Для демонстрації самостійності генпрокурору дійсно не потрібна юридична освіта
Не минули й три місяці з моменту, коли Віктор Шокін подав заяву про відставку, і два місяці з тих пір, коли Рада її прийняла, як в Україні з’явився новий генпрокурор. Після того, як у вівторок ввечері Раді не вистачило пари голосів, щоб прийняти зміни до закону про Генпрокуратуру, в четвер в сесійну залу загнали всіх, кого могли – з’явився навіть рефлексуючий блогер Віталій Чепінога, що є одним з головних прогульників.
Напередодні, в середу, коаліція намагалась вирішити колізію, яка виникла після провалу голосування у вівторок. Замість законопроекту Князевича–Андреєва, який скасовував обов’язкову для генпрокурора норму щодо юридичної освіти та досвіду роботи в прокуратурі, був внесений новий проект №4645 авторства Віктора Короля (БПП) та Сергія Драюка («Народний фронт») аналогічного змісту в плані вимог до генпрокурора та з деякими новаціями. Наприклад, до 1 квітня 2017-го року прокуратура буде здійснювати спеціальне досудове розслідування проти тих, хто підозрюється в зловживанні службовим становищем і переховується, ухиляється або оголошений в міжнародний розшук. Також за цим законом перший заступник Генпрокурора призначається на строк повноважень Генпрокурора – це зроблено конкретно під домовленості фракцій коаліції, за якими пост першого заступника переходить до «Народного фронту». Профільний комітет вчора ухвалив цей законопроект, і сьогодні в 11.30 його винесли в зал.
Депутати від опозиційних фракцій голосувати за цей проект не збирались, але майже не сумнівались, що необхідне рішення буде «продавлене». Про це, наприклад, заявляла лідерка опозиції Юлія Тимошенко: «Протиснуть, тому що злилися олігархічні клани колишнього режиму, злилися Порошенко, Яценюк і їхні фракції, і вони завтра мають більшість для того, щоб це протягнути. Це випадковість, що вони цього не зробили (у вівторок – «Главком»)». Претензій у опозиції було багато – і шкідливість зміни закону під одну людину, і обов’язковість юридичної освіти для роботи в ГПУ, і залежність генпрокурора від президента і та сама олігархічна змова.
Фракція Радикальної партії вже третій день робила вигляд, що блокує трибуну, вимагаючи розслідування причетності вищих чиновників до офшорних компаній. Щоправда, робили це «ляшківці» в холостому режимі, не заважаючи проводити засідання Ради та навіть допускаючи до мікрофона виступаючих. Хоча звуковийсупровід «радикали» влаштували гучний, особливо під час виступу голови фракції «Народний фронт» Максима Бурбака, голос якого проривався крізь вигуки «ганьба».
«Самопоміч» зі свого боку наполягала на розгляді свого альтернативного проекту, який передбачав обрання генпрокурора на конкурсі, але він навіть не розглядався комітетом.
Законодавчі ігри
В результаті досить емоційного півгодинного обговорення з визначеним заздалегідь результатом спікер Андрій Парубій поставив законопроект Короля–Драюка на голосування і він з великим запасом набрав потрібних голосів – 258. Якщо порівнювати з вівторком, то суттєво посилилась дисципліна в БПП – президентська фракція дала на 15 голосів більше. Більше підкинули і «Народний фронт» (76 замість 72), «Опозиційний блок» (3 замість 1) і група «Відродження» (20 замість 16). Хоча депутати останньої заперечували, що перед голосуванням мали зустріч з Ігорем Коломойським, який вчора прилетів в Україну. Та з голосування позафракційних депутатів, орієнтованих на олігарха, було видно, що він таки добре посприяв Луценку. З «групи Коломойського» за закон проголосували Тарас Батенко, Валентин Дидич, Олександр Дубінін, Андрій Денисенко та Олександр Шевченко. Денисенко запевнив «Главком», що на його позицію Коломойський ніяк не вплинув, а проголосував він, бо вважає Луценка найбільш достойним кандидатом з тих, кого міг запропонувати президент. Депутати «Відродження» та «Волі народу», багато хто з яких має зуб на Луценка, але тим не менш голосували «за», пояснювали підтримку в стилі «пора завершувати цей бардак».
Далі події розгорталися миттєво. Депутати Сергій Лещенко і Юрій Левченко намагалися зареєструвати проект постанови про скасування голосування за законопроект, але в секторі реєстрації раптово зник інтернет. Поки з цією неприємністю розбирались, Парубій вже підписав закон і відправив на підпис президенту, який так само швидко його підписав. Більш того – закон в екстреному порядку надрукували в спецвипуску «Голосу України» і перед вечірнім засіданням Порошенко вніс подання на Луценка в Раду. Звісно, якби закон вдалося прийняти у вівторок, все б можна було облаштувати більш пристойно, без такої відвертої метушні, але в результаті генпрокурора довелося обирати в авральному бліц-режимі.
«Він за свої переконання пішов на ешафот. Він не зрадив своїх переконань у в’язниці, - нагадував депутатам Порошенко, представляючи Луценка. Президент додав, що в той час, коли Юрій Віталійович сидів на нарах, деякі депутати співпрацювали з попередньою владою. Це прозвучало дуже самокритично, бо хто як не сам Порошенко в часи Януковича працював міністром в уряді Азарова. «Він чесно пліч-о-пліч зі мною і з багатьма з вас був поруч на Майдані, і нам зараз в Генпрокуратурі потрібен важковаговик, який не буде керуватися помстою, бажанням розправи з кимось. Це буде той генпрокурор, який буде виходити виключно з почуття справедливості і саме справедливість буде тим, що потрібно повернути українському народові», - не збавляв пафосу президент.
Що далі?
Очікування від Луценка, якого призначали з такими боями, колосальні – конкретних результатів від нього будуть вимагати дуже швидко. Йому треба буде поламати зашкарублу систему прокуратури і при цьому довести до логічного кінця справи з Майдану, одеського Будинку профспілок, щодо високопосадовців епохи Януковича та повернення їхніх статків. Важлива деталь. Прийнятим сьогодні законом відтерміновується на рік запуск прокурорського самоврядування, хоча вже пройшла конференція прокурорів і обрані керівні органи, що мали б самі вирішувати кадрові питання. Також створюється генеральна інспекція, яка буде боротись з корупцією всередині прокуратури. Тож Луценко не зможе кивати на те, що в нього не вистачає повноважень.
Є до Луценка іще одне важливе питання. Не секрет, що до сих пір Генпрокуратура була фактично силовим підрозділом Банкової, і від нового очільника залежить, чи продовжиться ця практика. Принаймні задля демонстрації самостійності та спроможності сказати те саме «ні» президенту юридична освіта дійсно не потрібна.
Коментарі — 0