Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Олег Березюк: Я не знаю, що таке Мінські домовленості. Я їх не ратифікував

    • Катерина Пешко
    • Розсилка
    Олег Березюк: Я не знаю, що таке Мінські домовленості. Я їх не ратифікував

    «Солідарність» - це партія? Яка у неї ідеологія? Вона розпадеться тоді, коли зникне адмінресурс»

    Голосування за зміни до Конституції в частині децентралізації похитнуло і без того не надто ґрунтовну єдність парламентської коаліції. Вихід з неї Радикальної партії Олега Ляшка, звісно, розклади під куполом не змінив. Проте «менші товариші» - «Батьківщина» та «Самопоміч» - тепер в зоні ризику. Не виключено що обидві політсили, розуміючи свою значимість, будуть вимагати додаткових преференцій та інструментів. Власне, перший заступник БПП Ігор Кононенко зазначив, що ці фракції вже висловили свої зауваження щодо роботи в коаліції і заявили про своє бажання розширити участь в механізмі прийняття рішень.

    Ще в день голосування нардеп від «Самопомочі» Семен Семенченко повідав журналістам, що фракція думає про вихід з парламентської більшості чи не щодня. Потім вже керівник Олег Березюк висловив бажання фракції – переглянути Коаліційну угоду. Формально, але тим не менш. Врешті, було прийнято рішення, що «Самопоміч» залишиться в коаліції ще на рік – щоб подивитися, як вона працює, і тоді вже подумає.

    Та для «Самопомочі» питання Конституції стало лакмусовим папірцем ще в одному ключі. Через свавільне голосування – тобто підтримку президентських пропозицій – з фракції були виключені п’ять нардепів: Ганна Гопко (конфлікт з якою назрівав вже досить довгий час), Вікторія Пташник, Остап Єднак, Павло Кишкар та Віктор Кривенко. Це стало можливим лише тому, що якраз напередодні фракція змінила «правила гри». Раніше для виключення депутата з фракції потрібна була підтримка 3/4 голосів, тепер – достатньо 2/3. Так само, як зазначила Пташник, тоді було прийнято рішення про неможливість мати окрему думку по питаннях, що стосуються Конституції. Пізніше Гопко звинуватила «Самопоміч» в популізмі та «скочуванні» до авторитаризму.

    Про справжні причини виключення із фракції нардепів, недоліки «святої децентралізації», розмову з президентом, а також про підготовку політсили Андрія Садового до місцевих виборів «Главкому» розповів керівник «Самопомочі» у Верховній Раді Олег Березюк.

    «Всі розказують про святу децентралізацію, але це неправда»

    Пане Олеже, в день голосування змін до Конституції в частині децентралізації ви вийшли із зали засідань зі словами: «Зґвалтували Конституцію». Поясність свою позицію.

    Давайте почнемо з кінця. Те, що в той день сталося на вулиці – класичний цинічний терористичний акт. Ситуація була використана злочинцями, бо кидати гранату в мирних людей не було сенсу, не було протистояння, яке такого вимагало. Чому він стався? Влада безвідповідально винесла в залу сирий, сенситивний проект закону про Основний закон.

    Давайте до ситуації, що відбулася після голосування під стінами Ради, повернемося пізніше. Поки що – що не влаштовує вас безпосередньо і фракцію «Самопоміч»?

    Конституція не є власністю держави, Президента, парламенту і уряду. Де-юре Конституція є власністю народу. Ми ніяк не можемо вийти з подвійних стандартів, коли для нас Конституція не була важливою, і власність народу була нічим. Через те, що Конституція і надра України належать народові, юридичній особі, є спеціальна форма її творення. Це означає, що якщо зміни до Конституції, або суспільні відносини складаються так, що їх треба проводити, ці зміни має мати шанс знати кожний громадянин країни і з цього приводу висловитися. Якщо не виникає великої дискусії, значить, сенсу змін немає. Конституція є найконсервативнішим законом, бо на її базі творяться інші. Ця процедура була повністю знецінена, знищена. Навіть народні депутати не могли ознайомитися з документом до останніх моментів, поки ми не голосували скерування змін до Конституційного суду. Останні зміни вносилися за ніч до голосування. Народ точно не зміг про це поговорити.

