чи опозиція. Цілком можливо, враховуючи, наприклад, підписані адміністрацією Тимошенко скандальні газові контракти, в яких саме російський бізнес був зацікавлений якнайбільше, хто примножує прибутки РФ насправді.

Вдала стратегія ПР на даному історичному етапі – прагматизм. Короткострокові переваги з мінімальними затратами. Так, Асоціація була привнесена в жертву даній схемі дій з метою виманити у Росії символічний кредит, в якому сама РФ була зацікавлена, перш за все з причин підвищення власного міжнародного авторитету. Насправді, міфи про загрози і протистояння за сфери розподілу, боротьбу Росії з країнами Заходу за вплив на Україну час від часу втрачають силу переконання. Це гарний шанс дати їм нове фактологічне підґрунтя про величність і можливості РФ у світі. По факту з боку РФ - це лише популізм, позерство для підйому гордості за країну заради збереження стабільності всередині РФ і для реалізації нафтогазових проектів. Як пишуть політологи, однією з причин є те, що влада РФ не бажала, щоб Євромайдан став прикладом масових акцій за повалення несправедливої свавільної влади.

Нещодавно помилуваний Михайло Ходорковський у інтерв’ю Бі-бі-сі зазначає, що фінансову допомогу готові були надати як Росія, так і ЄС. За результатами стало очевидним, що з боку ЄС вона передбачалась меншою. До того ж, приховати перерозподіл ресурсів отриманих з боку Росії буде простіше, ніж, отримавши їх від ЄС, юридичні механізми і аудит якого з приводу асигнувань було б подолати складніше на кожному етапі де ці інвестиції будуть затримуватись. Як виявилось, зберегти стереотипний імідж впливу на Україну, залишити її у свідомості світової громадськості у сфері своїх інтересів - для РФ було принциповим. А ПР не лише знайшла джерело фінансової допомоги, а і зманіпулювала потенційною втратою Росією іміджу наддержави, заради збереження якого вона вимушена була запропонувати гранично можливу суму, хоча підписувати угоду про Асоціацію в цій геополітичній афері ніхто не збирався ні зараз, ні раніше.

-- Бекграунд для геополітичної афери / «гра у серйозність» на неекспертному рівні

Проголосивши курс на євроінтеграцію у 2013 році, ПР не лише виграла, довівши суму закордонного кредиту до допустимо можливої позначки, але виграла ще і в тому, що спробувала оновити власний електорат. Так як головна відмінна риса партії від інших таких самих олігархічних груп – це проросійська риторика – продукт, популярний для східних граничних з РФ областей України, а також пенсіонерів та малозабезпечених, ця зміна об’єктивно назрівала. З електорального поля випадає молодь, яку можна було зацікавити євроінтеграцією лише знаходячись при владі, принаймні пообіцявши її, продемонструвавши можливості для цього. У випадку, коли все стало на свої місця у середині грудня 2013, ПР навіть і не переймалась за втрату авторитету і притягнення до відповідальності, слідуючи своїй багаторічній традиції, яка полягає в наступному.

Політики нехай займаються своєю справою, а народ – своєю щоденною роботою. Саме на таких позиціях стоїть влада. Єдине, чого немає у влади – це достатньої кількості голосів для виборів. І саме з цієї причини доводиться періодично демонструвати виборцям зацікавленість у залученні громадськості до вирішення державних справ, або посвячення у справи «експертного рівня», простіше кажучи, виносячи на обговорення ті чи інші питання у масштабах країни. Низька якість політичної риторики, навіть у порівнянні з іншими партіями, є свідомою і також має достатньо причин. У ПР політична полеміка, як завжди, спрямована на її потенційну цільову аудиторію – обивателів, малозабезпечених, безробітних, декласованих елементів, які перебиваються випадковими заробітками і постійно відчувають матеріальну тривогу. У даному сенсі, люди, які весь час присвячують або заробіткам, або алкоголю, і до того ж не мають освіти, будь-якої цілі в житті і, в принципі, є байдужими, легко піддаються і такому обману.

