Після революцій завжди наступають контрреволюції…

«Зустрічаємося в 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів. Перепост всіляко вітається!», - написав рівно два роки тому журналіст, а нині нардеп Мустафа Найєм на своїй сторінці у соцмережі.

Нині вважається, що саме так пізньої осені 2013 року розпочиналася мирна акція на підтримку європейського майбутнього України. Протягом декількох годин в центрі Києва зібралося до тисячі людей. Це був вияв їхньої незгоди на рішення уряду Миколи Азарова припинити підготовку до підписання угоди про Асоціацію з ЄС. Пізніше на Майдан підтягнулися і політики. Мітингувальники скандували «Україна - це Європа», тримали в руках прапори ЄС та України, і закликали не розходитися.

Через 10 днів стався кривавий розгін студентів, потім був багатотисячний штурм Адміністрації президента, і початок Революції Гідності. Її фінальна частина виявилась занадто драматичною: Україна втратила десятки українських патріотів, диктатор Віктор Янукович ганебно втік до Росії, яка в скорому часі окупувала Крим і влаштувала криваву війну на Донбасі.

Для більшості українців ці трагічні події стали високою ціною, яку довелось заплатити за незалежність, правову державу та європейські цінності. Їх втілення покладалось на нову владу, яку привів Майдан. І влада дійсно мала ознаки нової. Лідери Майдану зайняли найвищі пости в країні: Порошенко став президентом, Яценюк – прем’єр-міністром, Кличко очолив столицю… Український парламент вперше побачив таку кількість нових облич. Після дострокових виборів відбулося безпрецедентне оновлення депутатського корпусу. Мандати отримали численні громадські активісти, журналісти, комбати. Нові обличчя прийшли у Раду на хвилі бажання більшості українців докорінно змінити систему держуправління. І саме у них були найбільші шанси на те, щоб провести подібні перетворення.

Але, що ми маємо в підсумку? Чи виконані вимоги, які висувалися на головній площі країни? Чи стали українці ближче до Європи?

Головним досягненням Революції Гідності експерти вважають активізацію громадянського суспільства та розширення інструментарію впливу на посадовців. З’явилося багато волонтерських рухів, громадських організацій, посилився тиск медіа. Прості люди стали активними учасниками політичного процесу. Політиків перестали боятися, а слово «депутат» втратило свою сакральність. Сидіти під куполом Верховної ради вже не так престижно, адже, вимоги людей стають принциповими. В час, коли справжня люстрація поставлена на гальма, люди не соромляться люструвати народних обранців своїми методами.

Напередодні чергової річниці революції, яка змінила країну, «Главком» звернувся до лідерів Майдану з питаннями, чого саме вдалося досягти за ці два роки, чи стала Європа ближчою Україні?

Пряма мова активістів, які в 2013 році вивели людей на протест, названий згодом Революцією Гідності

-- Україна прийшла до справжньої незалежності

{5-}Руслана Лижичко

активіст Євромайдану, співачка

Навіть не віриться, що з початку Євромайдану пройшло вже два роки. Україна після цього прийшла до справжньої незалежності. В Україні з’явилося абсолютно нове суспільство. Суспільство людей, яке готове відстоювати країну та її основні цінності. Після Майдану ми стали однією великою родиною, ми нарешті зрозуміли всю єдність українців, ми перестали боятися політиків. Однак в Україні, на жаль, досі не зламана стара система влади, процвітає корупція та ще багато того, що треба міняти. Але я знаю, що так більше не буде, тому що був є і буде Майдан, котрий запалив свободу в серцях українців. Майдан переміг! Майдан переміг з першого дня, коли люди вийшли на вулиці і показали, чого варті українці!

-- До сих пір жодної копійки не повернуто

{6-}Тетяна Чорновол

народний депутат, колишній журналіст

Я б не називала ті події Євромайданом. Це була національна українська революція під гаслом: «Україна - понад усе». Я особисто вийшла не за євроінтеграцію, а проти Януковича, за повернення в бюджет награбованих ним коштів. До сих пір жодної копійки не повернуто. Під час майдану я кричала: «На Межгір’я!», пройшло два роки і я знову закликаю всіх йти на Межгір’я. Кожен народ заслуговує на ту владу, яку має. А щодо євроінтеграції, то я вперше за своє життя побувала в Європі тільки минулого року. Мені байдуже, що там. Головне, щоб Україна була, і щоб тут було все квітуче.

-- Ми наблизились до Європи в своїй свідомості

{7-}Володимир Парасюк

народний депутат, командир сотні під час Євромайдану

Україна змінилася. Ми наблизились до Європи в своїй свідомості, але, на жаль, в рівні життя трохи віддалилися. Після революції гідності ми нарешті побачили світло в конці тунелю, нарешті усвідомили, куди ми хочемо іти. Яка це дорога буде – бруківка чи асфальт – побачимо. Але два роки це замало для суттєвих змін. Найголовніше досягнення полягає в тому, що ми нарешті вибираємо владу, і від нас залежить, як ми будемо жити наступні два, три чи десять років. Якби люди не вийшли на Євромайдан, я б, напевно, в тюрмі сидів, на вас як незалежні ЗМІ тиснули б ще більше, а вплив Росії збільшився б.