    Далі. Конституція має змінюватись тільки тоді, коли суспільні відносини змінились настільки, що їх неможна врегулювати в інший спосіб. Але вона ні в якому разі не може бути змінена на вимогу інших людей, не громадян України. Конституція не може бути об’єктом торгу - чи дипломатичного, чи воєнного. І Конституцію не випадково не змінюють під час війни. Тому що інтереси тут не народу. І ці інтереси можуть не збігатися з філософією миру і розвитку нації. Це лише кілька причин, чому з формальних ознак неможна було голосувати.

    Також в Конституції не може бути подвійних значень одного слова чи речення. Бо на цих подвійностях можна зробити і два різні закони. В цій Конституції маса таких речей.

    Наприклад?

    Префекти очолюють виконавчу владу регіонів. Що це таке? Це вони є виконавчою владою чи вони очолюють її? Бо нам кажуть, що ні-ні, вони не виконавча влада, є виконавчі комітети. Давайте заберемо слова «виконавчу владу». Чому не забирають? - Бо потім, в наступному абзаці, перераховані їхні функції. Але в цьому абзаці написано, що вони є виконавчою владою. Якщо він – виконавча влада, він керує, координує і тепер ще й наглядає як прокурор. Мати всі виконавчі функції в одній особі – ще такого не було. Більш того, він ще має одну функцію – подавати президенту на відсторонення чи призупинення дій ради. Навіть якщо президент відмовить, розібравшись, влада в місті чи районі буде паралізована страхом. Чому дві людини мають визначати те, що можуть виборами визначати всі інші? Це знищення місцевого самоврядування.

    Кажуть, що то є боротьба з сепаратизмом. Коли сепаратизм заходить в Раду для голосування – це вже пізно. Це означає: люди вирішили. Проти людей ти не поборешся – хіба що армію пошлеш. А до цього часу не спрацювала жорстка президентська вертикаль, яку ми не просимо децентралізовувати, а просимо жорстко централізувати – СБУ, МВС і Генеральну прокуратуру. Децентралізувати треба право людини господарювати у своєму місті із своїми проблемами. А за державу мають дбати державні органи влади, які мають бути жорстко централізовані. А хочеться і одне, і друге. І тому віддали ніби бюджетну децентралізацію, а тепер кажуть: ні, товариші, маєте гроші, ми будемо тими грошима керувати. Цю мімікрію, абсолютне невігластво, цинізм ми не можемо прийняти.

    Президент нещодавно використав ще такий аргумент на підтвердження своєї позиції: конституційна реформа скасовує 92 статтю Конституції, де серед іншого говориться про те, що законами України встановлюються статуси окремих міст. Тобто – саме в старому варіанті є умови для федералізації. І цим вже намагалися скористатися в Запорізькій облраді, прийнявши рішення про те, що їм цей статус потрібен.

    Не треба її скасовувати. Це немає принципового значення. Хай працює СБУ, яке вже пропустило теракт під стінами парламенту.

    Ще по суті. В змінах до Конституції написано, що право на призупинення дії органів місцевої влади є у префекта, який це робить у зв’язку із порушенням Конституції, далі йде кома і потім надається три безпекових варіанти. Ця кома важлива. Ця кома говорить, що будь-яке порушення Конституції, всіх статей буде причиною подання, в тому числі, цих трьох. Неможна так дурити людей. З трибуни Верховної Ради виступають наші колеги і виступає голова ВР, і всі розказують про святу децентралізацію, але це неправда.

    Але опоненти цих змін, в свою чергу, теж підміняють поняття, говорячи про те, що тепер в Конституції буде прописаний «особливий статус» для «ДНР/ЛНР». Проте особливості місцевого самоврядування визначаються окремим законом.

    То для чого це вносити в тіло Конституції? Ці території – окуповані. Ми просили: слухайте, ми не справимося зараз з цією війною, давайте приймемо, що ми це ізолюємо воєнним способом. Давайте побудуємо шість ліній оборони, бо ми не можемо наступати, немає чим, а оборонятися можемо. Економічно – торгівля йде повним ходом. Політично - спекулюють на людях. На цих територіях залишились ті, які голосувати не будуть, вони бояться. Їм треба допомагати гуманітарно. Бо ті, хто завоювали, завтра прийдуть у парламент.