Ситуацію спрощує і просто нестача вільного часу у українців для аналітики, бо якщо Вам немає за що купити попоїсти, або ж вдягнутись, то яка може йти мова про роздуми над змістом справ державного масштабу, це вже категорії наступного етапу для задоволення людиною. Ще одним сприятливим фактором є те, що, як свідчать опитування, майже половина респондентів, незалежно від матеріального достатку, все ще чекають приходу сильного президента, або лідера країни, який наведе порядок і підніме економіку та рівень життя. Це має назву пост-соціалістичний синдром. Саме за обставин вижити хоч за якість подачки від держави, разом з ностальгією за авторитаризмом, можуть реалізовуватись афери з обману громадськості у вигляді підміни даних і заміни першочергового периферійним, лише в таких умовах можна скористатись неуважністю глядача.

Як свідчать факти, підготовка до отримання закордонного кредиту за допомогою євро інтеграційної афери розпочалась відразу після парламентських виборів 2012 року. При формуванні Кабміну, першим віце-прем’єром, або третю за значимістю посаду в країні після президента і прем’єра отримав тіньовий менеджер Сергій Арбузов, головною задачею якого були переговори з МВФ і країнами Заходу про можливості організації такої дотації. Переговори з МВФ припинились лише з однієї причини – це не входило до схеми збереження електоральної бази ПР. Головною вимогою МВФ стало підвищення тарифів, розвиток їх ринкового ціноутворення, щоб ця сфера перестала бути збитковою. А втрата пільг і соціальних гарантій – це втрата малазабезпечених верств – виборців ПР.

На фоні відстоювання за будь-яку ціну соціальних пільг, ПР оголошує війну бізнесу. Це головний ворог ПР, оскільки саме представниками бізнесу є люди з освітою, достатньою кількістю часу для саморозвитку і аналізу того, що відбувається в країні, таким чином, це більш вимоглива аудиторія, яку не влаштовують хибні причини і маніпуляції простими речами. За оцінками іноземних експертів, організація бізнесу в Україні вважається однією із найбільш збиткових справ. Це стратегічно важливо для ПР, оскільки таким чином, забезпечуються соціальні виплати і тримаються під контролем верстви, здатні для усунення безвідповідальної влади, здатні спіймати їх на змістовному рівні у примітивному обмані.

-- Топ-5 причин не підписання угоди про Асоціацію

Демонстративне залучення громадськості до несуттєвих питань і побіжне примітивізоване спрощення складних – це як завжди ефективний інструмент ПР. Запропоновані причини про геополітичний поворот закликають до емоцій, а саме уваги на несуттєвих питаннях - звільнення Тимошенко, ціни на газ для населення, відсутність обіцянки про візовий режим і розширення прав сексуальних меншин.

Таким чином, стратегію ПР легко прослідкувати саме на прикладі подій і коментарів щодо євроінтеграції 2013. До найбільш маніпулятивних ілюзій обману громадськості у мас-медіа можна віднести 5 хибних причин відмови від підписання угоди про асоціацію:

Причина 1: Політичні в’язні або вибіркове правосуддя

Варто згадати, що саме ПР була ініціатором підготовки законопроекту про звільнення Тимошенко з метою відправлення її на тимчасове лікування за кордон. Піднявши дане питання у ЗМІ, воно набуло значного поширення, змусивши європейських посадовців, зокрема, представників Німеччини і Польщі, наголошувати на бажаності даного аспекту для прискорення євроінтеграції.

Причина 2: Стратегічні галузі економіки

У прес-релізі відділу з ідеологічної роботи ПР від 27 листопада, йдеться про те, що основним аргументом за відкладення перспектив асоціації є суттєві обмеження експорту української продукції стратегічно важливих сфер промисловості, основні ринки експорту яких знаходяться саме в РФ.

Цей міф є головним і найбільш переконливим, так як він поширює страх за робочі місця і припинення державних подачок, тобто виплат для «незахищених верств». Другий аспект цього пункту – сам зміст цього аргументу. Насправді ніяких конкретних економічних втрат як таких практично не передбачається. Україна – аграрна країна і сфери, про які йде мова не складають основи ВВП. Щодо проголошення обмеження експорту Росією імпорту закордонної продукції, то це є звичайною практикою, яка стосується перш за все продуктів харчування. Підвищена увага до тимчасових торгівельних обмежень перетворила посередній факт економічного життя у сенсацію.

