Валютно-іпотечний закон. Чому Порошенко і Гройсман тягнули кота за хвоста?

Як грім серед ясного неба прокотилося днями повідомлення інформагенцій та Національної асоціації банків України новина — 8 грудня голова Верховної Ради України Володимир Гройсман підписав таки вже давно забутий скандальний «трьохголосований» Закон № 1558-1 «Про реструктуризацію валютних кредитів». Нагадаємо, що цей документ, який парламент ухвалив 2 липня у третьому читанні (!!), практично повністю стає на сторону людей, які свого часу (практично починаючи з 2003 року) брали валютні кредити на купівлю квартир та будинків (або інші валютні кредити —на автівки, ювелірні вироби, землю) та не мали змоги розрахуватися із ними за причини різкої девальвації гривні.

-- Друге дихання «Фінансового майдану»

15 грудня голова парламенту заявив, що розраховує на те, що Президент таки накладе вето на цей документ, додавши, що цей закон є недосконалим. Тобто, виходить, що саме для цього пан Гройсман і підписував цей документ. Але ж як філігранно тягнули кота за хвоста…

Проте уранці цього ж дня великі групи людей-позичальників, які входять до так званого «Фінансового майдану», вишукувалися біля проходу до Адміністрації Президента з вимогами до гаранта якнайшвидше підписати цей закон. А потім почали з гудками та гаслами ходити вулицями урядового кварталу.

Звісно, що на заваді ухваленню такого документу завжди стояли Нацбанк, Мінфін, банки та народні обранці, які представляють фінансове лобі у Верховній Раді. Тоді, у липні, вони були просто шоковані таким поворотом справ, і одноголосно зазначали, що дія цього закону призведе до повного краху банківської та фінансової системи.

Правда, тоді такий же стурбований Президент України Петро Порошенко (до речі, з його фракції БПП за ухвалення цього закону віддала свої голоси переважна більшість народних обранців) заявив, що у Верховній Раді знайдеться достатньо здорових сил, щоби, м’яко кажучи, виправити свою помилку. «Якщо політичного духу у ВР не вистачить — я захищатиму Україну», — патетично заявив тоді гарант Конституції.

Нагадаємо основні постулати цього документу. Так, законом №1558-1 банки зобов'язані конвертувати всі споживчі кредити в іноземній валюті за курсом на момент підписання договору (приміром, якщо це сталося до 2008 року — приблизно 5,05 грн./дол. США). Цікавим є те, що, під дію цього закону підпадають всі валютні позичальники. Тобто, якщо людина брала іпотечний кредит на 3 квартири, а бо купувала за валюту в кредит 4 автівки — для неї конвертуватимуть залишки боргу за курсом 5,05, чи 5,5 в залежності від дати отримання позики.

З одного боку, це дійсно допомагає чесним кредитоотримувачам і тим, що, приміром, брали позику на купівлю єдиного чи (або) так званого соціального житла, чи єдиної автівки. Тобто йдеться про небагатих клієнтів банків. А от, коли людина була і тоді заможною, та й до того взяла у спекулятивних цілях кредити на купівлю 2-3 квартир, то у принципі логічно, що з нею повинна вестися окрема розмова щодо «прощення» несплачених сум. Так, як зазначають у НАБУ, всіх було причесано під одну гребінку.

Аналітики цієї асоціації тоді підрахували, що в разі дії закону банківська система зазнає збитків у сумі близько 100 мільярдів гривень. А, за підрахунками НАБУ, станом на початок липня цього року (перед ухваленням закону) непогашеними залишалися іпотечні заборгованості на суму 6,5 мільярдів доларів. Як бачимо, сума просто таки астрономічна.

14 грудня у своєму повідомленні для преси голова ради НАБУ Роман Шпек заявив, що, за підсумками першого півріччя 2015 року в Україні, нараховується близько 170 тисяч діючих кредитних договорів, укладених в іноземній валюті на загальну суму понад 86 мільярдів в гривневому еквіваленті.