    Де-юре відбулось просто «узаконення» Мінських домовленостей. Не згодні?

    Я не знаю, що таке Мінські домовленості. Я, як парламентар, їх не ратифікував. Це домовленості між людьми. Президент їх не приніс в парламент, не сказав: ось вам мінські домовленості, давайте ми їх ратифікуємо, бо це наш інструмент. А може ці Мінські домовленості зруйнують нашу державу? Ви впевнені, що вони добрі? Я ні.

    Для мене Мінські домовленості мали б бути інструментом миру. Так вони не стали ним. Вони стають інструментами руйнації української Конституції, і, як наслідок, руйнації української держави. Тому що вони вимагають від мене змінити Конституцію. А я не хочу. У мене немає підстав. Чому молдавани не внесли Придністров’я в свою Конституцію? Бо вони – свідомі господарі. Давайте і ми окуповані території назвемо окупованими територіями і будемо охороняти себе від них і розвивати свою економіку для того, щоб бути сильними.

    На вашу думку, те, що Рада Європи схвалила голосування за ці зміни – це «зрада»?

    Рада Європи і в 1939 році схвально оцінила Чехію. Потім спокійно все пройшло в 1939 році з захопленням західної України і Польщі. А потім Західна Європа прекрасно казала домовлятися з Януковичем. А потім люди вирішили так, як воно буде.

    Рада Європи є прекрасним органом гедоністичних людей, які хочуть спокою в себе в країні за наш рахунок. Тому умиротворення агресора є хибною версією. Тільки ізоляція конфлікту та розбудова сильної української держави як управлінської структури, економічної, політичної і соціальної. Для цього треба сильні села і міста. І вони мають бути вільними від центральної влади. При сильній вертикалі СБУ, прокуратури, міліції. Хіба так важко? Просто. Але простого не хочеться, бо хочеться мати вплив, контроль.

    Ваш прогноз: у грудні 300 голосів за ці зміни вдасться знайти?

    Згідно перебігу підготовки змін до Конституції, між першим і другим читанням зміни неможна вносити. Тож це може бути коли завгодно, хоч завтра, а не в грудні – якщо назбирають голоси.

    «Там були 30 провокаторів з самого ранку»

    Щодо того, що відбулося після голосування під стінами парламенту. Ви вбачаєте в тому провину політичних сил, присутніх і не присутніх в парламенті, які закликали людей прийти під стіни ВР і висловити свій протест?

    Фракція «Самопоміч» вважає, що кожна людина, громадянин України має право підійти до парламенту, який вирішує його справу. Хтось хоче заборонити це робити?

    Ця ситуація не є наслідком сьогодення, вона є наслідком бездарного, злочинного управління всіх «попередників», всіх без виключення. Вони завжди йшли на компроміси із совістю згідно кулуарних домовленостей. Не було елементів публічної відповідальності. Сьогодні в залі сидять люди, які півтора роки тому зруйнували країну. Чому вони там сидять? Бо вони обрали собі Генпрокурора, вони ж за нього проголосували. І сьогодні Генпрокурор скоріше буде нами займатися - тому що ми в усьому винні, скаже він - ніж ними.

    Добре, «Самопоміч» не закликала людей під Раду. Але, все-таки, ви можете оцінити діяльність своїх колег – Радикальної партії, партії «Укроп», «свободівців» на вулиці? Як мінімум, вони привели людей і несуть за них відповідальність.

    Це є відповідальність тих політичних сил. Але люди мають право приходити під парламент. Парламент є публічною установою, яка належить людям. Сьогодні терористи використали проти людей це право. Знаєте, хто винуватий? Невже люди, які прийшли?

    Судячи з вашої попередньої риторики, ви зараз скажете, що винна що влада.

    І це буде абсолютно вірно. Влада і її апарат утиску. Це неякісна робота СБУ і МВС, бо тих пацанів за цілий день можна було вирахувати сто мільйонів разів. Правоохоронні органи не виконали свого обов’язку захистити людей, які прийшли. Тих, хто прийшов з кийками і порушував права людей, треба було арештувати. І тоді влада була б добра. Вона б одних і других розвела по кутах, тому що вона відповідає за безпеку.