За словами Януковича, очікувані виграші від московських домовленостей і відмова від Асоціації принесе Україні виграші - реалізації проектів у сферах атомної енергетики, авіабудування і космосу, що не належить до стратегічних галузей української економіки, тим більше експорту. Так само і не мають підстав для поширення паніки при зупинка імпорту Росією продукції Крюківського вагонобудівного заводу, який не постачає вагонів навіть для українського метрополітену, так як і Roshen, який є приватною компанією і особистим інтересом одного з мільйонерів-олігархів, аналогічна ситуація і з обмеженнями імпорту сиру.

Причина 3: Візи або принизливі умови

Популізм що на даному етапі інтеграції в ЄС безпідставний. Ніякої гарантії і негайного відкриття кордонів ЄС сьогодні не може бути. Як свідчить програма Східного партнерства від 2009 року і попередні програми інтеграції східно-європейських країн, це питання приєднання до країн Шенген-зони постає на значно пізніших етапах асоціації. Однак, на прикладі країн, які в економічній могутності і рівнем життя, рівнем корупції та рештою параметрів навіть поступаються Україні, зокрема Румунії, Болгарії, Молдови, Сербії, Словаччини – усі вони або вже отримали право вільного пересування за фактом, або ж вже належать до Шенген-зони юридично. Як правило, від першого етапу щодо створення ЗСТ, проходить кілька років до де-факто гарантованого безвізового режиму.

Причина 4: Геї

Підігріти емоції щодо противності євроінтеграції чи не найкраще, особливо для старшого покоління підходить полеміка про нетрадиційну орієнтацію. Щоб не дати забути про те, що для нашої країни вважається страшним гріхом і непристойністю, але все більше визнається за нормальне на Заході, і була постановка начебто сторонньої агіткампанії ПР через організацію «Український вибір», стратегічною метою якого на наступному етапі проголошено вступ до Митного союзу.

Причина 5: Газ і гречка

Повертаючись до вищесказаного, цільовою аудиторією ПР є малозабезпечені і пенсіонери, які перебувають у скрутному матеріальному стані, для яких більш суттєвим є зекономити 100 гривень в місяць на оплаті послуг ЖКГ, незалежно від того, що відбуватиметься в країні і байдуже на збитковість багатьох сфер промисловості з огляду на обмеження у вільному ціноутворенні.

-- Подвійна державна зрада: висновки

Можна схилятися до будь-якої причини на предмет передноворічного геополітичного повороту, але те, що такі рішення не приймаються в останній момент, тобто за тиждень до підписання такого стратегічного документу, це залишається фактом. В останню мить не може виявитись, що підрахунки були проведені невірно і виплисти значні втрати, яких не було помітно раніше, при попередньому аналізі.

Що стосується самого питання вступу до ЄС, то насправді, не існує ніяких гарантій, що цей вступ віщуватиме для України блискуче майбутнє та яскраві перспективи так званих азарівських «покращень». Демократія, громадянське суспільство, високий рівень життя – ці всі стандарти не обов’язково прийдуть в Україну після підписання асоціації. Очевидно, що у міжнародних відносинах ніхто благодійністю не займається. Як підкреслюють фахівці, і ЄС і РФ зацікавлені в тому, щоб низький економічний рівень розвитку залишався на стабільному, відповідному сьогоденню, низькому рівні.

Повертаючись до української влади, обраної демократичним шляхом, то її дії у зовнішній політиці 2013 року можна класифікувати лише як подвійну державну зраду. По-перше – це заміщення ще у кінці 2012 року проросійських очікувань електорату ПР, який прагне об’єднання з Росією на євроінтеграцію, а по-друге - обман навіяних самою ПР сподівань про підписання Асоціації з ЄС на протязі тижня швидким обміном на ганебний кредит у 20 млрд. і таким чином, недипломатичний хід по відношенню до ЄС. Поставивши за мету отримати за будь-яку ціну кредит з-за кордону, уряд не зважав ні на імідж країни перед Заходом, ні на шантаж для Росії, ні на мрії і довіру своїх громадян – з точки зору політичних менеджерів ПР це є нормальним.

За підсумками грудня 2013 року ПР вже не відчуває загроз і масових протестів. З цих міркувань вони розпустили оплачені мітинги в Маріїнському парку під приводом того, що мітингувальникам потрібно зустрічати Новий Рік вдома. Це вчергове свідчить по те, що за підсумками останнього року, ПР розцінює реалізацію євроінтеграційної афери як вдалу.

Автор - Роман Устименко, керівник відділу інформаційного забезпечення ГО «Нова Держава», політолог