-- Влада, сплетена з бізнесом, ховається від відповідальності за спинами волонтерів

{8-}Ольга Богомолець

народний депутат, організатор медичної служби Євромайдану

Люди прийшли до усвідомлення своєї повної відповідальності за власне майбутнє, до формування нації гідних, патріотичних українців, готових віддати життя за свою країну. З іншого боку - до війни і економічного зубожіння, смерті тисяч людей, мільйонів біженців на тлі процвітання і збагачення провладних фаворитів. До влади, сплетеної з бізнесом, яка ховається від відповідальності за спинами волонтерів і громадських діячів і вдало маніпулює масовою свідомістю. До розуміння неможливості терпіти брехню і одночасно бажання зберегти країну. До гострої поляризації настроїв, глибинної жертовності і любові та ненависті до тих, кого вважають ворогами.

-- Це ілюзія, що шлях до Європи встелений тільки позитивними моментами

{9-}Мустафа Найєм

народний депутат, колишній журналіст

В українців нарешті з’явилося відчуття чітко вибраного напрямку, куди рухатись. І повернути назад вже не вдасться. Принаймні, спроби це зробити погано закінчаться для тих, хто це робить. Ілюзія того, що шлях до Європи встелений тільки позитивними моментами, – це ілюзія. Якщо ви поспілкуєтесь із владою в Естонії, Латвії, Литви, то вони вам скажуть, що найважливішим було те, щоб ніхто не повернув назад. Та внутрішнья олігархічна метушня, яка сьогодні відбувається, має набагато менше значення, ніж давня європейська мрія українців.

-- У нас все ще не вистачає політичної волі

{10-}Дмитро Булатов

екс-міністр спорту, один із лідерів «Автомайдану»

Багато людей розраховували на глобальні зміни. У нас зміни є, але вони далекі від бажаних. Зміни, як мінімум, в тому, що ми побачили прояв громадянського суспільства на Майдані, а потім - у вигляді волонтерства на фронті. З іншого боку, зараз бойові дії припинилися і увага до фронту теж йде на спад, волонтерський потенціал послабився. У нас є хороші тенденції - оновлений склад Верховної Ради. Так, він краще, але знову-таки далекий від бажаного. Я розумію, що повне оновлення не може відбутися за одні вибори. Але в ключових аспектах у нас все ще не вистачає політичної волі.

-- Суспільство випереджає політикум у прагненні змін

{11-}Євген Нищук

екс-міністр культури, «голос» Майдану

Після двох років з початку Євромайдану Україна не «прийшла», а йде. Йде важко, болюче, але з великою кількістю свідомих людей, йде до усвідомлення себе єдиною країною, єдиним народом, йде до власної Гідності, Свободи, Честі. Суспільство випереджає політикум в чистоті і прагненні змін. І у цій небайдужості зараз виховується нове покоління відповідальних, адекватних, правдивих та чесних чиновників і політиків. Прикро, що цей процес досить тривалий і, на жаль, ми проходимо його крізь страшний біль втрат, але зміни неминучі. Ми приречені на перемогу.

-- Межа, де хазяйнують «тітушки», зсунулась на 500 кілометрів на Схід

{12-}Ігор Луценко

народний депутат, член Ради народного об'єднання «Майдан»,

Найбільшим наслідком цієї боротьби став початок звільнення України від неявного російського впливу. Ми нарешті почали здобувати свою незалежність. Ми, безумовно, стали трохи ближче до Європи, тому що у нас межа, де реально хазяйнують «тітушки», зсунулась на Схід на 500 кілометрів. Ми стали значно ближчими культурно і ментально, так само, як і європейці до нас, якщо казати про звичайних людей. Вони пересвідчилися, що українці – гідна нація. Звісно, ще рано говорити про збільшення добробуту народу, бо війна – це війна. Нам пропонували якось жити, повністю залежати від Росії, або воювати. Ми все-таки вибрали війну, і в довгостроковій перспективі, думаю, це - правильний шлях.

-- За два роки зробила більше, ніж за весь період незалежності

{13-}Андрій Парубій

народний депутат, перший віце-спікер, комендант «Самооборони Майдану»

Боротьба, яка почалась 21 листопада 2013 року, триває. Для мене це було не стільки питання свободи і відстоювання європейських цінностей, скільки ризик втрати державності України. Не підписання Угоди з ЄС означало фактичне підписання Митного союзу і переведення України у напівколоніальний стан. Тоді почалась боротьба за українську державність і незалежність, і вона продовжується в складних умовах. Угода з ЄС стала символом, тому що вона юридично унеможливила участь нашої країни в будь-яких об’єднаннях разом з Росією. Санкції проти Росії, підтримка всього світу України, співпраця України з НАТО показали, що у зовнішньополітичному напряму країна за два роки зробила більше, ніж за весь період незалежності.

-- Після революцій завжди наступають контрреволюції

{14-}Руслан Кошулинський

екс-віце-спікер парламенту

Змінилася суспільна свідомість українців. Майдан подарував неймовірне відчуття відродження сили духу, що українці незалежно від зовнішніх чинників здатні ухвалювати рішення для своєї держави. Після 2004 року ніхто не вірив, що українці можуть бути солідарні і дружні, і тут нація одночасно об’єднується і створює справжню Січ в центрі країни! Сьогодні все це трансформувалось у волонтерський рух, боротьбу на фронті. Свідомість міряється відчуттям добробуту, захищеності, любові та поваги до своєї держави. Це чинники, які потім дадуть зовсім інші взаємини всередині держави. Нас постійно ділили на Захід та Схід, говорили що ми «единый русский народ», що ми не нація. Тому ці два роки в історичному контексті навіть не роки, це мить. Так, зараз складно, йде боротьба нового зі старим, але після революцій завжди наступають контрреволюції. Чи встоїмо – питання.