    Там були 30 провокаторів з самого ранку. І вони не були затримані. Це або влада є бездіяльною, або спонукає своєю бездіяльністю. Не треба зараз в іншу площину все переводити. Парламент не є власністю Адміністрації президента, прем’єра і самого парламенту. Так, є провокативні політичні сили. Вони завжди будуть в країні. Вони є в Німеччині, Австрії, Франції, Британії. То що, через них треба все відмінити? Ні. Тому хай цим не користується безглузда слаба машина, яка вміє бити людей, а не вміє ловити терористів. І хай вона не перекладає своє безглуздя на когось іншого.

    Якщо ви так проти цих змін до Конституції, чому разом із Радикальною партією не блокували трибуну?

    То було перше читання. В нас є шанси далі працювати. Це можна було зробити тоді, коли вже немає шансів. Коли є хоч малесенький шанс професійним парламентським способом працювати, треба працювати.

    Певний час тому ви разом із Оксаною Сироїд та Андрієм Садовим були в АП і мали зустріч із Петром Порошенко, Володимиром Гройсманом, Борисом Філатовим, де озвучували ваші зауваження по змінам до Конституції. Розкажіть детальніше про цю зустріч. Що там відбувалося? Хто вів розмову? Безпосередньо Порошенко? В якому тоні? Вас не почули взагалі чи почули частково?

    Ми говорили. Президент уважно слухав, а ми розмовляли з його оточенням – Гройсманом, Філатовим. Це була розмова глухого з німим. Ми їм конкретні речі про кому – відповіді немає. Ми їм конкретні речі про префекта і його виконавчу владу – відповіді немає. Про що говорити? Посиділи і розійшлися. І далі перевели це в публічно площину. Люди мусять знати. Це основа публічного управління, якому ми всі 24 роки тільки вчимося.

    Тоді розпочався тиск на депутатів «Самопомочі», про який ви говорили?

    Звичайно, розпочався. Бо як можна було б, щоб була ціла фракція, яка мала таку думку.

    Розкажіть, як саме чинився тиск на вас. Хто його чинив?

    Він відбувався в розмовах, коли просто неможливо було нічого сказати. Три дні тому я був спочатку збентежений, а потім заспокоївся, коли президент прирівняв двох керівників фракції, які проти, до лідера країни, яка напала на Україну. Він сказав, що проти Конституції три людини: президент Росії і два керівники фракції, і ми їх переконаємо. Мене не треба переконувати, я переконаюсь сам, почитавши документ.

    Не просто розмовляти з нашим гарантом. Але ми готові на терпеливу дискусію. Тільки тоді, коли нас чують. От як ми говоримо з прем’єром? Я завжди йду до прем’єра з рішенням фракції, яке є не публічним. Кажу: подивіться, це важлива річ. Якщо ви нас не будете чути, і ми не будемо працювати над вирішенням цього, ми вимушені будемо йти в публічну площину, бо це єдиний наш інструмент.

    І прем’єр, на відміну від президента, вас чує?

    Прем’єр іноді чує.

    От, для прикладу, коли почув. Ми пообіцяли, що цей рік ми оптимізуємо бюджетні витрати, але коли ми це стабілізуємо, то піднімемо мінімальні заробітні плати і пенсії. Він пропонував це зробити в четвертому кварталі. Він дотримує свого слова. Він це робить з 1 вересня. Є на це підстави. Дякуємо. Але це була домовленість ще в грудні. Треба відзначити, що це не є його добра воля чи воля президента. Це була домовленість наша спільна. Ми справді в людей забрали гроші, коли оптимізували «дірки», які були. Зараз попрацювали спільно, прийняли якісні закони. Економіка не працює так, як ми хочемо, але вона не скоро запрацює. Але є можливість людям компенсувати втрати через неякісне управління державою в минулі роки.

    Так само і тут. Ми були готові дискутувати щодо змін до Конституції. Але не чується.

    «Якщо би я був не згодний, я би вийшов сам»

    Як тиснули на інших депутатів?

    Ви їх запитайте.