«На виконання закону, за різними оцінками експертів, банкам потрібно близько $6 млрд (тобто 500 мільйонів доларів позичальники за ці півроку, згідно з даними банкірів все ж таки погасили — Авт.), які доведеться купувати на міжбанківському ринку. Цей документ несе в собі не лише фінансову загрозу для держави, але й соціальну дискримінацію вкладників банків та створює прецедент заохочення до невиконання своїх фінансових зобов’язань як таких. Закон передбачає «кредитну амністію» не залежно від того на які цілі брався кредит, якого класу майно купувалося на позичені в банку гроші та наскільки добросовісно позичальник намагався погасити наявний борг. Також абсолютно не береться до уваги кількість подібних кредитів, виданих позичальнику», — заявив банкір.

-- Слово позичальникам

Проте лідери «Фінансового майдану» називали зовсім інші цифри, доводячи, що ніякого фінансового колапсу після початку дії цього закону у нашій країні не буде. Так, на думку експертів, які є консультантами «Фінансового майдану», якщо в 2009 році у нас налічувалося 904 тисячі договорів валютних іпотечних кредитів, то, станом на 1 липня цього року — лише 204 тисячі, і таким чином, люди в переважній своїй більшості розрахувалися з таким «тягарем».

Станом на 1 липня 2015 року, за інформацією лідерів «Фінансового майдану», сума заборгованості за валютними кредитами склала лише 2,6 мільярди доларів (тобто не 6,5 мільярдів доларів, як це вище зазначили у НАБУ). Звісно, що вона на теперішній час є меншою.

До речі, один з лідерів «Фінансового майдану» Юлія Сало, з якою неодноразово спілкувався й автор статті, завжди наполягала на тому, що вони хочуть допомогти саме тим людям, які взявши валютні кредити, знаходяться у найбільшій скруті.

Можливо тоді й дійсно, для саме таких незахищених і треба окремий закон, проте не 1558-1, який стосується всіх і кожного?!

Втім, приміром, юрист Ростислав Кравець, вважає, що для банкірів та держави загалом повинно не бути ніякого діла до того, скільки позик взяла та чи інша людина. «Вона на це має повне право. У нас ті, хто стоїть при владі, дуже люблять рахувати чужі гроші, забуваючи про свої чималі. Всі «стрілки» банкіри намагаються перевести на людей, не вирішуючи глобальних питань. А давайте, приміром, хоча це зовсім інша тема, поговоримо про надвисокі прибутки нашої банківської системи. Вони лише плачуть, що знаходяться у кризі, проте отримують рефінансування від Нацбанку на надвисокі суми», — каже він. За його словами, відсоток проблемних валютних кредитів наразі є доволі малим і на роботу банківської системи ніяким чином не вплине, а все робиться просто за причини особливої ненажерливості наших фінансових установ.

Звісно, що з таким твердженням можна частково погодитися, а частково — ні. Щодо позик, які явно беруться в цілях спекуляцій, однозначно треба застосовувати іншій підхід. Про банки і їх надприбутки та вимивання коштів за кордон у офшори — так. Проте, дійсно, це вже інша тема.

Цікавіше буде замислитися над тим, чому так довго Володимир Гройсман таки тягнув з цим підписанням? Як зазначив відомий економіст Олександр Охріменко, все ж таки всі ці місяці влада хотіла показати людям, що вони «гарні хлопчики» і дбають про українців, пересічних чи не дуже. «Проте із самого початку було зрозуміло, що такий документ не може діяти в Україні, адже проти його ухвалення був МВФ. Останній, як відомо, надає значні позики для нашої країни і вони є надважливими для її розвитку», — підсумовує він.

Що буде далі?! Покаже час. Можна віддати практично 100%, що Президент скріпить цей документ своїм вето. А як же інакше. По-перше, банкіри лобіюють та натискають. А по-друге, ніхто ж не хоче сваритися з МВФ. А на світ з’являться інші законопроекти, включаючи народжений Нацбанком, Мінфіном та НАБУ, де питання єдиного і (або) соціального житла є закріпленим. Однак про це можна поговорити окремо згодом.

Также смотрите фоторепортаж: «Даешь доллар по пять гривен!»: желающие получить дешевую валюту постучались к Порошенко»