    Ну от вам чи комусь із фракції приходили СМСки щодо необхідності голосувати за Конституцію, як представниці «Батьківщини» Альоні Шкрум?

    Мені таке не приходило. Але я вважаю, що те, що ми сьогодні були змушені виключити з фракції п’ять осіб – це є елемент тиску і торпедування, як каже наш Президент, нашої фракції як структури політичної відповідальності за політичні, ідеологічні рішення. Це є ціна по великому рахунку нашої ідеологічної принциповості.

    Не завелика ціна, як гадаєте?

    Це дуже дорого. Це люди. Нам дуже шкода і сумно, що люди не втрималися, не змогли нас переконати, а ми їх. Але фракція є ідеологічним принциповим інструментом управління державою. Ми можемо помилятися. Але це вже відповідальність фракції.

    Ми за вісім місяців розробили інструмент спільного прийняття рішень. Рішення не брати участь у протестних акціях під Радою було прийнято фракцією, а не мною чи лідером. Ми обговорили це питання. Бо були різні позиції. Але фракція прийшла, посиділа, попрацювала і прийняла правильне рішення. Тому що є ще поле для парламентської роботи. Це приклад.

    Депутат, який у партії, у фракції не має права на власну точку зору – це крок до авторитаризму.

    Ви не праві, він може мати власну думку.

    Але не по чотирьох питаннях, які ви визначили напередодні голосування.

    Це найважливіше рішення в розвитку держави і її збереженні. А якщо ці люди зруйнують інструмент колективного прийняття рішення фракцією? Хто буде нести відповідальність за це? Є публічне управління. Наше суспільство не розуміє, що це таке. Це не є управління однією людиною. Це управління і мистецтво колективного мислення, прийняття рішень та відповідальності. Фракція прийняла рішення. Будь ласка, було два місяці дискусії – треба було переконувати один одного. Ну, якщо я не переконав, то я не належу до цієї ідеологічної складової. То чого я маю з ними бути? Тоді я сам пишу заяву і виходжу з парламенту. Так роблять в Європі. Ми дуже поважаємо цих людей і народних депутатів. Якщо би я був не згодний, я би вийшов сам. А ми їх попросили піти. І вони залишаються парламентарями.

    Ви читали точку зору на події тих, кого ви виключили з фракції? Наприклад, Ганна Гопко написала: «прикро, що партія, яка позиціонувалася як демократична, сучасна альтернатива, скочується до популізму і більшовицького авторитаризму».

    В авторитаризмі є авторитет. Хто є авторитетом? Хай назвуть прізвище авторитета, який наказує. Опитайте кожного члена фракції. Мене ніхто ще не змусив за щось голосувати.

    Авторитет – є сама фракція. Важко маніпулювати фракцією, групою, колективом однодумців. Неможливо. Це авторитет. Я за такий авторитет.

    Фракція одноголосно підтримала рішення про виключення п’ятьох членів?

    Ні.

    Яким був розклад?

    Фракція прийняла рішення 2/3 голосів від загальної кількості. 21 депутат проголосував «за».

    Це теж питання – щодо того, що норму про потрібну кількість голосів для виключення членів фракції в «Самопомочі» теж прийняли напередодні голосування. До того – потрібно було 3/4.

    Але це є мертвонароджене дитя. І була дискусія на фракції. Сьогодні от у нас є мертвонароджене життя в країні - «імпічмент президенту». Його нереально зробити.

    Хто вносив пропозицію про голосування 2/3 голосів?

    Група юристів, вся фракція. Мені сказали: Олег, є проблема, ми не можемо контролювати чистоту голосувань. Я кажу: давайте обговоримо. Як керівник, я тримаю шалену дистанцію субординацію з усіма. Для того, щоб вони раптом не подумали, що я хочу щось протягнути.

    Ці п’ять людей були на фракції, коли ви голосували за їх виключення?

    Були двоє людей: Віктор Кривенко та Остап Єднак. А за день до того, коли приймалося рішення по змінах щодо виключення, були Остап та Павло Кишкар. З Ганною ми говорили дві з половиною години ще тоді, коли прийняли рішення відкликати її з посади голови комітету. Вікторії Пташник на фракції не було – ми не можемо її змусити ходити. Народний депутат є справді вільна людина, але є ідеологія, про яку не говорять в країні. У корпоративному менеджменті немає поняття ідеї. А в публічному є.

    Ви попереджали їх про виключення?

    Ми напередодні голосування прийняли таке положення – вони грамотні люди.

    Фракція – це не тільки пул якісних людей. Політична фракція – це група людей, яка об’єднана спільною ідеєю розвитку держави. Експерти можуть долучатися і відлучатися. Це не є експертний клуб фахівців. Це є експертний клуб ідейних соратників.

    Тим не менш, виключення «першого номеру» - це прецедент. Власне, неоднозначно було сприйнято ще відкликання Ганни Гопко з посади голови парламентського комітету із закордонних справ. В МЗС Ганну оцінювали як потужного спікера. Депутат від «Самопомочі» Олена Сотник говорила, що конфлікт навколо Гопко назрівав довгий час. Голосування за конституційні зміни просто стало останньою краплею. Чим вас ще Ганна не влаштовувала?

    Конфлікт навколо Ганни Гопко розродився, коли з бухти-барахти вона не підтримала рішення фракції по скеруванню до Конституційного суду. А так фракція не мала з нею конфлікту. Може, хтось особисто мав.

    Не вважаєте, що ця ситуація – це перший крок до розколу фракції «Самопоміч»?

    Це чиясь мрія. Фракції і політичні сили є живими організмами. І якщо вони мають ідею, а не комерційний інтерес, вони будуть завжди жити. До них будуть приходити і відходити люди. Так тоді треба говорити і про розкол в БПП. Бо розкол є частиною процесу. Але в даному випадку є просто прийняте фракцією рішення. Коли 11 людей футбольної команди грають, і двоє з них починають грати на іншу команду, як в футболі стається? Будемо наступного разу з ними грати? А тут не йдеться про футбол, тут йдеться про долі людей, мільйонів людей.

    «В нас є коаліція, яка приречена бути вічною»

    Як можете охарактеризувати процеси, що відбуваються в коаліції? В принципі, непорозуміння були давно. Але зміни до Конституції в частині децентралізації не підтримали три фракції з п’ятьох представлених. Більш того, Радикальна партія грюкнула дверима і лишила коаліцію. Все тріщить по швах? Ваш колега Семен Семенченко визнав, що «Самопоміч» щодня думає про подібний крок. Ви зазначили, що треба почекати ще рік, а там буде видно… Будете висувати якісь умови?

    Ми всі мусимо зрозуміти, що ми на примітивному етапі розвитку державної машини. Парламент, який прийняв цю Конституцію вперше, був найкращим парламентом всіх часів і народів України, як тепер виявляється. Бо прийняв дуже добру Конституцію. Після цього це тільки руйнувалося вульгарними капіталістами. І тільки друге повстання, дуже жорстке, жорстоке, яке коштувало життів людей, привело в парламент 60-80 людей, які мають бачення публічного управління в державі, а не корпорації.

    Але, як бачимо, парламент не змінився. Бо в нас є коаліція, яка приречена бути вічною, тому що в нас немає опозиції. «Опозиційний блок» - це лише гарна назва. Але ці люди зруйнували державу. Це не опозиція. Це люди, які не хочуть, щоб ця держава існувала.

    Є ще одна таємна подвійна ментальність в парламенті. У нас є люди, які голосують спільно, які в БПП, «Народному фронті» і «Опозиційному блоці». І вони обирають Генерального прокурора, СБУ, голосують за зміни до Конституції. Уявіть, люди, які зруйнували цю державу, ввели її у війну, голосують за Конституцію! Я їм не довіряю. Треба бути об’єктивним. Війна почалася в 2010 році, коли наше державне управління було повністю знищене, розвалено. Інституцій державного управління немає в країні. Міністерства не функціонують, їх треба відроджувати. Серед нинішніх міністрів є дуже якісні люди. Вони кажуть: немає чим управляти, немає ким управляти. Вертикаль знищена.

    То що думаєте про майбутнє коаліції в тому форматі, в якому вона є зараз?

    З одного боку, коаліція є і приймає якісні рішення. Є дійсно якісні рішення – треба бути об’єктивним. Це демополізаційні закони, які не працюють, правда, тому що виконавча влада не здатна поки що здатися на користь людям, а обслуговує олігархат. Але нічого, закон є. Антикорупційні закони в нас зараз найкращі в Європі. Але також не працюють, бо правоохоронні органи хочуть залишатися в силі корупційній. Закони по дерегуляції прийняті, ми багато повідміняли всякої всячини. Закони по децентралізації. Насправді, змін до Конституції не потрібно, щоб робити реформи. Це на сьогодні можна ще робити шляхом законів. І коли ці закони запрацюють, і ми побачимо нові суспільні відносини, ми можемо сформувати нові конституційні засади. А так ми біжимо переду паровоза.

    А з іншого - як бачите.

    Що думаєте з приводу ініціативи Ляшко створити в парламенті Народну Раду? Кажуть, він же пропонував «Самопомочі» долучитися.

    Чув. Треба думати. Коли існує 226 голосів з «Опозиційним блоком», твори чи не твори Раду, нічого з цього не вийде.

    На фоні цього, скажімо так, «непорозуміння» в парламенті вже почалися розмови про «неминуче повстання»…

    Я скажу, коли воно буде неминучим. Коли парламент, уряд і Президент не будуть виконувати своїх функцій заради розвитку людини. Не треба страшити нікого Майданом. Він неминучий за однієї умови – коли влада не виконує свої функції. Держава 10 останніх років керувалася заради успіху шести людей. Корпоративний менеджмент роздер і знищив державу. Він ще існує. Його ніхто не змінив. Якщо це не буде змінено, люди будуть змушені вийти на Майдан, тому що будуть змушені захистити себе від узурпації шести людей.

    Цю слабкість використав ворог – забрав шмат території. В слабих забирають, в сильних не забирають. В слабих забирають і не питаються. І це твориться навколо кожного дня.

    Скільки в «Самопомочі» центрів впливу? Один – зрозуміло, Садовий. В якості іншого нерідко називають олігарха Ігоря Коломойського…

    Садовий є лідером політичної сили. Але кожен член фракції, навіть той, кого ми виключили, скаже вам, що жодного разу рішення фракції не було змодельоване проханнями чи рішенням Садового. Кожен несе свою відповідальність. І ця відповідальність є колективною. Лідер партії довіряє фракції. Так, ми зустрічаємося, ми звіряємо наші годинники щодо ідеологічних компонентів, ми маємо великі дискусії.

    Про інші впливи я собі навіть не можу уявити. Якщо вони є – скажіть мені про це. Назвіть мені людей, які несуть ці впливи.

    Ну, досить давно «Самопоміч» пов’язували із Коломойським через Семенченка.

    В нас немає стосунків з Коломойським і ніколи не було.

    Як саме відбувається координація роботи з Садовим? Він з фракцією через вас спілкується? Часто буває присутнім на засіданнях?

    Так, як Порошенко приходить на фракцію, в нас ніколи не було. В нас відбуваються регулярно сесії стратегічного планування. Вони були двічі чи тричі у Львові. Один раз були тут. Андрій Іванович був двічі на фракції тут. Це є обмін баченням, а не накази.

    Ви особисто з Садовим часто спілкуєтесь?

    Звичайно, я зобов’язаний його інформувати. Але він має довіру – він делегував повноваження.

    Ну от є таке, що ви маєте, наприклад, раз на тиждень чи на кілька днів йому телефонувати і звітувати?

    Я це роблю залежно від потреби. Звичайно, коли я у Львові, ми зустрічаємося.

    «Солідарність» розпадеться, коли зникне адмінресурс»

    Як «Самопоміч» йде на місцеві вибори? Певно, до вас вже зверталися із пропозиціями про об’єднання інші політичні сили.

    Ми проти об’єднання. Пропозицій не було, бо ми одразу говорили це.

    Ми дуже публічні в своїх намірах. Ми йдемо в зал – всі знають, як ми будемо голосувати. Кожна політична сила має нести свою ідею і свою відповідальність.

    А блоки – це група безвідповідальностей, яка ховає свої приватні інтереси. Жоден блок не дожив до наступних виборів. Вони всі перейшли в інший блок або в іншу партію, всі «новенькие». Люди добрі, це брехня. І я хочу подякувати «Народному фронту», від якого залежало, чи будуть блоки, і він таки погодився, що блоків не потрібно. Вони зберегли партію, яка, може, не має такого рейтингу сьогодні, але завтра буде мати.

    Партія, яка не йде на місцеві вибори, приречена, не згодні?

    Це вже інше рішення. Це партійне рішення. Та я тішуся, що вони не взяли участь в іншому блоці, такому неформальному. Маю на увазі «Солідарність-Удар». Бо що, «Солідарність» - це партія? Яка у неї ідеологія? Вона розпадеться тоді, коли зникне адмінресурс.

    «Самопоміч» вже готова до передвиборчої гонки?

    Ми молода партія щодо інфраструктури. Ми не маємо представників. І не хочемо брати всіх, хто йде, бо це мають бути люди, які розуміють ідею партії - а це правоцентристська ідея. Ми йдемо в окремих округах, де у нас є сильні осередки, де ми пробували їх вибудувати.

    Списки по місцевих радах – у вас на сайті. Але цікаво – що з мерами?

    Буде біля 40 мерів від «Самопомочі».

    В яких містах?

    В різних.

    І все-таки? Львів – зрозуміло – Садовий. Розглядався варіант, що він може перебазуватися в Київ?

    Ні. Це так би хотілося комусь.

    Буде біля 40 мерів. Всі кандидати минулої суботи були у Львові, ми мали навчання, тренінги.

    Список цих кандидатів є?

    Ні. Міста? Тернопіль, Франківськ, Львів, Житомир, Херсон, Харків…

    Вирішили скласти конкуренцію Кернесу, «поборотися» з ним?

    Ми будемо змагатися не з Кернесом. Ми будемо боротися за наші ідеї, а не проти когось.

    Назвіть прізвища. Львів – Садовий?

    Так.

    Хто в Харкові?

    Сітенко (Тарас Сітенко, - «Главком»).

    Далі?

    Я не назву всіх прізвищ, бо я не займаюся цим питанням.

    В Києві?

    Буде оголошено київською організацією.

    Але ви знаєте?

    Так, але не можу назвати.

    Робили вже заміри по містах? Які де у вас рейтинги?

    Для нас заміри зараз значення ніколи не мали. Ми ідемо створювати справжні відносини. В це тяжко комусь повірити.

    Але вас має цікавити реальна обстановка речей.

    Ну, десь у нас 30%, десь 40%, десь 7%. Яка різниця? Ми ідемо з ідеєю і з людьми.

    В «Свободі» ваші результати на парламентських виборах називають феноменом правильного піару. І дивуються, що всі лаври по Львову дістаються Садовому, який би нічого не зміг зробити без більшості «Свободи» в міськраді.

    Я знаю найсвіжішій рейтинг по Львову – він дуже високий, вище за рейтинг «Свободи».

    По інших містах… Зараз ситуація така, що кожен в рівних шансах. Люди починають думати.

    В інтерв’ю «Главкому» Дмитро Добродомов, який теж вирішив спробувати сили на виборах міського голови Львова, висловив впевненість, що проект «Самопоміч» працює тільки на реалізацію планів Садового посісти посаду президента…

    Коли будуть президентські вибори і міський голова на них піде, тоді ми так скажемо.

    Цим, до речі, багато хто пояснює і бажання «Самопомочі» триматися осторонь влади.

    У нас є міністр – Олексій Павленко. Ми його рекомендували. Ми ним пишаємось. Це найкращий з міністрів. Тільки він подав в прокуратуру позовів на 9,5 мільйонів, і вони не розглядаються. І це питання: чому? Ми активно підтримували, потім вона була висунута БПП – нинішнього міністра фінансів Наталію Яресько, вона грамотна жінка, яку ми дуже поважаємо. Ми маємо з нею дискусії, але це професійні дискусії.

    Та у нас є дві партії, які на виборах до ВР взяли більшість. Вони що, хочуть не нести відповідальності? Сome on guys! Маєте виграш – беріть і несіть. Будуть другі вибори – будуть інші відповідальності. Ви взяли більшість, ви можете в парламенті заблокувати будь-яке рішення. А міністр залежить від цього рішення.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